Рішення

від 28.09.2023 по справі 640/15935/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2023 року № 640/15935/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Остапець Д.І.,

представника позивача Ступака Р.В.

представників відповідача-1 Варданяна А.А., Кондратова А.В.,

представників відповідача-2 Лук`янчук О.І., Лук`янчука А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у Київській області

до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

(відповідач-1),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратум Україна" (відповідач-2)

про стягнення податкового боргу

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДПС у Київській області з позовом до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна», в якому просило стягнути 136 078 372,47 грн., в рахунок погашення податкового боргу.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується податковий борг, який є узгодженим та станом на день звернення до суду відповідачем не погашено. У відповідь на відзив позивач висловив свою незгоду з позиціями відповідачів, аргументуючи тим, що ТОВ "Стратум Україна" як учасник договору про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-17 має відповідати за погашення податкового боргу на рівні з іншим учасником - Акціонерим товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"; рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 по справі №320/5659/18 не має преюдиційного значення для розгляду даної справи; визнання недійсним договору про спільну діяльність не скасовує обов`язків учасників договору на сплату податку з рентної плати, який був нарахований під час дії вказаного договору; податковий борг у даному випадку не відноситься до безднадійної заборгованості, оскільки з дати формування нової податкової вимоги від 08.11.2016 №109330-10 та враховуючи застосовану відповідачем 2 процедуру судового оскарження податкового повідомлення рішення, 1095 днів не сплинуло на момент подання даного позову. Позивач вважає, що в цих правовідносинах спосіб забезпечення погашення податкового боргу за результатами спільної діяльності по договору від 5 березня 2014 року №272-14, тобто виконання податкових зобов`язань спільно всіма учасниками договору про спільну діяльність є подібним до принципу солідарної відповідальності, але відмінність полягає в тому, що метою такого забезпечення є виконання податкових зобов`язань, а не відповідальність за їх порушення. Враховуючи те, що податковим органом було здійснено заходи спрямовані для погашення вказаної податкової заборгованості, однак така залишається не погашеною, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить стягнути її в примусовому порядку

У судовому засіданні позивач просив позовні вимоги задовольнити. Зауважив, що справа переглядалась у судах апеляційної та касаційної інстанції, в яких було встановлено та досліджено походження податкового боргу, що податковий борг узгоджений, однак станом на дату вирішення спору доказів на підтвердження сплати податкового боргу не надано. Несплата підприємством податкового боргу до Державного бюджету України є порушенням економічних інтересів держави.

Відповідачі проти задоволення позову заперечили. Стверджували, що договір про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-17, укладений між ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ПрАТ "Пласт" визнано недійсним у судовому порядку, оскільки ПрАТ «Пласт» не було виконано обов`язок щодо внесення грошового внеску, як учасником спільної діяльності. Тобто фактично ПрАТ «Пласт» не підтверджено свій статус як учасника договору про спільну діяльність. Отже, відсутність у ПрАТ «Пласт», як оператора по договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-17, сплачувати грошові зобов`язання у сумі 136 078 372,47 грн. підтверджено у судовому порядку по справі №320/5659/18.

Відповідач, Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що ДАТ «Чорноморнафтогаз» не подавалося жодних податкових декларацій з рентної плати в рамках оскаржуваних сум, а контролюючим органом не приймалося жодних податкових повідомлень рішень та не проводилось жодних камеральних перевірок товариства по сплаті вказаних сум заборгованості. При цьому, рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі №911/639/17 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та постановою Верховного Суду від 31.05.2018, договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14) договір про спільну діяльність від 5 березня 2014 року № 272-14 визнаний недійсним з моменту його вчинення, а відтак податковий орган позбавлений права на стягнення податкових зобов`язань за недійсним договором. Відповідач вважає, що частина податкового боргу у розмірі 45196889,94 грн. відноситься до безнадійної заборгованості, оскільки позивачем пропущено строк у 1095 днів для звернення до суду з метою примусового стягнення такого боргу. Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/5659/18 вже встановлювались та розглядалися обставини необхідні для вирішення адміністративного спору по справі №640/15935/19, зокрема констатовано відсутність у податкового органу права на стягнення з ПрАТ «Пласт» (правонаступником якого наразі є ТОВ «Стратум Україна»), як оператора за договором про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, суми податкового боргу з рентної плати в силу визнання такого договору недійсним. Також, відповідач зазначає, що рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 911/639/17 та підтверджено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 31.05.2015 по справі №911/639/17), констатовано, що відповідно до п. 4.2 договору про спільну діяльність ПрАТ «Пласт» обов`язок щодо внесення грошового внеску не виконано, що свідчить про відсутність у ПрАТ «Пласт» наміру діяти спільно шляхом об`єднання зусиль сторін для досягнення мети. Отже, ПрАТ «Пласт» фактично не підтверджено свій статус саме учасника договору про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014, з огляду на що ПрАТ «Пласт» не може бути додатково обтяжений податковим тягарем саме як учасник ( а не оператор) у межах договору про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014. Відповідач також звертає увагу суду, що грошові зобов`язання по податковим повідомленням- рішенням від 25.03.2016 №0000731502, від 19.04.2016 № 0000931502, від 11.05.2016 №0001071502, від 02.06.2016 №0001291502, від 27.06.2016 № 0000191200, від 08.08.2016 № 0000201200 знаходяться поза межами строку, встановленого 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, а тому відносяться до безнадійної заборгованості. З огляду на вказані обставини, відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні відповідачі проти задоволення позову заперечили. Просили суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у запереченнях та відзиві до позову. Стверджували, що Верховним судом у постанові викладені висновки, що є ключовими у визначенні, хто має сплачувати податковий борг.

III. Процесуальні дії у справі.

17.11.2020 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021, позов задоволено: стягнуто з учасника договору про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14 AT "ДАТ Чорноморнафтогаз" 136 078 372, 47 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

08.12.2021 постановою Верховного Суду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд виходив з того, що судами при вирішенні спору не надано жодної оцінки викладеним у судових рішеннях обставинам та не встановлено у межах якої процедури у справі №320/5659/18 було заявлено позов до ПрАТ "Пласт": як до оператора договору спільної діяльності чи як до учасника такого договору. Також вказано, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановлюючи обставини щодо наявності податкового боргу, вказали, зокрема, на вручення податкових повідомлень-рішень, вимоги відповідачу та подання декларацій саме останнім, що, однак не грунтується на відповідних наявних у справі доказах, оскільки такі якраз скеровувались ПрАТ "Пласт" як уповноваженій особі за договором спільної діяльності.

Також, Верховним Судом враховано наявність судових рішень у справі №320/5659/18, що набрали законної сили, на які посилався відповідач під час судового розгляду. Цими судовими рішеннями відмовлено у задоволенні позову Головного управління ДФС у Київській області до ПрАТ «Пласт» про стягнення податкового боргу, що виник за договором спільної діяльності. Однак, судами при вирішенні спору не надано жодної оцінки викладеним у наведених судових рішеннях обставинам та не встановлено у межах якої процедури у справі №320/5659/18 було заявлено позов до ПрАТ "Пласт": як до оператора договору спільної діяльності чи як до учасника такого договору.

25.01.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва справу №640/15935/19 прийнято до провадження судді Бояринцевої М.А.

30.05.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2022 в якості співвідповідача залучено ТОВ «Стратум Україна».

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/15935/19 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/15935/19 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою суду від 03.05.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 25.05.2023.

25.05.2023 у судове засідання прибули сторони. У зв`язку з необхідністю одержання нових доказів, відкладено розгляд справи на 03.07.2023.

03.07.2023 у судове засідання прибули сторони. У зв`язку з необхідністю одержання нових доказів, відкладено розгляд справи на 24.07.2023.

24.07.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив перенести судове засідання для надання додаткових пояснень по справі на 24.08.2023.

24.08.2023 адміністративна справа знята з розгляду у зв`язку з повітряною тривогою.

Справу призначено на 31.08.2023.

31.08.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив закрити підготовче судове засідання та перейти до розгляду справи по суті на 07.09.2023.

07.09.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив перенести судове засідання на 19.09.2023.

19.09.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив перенести судове засідання на 28.09.2023.

28.09.2023 у судове засідання прибули сторони.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

5 березня 2014 року між ПрАТ "Пласт" (сторона 1, оператор) і АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (сторона 2) укладено договір про спільну діяльність №272-14, за умовами якого сторони за цим договором зобов`язались спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об`єднання своїх вкладів та зусиль у сфері видобутку, постачання, транспортування нафти, газу і газового конденсату

Відповідно до підпунктів 3.10.8, 3.10.9 цього договору до обов`язків оператора входить: ведення бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності, складання та подання уповноваженим органам державної виконавчої влади обов`язкової звітності; сплата у повному обсязі та у встановлені чинним законодавством строки податків (обов`язкових зборів, платежів).

За результатами діяльності станом на дату подання позову до суду за Договором про спільну діяльність від 5 березня №272-14 (уповноважена особа Приватне акціонерне товариство «Пласт») обліковується податкова заборгованість в розмірі 136078372,47 грн.

Податковий борг виник на підставі поданих декларацій та податкових повідомлень-рішень з рентної плати за користування надрами.

За результатами камеральної перевірки Договору про спільну діяльність від 5 березня 2014 року №272-14 (уповноважена особа Приватне акціонерне товариство «Пласт») було складено акт вiд 9 грудня 2015 року №403/1500/288940445. На підставі акта прийнято податкове повiдомлення-рiшення вiд 22 січня 2016 року №0000131502 на суму 4778166,78 грн. (основний платіж - 3822533, 42 грн. штрафну санкції - 955633,36 грн). Внаслідок не сплати зобов`язань за цим податковим повідомленням-рішенням нараховано пеню у розмірі 920558,95 грн.

Приватним акціонерним товариством "Пласт", яке діяло в інтересах спільної діяльності за Договором про спільну діяльність від 05 березня 2014 року №272-14, оскаржено податкове повідомленням-рішенням від 22.01.2016 №0000131502 в судовому порядку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду вiд 8 червня 2016 року №810/1677/16 в задоволеннi адмiнiстративного позову Приватного акціонерного товариства "Пласт" вiдмовлено. Ухвалою Київського апеляцiйного адмiнiстративного суду вiд 8 серпня 2016 року апеляційну скаргу повернуто.

Також, за результатами камеральної перевiрки Договору про спільну діяльність від 5 березня 2014 року №272-14 (уповноважена особа Приватне акціонерне товариство «Пласт») складено акт вiд 30 грудня 2015 року №417/1500/288940445. На пiдставi акта прийнято податкові повiдомлення-рiшення вiд 26 лютого 2016 року №0000301502 на суму 32347485,87 грн. (податкове зобов`язання - 21564990,58 грн., штрафнi санкції - 10782495,29 грн.) та №0000311502 на суму 7438695,14 (податкове зобов`язання - 4959130,09 грн., штрафнi санкції - 2479565,05 грн).

Правомірність вказаних рішень підтверджена в судовому порядку. Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду вiд 17 січня 2017 року у справі №810/857/16 апеляційну скаргу Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задоволено; постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства "Пласт" до Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 лютого 2016 №0000301502, №0000311502 відмовлено повністю.

Крім того за результатами проведених камеральних перевірок Договору про спільну діяльність від 5 березня 2014 року №272-14 (уповноважена особа Приватне акціонерне товариство «Пласт») винесено такі податкові повідомлення-рішення:

- вiд 25 березня 2016 року №0000731502 на суму 18480188,04 грн. (податкове зобов`язання - 12320125,36 грн., штрафнi санкцiї - 3179270,35 грн.);

- вiд 19 квітня 2016 року №0000931502 на суму 9537811,04 грн. (податкове зобов`язання - 6358540,69 грн., штрафнi санкцiї - 3179270, 35 грн). По даному ППР нараховано пеню у розмiрi 1 952 412,82 грн;

- вiд 11 травня 2016 року №0001071502 на суму 6441741,20 грн (податкове зобов`язання - 4294494,13 грн., штрафнi санкцiї - 2147247,07 грн). Внаслідок не сплати зобов`язань за цим податковим повідомленням-рішенням нараховано пеню у розмірі 750968,80 грн.;

- вiд 2 червня 2016 року №0001291502 на суму 5702751,05 грн. (податкове зобов`язання - 3801 834, 03 грн., штрафнi санкцiї - 1900917,02 грн.);

- вiд 27 червня 2016 року №0000191200 на суму 2053766,40 грн. (податкове зобов`язання - 1369177, 60 грн., штрафнi санкцiї - 684588,80 грн.);

- вiд 8 серпня 2016 року №0000201200 на суму 926865,81 грн. (податкове зобов`язання - 617910, 54 грн., штрафнi санкцiї - 308955,27 грн). Внаслідок не сплати зобов`язань за цим податковим повідомленням-рішенням нараховано пеню у розмірі у розмiрi 59665,76 грн.;

- вiд 6 вересня 2016 року №0000431200 на суму 765107,72 грн. (податкове зобов`язання - 510012,48 грн., штрафнi санкцiї - 255006,24 грн);

- від 3 жовтня 2016 року №0000551200 на суму 1003780,19 грн. (податкове зобов`язання - 669186,79 грн., штрафнi санкцiї - 334593,40 грн).

- вiд 1 листопада 2016 року №0000591200 на суму 1292753,22 грн. (податкове зобов`язання - 861835,48 грн., штрафнi санкцiї - 430917,74 грн). Внаслідок не сплати зобов`язань за цим податковим повідомленням-рішенням нараховано пеню у розмірі 58652,04 грн.;

- вiд 29 листопада 2016 року №0000671200 на суму 2424944,61 грн. (податкове зобов`язання - 1616629, 74 грн., штрафнi санкцiї - 808314,87 грн). Внаслідок не сплати зобов`язань за цим податковим повідомленням-рішенням нараховано пеню у розмірі 90804,52 грн.;

- вiд 29 грудня 2016 року №0000971200 на суму 3388476,57 грн. (податкове зобов`язання - 2258984,38 грн., штрафнi санкцiї - 1129492,19 грн). Внаслідок не сплати зобов`язань за цим податковим повідомленням-рішенням нараховано пеню у розмірі 46788,83 грн.;

- вiд 10 березня 2017 року №00000824107 на суму 9887430,12 грн. (податкове зобов`язання - 6591620, 08 грн., штрафнi санкцiї - 3295810, 04 грн);

від 19 травня 2017 року №0001704107 на суму 10275866,76 грн. (податкове зобов`язання - 6850577,84 грн., штрафнi санкцiї - 3425288,92 грн). Внаслідок не сплати зобов`язань за цим податковим повідомленням-рішенням нараховано пеню у розмірі 293242,27 грн.;

- вiд 12 травня 2017 року №0001654107 на суму 9822771,93 грн. (податкове зобов`язання - 6548514, 62 грн., штрафнi санкцiї - 3274257,31 грн). Внаслідок не сплати зобов`язань за цим податковим повідомленням-рішенням нараховано пеню у розмірі 177832, 54 грн.;

- вiд 8 червня 2017 року №0001994107 на суму 3892177,29 грн. (податкове зобов`язання - 2594784, 86 грн., штрафнi санкцiї -1297392, 43 грн). Внаслідок не сплати зобов`язань за цим податковим повідомленням-рішенням нараховано пеню у розмірі 63213,22 грн;.

- вiд 7 липня 2017 року №0002134107 на суму 170, 00 грн.;

- вiд 8 серпня 2017 року №0005314107 на суму 1 020, 00 грн.;

- вiд 13 жовтня 2017 року №0008354107 на суму 433, 97 грн.;

- вiд 13 жовтня 2017 року №0008344107 на суму 66917, 80 грн.;

Також, за Договором про спільну діяльність від 5 березня 2014 року №272-14 (уповноважена особа Приватне акціонерне товариство «Пласт») подано податкові декларації з рентної плати: за березень 2017 року, в якій нараховано суму в розмірі 483773,45 грн., за жовтень 2016 року, в якій нараховано суму в розмірі 421166, 58 грн.; листопад 2016 року, в якій нараховано суму в розмірі 652996,45 грн.; за грудень 2016 року, в якій нараховано суму в розмірі 1228946,12 грн.; за січень 2017 року, в якій нараховано суму в розмірі 1277226, 38 грн.

Так, із зазначеннях сум податкового зобов`язання за Договором про спільну діяльність від 5 березня №272-14 (уповноважена особа Приватне акціонерне товариство «Пласт») сплачено 601911,98 грн., а відтак податковий борг з рентної плати станом на дату звернення до суду складав: 136078372, 47 грн.

З метою стягнення податкового боргу позивачем направлено Приватному акціонерному товариству «Пласт» податкову вимогу від 5 липня 2016 року №95081-10.

Таким чином, заходи стягнення, вжиті позивачем, не призвели до погашення відповідачами податкового боргу, а тому, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою стягнення податкового боргу спільно з учасників договору про спільну діяльність - Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» (як правонаступника Приватного акціонерного товариства «Пласт»).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021, позов задоволено: стягнуто з учасника договору про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14 AT "ДАТ Чорноморнафтогаз" 136 078 372, 47 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Постановою Верховного Суду від 08.12.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд виходив з того, що судами при вирішенні спору не надано жодної оцінки викладеним у судових рішеннях обставинам та не встановлено у межах якої процедури у справі №320/5659/18 було заявлено позов до ПАТ "Пласт": як до оператора договору спільної діяльності чи як до учасника такого договору. Також вказано, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановлюючи обставини щодо наявності податкового боргу, вказали, зокрема, на вручення податкових повідомлень-рішень, вимоги відповідачу та подання декларацій саме останнім, що, однак не грунтується на відповідних наявних у справі доказах (том 1, а.с. 21, 41-100), оскільки такі якраз скеровувались ПАТ "Пласт" як уповноваженій особі за договором спільної діяльності.

Також, Верховний Судом врахововано наявність судових рішень у справі №320/5659/18, що набрали законної сили, на які посилався відповідач під час судового розгляду. Цими судовими рішеннями відмовлено у задоволенні позову Головного управління ДФС у Київській області до ПАТ «Пласт» про стягнення податкового боргу, що виник за договором спільної діяльності. Однак, судами при вирішенні спору не надано жодної оцінки викладеним у наведених судових рішеннях обставинам та не встановлено у межах якої процедури у справі №320/5659/18 було заявлено позов до ПАТ "Пласт": як до оператора договору спільної діяльності чи як до учасника такого договору.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Разом з тим, відповідно до пункту 59.5 цієї ж статті ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до п. 64.6 ст. 64 ПК України на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом.

Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Згідно п. 87.12 ст. 87 ПК України, у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися у межах договорів про спільну діяльність, джерелом погашення такого податкового боргу є майно платників податків, що є учасниками такого договору.

Платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов`язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 252.1.3. п. 252.1 ст. 252 ПК України).

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПК України у редакції, чинній з 1 січня 2011 року, для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку. Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Порядок податкового обліку та звітності про результати спільної діяльності встановлюється центральним органом державної податкової служби

Підпунктом 153.14.2 пункту 153.14 статті 153 ПК України (у цій же редакції) передбачено, що облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Підпунктом 252.1.3 пункту 252.1 статті 252 ПК України (у редакції, чинній з 1 січня 2015 року) встановлено, що платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов`язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному цим Кодексом.

За змістом пункту 64.6 статті 64 ПК України встановлено, що на обліку у контролюючих органах повинні перебувати, зокрема, договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом. Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Як передбачено підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи також мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 ПК України передбачено платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

За змістом пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 87.12 статті 87 ПК України визначено, що у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, джерелом погашення такого податкового боргу є майно платників податків, що є учасниками такого договору.

Відповідно до підпункту 14.1.104 статті 14 ПК України "майно" застосовується у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України. Стаття 192 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) "Гроші (грошові кошти)" розміщена в главі 13 "Речі. Майно", що свідчить про законодавче врегулювання вважати гроші видом майна. Частиною першою статті 177 ЦК України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

З урахуванням назви статті 87 ПК України "Джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків, та відповідно до пункту 87.1 цієї статті, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. Ураховуючи той факт, що погашення податкового боргу може відбуватись шляхом самостійної сплати відповідних коштів або примусово, у тому числі через механізм реалізації податкової застави, термін "майно платників податків" у змісті даної норми охоплює і грошові кошти.

Законодавець, визначаючи будь-яке майно платника податків джерелом погашення податкового боргу у пункті 87.2 статті 87 ПК України, перелік об`єктів, які не можуть бути використані як джерела погашення у пункті 87.3 статті 87 ПК України, прямо зазначає про різні види грошових коштів у складі майна платника, які не можуть бути джерелами такого погашення (підпункти 87.3.4, 87.3.8 пункту 87.3 статті 87 ПК України).

VI. Оцінка суду

Аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов`язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності, тобто оператор спільної діяльності.

ТОВ «Стратум Україна» є правонаступником прав та обов`язків ПрАТ «Пласт» (статут ТОВ «Стратум Україна», затверджений протоколом зборів № 1 від 16.11.2020), що не заперечується сторонами та підтверджено позивачем, а відтак вказані обставини не підлягають додатковому з`ясуванню.

Так, відповідно до п.п. 3.10.8, 3.10.9 договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 до обов`язків оператора (ПрАТ «Пласт») входить: ведення бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності, складання та подання уповноваженим органам державної виконавчої влади обов`язкової звітності; сплата у повному обсязі та у встановлені чинним законодавством строки податків (обов`язкових зборів, платежів).

Таким чином, самостійне визначення податкових зобов`язань, забезпечення сплати таких податкових зобов`язань/зборів/платежів до бюджету, у тому числі і рентної плати за користування надрами у межах договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 відноситься до безпосередніх обов`язків ПрАТ «Пласт» саме як оператора по вказаному договору. Між ПрАТ "Пласт" (сторона 1, оператор) і АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (сторона 2) укладено договір про спільну діяльність від 5 березня 2014 року №272-14, за умовами якого сторони за цим договором зобов`язались спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об`єднання своїх вкладів та зусиль у сфері видобутку, постачання, транспортування нафти, газу і газового конденсату.

Відповідно до підпунктів 3.10.8, 3.10.9 цього договору до обов`язків оператора входить: ведення бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності, складання та подання уповноваженим органам державної виконавчої влади обов`язкової звітності; сплата у повному обсязі та у встановлені чинним законодавством строки податків (обов`язкових зборів, платежів).

Таким чином, самостійне визначення податкових зобов`язань, забезпечення сплати таких податкових зобов`язань/зборів/платежів до бюджету, у тому числі і рентної плати за користування надрами у межах договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 відноситься до безпосередніх обов`язків ПрАТ «Пласт» саме як оператора по вказаному договору.

За результатами діяльності станом на дату подання позову до суду за Договором про спільну діяльність від 5 березня №272-14 (уповноважена особа Приватне акціонерне товариство «Пласт») обліковується податкова заборгованість в розмірі 136078372,47 грн.

Податковий борг виник на підставі поданих декларацій та податкових повідомлень-рішень з рентної плати за користування надрами.

Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі вказаного договору про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 нараховано податкові зобов`язання у розмірі 136 078 372,47 грн.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач посилається на те, що стягнення податкового боргу, який виник на підставі договору про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014 підлягає стягненню з усіх учасників, у тому числі із ТОВ "Стратум Україна" (як правонаступника ПрАТ «Пласт») поряд з АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

Однак, договір про спільну діяльність оскаржено в судовому порядку Заступником Генерального прокурора України в інтересах держави.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі №911/639/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та постановою Верховного Суду від 31.05.2018, договір про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-17 визнано недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 1 статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Північним апеляційним господарським судом у постанові від 01.10.2020 по справі №911/639/17 (за результатом розгляду заяви Заступника Генерального прокурора України про роз`яснення рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі №911/639/17) констатовано, що з огляду на положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у зв`язку з недійсністю на підставі статті 228 Цивільного кодексу України договору про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014, у ПрАТ «Пласт» виникає лише один обов`язок -все одержане ним за правочином повернути іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З огляду на вказані обставини, суд доходить висновку, що у ТОВ "Стратум Україна" (правонаступник ПрАТ «Пласт» - оператора по договору про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14) відсутній обов`язок зі сплати податків (обов`язкових зборів, платежів), у тому числі рентної плати у сумі 136 078 372,47 грн., в силу визнання договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, який відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України визнаний у судовому порядку недійсним саме з моменту його вчинення, що, відповідно, нівелює інші наслідки для підприємства.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, ініційована податковим органом в межах справи №320/5659/18 процедура стягнення з ПрАТ «Пласт» рентної плати, як з оператора спільної діяльності по договору спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, нівелюється фактом визнання договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 недійсним з моменту його вчинення за рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі №911/639/17 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та постановою Верховного Суду від 31.05.2018).

Що стосується оцінки правомірності стягнення з ПрАТ «Пласт» грошових зобов`язань в рамках справи №320/5659/18, суд звертає увагу на таке.

В судовому засіданні досліджено матеріали справи №320/5659/18, з яких слідує, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019, відмовлено Головному управлінню ДФС у Київській області у стягненні податкового боргу з ПрАТ "Пласт" по договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-17.

Згідно з підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку. Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Порядок податкового обліку та звітності про результати спільної діяльності встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Підпунктом 153.14.2 пункту 153.14 статті 153 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Підпунктом 252.1.3 пункту 252.1 статті 252 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов`язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов`язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності.

Пунктом 64.6 статті 64 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на обліку у контролюючих органах повинні перебувати, зокрема, договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом. Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Відповідно до підпункту 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом), до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи також мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14, пункту 64.6 статті 64 ПК України, податковий облік спільної діяльності декількох учасників як окремої особи платника податків ведеться за результатами додаткового взяття на облік учасника договору про спільну діяльність - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників (частина друга статті 1134 ЦК України). У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства (частина друга статті 1135 ЦК України).

Так, відповідно до п.п. 3.10.8, 3.10.9 договору про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014 до обов`язків оператора (ПрАТ «Пласт») входить: ведення бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності, складання та подання уповноваженим органам державної виконавчої влади обов`язкової звітності; сплата у повному обсязі та у встановлені чинним законодавством строки податків (обов`язкових зборів, платежів).

Тобто, самостійне визначення податкових зобов`язань, забезпечення сплати таких податкових зобов`язань/зборів/платежів до бюджету, у тому числі і рентної плати за користування надрами у межах договору про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 відноситься до безпосередніх обов`язків оператора ПрАТ «Пласт», який має самостійно відповідати за подальшу несплату таких зобов`язань.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 05.07.2022 по справі №826/2702/17.

Київським окружним адміністративним судом в постанові від 06.02.2019 по справі №320/5659/18 надано оцінку дотримання ПрАТ «Пласт» умов п.п. 3.10.8, 3.10.9 договору про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14, в результаті чого судом констатовано, що сума податкового боргу по рентній платі за користування надрами континентального шельфу у межах виключної (морської) економічної зони, стягнення якої є предметом розгляду справи №320/5659/18, виникла у ПрАТ «Пласт» саме як у оператора за договором про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14.

Так, судом встановлено, що;" .... сума податкового боргу по рентній платі за користування надрами континентального шельфу у межах виключної (морської) економічної зони, стягнення якої є предметом розгляду даної справи, виникла у відповідача саме як у Оператора за Договором про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14.

З урахуванням того, що вказаний договір є недійсним з моменту його вчинення, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача про наявність у відповідача на даний час обов`язку зі сплати податків (обов`язкових зборів, платежів), у тому числі рентної плати...."

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням того, що вказаний договір про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14 визнаний у судовому порядку недійсним з моменту його вчинення (за рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі №911/639/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та постановою Верховного Суду від 31.05.2018), Київський окружний адміністративний суд в постанові від 06.02.2019 по справі №320/5659/18 дійшов до висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про наявність у ПрАТ «Пласт» обов`язку зі сплати податків (обов`язкових зборів, платежів), у тому числі рентної плати.

Отже, суд дійшов висновку про неправомірність стягнень грошових зобов`язань з ПрАТ «Пласт» як з оператора по договору про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-17 і це не потребує додаткового доказування.

Надаючи оцінку позиції ГУ ДПС у Київській області щодо стягнення податкового боргу з рентної плати спільно з ТОВ «Стратум Україна» (правонаступник ПрАТ «Пласт») та Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як учасників договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, суд зазначає наступне.

Пунктом 87.12 статті 87 ПК України визначено, що у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, джерелом погашення такого податкового боргу є майно платників податків, що є учасниками такого договору.

З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що податковий орган наділений правом на стягнення податкового боргу за результатом виконання договору про спільну діяльність, зокрема, з учасника такого договору про спільну діяльність, а відтак, першочергово підлягає з`ясування питання щодо підтвердження суб`єктом господарювання (стороною договору про спільну діяльність) свого статусу саме як учасника договору.

Так, за умовами п. 1.1 договору про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014, сторони зобов`язалися спільно діяти без створення юридичної особи, шляхом об`єднання своїх вкладів та зусиль в сфері видобутку, постачання, транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення наступних спільних господарських цілей:

- кооперації і координації спільних зусиль в здійсненні заходів щодо геологічного вивчення нафтогазових надр, дослідно-промислової та промислової розробки родовищ нафти і газу, видобутку та переробки нафти, газу і газового конденсату, реалізації газу, газового конденсату, а також з метою об`єднання матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів сторін, направлених на використання передових технологічних засобів, для інтенсифікації видобутку і експлуатації Родовищ, забезпечення виконання вимог безпеки праці, охорони надр і навколишнього середовища;

- одержання прибутку.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що для досягнення цілей, що є предметом цього договору, учасники роблять внески в спільну діяльність в формі грошей, майна, права користування майном, професійних і інших знань, навичок і умінь, а також ділової репутації та ділових зв`язків.

Відповідно до п. 4.2 Договору сторона-1 (ПрАТ «Пласт») вносить у спільну діяльність грошовий внесок, вартість якого в період дії Договору складає 71 640 000,00 грн.

Тобто, в межах вказаного правочину ПрАТ «Пласт», з метою підтвердження свого статусу саме учасника договору про спільну діяльність, повинно було внести у спільну діяльність грошовий внесок, вартість якого в період дії цього договору становила 71 640 000,00 грн.

Натомість, рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі №911/639/17 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі №911/639/17 та підтверджено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 31.05.2015 по справі №911/639/17) констатовано, що відповідно до п. 4.2 ПрАТ «Пласт» обов`язок щодо внесення грошового внеску не виконано, що свідчить про відсутність у ПрАТ «Пласт» наміру діяти спільно шляхом об`єднання зусиль сторін для досягнення мети.

З наведеного слідує, що оскільки ПрАТ «Пласт» не виконано обов`язок щодо внесення грошового внеску у розмірі 71 640 000,00 грн., то підприємством фактично позбулось статусу учасника спільної діяльності по договору про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014, з огляду на що наразі ТОВ "Стратум Україна" (як правонаступник ПрАТ «Пласт) не може бути додатково обтяжений податковим тягарем саме як учасник (а не оператор) у межах договору про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014.

Поряд з цим, ГУ ДПС у Київській області вважає, що і Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" обтяжено обов`язком щодо сплати податкових зобов`язань за договором про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014, як учасник такого правочину.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

ГУ ДПС у Київській області у відповіді на відзив вказує як на підставу стягнення наразі податкового боргу з учасників договору про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014 на податкову вимогу від 08.11.2016 №109330-10, оскільки попередня податкова вимога від 05.07.2016 №95081-10 (яка первинно зазначалась позивачем як підстава для стягнення податкового боргу у межах даної справи) відповідно до п. ст.60.1.1 Податкового кодексу України вважається відкликаною, в зв`язку з повним погашенням податкового боргу 21.07.2016.

Позивач зауважує, що згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС станом на 01.11.2016 обліковувався податковий борг в сумі 5 512 567, 3 грн. (рентна плата за користування надрами континентального шельфу в межах виключної (морської) економічної зони), який виник з 01.11.2016, внаслідок відображення в ІКП за результатами судового оскарження ППР від 22.01.2016 №0000131502, судове рішення від 05.10.2016 у справі №810/16771/16), на підставі чого і сформовано податкову вимогу від 08.11.2016 №109330-10.

Згідно з п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Суд зазначає, що грошові зобов`язання за ППР від 22.01.2016 №0000131502, які набули статусу узгодженого податкового боргу, були включені позивачем до суми податкового боргу у розмірі 136 078 372, 47 грн., який, як вбачається з позовної заяви, підлягав стягненню саме за податковою вимогою від 05.07.2016 №95081-10, оцінку чому було надано у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 по даній справі.

Суд вважає також недоведеною позицію позивача стосовно дати узгодження податкового боргу (01.11.2016) в сумі 136 078 372,47 грн., як наслідку прийняття судового рішення від 05.10.2016 у справі №810/16771/16 за результатом оскарження податкового повідомлення рішення від 22.01.2016 №0000131502, оскільки за вказаною датою рішення суду по результат оскарження податкового повідомлення рішення від 22.01.2016 №0000131502 не обліковується за даними Єдиного державного реєстру судових рішень.

Натомість, рішення у справі №810/1677/16 набрало законної сили з 08.08.2016, тобто, з дати рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги скаржнику ПрАТ «Пласт».

Таким чином, з урахуванням того, що податковий борг позивача, зазначений у вимозі від 05.07.2016 №95081-10, був погашений самостійно 21.07.2016 в повному обсязі, податкова вимога від 05.07.2016 №95081-10 є відкликаною 21.07.2016, а податковий борг за результатом оскарження ППР від 22.01.2016 №0000131502 мав обліковуватись з 08.08.2016 (з дати набрання законної сили рішенням у справі №810/1677/16), податкова вимога відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України на нову суму боргу боржнику не була виставлена саме з 08.08.2016 (натомість лише 08.11.2016 сформована податкова вимога №109330-10), суд приходить до висновку, що оскаржуваний податковий борг переривався та контролюючим органом не набуто право на стягнення з платника податків податкового боргу, зазначеного в даній позовній заяві.

Суд також вважає за необхідне надати оцінку дотримання податковим органом процедури стягнення податкового боргу з Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як учасника договору про спільну діяльність.

Суд враховує, що ГУ ДПС у Київській області, будучи обізнаним про результати розгляду справи №320/5659/18 та неможливість стягнення податкового боргу з ПрАТ «Пласт» за податковою вимогою від 05.07.2016 №95081/10, у законодавчо визначений строк не вжито жодних дій з метою повідомлення Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про необхідність погашення податкового боргу з рентної плати, як учасника договору про спільну діяльність та подальшого стягнення податкового боргу з підприємства, з дотриманням процедури, унормованої Податковим кодексом України.

Так, матеріали справи не містять, а позивачем не надано до суду доказів повідомлення Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" щодо необхідності виконання податкових зобов`язань як учасника договору про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014; податкова вимога від 05.07.2016 №95081/10 не була скерована на адресу відповідача 1; контролюючим органом не було проведено податкових перевірок Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як учасника договору про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014, за результатом чого могли бути б прийняті податкові повідомлення рішення з фіксацією наявного за підприємством податкового боргу з рентної плати як учасника договору про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014, що, в свою чергу, надало б можливість підприємству реалізувати своє право на самостійне погашення податкових зобов`язань за фактом належного повідомлення контролюючим органом про наявні податкові зобов`язання.

Відтак, ГУ ДПС у Київській області не було вжито заходів, передбачених чинним законодавством, для належного повідомлення Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як учасника договору про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014 про необхідність виконання останнім обов`язку щодо сплати рентної плати, враховуючи також те, що відповідачем 1 не було самостійно сформовано податкових декларацій з рентної плати в рамках оскаржуваних сум за наслідком необізнаності підприємства про обставини існування податкового боргу.

Доказів наявності податкового боргу у Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як окремого платників податків, контролюючим органом також не надано.

Під час розгляду справи судом встановлено також, що наразі основна позиція податкового органу ґрунтується на необхідності стягнення податкового боргу з рентної плати спільно з учасників договору про спільну діяльність, про що вказано в постанові Верховного суду від 28.09.2021 по справі №810/2406/18.

Суд враховує, але не приймає до уваги вказану позицію позивача, оскільки можливість стягнення з учасників договору про спільну діяльність податкових зобов`язань корелює обов`язку податкового органу дотримуватись процедури стягнення податкового боргу у суворій відповідності до вимог Податного кодексу України, зокрема, в частині повідомлення суб`єкта господарювання про обтяження його тягарем податкових зобов`язань та надання можливості останньому самостійно вчинити заходи щодо сплати податкового боргу, самостійно визначити ліквідні активи, які знаходяться у власності підприємства та можуть бути використані для подальшого погашення податкового боргу, з`ясування наявності доходів та майна від спільної діяльності, яке може бути використане в першу чергу для сплати податків та зборів.

Окрім того, зміст правовідносин, яким надано оцінку в постанові Верховного суду від 28.09.2021 по справі №810/2406/18 не збігаються з обставинами в цій справі, оскільки у цьому випадку договір про спільну діяльність визнано в судовому порядку недійсним, що має інші юридичні наслідки та вплив на права та обв`язки сторін правочину.

Відповідно до п. 5.1 договору про спільну діяльність, грошові, майнові та інші внески Сторін, а також майно, створене Сторонами в результаті Спільної діяльності, складає їх спільну часткову власність.

Всі доходи, що отримуються у результаті Спільної діяльності, використовуються в першу чергу на сплату податків та відшкодування матеріальних витрат Спільної діяльності (п.6.1 договору).

За приписами пункту 88.3 статті 88 цього Кодексу, у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Отже, нормами ПК України передбачено певну черговість передачі майна у податкову заставу у випадку виникнення податкового боргу за операціями, які виконувались у межах договорів про спільну діяльність.

Так, спочатку у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків; а у випадку недостатності такого майна - інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Пунктом 88.1 статті 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову застав.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, джерелом погашення такого податкового боргу є майно платників податків, що є учасниками такого договору (пункт 87.12 цієї статті).

Натомість, матеріали справи не містять доказів дотримання позивачем вищезазначеної процедури вжиття заходів щодо погашення податкового боргу за рахунок майна/коштів як Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", так і ПрАТ «Пласт»; позивачем не надано до суду доказів здійснення заходів відносно відповідального учасника договору про спільну діяльність щодо забезпечення виконання ним грошового зобов`язання; ГУ ДПС у Київській області не вчинено спроб здійснити опис майна у податкову заставу платника податків ПрАТ «Пласт»; позивачем не надано доказів виявлення майна, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу учасників договору, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Аргумент позивача на те, що джерелом погашення податкового боргу є грошові кошти, суд не приймає до уваги, як необґрунтований, оскільки податковим органом чітко не окреслено характер походження таких грошових коштів (власні грошові кошти чи доходи від спільної діяльності за договором про спільну діяльність підприємств або частки власного капіталу, внесені у спільну діяльність), не вчинено заходи щодо виявлення таких коштів чи виокремлення їх від загального доходу учасників договору про спільну діяльність, що, відповідно, вказує на поверхневе з`ясування суб`єктом владних повноважень вказаних обставин та недотримання процедури стягнення податкового боргу, враховуючи особливості спірних правовідносин.

Щодо позиції позивача в частині того, що обов`язок зі сплати податків покладається на платника податків в силу наявності податкового боргу, а наслідки недійсності договору пов`язані лише з договірними відносинами, то суд зазначає, що предметом розгляду по справі №320/5659/18 було саме стягнення з ПрАТ "Пласт" (як оператора спільної діяльності) податкового боргу, а не збитків, спричинених вчиненням недійсного правочину, що, однак, не знайшло свого підтвердження.

Також суд вважає за потрібне надати оцінку питанню дотримання позивачем строку стягнення податкового боргу протягом 1095 календарних днів у відповідності до 102.1 статті 102 ПК України.

Пункт 101.1 статті 101 ПК України унормовує, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У пункті 102.4 статі 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

З аналізу змісту цих норм вбачається, що спеціальним законом встановлено граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону).

Таким чином, при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №923/1092/16, від 17.04.2019 №43/75-15/7-б, від 19.09.2019 № 910/11620/18).

Отже, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, яка набула статусу «безнадійної заборгованості».

Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Вказана правова позиція узгоджується з позиціями Верховного Суду, яка викладена в постановах від 06.02.2018 у справі №807/2097/16, від 04.09.2018 у справі №813/4430/16, від 19.09.2019 у справі №910/11620/18, від 31.10.2019 у справі №925/1242/15.

Так, податковий борг з рентної плати (разом з нарахованою пенею) визначається контролюючим органом, зокрема, на підставі податкових повідомлень рішень від 25.03.2016 №0000731502, від 19.04.2016 №0000931502, від 11.05.2016 №0001071502, від 02.06.2016 №0001291502, від 27.06.2016 №0000191200, від 08.08.2016 №0000201200.

Враховуючи те, що позивачем направлено адміністративний позов до суду 21.08.2019 (вхідна відмітка), то грошові зобов`язання по вказаним податковим повідомленням-рішенням знаходяться поза межами строку, встановленого 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, а тому відносяться до безнадійної заборгованості.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів позивача висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для його задоволення.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Доказів понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 05 жовтня 2023 р.