Рішення

від 18.09.2023 по справі 420/15135/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15135/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаоптстрой до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВ Мегаоптстрой до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України №UA500020/2022/000220/2 від 26.07.2022 року про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів продавець здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару. Під час декларування вказаних товарів у порядку, встановленому Митним кодексом України, позивачем заявлена митна вартість товарів, визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України. На підтвердження митної вартості товару та для митного оформлення позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених митним кодексом України документів, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом. У зв`язку із прийняттям такого рішення позивач був змушений додатково надмірно сплатити митні платежі. Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання. Позовні вимоги просить задовольнити.

За змістом відзиву відповідач із заявленими вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено розбіжності у поданих документах, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 оскаржуваного рішення. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року у справі відкрито спрощене провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 03.08.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи здійснюється у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд установив таке.

22.11.2021 року між позивачем (Покупець) та SHUNDE HUANRUN IMP. CO., LTD. OF FOSHAN (Продавець) був укладений контракт № CH-UA-21/11/22, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується сплатити та прийняти товар - побутову техніку та запасні запчастини до неї у номенклатурі, кількості та ціні відповідно до супровідних документів; ціна товару включає вартість пакування, маркування у яких поставляється товар; валютою платежу цього контракту є долари США. Постачання товару здійснюється на умовах CIF ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс (Публікація Міжнародної торгової палати у редакції 2010 року).

Декларантом з метою здійснення митного оформлення поставленого за вказаним договором товару була подана до Одеської митниці митна декларація № UA500020/2022/012678 від 24.07.2022 року, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару: пакувальний лист; рахунок-фактура інвойс; коносамент; автотранспортна накладна; навантажувальний документ; декларація про походження товару; доповнення до зовнішньоекономічного договору; зовнішньоекономічний договір; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів та інші.

Митна вартість поставлених товарів визначена декларантом за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції) 8245,50 дол. США.

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку із виявленими розбіжностями митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи.

Додатково декларантом надано до митного органу прайс-лист.

26.07.2022 року відповідачем прийнято рішення №UA500020/2022/000220/2, яким митну вартість товарів відкориговано за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації з урахуванням опису та фізичних характеристик товару у максимально наближений до митного оформлення час.

За результатами коригування митної вартості позивач додатково сплатив мито у сумі 23293,78 грн та ПДВ у сумі 51246,30 грн.

Відповідно до графи 33 оскаржуваного рішення підставами для коригування митної вартості слугувало:

1) у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо пакування;

2) не надано документів, що підтверджують вартість страхування;

3) додатково поданий прайс-лист не містить відомості щодо зовнішньоекономічного контракту та інвойсу.

Не погоджуючись з рішенням Одеської митниці Держмитслужби, вважаючи його протиправним та таким, що прийнято без урахування усіх обставин справи, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Так, однією з підстав для коригування митним органом зазначено відсутність інформації у наданих документах щодо вартості пакування та маркування, які входять у ціну товару.

Відповідно до умов контракту (п. 4.2) вартість товару включає у себе вартість пакування та маркування, у яких поставляється товар.

З огляду на те, що вартість товару, яка відображена у наданих до митного оформлення документах, зокрема у контракті та інвойсі, вже включає у себе вартість пакування та маркування, витребування додаткових документів на підтвердження цих складових є безпідставним.

Щодо відсутності документів про вартість страхування суд зазначає таке.

Як встановлено судом з матеріалів справи поставка товарів відповідно до умов контракту здійснювалась на умовах CIP, які за правилами Інкотермс 2010 передбачають, що перевезення та страхування, сплачені до: Продавець доставляє товари до перевізника в узгодженому місці, переносячи ризик покупцеві, але продавець оплачує перевезення та страхування до вказаного місця призначення.

Таким чином у митного органу відсутні підстави для витребування у декларанта документів на підтвердження вартості страхування.

Відсутність посилання на контракт та інвойс у прайс-листі не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки такий документ не є основним для підтвердження митної вартості товару, а також жодним чином не впливає на її складові.

Необхідно також зауважити, що посилання митного органу на положення ст. VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, як на підставу для коригування митної вартості, суд відхиляє, оскільки відповідачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, яким чином подані позивачем документи порушують чи не відповідають статті VII (GATT). Митна вартість товарів може бути визначена із застосуванням принципів і положень Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) у разі якщо така вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України.

З приводу неподання усіх документів суд зазначає, що вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі - необґрунтованим, оскільки відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.

Суд зазначає, що графа 33 оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Крім того, відповідно до частини другої статті 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 808/9123/15.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною контракту, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, у зв`язку із чим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Окрім того, позивачем заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн, проте, документів на підтвердження таких витрат до позовної заяви не додано.

Враховуючи відсутність доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу, а також приписи ч. 7 ст. 139 КАС України, суд наразі не вирішує питання про їх розподіл.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці №UA500020/2022/000220/2 від 26.07.2022 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Одеської митниці (адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаоптстрой (ЄДРПОУ 41690023, 73003, м. Херсон, вул. Нестерова, 2-В) судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.