Ухвала

від 04.10.2023 по справі 420/26424/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26424/23

УХВАЛА

04 жовтня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (далі відповідач, ТОВ «Відродження»), в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донмар» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 39482,63 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4090,72 грн.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України з наступних підстав.

Згідно з приписами п. 2, 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно з приписами пункту 9 частини 1 статті 4 КАС України відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги у прохальній частині позовної заяви звернені до товариства з обмеженою відповідальністю «Донмар», виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги стосуються ТОВ «Донмар», а в якості відповідача зазначене товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження».

Враховуючи вищенаведені розбіжності, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність до її змісту і викладу обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Таким чином, позивачу необхідно подати позовну заяву у передбаченій законом процесуальній формі.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 161 КАС України суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

У разі подання до суду документів в електронній формі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Указавши відповідачем ТОВ «Відродження», позивач натомість надав докази направлення позовної заяви з доданими до неї документами ТОВ «Донмар», а не ТОВ «Відродження».

Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду суб`єктом владних повноважень, юридичною особою позову майнового характеру судовий збір складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 становить 2684 грн.

Судовий збір за подання даного позову становить 2684,00 грн.

Позивачем у якості доказів сплати судового збору надано платіжну інструкцію № 328 від 26.09.2023.

При цьому, у платіжній інструкції № 328 від 26.09.2023 призначення платежу зазначено: « 101, 13901271, КПКВ2507110, КЕКВ2800, код 22030101. Суд.збір за позов. №2176/05 від 13.09.2023р.ТОВ «Донмар» ООАС.ЗУ№3674-VІ 08.07.11 (із змін.та доп.)».

Таким чином, платіжна інструкція № 328 від 26.09.2023 не є належним доказом сплати судового збору за подання даного позову до ТОВ «Відродження».

Таким чином, позивачу необхідно надати документ про сплату судового збору у сумі 2684,00 грн.

Крім того, частиною 4 статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

На підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивач надав документи стосовно ТОВ «Відродження» (розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб інвалідністю, квитанція від 17.04.2023) та стосовно ТОВ «Донмар» (претензія від 02.06.2023 № 923/05).

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною дев`ятою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р. №875-XII (далі - Закон №875-XII) передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Частиною четвертою статті 20 Закону №875-XII передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Верховний Суд у постановах від 6 листопада 2020 р. у справі №160/8707/19, від 6 лютого 2018 р. у справі №П/811/2242/15, від 5 липня 2018 р. у справі №809/1933/16 та від 8 вересня 2019 р. у справі №809/1931/16 зазначив, що адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачується (нараховується, застосовується) підприємствами самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому, Верховним Судом зазначено, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. Крім того, на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений КАС України.

Отже, у вказаних постановах Верховного Суду викладено правовий висновок щодо тримісячного строку звернення до суду у справах за позовом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Разом з позовною заявою представник позивача подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю повністю утримується за рахунок коштів державного бюджету. Відділення Фонду не мало можливості звернутися до суду з позовною заявою, оскільки фінансування для сплати судового збору було відсутнє. Кошти на сплату судового збору були виділені 11.09.2023 року і лише тоді відділення Фонду отримало можливість звернутися до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою після сплати судового збору.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суддя виходить з такого.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суддя зазначає, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх процедур, правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Суддя вважає, що дотримуючись принципу рівності сторін перед судом та законом, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для поновлення строку звернення до суду.

До суду позивач звернувся 29.09.2023 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 28.09.2023), тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України.

Суддя зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних обставин, що зумовили поважність пропуску встановленого законом строку звернення до суду.

Таким чином, підстави, зазначені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суддя визнає неповажними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене позовна заява відповідно до ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме для подання до суду:

позовної заяви у новій редакції;

документу про сплату судового збору у сумі 2684,00 грн;

доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів;

доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;

обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними іншими підставами для поновлення строку.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,

ухвалив:

Підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду визнати неповажними.

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 420/26424/23 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту підписання.

Суддя А.С. Пекний