Рішення

від 27.09.2023 по справі 480/4041/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 року Справа № 480/4041/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Сізової К.О.,

представника Роменської районної державної адміністрації Сумської області - Ковальчук Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4041/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації, Роменської районної державної адміністрації Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації від 29.01.2021 № 3-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації;

- негайно поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації з 30.01.2021;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі суми заробітку за один місяць;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 29.01.2021 до 23.02.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.01.2021 її було звільнено з посади спеціаліста відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП Укрїни. Позивач вважає, що її звільнення з посади відбулося без дотримання передбаченої законом процедури, зокрема відповідач не запропонував їй жодної з посад. Крім того, на момент звільнення позивач знаходилася у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому відповідач порушив передбачені законом соціальні гарантії для даної категорії працівників.

Таким чином, на переконання позивача, оскаржуваний наказ про звільнення прийнято не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також, зазначає, що позивачу протиправно не було видано трудову книжку у встановлений законодавством строк, що є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки її видачі.

Ухвалою суду від 17.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку залишено без розгляду.

Постановою Другого апеляційного аміністративного суду від22.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 по справі № 480/4041/21 скасовано.Справу №480/4041/21 направлено до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду 12.06.2023, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі та передана судді Кравченку Є.Д., як раніше визначеному складу суду, про що свідчить протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.06.2023 року.

Ухвалою суду від 21.06.2023 прийнято справу № 480/4041/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку до провадження та призначено справу до судового розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 04.07.2023 у справі в якості співвідповідача залучено Роменську районну державну адміністрацію Сумської області.

Від представника Роменської районної державної адміністрації Сумської області надійшов відзив, в якому останній позовні вимоги не визнав, зазначивши, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" у Сумській області зокрема ліквідовано Недригайлівський та утворено Роменський район. Згідно із розпорядження Кабінету Міністрів України № 1635-р від 16.12.2020 "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" вирішено здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IХ "Про утворення та ліквідацію районів", шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1.

Додатком 1 передбачено реорганізацію Недригайлівської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Роменської районної державної адміністрації.

Вказує, що за приписами пункту постанови Кабінету Міністрів України № 1321 від16.12.2020 "Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються" перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації).

Відповідно до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від15.01.2021 № 13-ОД "Про утворення комісії з реорганізації Недригайлівської районної державної адміністрації" утворено комісію з реорганізації Недригайлівської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Роменської районної державної адміністрації.

Враховуючи викладене, повноваження, права та обов`язки Недригайлівської районної державної адміністрації перейшли до Роменської районної державної адміністрації.

При цьому зазначає, що до реорганізації Недригайлівської районної державної адміністрації розпорядженням голови Недригайлівської районної державної адміністрації від 28.10.2020 № 259-ОД «Про припинення юридичної особи відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації шляхом ліквідації» було припинено юридичну особу відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації шляхом ліквідації.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначену юридичну особу публічного права припинено 05.07.2021 року.

Таким чином, на переконання представника відповідача, доведеним є факт ліквідації юридичної особи публічного права (відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації) до реорганізації Недригайлівської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Роменської районної державної адміністрації.

Представник відповідача стверджує, що при звільненні ОСОБА_1 повністю дотримана процедура, встановлена ст. 87 Закону України "Про державну службу", зокрема у зв`язку з ліквідацією відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації, позивача належним чином попереджено про наступне вивільнення, про що свідчить її підпис на попередженні.

Щодо твердження позивача про обов`язок роботодавця здійснити заходи щодо працевлаштування, вказує, що пропонування посад позивачу не є обов`язком, а правом державного органу відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу". При цьому просить врахувати суд, що посада спецаліста, на якій перебувала ОСОБА_2 не передбачена структурою Роменської районної державної адміністрації, яка затверджена розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації розпорядження від16.01.2021.

Таким чином, на час звільнення позивача не було ані обов`язку, ані можливості пропонувати вакантні посади позивачу.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 11.07.2023 витребовувалися додаткові докази від Комунальної установи "Недригайлівський трудовий архів" Недригайлівської селищної ради.

Ухвалою суду від 10.08.2023, занесеною в протокол судового засідання, відкладено розгляд справи до 16 серпня 2023 року.

Ухвалою суду від 16.08.2023 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на "31" серпня 2023року.

Ухвалою суду від 31.08.2023 відкладено судове засідання на "14" вересня 2023 року, явку представника Роменської районної державної адміністрації визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 12.09.2023 витребовувалися додаткові докази у справі від Роменської районної державної адміністрації Сумської області.

Ухвалою суду від 14.09.2023 відкладено розгляд справи на "27" вересня 2023 року, визнано явку представника Роменської районної державної адміністрації Сумської області обов`язковою.

У судове засідання, призначене на 27 вересня 2023 року, позивач не з`явився, втім від позивача надходила заява про розгляд справи без її участі (а.с. 108).

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу відділу культури, освіти, культури, туризму, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації від 10.04.2018 № 30-К "Про призначення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 була призначена на посаду головного спеціаліста з питань промоції та туризму, національностей і релігій Недригайлівської районної державної адміністрації з 11.04.2018 (а.с. 134).

Згідно із наказом відділу культури, туризму, національностей і релігій Недригайлівської районної державної адміністрації від 31.01.2019 № 6-К "Про звільнення ОСОБА_1 " позивачку було звільнено з посади головного спеціаліста з питань промоції та туризму, національностей і релігій Недригайлівської районної державної адміністрації 31.01.2019 по переведенню на роботу до відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації (а.с. 135).

Розпорядженням голови Недригайлівської районної державної адміністрації від28.10.2020 № 259-ОД «Про припинення юридичної особи відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації шляхом ліквідації» було припинено юридичну особу відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації шляхом ліквідації та утворено комісію з припинення юридичної особи відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації шляхом ліквідації (а.с. 127).

Виконуючого обов`язки начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації зобов`язано попередити у встановленому чинним законодавством порядку державних службовців та працівників централізованої бухгалтерії відділу про їх наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією відділу (абз. 2 п.2 розпорядження) (а.с. 127).

На виконання вказаного розпорядження наказом відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації від 30.10.2020 № 74-ОД «Про попередження працівників відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації про наступне вивільнення штату працюючих у зв`язку з ліквідацією відділу» попереджено працівників про звільнення з займаних посад у зв`язку з ліквідацією відділу (а.с. 151-152).

30.10.2020 року виконуючим обов`язки начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації складено персональне попередження спеціалісту відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації про заплановане вивільнення у зв`язку із ліквідацією, згідно якого попереджено ОСОБА_1 про вивільнення із займаної посади у зв`язку з ліквідацією відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації (зв. бік а. с. 152).

Також у попередженні вказано, що в Недригайлівській районній державній адміністрації відсутня посада, яка б відповідала б професії (спеціальності) позивача.

30.10.2020 року позивач одержала та ознайомилася з персональним попередженням, що підтверджується її особистим підписом (зв. бік а. с. 152).

Наказом начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації від 29.01.2021 № 3-К ОСОБА_1 була звільнена 29 січня 2021 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (а.с. 153).

Підставою для звільнення вказано: стаття 40 Кодексу законів про працю України, стаття 87 Закону України «Про державну службу», наказ відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації від 30.10.2020 № 74-ОД «Про попередження працівників відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації про наступне вивільнення штату працюючих у зв`язку з ліквідацією відділу».

Незгода позивача з вказаним наказом стала підставою для звернення останньої до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у положеннях Конвенція Міжнародної організації праці за № 158 "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця" , яка ратифікована Україною 04.02.1994, а також статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії, конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначається Законом України "Про державну службу" за № 889-VІІІ від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VІІІ).

За змістом частини 1 статті 3 Закону № 889-VІІІ цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Пунктами 2, 7 частини 1 статті 1 Закону № 889-VІІІ державна служба визначена як публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема, щодо забезпечення виконання законів та інших нормативно-правових актів та реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Відповідно до частин 2 і 3 статті 5 Закону № 889-VІІІ відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, положення ст.19 Конституції України кореспондують п.п. 1, 2 ч.1 ст. 4 Закону №889-VІІІ, за змістом яких державна служба здійснюється з дотриманням принципів, зокрема, верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; а також принципу законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави припинення державної служби визначено статтею 83 Закону № 889-VIII, відповідно до пункту 4 частини 1 якої, державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Відповідно до п.п. 1, 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу.

Згідно із ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (ч. 4 ст. ст. 87 Закону № 889-VIII).

Відповідно до ч. 5 ст. ст. 87 Закону № 889-VIII, наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу, державному службовцю може бути пропоновано будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), а суб`єкт призначення або керівник державної служби є таким, що належно виконав вимоги щодо попередження державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII, якщо таке повідомлення відбулося в письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Судом встановлено, що на виконання розпорядження голови Недригайлівської районної державної адміністрації від 28.10.2020 № 259-ОД «Про припинення юридичної особи відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації шляхом ліквідації» наказом відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації від 30.10.2020 № 74-ОД «Про попередження працівників відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації про наступне вивільнення штату працюючих у зв`язку з ліквідацією відділу» відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" попереджено позивача про звільнення з займаних посад у зв`язку з ліквідацією відділу (а.с.151-152).

30.10.2020 року позивач одержала та ознайомилася з персональним попередженням, що підтверджується її особистим підписом (зв. бік а. с. 152).

Таким чином, відповідачами дотримано вимоги ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII в частині строку попередження державного службовця про наступне вивільнення.

Як вже було зазначено судом, ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII передбачала, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

При цьому, вжите у ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII слово "може" означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання щодо пропозиції державному службовцю вакантної посади законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

Висновки аналогічного характеру викладено у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 640/11024/20, які в силу вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при прийняті даного рішення.

Отже, керівник мав лише право, а не обов`язок, пропонувати посади за їх наявності.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин в цій частині Кодексу законів про працю України , з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (ч. 4 ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно із ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України, вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Отже, до державних службовців, які вивільнюються на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КзПП України, положення ч. 2 ст. 40 КЗпП України та положення ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, не застосовуються.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин не застосовуються вимоги частини другої статті 40 та частини другої статті 49-2 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством, обов`язкового отримання попередньої згоди профспілкового комітету та звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, лише за умови, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, відтак відповідач не порушував вимоги чинного законодавства України під час звільнення позивача з посади.

Таким чином, твердження позивача про обов`язок суб`єкта призначення здійснити заходи щодо її працевлаштування є безпідставним.

Щодо забезпечення реалізації права на переведення в іншу установу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від16 грудня 2020 № 1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" затверджено перелік районних державних адміністрацій, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою № 807-IX.

На підставі Переліку районних державних адміністрацій, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. №807-IX, у Сумській області Недригайлівська райдержадміністрація реорганізована шляхом приєднання до Роменської райдержадміністрації.

Відповідно до п. 7 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. N 1321, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється, зокрема, у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється.

При цьому відповідно до розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації від 15.01.2021 р. № 13-ОД "Про утворення комісії з реорганізації Недригайлівської районної державної адміністрації" утворено комісію з реорганізації Недригайлівської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Роменської районної державної адміністрації.

Враховуючи викладене, повноваження, права та обов`язки Недригайлівської районної державної адміністрації перейшли до Роменської районної державної адміністрації.

Положеннями ч. 5 ст. 22 Закону № 889-VІІІ визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889-VІІІ, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

- на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

- на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Отже, переведення державного службовця без проведення конкурсу можливе на рівнозначну або нижчу посаду.

При цьому,статтею 6 Закону № 889-VІІІвизначено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівнення посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Водночас,постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року №15затверджено перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій.Зокрема, нижчою посадою є посада державної служби, яка належить до нижчої підкатегорії посад державної служби незважаючи на рівень державного органу, а також посада державної служби у державному органі з нижчим рівнем в межах однієї підкатегорії посад державної служби; вищою посадою є посада державної служби, яка належить до вищої підкатегорії посад державної служби незважаючи на рівень державного органу, а також посада державної служби у державному органі з вищим рівнем в межах однієї підкатегорії посад державної служби.

Як встановлено судом, позивач на момент звільнення перебувала на посаді спеціаліста відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15, посада спеціаліста відділу освіти, культури, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації належить до категорії "В", підкатегорії "В3".

Втім, відповідно до затвердженої розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації граничної чисельності і структури Роменської районної державної адміністрації від 16.01.2021 посада спеціаліста державного органу не передбачена ні у складі апарату Роменської районної державної адміністрації, ні у складі її структурних підрозділів (а.с.155-159).

Таким чином, з огляду на відсутність рівнозначних та будь-яких нижчих посад у структурі Роменської районної державної адміністрації не підлягають застосуванню п. 1, 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889-VІІІ.

Стосовно доводів позивача про неврахування при звільненні статті 184 КЗпП України суд враховує наступне.

Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років- частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Отже, частиною третьою статті 184 КЗпП України встановлено гарантії для окремих категорій працівників, а саме: заборонено звільнення, зокрема, жінок, які мають дітей віком до трьох років, та передбачено обов`язкове їх працевлаштування у випадках звільнення за ініціативою власника при повній ліквідації підприємства, установи, організації.

Ліквідацією юридичної особи є спосіб припинення суб`єкта господарювання, при якому припиняються всі його права, а зобов`язання мають бути виконані повністю в межах ліквідаційної процедури (стаття 111 ЦК України). Під реорганізацією юридичної особи розуміють припинення юридичної особи з переходом прав та обов`язків до іншої особи (правонаступника) в порядку загального правонаступництва (стаття 104 ЦК України). При цьому, згідно частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Таким чином, обов`язок працевлаштування зазначеної у статті 184 КЗпП України категорії жінок може бути покладено на власника підприємства, установи, організації лише у випадку реорганізації юридичної особи, коли права та обов`язки юридичної особи переходять до іншої особи внаслідок правонаступництва.

Згідно із частиною першою статті 22 Закону України "Про зайнятість населення" основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є: реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції; сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; надання роботодавцям послуг з добору працівників; участь в організації проведення громадських та інших робіт тимчасового характеру; сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; проведення професійної орієнтації населення тощо.

Тобто, державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі необхідності особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

Таким чином, обов`язок по працевлаштуванню вивільнених працівників, у тому числі жінок, які мають дітей віком до трьох років, покладено саме на державну службу зайнятості, а не відділ, діяльність якої припинена внаслідок ліквідації.

У сукупності викладених обставин, враховуючи, що позивача звільнено на підставі п.1. ч. 1 ст. 40 КЗпП України за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про правомірність наказу відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації від 29.01.2021 № 3- К "Про звільнення ОСОБА_1 " та відсутність підстав для його скасування.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними вимогами від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, який судом визнано правомірним, а тому такі також задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час видачі трудової книжки суд не вбачає підстав для їх задоволення враховуючи наступне.

За приписами ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що стягнення з роботодавця середнього заробітку за період затримки видачі звільненому працівнику трудової книжки здійснюється виключно у разі, якщо така затримка відбулась з вини власника, внаслідок чого дослідженню підлягає встановлений законодавством порядок видачі трудових книжок.

Згідно із ч. 5 ст. 48 КЗпП України порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, розділом 4 якої встановлено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Отже, видача трудової книжки у день звільнення передбачає особисте прибуття працівника до відділу, в якому зберігається трудова книжка з метою її отримання із проставленням у журналі обліку трудових книжок підпису про її отримання.

В той же час, законодавством передбачена можливість направлення трудової книжки звільненому працівнику засобами поштового зв`язку за умови наявності письмової згоди на це працівника.

Затримка видачі трудової книжки з вини власника передбачає вчинення роботодавцем перешкод в отриманні трудової книжки звільненим працівником, що в даному випадку не відбувалось та жодних доказів відмови роботодавця у видачі позивачу трудової книжки в день звільнення матеріали справи не містять.

Також, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем вживались будь-які дії з метою отримання трудової книжки у встановлений законодавством спосіб, враховуючи, що її видача здійснюється під особистий підпис, за довіреністю, або шляхом направлення засобами поштового зв`язку на підставі особистої заяви.

За встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено вини відповідача щодо затримки видачі трудової книжки, що виключає можливість застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 235 КЗпП України шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку за час такої затримки.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Водночас, в ході судового розгляду відповідачем було доведено мотивованість та обґрунтованість прийнятого наказу від 29.01.2021 № 3-К "Про звільнення ОСОБА_1 ".

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Недригайлівської районної державної адміністрації, Роменської районної державної адміністрації Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішеня складено 05.10.2023.

Суддя Є.Д. Кравченко