Рішення

від 05.10.2023 по справі 480/6057/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року Справа № 480/6057/23

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6057/23

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

ІНФОРМАЦІЯ_4

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця (рідного батька) ОСОБА_2 , передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

2. Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути та задовольнити заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця (рідного батька) ОСОБА_2 , передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

18.05.2022 батька позивача - ОСОБА_2 було мобілізовано до лав Збройних Сил України, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він загинув, виконуючи бойове завдання в ході Російсько-Української війни.

Вважаючи, що позивач як утриманець (та член сім`ї) загиблого військовослужбовця набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю утримувача (батька), 24.01.2023 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги з додатками до неї.

З повідомлення 26.05.2023 його матері, позивачу стало відомо, що їй та його молодшому брату почали виплачувати одноразову грошову допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

26.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслав позивачу повідомлення, в якому зазначив, що заява розглянута, проте результатів розгляду не повідомлено.

31.01.2023 позивач звернувся до Глухівського міськрайонного суду Сумської області із заявою про встановлення юридичного факту, а саме перебування його на утриманні батька, ОСОБА_2 , задля отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16.05.2023 у справі №576/266/23 провадження було закрите та роз`яснено, що дана справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

На думку позивача, останній як утриманець (та член сім`ї) загиблого військовослужбовця має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю утримувача (батька), оскільки ніколи не мав іншої сім`ї, натомість весь час проживав з моїми батьками і весь час перебував на утриманні батька.

Вважаючи, що бездіяльність Міністерства оборони України є протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20.06.2023 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" 28.02.2022р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" №168 (далі - Постанова №168).

Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15.000.000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

За змістом п.2 Постанови №168 днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Механізм призначення, обчислення і виплати одноразової грошової допомоги у порядку п.2 Постанови №168 полягає у тому, що означена допомога у повному розмірі призначається першій із зацікавлених осіб, котра подала відповідне звернення із достатнім обсягом документів у підтвердження власного права на отримання цієї допомоги, але не виключає випадку реалізації компетентним державним органом повноваження на отримання інформації про усіх осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Отже, саме подія загибелі військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби зумовлює виникнення права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у таких категорій осіб з кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця:

1) батьки загиблого військовослужбовця;

2) один із подружжя загиблого військовослужбовця, який не одружився вдруге;

3) діти загиблого військовослужбовця, які не досягли повноліття;

4) утриманці загиблого військовослужбовця.

Відповідно до наданих матеріалів позивач не відноситься до батьків, одного з подружжя або неповнолітньої дитини загиблого (пункти 1-3).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ст.29 Закону України від 09.04.92р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

За правилами ст.30 Закону №2262-ХІІ непрацездатними членами сім`ї вважаються вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо- кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Відповідач зазначив, що позивач являється повнолітнім сином, який на день загибелі свого батька вже завершив своє навчання в начальних закладах. Крім цього, відсутні будь-які докази того, чи має позивач власну сім`ю.

Враховуючи зазначене, Міноборони вважає, що у розумінні Закону №2262-ХІІ відсутні будь-які підтвердження того, що позивач, будучи повнолітнім сином, дійсно перебував на утриманні загиблого батька, що надавало б йому право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 95-97).

У відповіді на відзив позивач не погоджується з твердженнями відповідача та просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 100-104).

Ухвалою суду від 24.08.2023 залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_4, якому встановлено 10-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, та зобов`язано його надати суду докази направлення заяви про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану та документів ОСОБА_1 для розгляду до Міністерства оборони України.

ІНФОРМАЦІЯ_4 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки 16 травня 2023 року позивач звернувся до першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання йому копії заяви від 24.01.2023 року про виплату ОГД та заяви наполягання.

26 травня 2023 року за вих.№ 1/1957 позивачу була надана відповідь на його заяву, що вона була розглянута, на надано запитувані копії документів.

Крім цього, згідно статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Отже, саме подія загибелі військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби зумовлює виникнення права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у таких категорій осіб з кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця:

батьки загиблого військовослужбовця;

один із подружися загиблого військовослужбовця, який не одружився вдруге;

діти загиблого військовослужбовця, які не досягли повноліття;

утриманці загиблого військовослужбовця.

Відповідно до наданих матеріалів позивач не відноситься до батьків, одного з подружжя або неповнолітньої дитини загиблого (пункти 1-3).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ст.29 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХП) пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

За правилами ст.30 Закону №2262-ХІІ непрацездатними членами сім`ї вважаються вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Тобто, з позовної заяви вбачається, що позивач є повнолітнім сином, який на день загибелі свого батька вже завершив своє навчання в начальних закладах. Крім цього, відсутні будь-які докази того, чи має позивач власну сім`ю.

Таким чином, у розумінні Закону №2262-ХІІ відсутні будь-які підтвердження того, що позивач, будучи повнолітнім сином, дійсно перебував на утриманні загиблого батька, що надавало б йому право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню (а.с. 126-129).

У відповіді на відзив позивач не погоджується з твердженнями відповідача та просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 136-140).

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 15.12.1998 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Глухівського міськвиконкому (а.с. 12).

Відповідно до записів у військовому квитку серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 з 01.06.2022 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 (а.с. 31-33).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 04.10.2022 Глухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28).

24.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про направлення документів до Міністерства оборони України для розгляду питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька (а. с. 66).

26.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслав позивачу повідомлення № 1/1957 про те, що заява розглянута (а.с. 64).

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2023 комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 дружині та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану матроса ОСОБА_2 в розмірі 2/6 частини 15 000 000 грн., в сумі 5 000 000 грн. у рівних частках кожному (а.с. 70).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.06.2023 №11/д комісія дійшла висновку про неможливість встановлення, чи є повнолітній син та теща загиблого непрацездатними (особами з інвалідністю) та такими, що перебували на утриманні військовослужбовця. Також, зазначено, що неможливо встановити, чи мають вони власні сім`ї.

У зв`язку із наведеним комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони України документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця (рідного батька) ОСОБА_2 , передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 позивач звернувся до суду із наведеним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Відповідно до ч.1ст.16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, згідно п.1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Частинами 1, 8 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Згідно з ч.ч.6, 8 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168 (п.2) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене ст.16-1Закону №2011-ХІІ, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. При цьому, члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Закон №2011-ХІІ, який є спеціальним у спірних правовідносинах, визначення «члена сім`ї» не містить.

Разом з тим, статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Так, досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що згідно змісту Будинкової книги для прописки громадян, що проживають в буд. АДРЕСА_1 (розділ «Прописка») ОСОБА_2 був зареєстрований за наведеною адресою з 11.05.2004 року (а.с.16, 24).

Згідно змісту довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб видано ЦНАП Глухівської міської ради за №90 від 20.01.2023 до складу сім`ї/зареєстрованих входять ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_4 (баба), ОСОБА_5 (брат), ОСОБА_3 (мати).

Відповідно до нотаріально завіреної заяви ОСОБА_1 в шлюбі не перебував (а.с.45).

Також, матеріали справи не містять доказів, що у наведений період позивач працював та мав самостійний дохід.

Таким чином, суд приходить висновку, що ОСОБА_2 та позивач проживали однією сім`єю, вели спільний побут та мали взаємні права й обов`язки.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що за наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 були членами однієї сім`ї, оскільки вони спільно проживали, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом та мали по відношенню один до одного взаємні права та обов`язки та позивач фактично утримувався за рахунок батька ( ОСОБА_2 ).

Причому, підставою для утворення однієї сім`ї стало їх кровне споріднення, оскільки вони є батьком та сином.

Таким чином, позивач є членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 у розумінні вимог Сімейного кодексу України та, відповідно, має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок його загибелі під час виконання обов`язків військової служби, що зумовлює необхідність скласти відповідний висновок щодо можливості виплатити одноразову грошову допомогу як утриманцю загиблого військовослужбовця, як це передбачено відповідним Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану.

Зважаючи на те, що між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, ураховуючи викладені вище мотивування щодо застосування норм ст.ст.16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у подібних правовідносинах, для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, є всі передбачені п.1 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" підстави.

У такому разі, зобов`язання Міноборони України повторно розглянути документи для призначення одноразової грошової допомоги ефективно не поновлює позивача у правах, оскільки такий розгляд вже був здійснений, а його результат - рішення про відмову у призначенні допомоги - є протиправним.

Таким чином, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати протокольне рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.06.2023 №11/д в частині повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання.

Також, суд приходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути документи за заявою ОСОБА_1 , призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу, у зв`язку зі смертю батька - військовослужбовця ОСОБА_2 з урахуванням факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності спільних прав та обов`язків між загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_1 .

Аналогічний підхід до вирішення питання про дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень у подібних правовідносинах застосовано Верховним Судом у постанові від 01.09.2022 року (справа №480/762/19).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду (а.с. 8).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця (рідного батька) ОСОБА_2 , передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Скасувати протокольне рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.06.2023 №11/д в частині повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання.

Зобов`язати Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2023 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року, у зв`язку зі смертю батька - військовослужбовця ОСОБА_2 з урахуванням факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності спільних прав та обов`язків між загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022) призначити і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю батька - військовослужбовця ОСОБА_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022) судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук