Постанова

від 05.10.2023 по справі 640/16705/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16705/19 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень і вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Філія «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» акціонерного товариства «Укрзалізниця» звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.12.2016 №1573140303, №1572140303, №1576140303, №1575140303, №1574140303 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.12.2016 №Ю-1571140303.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2022 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати його як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 20.10.2016 №6661 «Про проведення документальної позапланової перевірки філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» ПАТ «Укрзалізниця», керуючись пп. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з питань повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 17.11.2015 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 07.12.2016 №438/1-26-15-14-03-03/40123423.

Згідно з висновками цього акта, перевіркою встановлено наступні порушення платника:

- пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, абз. 1 пп. 168.4.4 п. 168.3 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» пп. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176, пп. «ґ» п. 176.2 ст. 176 ПК України, внаслідок чого не сплачено податку на доходи фізичних осіб в законодавчо встановлені терміни на загальну суму 23 000 грн. за січень 2016 року;

- пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, щодо подання не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за IV квартал 2015 року, І-ІІ квартал 2016 року;

- п. 1 ч. 1 ст. 4, абз. 1 ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, абз. 1 а. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого заниження суми нарахованого єдиного внеску із доходів у вигляді винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами (трудовими угодами), укладеними з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , на загальну суму 89 761,54 грн. за червень 2016 року;

- абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4, абз. 1 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного подання звітності з єдиного соціального внеску за червень 2016 року.

На підставі акта перевірки від 07.12.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві 23.12.2016 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 1572140303, яким за порушення пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб;

- № 1573140303, відповідно до якого за порушення пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, абз. 1 пп. 168.4.4 п. 168.3 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» пп. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176, пп. «ґ» п. 176.2 ст. 176 ПК України до позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23 000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 750 грн.;

Крім того, у цей же день відповідачем прийняті рішення:

- № 1574140303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано штраф у розмірі 7 619,31 грн. та нараховано пеню у розмірі 322,87 грн. за несплату (неперерахування) єдиного внеску;

- № 1575140303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким за порушення п. 4 ч. 2 ст. 6 цього Закону на позивача накладено штраф в сумі 170 грн.;

- № 1576140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким за порушення п. 1 ч. 1 ст. 4, абз. 1 ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, абз. 1 а. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 44 880,77 грн.

Також, 23.12.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено вимогу №Ю-1571140303 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 89 761,54 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення, зокрема, тим, що нарахування та сплата податку на доходи фізичних осіб за першу половину січня 2016 року здійснена 22.01.2016 в сумі 23 000,00 грн., а помилкова його сплата з рахунку державного підприємства «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту», а не філії жодним чином не свідчить про порушення податкової дисципліни, оскільки сума коштів сплачена до бюджету. Також, суд вказав, що доходи за цивільно-правовими договорами не нараховувалися та не виплачувалися позивачем, у зв`язку з чим в останнього був відсутній обов`язок з відображення таких відомостей у звітності форми 1-ДФ та, відповідно, із сплати єдиного внеску.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства та законодавства про збір та облік єдиного внеску, що підтверджується як висновками перевірки, так і наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України).

Згідно п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2).

За правилами пп. пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1, п. 168.3 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Розрахунок податкових зобов`язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

Приписи пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України визначають, що юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів.

Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів.

В силу положень ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України).

Як вбачається із змісту акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем строків сплати податку на доходи фізичних осіб у січні 2016 року та зазначено, що у січні 2016 року відбулося нарахування доходу (заробітної плати) в сумі 335 664,29 грн. У ході проведення перевірки встановлено, що 22.01.2016 позивачем здійснено виплату доходу у вигляді заробітної плати за першу половину січня 2016 у сумі 127 040,00 грн., однак надходження належної суми податку на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету в сумі 23 000 грн. не відбулося. Указане порушення, за висновками перевірки, встановлено по Дніпровському відділенні філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту».

Водночас, як вбачається із змісту платіжного доручення від 22.01.2016 №39 (т. 1 а.с. 96), податок на доходи фізичних осіб, що сплачується із заробітної плати за січень 2016 року, було 22.01.2016 сплачено в сумі 23 000 грн. Разом з тим, сплата податку помилково здійснена з рахунку ДП «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту».

На підтвердження цих обставин позивач листами від 03.07.2017, 08.06.2017 та 04.08.2017 (т. 1 а.с. 97-99) звертався до ДПІ у Центральному районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області із заявами про перерахунок надміру сплачених коштів ДП «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» на рахунок Дніпропетровського відділення філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» ПАТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40123423). Проте, як встановлено судом першої інстанції та не було спростовано відповідачем, відповідь на вказані листи не надходила.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно ч. 5 ст. 45 БК України податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету, податки і збори (обов`язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до абз. 2 п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому, згідно п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, на переконання судової колегії, помилкова сплата коштів на єдиний казначейський рахунок однак з рахунку ДП «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту», а не філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» акціонерного товариства «Укрзалізниця», не може безумовно свідчити про невиконання платником податку свого обов`язку.

За таких обставин, оскільки сума належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за січень 2016 року була сплачена згідно платіжного доручення № 39 від 22.01.2016 та зарахована на єдиний казначейський рахунок відповідного бюджету, що не спростовано відповідачем, то допущена платником помилка під час сплати податку в строк, встановлений відповідною нормою ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, однак не як бездіяльність.

Викладене дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2016 №1573140303. Аргументів, які б спростовували вказану позицію суду, в апеляційній скарзі, окрім цитування змісту акту перевірки, не наведено.

Крім того, за висновками перевірки, позивачем було не у повній мірі відображено у звітності за формою 1-ДФ суми нарахованого (виплаченого) за цивільно-правовими договорами доходу на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Разом з тим, як вже було зазначено вище, за правилами пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (за формою 1-ДФ) до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Аналіз указаних норм свідчить, що у разі, коли дохід не нараховувався і не виплачувався, законодавець не вимагає подавати звітність за формою №1-ДФ.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, матеріали перевірки, проведеної Департаментом аудиту та контролю ПАТ «Українська залізниця» (т. 1 а.с. 100-117), розрахунки із вказаними фізичними особами не проводилися, кредиторська заборгованість за згаданими цивільно-правовими угодами відсутня, а тому, зважаючи, що відповідачем не було надано доказів зворотного, податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 №1572140303 є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, будь-яких аргументів на спростування вказаних висновків суду в апеляційній скарзі не зазначено, а її зміст щодо згаданого індивідуального акту зводиться до цитування висновків акта перевірки.

Також, за висновками перевірки позивачем не було нараховано єдиний внесок з доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . До такого висновку контролюючий орган дійшов у зв`язку з тим, що у період з 01.01.2016 по 30.06.2016 вказаним особам було нараховано (виплачено) дохід у сумі 408 007,00 грн., проте позивачем, як податковим агентам, не нараховано та не сплачено єдиний внесок у розмірі 89 761,54 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 4 указаного Закону визначають, що платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У відповідності до абз. 1 ч. 7, ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Положення ч. 4 ст. Закону № 2464-VI визначають, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

За правилами ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Крім того, приписи п. п. 2, 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI визначають, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відтак, самостійне донарахування, несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску свідчить про існування у контролюючого органу правових підстав для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені. Разом з тим, такому донарахуванню повинно передувати встановлення обставин виплати винагороди фізичній особі за цивільно-правовим договором.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, матеріали перевірки, проведеної Департаментом аудиту та контролю ПАТ «Українська залізниця» (т. 1 а.с. 100-117), розрахунки із вказаними фізичними особами не проводилися, кредиторська заборгованість за згаданими цивільно-правовими угодами відсутня, до обліку трудові угоди не прийняті. Належними і допустимими доказами нарахування та виплати фізичним особам доходу у сумі 614 020 грн. відповідачем не підтверджено.

Відтак, враховуючи, що фактичного нарахування (виплати) доходу на користь перелічених у акті перевірки фізичних осіб не було, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, такі обставини виключають необхідність нарахування та сплати єдиного внеску, що, у свою чергу, свідчить про необґрунтованість прийнятих відповідачем рішень від 23.12.2016 №1575140303 та №1576140303, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.12.2016 №Ю-157114030.

При цьому, будь-яких аргументів на спростування вказаних висновків суду в апеляційній скарзі також не зазначено, а її зміст щодо згаданих індивідуальних актів зводиться до цитування висновків акта перевірки.

Крім іншого, колегія суддів зауважує, що доказів наявності щодо позивача в інформаційній системі «Податковий блок» станом на 30.06.2016 недоїмки з єдиного внеску у розмірі 269 001,30 грн. матеріали справи не містять, відповідачем таких відомостей не надано. Крім того, жодними належними і допустимими доказами не підтверджено облік за філією «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» акціонерного товариства «Укрзалізниця» станом на 30.06.2016 штрафної санкції у сумі 7 619,31 грн. та пені в сумі 622,87 грн., що свідчить про недоведення відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності рішення від 23.12.2016 №1574140303, що має своїм наслідком визнання його протиправним та скасування.

При цьому, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.