Постанова

від 21.09.2023 по справі 140/7749/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/7749/22 пров. № А/857/7992/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Зінчук Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року, ухвалене суддею Лозовським О.А. у м.Луцьку Волинської області о 15:11, повний текст якого складений 04 квітня 2023 року, у справі №140/7749/22 за адміністративним позовом Державного підприємства «Волинський військовий лісгосп» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2022 року позивач - Державного підприємства «Волинський військовий лісгосп» звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2021 №1117817000704, №111790704, №1118017000704.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з пунктом 1 наказу Міністерства оборони України №93 від 13.04.2021 «Про реорганізацію державного підприємства «Костопільський військовий лісгосп» припинено юридичну особу - державне підприємство «Костопільський військовий лісгосп», реорганізувавши його шляхом приєднання до державного підприємства «Волинський військовий лісгосп». Пунктом 2 даного наказу визначено державне підприємство «Волинський військовий лісгосп» правонаступником усіх прав та обов`язків - державного підприємства «Костопільський військовий лісгосп».

Даними з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ДП «Костопільський військовий лісгосп» від 22.11.2022 підтверджується, що юридична особа ДП «Костопільський військовий лісгосп» ліквідована (припинена), та правонаступником визначено юридичну особу ДП «Волинський військовий лісгосп».

В період з 08.09.2021 по 27.09.2021 ГУ ДПС у Рівненській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Костопільський військовий лісгосп», за результатами якої складено акт від 04.10.2021 №6550/17-00-07-04/43251937. Перевіркою, з урахуванням відповіді на заперечення №1-ДФС від 21.10.2021 до акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1 пункту 134 статті 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за 1 півріччя 2021 року в сумі 133 886 грн, занижено податок на прибуток в сумі 665 566 грн, в т. ч. за 2020 року в сумі 551 067 грн, за 1 півріччя 2021 року в сумі 114 499 грн та занижено частину чистого прибутку в сумі 2 425 619 грн, в т.ч. за 2020 рік в сумі 2 008 333 грн, за 1 півріччя 2021 року в сумі 417 286 грн; пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ в сумі 367 074 грн, у т. ч. за січень 2020 року в сумі 2122 грн, за лютий 2020 року в сумі 9368 грн, за березень 2020 року в сумі 12945 грн, за квітень 2020 року в сумі 20415 грн, за травень 2020 року в сумі 19403,01 грн, за червень 2020 року в сумі 19844 грн, за липень 2020 року в сумі 22246 грн, за серпень 2020 року в сумі 10957 грн, за вересень 2020 року в сумі 35681 грн, за жовтень 2020 року в сумі 33112 грн, за листопад 2020 року в сумі 37470 грн, за грудень 2020 року в сумі 72434 грн, за січень 2021 року в сумі 7862 грн, за лютий 2021 року в сумі 9821 грн, за березень 2021 року в сумі 36791 грн, за квітень 2021 року в сумі 15833 грн, за травень 2021 року в сумі 770 грн.

За результатами перевірки 05.11.2021 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №1117817000704, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 665566 грн;

-№1117917000704, яким визначено податкове зобов`язання за платежем «Частина чистого прибутку (доходу)» в сумі 2425619 грн;

- №1118017000704, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 367074 грн та застосовано штрафні (фінансові)санкції в сумі 91768 грн.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від від 05.11.2021 №1117817000704, №111790704, №1118017000704 протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами, складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

Натомість, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства за взаємовідносинами із контрагентами.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Як встановлено судом, Головне управління ДПС у Рівненській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Костопільський військовий лісгосп», за результатами якої складено акт від 04.10.2021 №6550/17-00-07-04/43251937.

При цьому, в ході перевірки встановлено, що на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 13.04.2021 слідчим управлінням Національної поліції України вилучено первинні документи фінансово-господарської діяльності ДП «Костопільський військовий лісгосп» за період, що перевірявся, що унеможливлює проведення перевірки у терміни, визначені у наказі та направленнях, без отримання доступу до перевірки вилучених документів.

08.09.2021 Головним управлінням ДПС у Рівненській області надіслано запит за №7478/5/17- 00-07-04-05 до Головного слідчого управління Національної поліції України про забезпечення доступу до вилучених документів або отримання їх копій.

На підставі пункту 85.9 статті 85 розділу II ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) Головним управління ДПС у Рівненській області видано наказ за №1711-п «Про перенесення строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Костопільський військовий лісгосп», код ЄДРПОУ 43251937».

У зв`язку з отриманням доступу до перевірки первинних бухгалтерських документів фінансово-господарської діяльності ДП «Костопільський військовий лісгосп», вилучених Головним слідчим управлінням Національної поліції України (лист від 15.09.2021 №31056 кл/24/9-1-2021), Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано наказ від 22.09.2021 №1834-п «Про поновлення строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Костопільський військовий лісгосп», код ЄДРПОУ 43251937».

Щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 05.11.2021 №1117817000704, №111790704, №1118017000704 в розрізі реальності здійснення операцій позивача з його контрагентами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі-ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абз. 1 п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п.44.1 ст. 44 ПК України).

За визначенням, наведеним у пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит- це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 ст.198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом №996-ХIV.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

В розумінні статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства

Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст.9 вказаного Закону бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов`язкові реквізити.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затвердженонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

В розумінні п.2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджено наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (П(С)БO 15).

За правилами п.5 П(С)БO 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000, «якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду».

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, яка кореспондує п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які містять дві обов`язкові ознаки: вони мають містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Так, зі змісту акту перевірки контролюючого органу від 04.10.2021 №6550/17-00-07-04/43251937 слідує, що ДП «Костопільський військовий лісгосп» показників у рядку 01 декларації з податку на прибуток «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 27.09.2019 по 07.09.2021 та встановлення його заниження на суму 3 671 722,00 грн, а саме оформлення ДП «Костопільський військовий лісгосп» послуг заготівлі деревини сортиментами з трелюванням від ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 1 640 382,90 грн у т. ч. ПДВ 273 397,26 грн, послуг заготівлі деревини сортиментами з трелюванням від ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 1 936 352,00 грн та від ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 562 061,35 грн, у т. ч. ПДВ 93676,91 грн, де придбання послуг у вказаних підприємців віднесено податковим органом до доходів ДП «Костопільський військовий лісгосп».

Висновок відповідача щодо заниження інших доходів на вартість безоплатно отриманих активів, що призвело до заниження фінансового результату в загальній сумі 1366 986 грн, в т. ч. за 2020 р. в сумі 1 155 272 грн, за 1 півріччя 2021 р. 211 713 грн (по ФОП ОСОБА_1 ); в сумі 1 836 352 грн, в т. ч. за 2020 р. в сумі 1 450 064 грн, за 1 півр. 2021 р. 386 288 грн (по ФОП ОСОБА_2 ) та на суму 468 384 грн, в т. ч. за 2020 р. в сумі 320850 грн, за 1 півр. 2021 р. 147532 грн (по ФОП ОСОБА_3 ), ґрунтується на тому, у ДП «Костопільський військовий лісгосп» відсутні первинні документи з належним чином оформленими обов`язковими реквізитами, які підтверджують реальне отримання послуг від ФОП ОСОБА_1 , від ФОП ОСОБА_2 та від ФОП ОСОБА_3 , що в результаті призвело по порушення позивачем вимог п.44.1 п 44.2 ст. 44, пп. 134.1 п.134 ст.134 ПК України, п. п. 5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

З урахуванням доводів та аргументів сторін, при вирішенні даного спору підлягають до перевірки фактичні обставини щодо здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ФОП ОСОБА_1 , від ФОП ОСОБА_2 та від ФОП ОСОБА_3 .

Формуючи висновки, відповідач виходив із того, що ході проведення перевірки встановлено оформлення ДП «Костопільський військовий лісгосп» послуг заготівлі деревини сортиментами з трелюванням від ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на загальну суму 1 640 382,9 грн, у т. ч. ПДВ 273397,26 грн. При дослідженні первинних документів встановлено, що на отримання вищевказаних послуг було оформлено договори та акти виконаних робіт, відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) було виконано та прийнято Замовником (ДП «Костопільський військовий лісгосп») роботи по заготівлі деревини асортиментами з трелюванням на рубках різних лісництв (Козлинське, Грушівському та ін.). Станом на 30.09.2021 кредиторська заборгованість перед ОСОБА_1 становить 319393,8 грн. Відповідно до наявних документів ФОП ОСОБА_1 в середньому за один місяць надавав послуги для ДП «Костопільський військовий лісгосп» по заготівлі 1000 куб.м лісу кругляка (наприклад, за грудень 2020 р. 1700 куб.м).

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ФОП ОСОБА_1 здійснює придбання паливо-мастильних матеріалів та ліс-кругляк, а реалізує пиломатеріали обрізні (тобто здійснює переробку лісу кругляка). Крім того, у ФОП ОСОБА_1 відсутній дозвіл Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 26.10.2011 №1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», до переліку видів робіт підвищеної небезпеки, зокрема, належить лісосічні роботи, трелювання, транспортування та сплав з лісу, у тому числі: лісогосподарські, лісозаготівельні та лісотранспортні роботи на забруднених радіонуклідами територіях.

Враховуючи наведене, на переконання контролюючого органу, ФОП ОСОБА_1 не мав права виконувати роботи по заготівлі деревини сортиментами з трелюванням. Крім того, вказує, що у ФОП ОСОБА_1 відсутні трудові та матеріальні ресурси для виконання такої кількості вказаних робіт. Також перевіркою встановлено, що у ДП «Костопільський військовий лісгосп» відсутні первинні документи з належним чином оформленими обов`язковими реквізитами, які підтверджують реальне отримання послуг від ФОП ОСОБА_1 . Оскільки надходження активів від фізичних осіб наведених вище (послуг заготівлі деревини) загальною вартістю 1 366 986 грн призвело до зростання власного капіталу ДП «Костопільський військовий лісгосп», то безоплатно отримані активи (послуги) загальною вартістю 1 366 986 грн є доходом у розумінні п. 5 П(С)БО 15 «Доходи». Відповідно до п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п.5 П(С)БО 15 «Дохід» П(С)БО підприємство зобов`язане віднести до складу інших доходів та відобразити у рядку 2240 Звіту про фінансові результати (форма №2) дохід від безоплатно одержаних робіт, послуг в загальній сумі 1 366 986 грн, в т.ч. за 2020р. в сумі 1 155 272 грн, за 1 півр. 2021р. 211713 грн.

Відтак, в порушення вимог п.44.1 п.44.2 ст.44, пп. 134.1 п.134 ст.134 ПК України, п.5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, підприємством занижено інші доходи на вартість безоплатно отриманих активів, в результаті чого занижено фінансовий результат в загальній сумі 1 366 986 грн, в т. ч. за 2020р. в сумі 1 155 272 грн, за 1 півріччя 2021р. 211 713 грн.

Також перевіркою встановлено оформлення ДП «Костопільський військовий лісгосп» послуг заготівлі деревини сортиментами від ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на загальну суму 1 836 352 грн. При дослідженні первинних документів контролюючим органом встановлено, що на отримання вищевказаних послуг було оформлено договори та акти виконаних робіт, відповідно до яких ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) було виконано та прийнято Замовником (ДП «Костопільський військовий лісгосп») роботи по заготівлі деревини сортиментами на рубках різних лісництв (Грушівське та ін.). Станом на 30.09.2021 кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 становить 41923,44 грн. Відповідно до наявних документів ФОП ОСОБА_2 в середньому за один місяць надавав послуги для ДП «Костопільський військовий лісгосп» по заготівлі 1000 куб.м лісу кругляка. Відповідач покликається на те, що у ФОП ОСОБА_2 відсутні трудові та матеріальні ресурси для виконання такої кількості вказаних робіт. Крім того, згідно доводів відповідача, у ДП «Костопільський військовий лісгосп» відсутні первинні документи з належним чином оформленими обов`язковими реквізитами, які підтверджують реальне отримання послуг від ФОП ОСОБА_2 . Оскільки, надходження активів від ФОП ОСОБА_2 (послуг заготівлі деревини) загальною вартістю 1 836 352 грн призвело до зростання власного капіталу ДП «Костопільський військовий лісгосп», тому безоплатно отримані активи (послуги) загальною вартістю 1 836 352 грн є доходом у розумінні п. 5 П(С)БО 15 «Доходи». Відповідно до п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п.5 П(С)БО 15 «Дохід» ДП «Костопільський військовий лісгосп» зобов`язане віднести до складу інших доходів та відобразити у рядку 2240 Звіту про фінансові результати (форма №2) дохід від безоплатно одержаних робіт, послуг в загальній сумі 1 836 352 грн, в т.ч. за 2020 р. в сумі 1 450 064 грн, за 1 півріччя 2021 р. 386 288 грн.

Відтак, в порушення вимог п.44.1 п 44.2 ст. 44, пп. 134.1 п.134 ст.134 ПК України, п. п. 5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, підприємством занижено інші доходи на вартість безоплатно отриманих активів, в результаті чого занижено фінансовий результат в загальній сумі 1 836 352 грн, в т. ч. за 2020 р. в сумі 1 450 064 грн, за 1 півр. 2021 р. 386288 грн.

Крім того, перевіркою встановлено оформлення ДП «Костопільський військовий лісгосп» послуг заготівлі деревини сортиментами від ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) на загальну суму 562 061,35 грн, у т. ч. ПДВ 93 676,91 грн.

При дослідженні первинних документів контролюючим органом встановлено, що на отримання вищевказаних послуг було оформлено договори та акти виконаних робіт, відповідно до яких ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) було виконано та прийнято Замовником (ДП «Костопільський військовий лісгосп») роботи по заготівлі деревини сортиментами на рубках різних лісництв. Станом на 30.09.2021 кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_3 . Згідно наявних документів ФОП ОСОБА_3 в середньому за один місяць надавав послуги для ДП «Костопільський військовий лісгосп» по заготівлі 500 куб.м лісу кругляка при тому, що послуги по заготівлі надає іншим військовим лісгоспам у Львівській області загалом на місяць 5000 6000 куб.м. Відповідач стверджує, що у ФОП ОСОБА_3 відсутні трудові та матеріальні ресурси для виконання такої кількості вказаних робіт. Перевіркою встановлено, що у ДП «Костопільський військовий лісгосп» відсутні первинні документи з належним чином оформленими обов`язковими реквізитами, які підтверджують реальне отримання послуг від ОСОБА_3 .

Оскільки надходження активів від ОСОБА_3 (послуг заготівлі деревини) загальною вартістю 468384 грн призвело до зростання власного капіталу ДП «Костопільський військовий лісгосп», тому безоплатно отримані активи (послуги) загальною вартістю 468 384 грн є доходом у розумінні п. 5 П(С)БО 15 «Доходи». Відповідно до п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п.5 П(С)БО 15 «Дохід» ДП «Костопільський військовий лісгосп» зобов`язане віднести до складу інших доходів та відобразити у рядку 2240 Звіту про фінансові результати (форма №2) дохід від безоплатно одержаних робіт, послуг в загальній сумі 468 384 грн, в т. ч. за 2020 р. в сумі 320850 грн, за 1 півріччя 2021р. 147532 грн.

Відтак, в порушення вимог п.44.1 п.44.2 ст.44, пп. 134.1 п.134 ст.134 ПК України, п.п. 5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, підприємством занижено інші доходи на вартість безоплатно отриманих активів, в результаті чого занижено фінансовий результат в загальній сумі 468384 грн, в т. ч. за 2020 р. в сумі 320 850 грн, за 1 півр. 2021 р. 147 532 грн.

Тобто, зі змісту акту перевірки слідує, що контролюючий орган вказує на відсутність технічних та технологічних можливостей у згаданих контрагентів щодо здійснення задекларованих операцій, а також незначну кількість трудових ресурсів.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними такі висновки відповідача оскільки зміст акту перевірки вказує на те, що податковим інспекторам для перевірки позивачем було надано договори, акти виконаних робіт та лісорубні квитки з надавачами послуг по заготівлі деревини сортиментами з трелюванням, які підтверджують факт та обсяг виконаних робіт.

Також на необгрунтованість таких висновків вказує те, що податковим органом не було проведено ні зустрічних звірок, ні планових або позапланових перевірок згаданих контрагентів позивача за відповідні звітні періоди, а висновки перевірки позивача ґрунтуються лише на даних, які не були перевірені в ході проведених в установленому порядку перевірок або звірок його контрагентів, під час яких було б реально досліджено первинну документацію контрагентів та відповідність інформації, вказаної таким платником податків у його податковій звітності.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що наявна в податкового органу інформація щодо інших суб`єктів господарювання не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов`язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Колегія суддів звертає увагу на висловлену Верховним Судом правову позицію у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі №816/809/17 щодо врахування при розгляді судових справ посилань контролюючого органу на отриману в процесі перевірки податкову інформацію, а саме про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Також суд апеляційної інстанції вважає слушними висновки суду першої інстанції, що відсутність дозволів та інших дозвільних документів у фізичної особи-підприємця для здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновків про те, що послуги не надавались, а за порушення законодавства передбачена адміністративна та інша відповідальність, що буде до нього застосована при перевірці відповідними контролюючими органами. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що надання послуг з заготівлі деревини з трелюванням віднесено ФОП ОСОБА_1 до доходів в повному обсязі про що свідчать зареєстровані податкові накладні та нараховані податкові зобов`язання з ПДВ, податки з доходу сплачені в повному обсязі.

Слід також зазначити, що що фізичні особи-підприємці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово в минулому надавали позивачу послуги з заготівлі деревини з трелюванням, однак жодних зауважень з боку податкового органу щодо такої діяльності не виникало.

Так, контролюючий орган не заперечує факт наявності первинних документів на підтвердження господарських операцій, однак згідно тверджень відповідача такі містять недоліки.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, що, в свою чергу, встановлено судом і підтверджено матеріалами справи.

При цьому в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов`язує зміни у податковому обліку платника.

Відтак, певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів та не можуть бути підставою для висновку про відсутність фактичного придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Відтак, з огляду на вищезазначене, суд вважає безпідставним віднесення податковим органом до доходів ДП «Костопільський військовий лісгосп» послуг заготівлі деревини сортиментами з трелюванням від ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 1 936 352,00 грн та від ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 562 061,35 грн, у т. ч. ПДВ 93676,91 грн.

Щодо покликань скаржника на те, що платник податків повинен довести обставини обрання саме контретного контрагента та проявляти належну обачність при виборі контрагента, зважуючи не лише на коменційну привабливість умов договору, а й надавати оцінку податковій надійності такого контрагента та правомірності формування податкового обліку за господарськими операціями з такими контрагентами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом дослідження контролюючим органом в ході перевірки були договори, видаткові та податкові накладні, розрахункові документи. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Водночас мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише в такому разі операції суб`єкта господарювання можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наведене вище узгоджується з нормами пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість господарських операцій платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, який за загальним правилом виражається у прирості (збереженні) активів та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), вона не є вчиненою в межах господарської діяльності, а тому її наслідки не можуть відображатись в податковому обліку.

Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Як вбачається із наданих позивачем на розгляд суду копій інших документів, всі вони містять достатньо обов`язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, а первинні документи, які стали підставою для формування податкової та фінансової звітності, виписані контрагентами, є належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання послуг із заготівлі деревини.

Натомість, податковим органом обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента послуг, а також наявність ділової мети у діях платника податку, що мають позитивний влив на результати господарської діяльності платника податку, належними доказами не спростовані.

Таким чином, у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції із контрагентом, зазначені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також у ст. 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

ДП "Костопільський військовий лісгосп" є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.04.2020 у справі № 818/940/17, від 07.04.2020 у справі № 820/2665/16,

Щодо отримання ДП «Костопільський військовий лісгосп» послуги з розробки документації з базового лісовпорядкування (розрахунок кількості дерев у кварталах та виділах, розрахунок запасу лісу) від Львівська державна лісовпорядна експедиція, які в бухгалтерському обліку підприємства відображені наступними бухгалтерськими записами: Дт 91 - Кт 63 - 67262,04 грн (Загальновиробничі витрати), Дт 63 - Кт 64 - 13452,4 грн (ПДВ), суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки, ДП «Костопільський військовий лісгосп» в частині розробки документації з базового лісовпорядкування здійснено поліпшення основних засобів, при цьому не збільшивши первісну вартість основних засобів і не відобразивши дані витрати на рахунку 15 «Капітальні інвестиції». Дані витрати віднесено підприємством до витрат періоду, в якому було здійснено дане поліпшення і відображено на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» та в подальшому на 90 «Собівартість виконаних робіт».

Пунктами 14, 15 до П(с)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000р. №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.05.2000 №288/4509, зазначено: первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта...; витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Пунктами 31, 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 передбачено що вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Тобто, згідно тверджень податкового органу, підприємством включено до витрат виконані камеральні роботи в частині розробки документації з базового лісовпорядкування (розрахунок кількості дерев у кварталах та виділах, розрахунок запасу лісу), які відносяться до поліпшення основних засобів і підлягають включенню до збільшення первісної вартості основних засобів.

Водночас за відсутності в акті перевірки інформації щодо того, які саме основні засоби поліпшувались та первісну вартість яких саме основних засобів потрібно збільшити, так як наявність основного засобу є основним критерієм, щоб витрати віднести на збільшення його балансової вартості згідно П(С)БО 7 пункти 14,15, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи необгрунтованими.

Послуги з розробки документації з базового лісовпорядкування не відповідають критеріям визнання активом, оскільки суттєвою ознакою активу є подальше його використання або реалізація, що призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Документації з базового лісовпорядкування складається з інструктивно-методичних матеріалів, що регламентують процедури, протоколи, методи збору, обробки та передачі інформації про показники, контроль робіт, інші технічні аспекти проведення польових і камеральних робіт. Технічна документація складається і затверджується організацією, що здійснює лісовпорядкування. Тобто документація з лісовпорядкування є лише нормативним документом та сама по собі не може в майбутньому призвести до отримання економічних вигод, тому суд вважає, що дані витрати в обліку підприємства відображено правильно, а висновки податкового органу не відповідають приписам чинного законодавство України.

Разом з тим, матеріалах справи наявна інформація щодо дослідження контролюючим органом первинних бухгалтерських документів під час проведення перевірки. Вказані документи мають достатній інформативний характер, підтверджують реальність здійснення операцій з послуги з розробки документації з базового лісовпорядкування, містять повну інформацію стосовно змісту та обсягу господарської операції, та крім того мають всі необхідні реквізити первинного документа, що передбачені п. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Жодних зауважень з приводу невідповідності обумовлених документів вимогам закону, чи дефектів, які ставлять під сумнів реальність господарських операцій, від сторін у справі не надходило і судом не було здобуто.

Наведені обставини в своїй сукупності були враховані при ухваленні рішення судом першої інстанції.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції щодо наявності в даному випадку підстав для задоволення заявлених Державним підприємством «Волинський військовий лісгосп» позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 05.11.2021 №1117817000704, №111790704, №1118017000704.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2023 року Головному управлінню ДПС у Рівненській області відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі № 140/7749/22 та на момент ухвалення судового рішення вказаним скаржником доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі на відповідні реквізити не надано, сума судового збору в розмірі 29772,00 грн підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Рівненській області .

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 195, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного суду України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №140/7749/22 без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області (ЄДРПОУ 44070166) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 29772,00 (двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний

Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 02 жовтня 2023 року згідно з ч.3 ст.321 Кодексу адміністративного судочинства України.