Постанова

від 19.09.2023 по справі 760/19816/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №760/19816/21 Головуючий у 1 інстанції: Ішуніна Л.М.

провадження №22-ц/824/10239/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,

при секретарі: Качалабі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маковеєва Олена Вікторівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати причини пропуску нею строку на подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 поважними та визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини - два місяці.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна сестра ОСОБА_7 , після якої залишилась спадщина, яка складається з: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будинку у АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 1,4977 га, кадастровий номер 3220285300:05:046:0011, у с. Гостролуччя Баришівського району Київської області; земельної ділянки площею 1,7881 га, кадастровий номер 3220285300:05:069:0045, у с. Гостролуччя Баришівського району Київської області; земельної ділянки площею 1,078 га, кадастровий номер 3220285300:05:063:0013, у с.Гостролуччя Баришівського району Київської області; житлового будинку площею 91,9 кв.м, земельної ділянки площею 0,1358, кадастровий номер 3220285301:05:015:0013, та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3220285301:05:015:0012, по АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,437 га, кадастровий номер 3220285401:05:23:0114, по АДРЕСА_3 ; домоволодіння по АДРЕСА_2 ; авторських прав на підручник для вищих навчальних закладів «Маркетинг» ISBN: 966-7035-64-6.УДК:658.8 (075.8) та інших наукових видань у співавторстві з іншими науковцями. Заповіт спадкодавцем не складався.

Зазначала, що спадкоємці першої, другої, третьої та четвертої черг після смерті ОСОБА_7 відсутні, спадкоємцями п`ятої черги є її двоюрідні брати та сестри, які зазначені відповідачами в цій справі, та вона сама.

Вказувала, що відповідачами у справі спадщина після померлої була прийнята у встановленому законом порядку шляхом подання приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Маковеєвій О.В. заяв про прийняття спадщини у встановлений законодавством 6-місячний строк.

Водночас, нею був пропущений строк на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки через три місяці після смерті ОСОБА_7 вона захворіла на COVID 19 та знаходилась від 24 лютого 2021 року до 09 травня 2021 року на стаціонарному лікуванні у лікарні «Клініка Гальченко В.В.».

Після одужання їй стало відомо, що відповідачі прийняли спадщину померлої ОСОБА_7 та вже відкрито спадкову справу, у зв`язки з чим, 25 травня 2021 року вона звернулась за правовою допомогою до адвоката, який протягом двох місяців спілкувався з приватним нотаріусом Маковеєвою О.В., однак вона відмовилась прийняти її заяву про прийняття спадщини, посилаючись на те, що у неї немає документів, що підтверджують родинні стосунки з померлою та пропущено 6-місячний строк.

Після цього, 16 липня 2021 року позивачка надіслала засобами поштового зв`язку, цінним листом з описом вкладення, приватному нотаріусу Маковеєвій О.В. заяву про прийняття спадщини, однак вона її не отримала, не телефонні дзвінки не відповідає, при неодноразовому відвідуванні офісу приватного нотаріуса двері офісу були зачинені, будь-які оголошення про причини її відсутності на робочому місці відсутні, в особистому прийомі їй неодноразово було відмовлено.

У зв`язку з вищевикладеним позивачка вважає, що строк для прийняття спадщини був пропущений нею через об`єктивні, непереборні обставини, тому звернулася до суду з вказаним позовом та просила його задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов задовольнити.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, оцінюючи факт ненаправлення заяви про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку чи надання довіреності іншій особі для звернення до нотаріуса не враховано фізичний та психологічний стан людини похилого віку, яка хворіє на тяжку хворобу, таку як СОVID-19 з ускладненнями та діагнозом полісегментна двобічна вірусна пневмонія, яка є надзвичайно небезпечною для здоров`я та життя людини похилого віку. Довготривала небезпечна для життя хвороба впливає не тільки на фізичні можливості людини, а й на її психо-емоційний стан, пов`язаний з єдиним бажанням вилікуватись і бути здоровою.

Щодо направлення заяви до виникнення хвороби, суд першої інстанції зазначав, що позивачем не наведено причин, пов`язаних з об`єктивними непереборними істотними труднощами, які перешкоджали позивачу звернутися із заявою про прийняття спадщини у період від 24 жовтня 2020 року до 24 лютого 2021 року, тобто, до хвороби позивача, зазначає, що у своїй постанові від 20.01.2021 року у справі №752/11156/18-ц Верховний Суд зазначив, що глибокі душевні страждання у зв`язку зі смертю близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей і законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців для усіх спадкоємців, очевидно, враховував морально-психологічну сторону прийняття спадщини.

При цьому, жодна людина не може передбачити своє захворювання у майбутньому. Отже висновок суду першої інстанції не відповідає принципам, встановленим законодавцем, оскільки строк для звернення із заявою про прийняття спадщини складає саме 6 місяців і не зобов`язує особу подавати заяву у менший, ніж встановлений законом, строк.

Судом першої інстанції не враховано той факт, що позивачка одразу після одужання та реабілітації почала здійснювати дії, направлені на прийняття спадщини, а саме, звернулась за допомогою до адвоката і здійснювала спроби надати заяву нотаріусу.

Судом не надано оцінки порушенням, які були здійснені нотаріусом, а саме, факти її відсутності на робочому місці, що позбавляло позивачку права реалізувати право на прийняття спадщини. Окрім цього, відповідно до статті 63 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Разом з тим. Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців, тощо.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції, яким визначено, що довготривала хвороба, а саме: небезпечне тяжке захворювання особи похилого віку, спадкоємця не є поважною причиною для визначення додаткового строку на прийняття спадщини є необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

ОСОБА_5 подала до Київського апеляційного суду відзив, в якому зазначає, що спадкоємців, які прийняли спадщину спадкодавця є 5 і один з них не вказаний у апеляційній скарзі ( ОСОБА_3 ). Відсутні дані по спадкоємцю, хоча вони відомі позивачу за справою в Солом`янському районному суді. Відповідно не включено до розгляду справи одного відповідача, що є спадкоємцем, який прийняв спадок. Це обмежує його права та можливості представляти свої інтереси в суді.

Вказано невірну адресу реєстрації відповідача ОСОБА_4 і це обмежує її права та можливості надати відзив до суду.

Вказано невірну фамілію нотаріуса Київського нотаріального округу Маковеєвої Олени Вікторівни, яка веде справу спадщини.

Тому, просить суд звернути на це увагу та залишити апеляційну скаргу без розгляду на основі допущених грубих помилок при її складенні.

Позивачем у апеляційній скарзі вказано про перебування від 24.02.2021 року до 09.05.2021 року на стаціонарному лікуванні «Клініка Гальченко В.В. » з діагнозом СОVID-19, полісегментарна двобічна вірусна пневмонія Л II. У позовній заяві до Солом`янського районного суду м.Київ додана позивачем довідка, в якій відсутній факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні. Не надано позивачем доказів лабораторного обстеження на СОVID-19, на основі яких ставиться діагноз Короновірусна інфекція СОVID-19, не наданий витяг з історії хвороби про перебування позивача у важкому стані, який пов`язаний з об`єктивними непереборними істотними труднощами і перешкоджав подати заяву на прийняття спадщини, або скласти довіреність для подання позовної заяви довіреній особі, як зробила це ОСОБА_5 .

Позивач вказує, що проходила після стаціонарного лікування реабілітаційний період. 11.05.2021 року ОСОБА_5 та її родина бачили ОСОБА_1 і жодних ознак перенесення важкого стану захворювання, або підозр на нього не було відмічено родичами.

Також, позивачка заявляє, що не знала про відкриття спадкової справи до 25 травня 2021 року. Спадкова справа відкрита від 25 жовтня 2020 року. Інформація є доступною для будь-якого уповноваженого органу, що має право зайти в держаний реєстр спадкових справ та перевірити чи відкрита спадкова справа і у якому нотаріальному окрузі, та дізнатись всі необхідні дані в нотаріуса. Саме так відповідачами було встановлено про відкриття справи, яку відкрив двоюрідний племінник спадкодавця ОСОБА_9 .

Протягом 3-х перших місяців позивачка не цікавилась прийняттям спадщини спадкодавця обґрунтовуючи глибокими душевними стражданнями у зв`язку зі смертю близької людини, проте втрата близької людини нанесла страждання також ОСОБА_5 , її братам та сестрам, що є також двоюрідними братами та сестрами для ОСОБА_7 . Дотримання законодавства України про прийняття спадщини встановлено для усіх громадян України незважаючи на важкість перенесення втрати близької людини.

Позивачка також посилається на неможливість передбачення свого захворювання у майбутньому. Так, передбачити захворювання важко, проте перенести захворювання таке як СОVID-19 мала великі ризики кожна людина і більшість перенесли. Інформація була оприлюднена ВООЗ та МОЗ України про стан пандемії у Світі, в тому числі і в Україні спричиненою вірусом 8АІ18-СоУ-2. Всі громадяни України були повідомлені засобами інформації про високі ризики захворювання на СОVID-19 та визначені зони ризику населення, які можуть мати ускладнення від зараження вірусом SARS-СоV-2. На території України були впровадженні карантинні міри на усунення розповсюдження даного вірусу.

Вказує, що ОСОБА_5 отримала телефонний дзвінок після проходження більше 2 місяців від моменту закінчення 6-ти місячного терміну можливості подавати заяву на прийняття спадщини. При розмові з позивачкою озвучено про стаціонарне лікування протягом останніх трьох місяців. На запитання причини не подачі заяви в перші три місяці не отримала жодної обґрунтованої відповіді. Лише моральний тиск, який базувався перенесеним захворюванням та правом подачі заяви так, як позивачка також є двоюрідною сестрою спадкодавця. Скористувавшись своїм правом «Відмови» ОСОБА_5 повідомила, що не погоджується добровільно стосовно подовження терміну подачі заяви позивачкою на прийняття спадщини, причиною озвучено - порушення термінів подачі заяви позивачем, можливістю скористуватись повним 6-ти місячним терміном, визначеним законодавством України.

ОСОБА_2 подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ОСОБА_1 не було надано обгрунтованих доказів щодо поважності причин, які могли б перешкодити їй у прийнятті спадщини.

Зокрема, з наданої до суду довідки, виданої ТОВ «Клініка імені Гальченко В.В.» не вбачається, що вона перебувала саме на стаціонарному лікуванні, не надано жодного доказу факту проведення лабораторного підтвердження діагнозу COVID-19.

Крім того, позивачка не надавала обгрунтованих обставин щодо неподання нею заяви про прийняття спадщини до хвороби або шляхом надання довіреності іншій особі подати таку заяву в її інтересах протягом шестимісячного строку.

Вказує, що у ОСОБА_1 перешкод для подання заяви не було, вона не скористалася правом на прийняття спадщини і тому відсутні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_6 також подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що при складанні апеляційної скарги допущені грубі порушення позивачем, а саме: не вказаний відповідач ОСОБА_2 , через що він не зможе отримати повідомлення, ухвалу, та апеляційну скаргу. Також не вірно вказана адреса відповідачки ОСОБА_4 .

Вважає, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.1272 ЦПК України і до позовної заяви не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що протягом всього терміну, встановленого ЦПК України ОСОБА_1 з поважних обставин не змогла вчасно подати заяву на спадщину.

Так, ОСОБА_6 заперечує проти продовження терміну для подання заяви про прийняття спадщини для ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини у період з дати відкриття спадщини - 24 жовтня 2020 року до подання заяви про її прийняття, а вказані нею обставини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, зокрема, шляхом надсилання засобами поштового зв`язку, що і було зроблено позивачем 16 липня 2021 року, але вже після спливу визначеного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою померлої ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача, виданим повторно 24 червня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції серії НОМЕР_1 , архівною довідкою про народження ОСОБА_10 , який є батьком позивача, від 30 червня 2021 року за №01-43/1446 (1) та архівною довідкою про народження ОСОБА_11 , який є рідним братом батька позивача, від 23 червня 2021 року за №01-43/1447 (1).

Крім того, факт спорідненості позивача з померлою не заперечувався відповідачами.

Двоюрідна сестра позивача ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті №00031799777 від 23 липня 2021 року.

Встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Маковеєвою О.В. 03 листопада 2020 року було заведено спадкову справу

№ 04/2020 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 на підставі заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про прийняття спадщини.

Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Маковеєвої О. В. з письмовою заявою про прийняття спадщини 16 липня 2021 року.

Також встановлено, що 13 серпня 2021 року приватним нотаріусом було надіслано позивачці лист про роз`яснення від 11 серпня 2021 року за вихідним №82/02-14, в якому повідомила, що надіслана заява оформлена неналежним чином та позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини. Також, роз`яснила, що ОСОБА_1 може звернутись до суду за продовженням строку для прийняття спадщини.

За статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За ч.1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними причинами є причини, пов`язані з об`єктивними не переробними істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 17 червня 2020 року у справі №520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 листопада 2020 року у справі

№ 750/262/20 провадження № 61-14038св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20.

Також, позивач повинен довести поважність пропуску строку для прийняття спадщини не лише у межах шестимісячного строку, встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України, а й упродовж усього періоду від дати відкриття спадщини до дати звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 просила визнати поважними причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що вона від 24 лютого 2021 року до 09 травня 2021 року перебувала на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із захворюванням на COVID-19.

НА підтвердження зазначених обставин вона надала суду довідку лікаря-терапевта ТОВ «Клініка імені Гальченко В.В.» Волікова В.Г. , в якій зазначено, що ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні від 24 лютого 2021 року до 09 травня 2021 року. Діагноз COVID 19. Полісегментарна двобічна вірусна пневмонія. ДН ІІ.

Крім того, в судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_13 , яка в ході допиту повідомила, що є дочкою позивачки та підтвердила, що ОСОБА_1 хворіла на COVID 19 та перебувала на лікуванні у лікарні.

Беручи до уваги надані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачка не довела поважність причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, виходячи з наступних обставин.

Так, перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні від 24 лютого 2021 року до 09 травня 2021 року підтверджено лише довідкою, виданою ТОВ «Клініка імені Гальченко В.В.», однак зазначена довідка не підтверджує перебування позивачки саме на стаціонарному лікуванні, що перешкоджало б їй подати заяву про прийняття спадщини.

Крім того, позивачкою не надано суду більше жодних доказів щодо свого стану здоров`я, проходження нею реабілітації чи то інших медичних маніпуляцій.

Разом з тим, для подання заяви про прийняття спадщини не є обов`язковим особисте подання документів безпосередньо в приміщенні нотаріальної контори, оскільки закон не позбавляє спадкоємця права направити цю заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування.

Такий правовий висновок сформульований у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16, провадження № 61-6700св19, від 13 лютого 2020 року у справі № 362/2685/17, провадження № 61-15858св18.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що позивачка не скористалась такою можливістю, та не надала суду доказів неможливості направлення заяви засобами поштового зв`язку чи надання довіреності своїй дочці чи то іншій особі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. До того ж, позивачем не наведено причин, пов`язаних з об`єктивними не переробними істотними труднощами, які перешкоджали б їй звернутися із заявою про прийняття спадщини у період від 24 жовтня 2020 року до 24 лютого 2021 року, тобто, до її хвороби, а також до моменту подання заяви про прийняття спадщини (16 липня 2021 року).

Також, однією із поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини позивачка зазначає неналежну правовову допомогу, надану адвокатом Сапоновим О. В.

Так, дійсно дочка позивача - ОСОБА_13 25 травня 2021 року, після закінчення 6-місячного строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, зверталася за правовою допомогою до ТОВ «Центр правової допомоги», у зв`язку з чим 27 травня 2021 року нею було укладено договір з адвокатом Сапоновим О. В., що підтверджується відповідними договорами, однак укладення зазначених договорів без надання інших доказів не свідчить про неналежне виконання адвокатом своїх обов`язків.

На підставі зібраних доказів суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що в ході судового розгляду позивачка не надала належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини у період з дати відкриття спадщини - 24 жовтня 2020 року до подання заяви про її прийняття. Вказані позивачем обставини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачці у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, зокрема, шляхом надсилання засобами поштового зв`язку, що і було зроблено позивачкою 16 липня 2021 року, але вже після спливу визначеного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2023 року.

Головуючий:

Судді: