Ухвала

від 27.09.2023 по справі 761/31513/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000310000012 від 24.02.2023.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на майно, вилучене у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: з`єднані між собою металеві ємності в кількості 6 шт., із рідиною з характерним запахом дизельного пального, загальним об`ємом орієнтовно 35 тис.л.; автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 р.в., сірого кольору, зареєстрований на ТОВ «Меркойл-Логістик» - 1 шт.; автоцистерна Trailor, д.н.з. НОМЕР_2 , 1993 р.в., зареєстрована на ОСОБА_7 , із рідиною з характерним запахом дизельного пального, загальним об`ємом орієнтовно 12 тис.л.; зразки рідини з

---

Справа № 761/31513/23 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/5843/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

характерним запахом дизельного пального - 12 шт.; ТТН №15082023 від 15.08.2023 на 1 арк. -2 шт.

В апеляційній скарзі прокурор вказував на те, що раніше зазначене майно вилучено у ході проведення невідкладного обшуку, яке у подальшому легалізовано слідчим суддею.

Метою арешту є забезпечення збереження речових доказів, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Документи та інформація про вчинені експортні операції можуть бути використані стороною обвинувачення для доведення винуватості членів злочинної групи, а тому існують підстави вважати про наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати чи знищення вилученого майна.

27.09.2023 від захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ "Фуд-Дрім Груп" надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких захисник посилалась на законність та обгрунтованість ухвали слідчого судді та просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу, думку захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ "Фуд-Дрім Груп", яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000310000012, внесеному до ЄРДР 24.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 204 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що службовими особами ТОВ «Науково-Виробниче Підприємство «Новітні Нанотехнології» (код ЄДРПОУ 40110970), за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Неданчичі, вул. Садова 1а, здійснюється незаконне виготовлення, зберігання, транспортування з метою збуту та збут незаконно виготовлених підакцизних товарів, а саме: контрафактного дизельного палива шляхом переробки низькоякісної фальсифікованої продукції із додавання різних розчинників. В подальшому незаконно вироблена продукція транспортується в інші регіони України з метою збуту, одне з яких розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та використовуються ОСОБА_9 , який являється засновником та директором ТОВ «НК «Преміум Ресурс» (код ЄДРПОУ 41069949).

Згідно даних протоколу обшуку від 15.08.2023, цього ж дня у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, проведено обшук нежитловх будівель за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого виявлено вантажний автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 р.в., сірого кольору, зареєстрований на ТОВ «Меркойл-Логістик» та напівпричіп-цистерна Trailor д.н.з. НОМЕР_2 , 1993 р.в., зареєстрований на ОСОБА_7 . Водій ОСОБА_10 який надав довіреність від 01.08.2013 на представлення інтересів ТОВ «Фуд-Дрім Груп» (код ЄДРПОУ 44964159), яке згідно наданої водієм ТТН від 15.08.2023 №15.08.2023 є замовником та вантажоодержувачем суміші середніх та важких вуглеводнів нафтоконденсатних 2709009000, які зі слів ОСОБА_10 знаходяться в даному приміщенні та автоцистерні.

В ході обшуку виявлено та вилучено: металеві ємності в кількості 6 шт. з рідиною з характерним запахом дизельного пального загальним об`ємом орієнтовно 35 тис.л.; автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 р.в., сірого кольору; автоцистерну Trailor д.н.з. НОМЕР_2 1993 р.в., з рідиною з характерним запахом дизельного пального загальним об`ємом орієнтовно 12 тис.л.; зразки рідини з характерним запахом дизельного пального; ТТН №15082023 від 15.08.2023 на 1 арк. -2 шт.

Постановою детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_11 від 16.08.2023 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні вилучене в ході обшуку 15.08.2023 за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме: з`єднані між собою металеві ємності в кількості 6 шт., із рідиною з характерним запахом дизельного пального, загальним об`ємом орієнтовно 35 тис.л.; автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 р.в., сірого кольору, зареєстрований на ТОВ «Меркойл-Логістик»; автоцистерна Trailor, д.н.з. НОМЕР_2 , 1993 р.в., зареєстрована на ОСОБА_7 , із рідиною з характерним запахом дизельного пального, загальним об`ємом орієнтовно 12 тис.л.; зразки рідини з

характерним запахом дизельного пального - 15 шт.; та ТТН №15082023 від 15.08.2023 на 1 арк. -2 шт.

31.08.2023 прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, вилучене у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: з`єднані між собою металеві ємності в кількості 6 шт., із рідиною з характерним запахом дизельного пального, загальним об`ємом орієнтовно 35 тис.л.; автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 р.в., сірого кольору, зареєстрований на ТОВ «Меркойл-Логістик» - 1 шт.; автоцистерна Trailor, д.н.з. НОМЕР_2 , 1993 р.в., зареєстрована на ОСОБА_7 , із рідиною з характерним запахом дизельного пального, загальним об`ємом орієнтовно 12 тис.л.; зразки рідини з характерним запахом дизельного пального - 12 шт.; ТТН №15082023 від 15.08.2023 на 1 арк. -2 шт, з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора з тих підстав, що клопотання про арешт майна подане прокурором після закінчення визначених чинним законодавством процесуальних строків, які пропущені не з поважних причин та не підлягають поновленню.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно абзацу 1 частини 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.

Так, як вірно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, згідно даних протоколу обшуку, проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було закінчено о 22 год. 05 хв. 15.08.2023 року, у той час як із клопотанням про арешт прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді 30.08.2023, тобто з порушенням визначеного абзацом 1 ч. 5 ст. 171 КПК України строку для звернення з таким клопотанням, без обгрунтування причин такого пропуску.

Крім того, колегією суддів встановлено і інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Так, згідно положень ч.ч. 1, 3 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Як убачається із матеріалів судового провадження та даних протоколу обшуку від 15.08.2023, обшук нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 здійснено детективом Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_11 без ухвали слідчого судді в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.

Разом з тим, матеріали клопотання не містять, та прокурором під час апеляційного розгляду не надано даних про виконання прокурором або слідчим вимог ч. 3 ст. 233 КПК України після проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1, та постановлення слідчим суддею в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України ухвали про проведення обшуку.

Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що обшук за адресою: АДРЕСА_1 було легалізовано судом, прокурором до апеляційної скарги не долучено та під час апеляційного розгляду не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що постановою детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_11 від 16.08.2023 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні вилучені в ході обшуку 15.08.2023 за адресою: АДРЕСА_1 майно, зразки рідини з характерним запахом дизельного пального у кількості 15 шт.

При цьому, у клопотанні прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 порушено питання про накладення арешту на зразки рідини з характерним запахом дизельного пального у кількості 12 шт.

У той же час, протокол обшуку не містить відомостей про кількість вилучених зразків рідини з характерним запахом дизельного пального.

Вказані обставини позбавляють можливості суд встановити відповідність переліку майна, вилученого в ході обшуку і визнаного речовими доказами, та майна, про арешт якого порушується питання у клопотанні прокурора.

На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Крім того, звертаючись із клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, прокурор не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника вилученого майна, потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на майно, вилучене 15.08.2023 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1, не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні прокурора, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.

З огляду на вищевикладене у сукупності, доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

При цьому, посилання прокурора в апеляційній скарзі на можливість спеціальної конфіскації майна є безпідставними та не впливають на правильність висновків суду, оскільки колегія суддів перевіряє законність постановленої ухвали в межах поданого клопотання, яке було предметом розгляду судом першої інстанції. Натомість, у клопотанні прокурора не порушувалось питання про накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації, а відтак наведені підстави для арешту майна не можуть бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в його задоволенні, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3