Ухвала

від 28.09.2023 по справі 761/27368/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

представника власника майна - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ДІАМАНТ» - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого суді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2023 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Міська 1/1, реєстраційний об`єкт нерухомого майна № 1872157280000, яка перебуває у власності ТОВ «Діамант» код ЄРДПОУ 24219341 шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаною будівлею (у тому числі, та не виключно, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власника майна подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2023 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді в частині арешту зазначеного вище майна є незаконною і необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Постановляючи ухвалу про арешт майна, слідчий суддя обмежився формальними доводами щодо визнання нежитлової будівлі речовим доказом. В ухвалі не зазначено, яка саме ознака речового доказу відносить до нежитлової будівлі та не наведено будь-якого достатнього обґрунтування застосування ст. 98 КПК України.

Фактично нежитлова будівля не може бути тим матеріальним об`єктом, що зберіг на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, пов`язаних з розслідуванням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого внесено клопотання про арешт майна, проводиться за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, предметом злочину за цією статтею є документ, на підставі якого зареєстроване право власності на нежитлову будівлю, а не сама будівля.

Таким чином, вказане майно не може бути використане як доказ наявності порушень, що мають бути встановлені у межах цього кримінального провадження, оскільки питання законності набуття права власності на нежитлову будівлю та реєстрації такого права на підставі отриманих документів не входить ні до складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, ні до предмету доказування за цим складом злочину.

Також, товариство є добросовісним набувачем цього майна, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2005, укладеного на підставі рішення Київської міської ради від 28.12.2004 № 1152/2562, а відтак відповідно п. 10 ст. 170 КПК України майно не підлягає арешту.

При накладенні арешту на нерухоме майно, слідчим суддею не враховано вимоги ч. 11 ст. 170, п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України та не прийнято до уваги недоведеність мети такого застосування заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки стороною обвинувачення не надано належних доказів можливості пошкодження, знищення або відчуження цього майна.

Враховуючи, що розгляд клопотання проводився без участі представника товариства, копія оскаржуваного рішення отримана лише 14.08.2023, апеляційна скарга вважається такою, яка подана у встановлений законом строк.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102100000135 від 17.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

З матеріалів долучених до клопотання вбачається, що державним реєстратором КП "Реєстраційне бюро" ОСОБА_7 у змові з невстановленими слідством особами було зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ТОВ «Діамант» код ЄРДПОУ 24219341 об`єкт нерухомості, а саме нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1215,5 кв.м. - будівлю АЗС 71,3 кв.м. на підставі підроблених документів.

Постановою слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 від 25.07.2023 вказане в клопотанні майно визнано в кримінальному провадженні № 42022102100000135 від 17.08.2022 речовим доказом.

01.08.2023 прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Міська 1/1, реєстраційний об`єкт нерухомого майна № 1872157280000, яка перебуває у власності ТОВ «Діамант» код ЄРДПОУ 24219341, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямованих нга реєстрацію, зміну власника нерухомого майна та забороною користуватись будь-яким особам вищевказаними нежитловими будівлями, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року клопотання прокурора задоволено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Кримінальний процесуальний закон передбачає обов`язкові вимоги, яким має відповідати клопотання про арешт майна і перевірку відповідності клопотання вказаним вимогам покладено на слідчого суддю. Серед таких вимог згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, зокрема, є те, що в клопотанні про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, не можуть бути визнані достатніми для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.

З огляду на те, що вказане майно - нежитлова будівля за адресою: м. Київ, вул. Міська 1/1, реєстраційний об`єкт нерухомого майна № 1872157280000, яка перебуває у власності ТОВ «Діамант» код ЄРДПОУ 24219341, лише формально визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, без зазначення яким критеріям, визначеним ст. 98 КПК України воно відповідає, правові підстави для накладення арешту на це майно були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що існування правової підстави для арешту вказаного майна не підтверджується відповідними доказами і саме тому на вищезазначене майно, не може бути накладено арешт без наявності на це законних підстав.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора в накладенні арешту на майно, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ДІАМАНТ» - адвоката ОСОБА_5 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Міська 1/1, реєстраційний об`єкт нерухомого майна № 1872157280000, яка перебуває у власності ТОВ «Діамант» код ЄРДПОУ 24219341 шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаною будівлею (у тому числі, та не виключно, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна), - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про арешт майна, а саме нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Міська 1/1, реєстраційний об`єкт нерухомого майна № 1872157280000, яка перебуває у власності ТОВ «Діамант» код ЄРДПОУ 24219341 шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаною будівлею (у тому числі, та не виключно, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна), - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/5458/2023 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 761/27368/23

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1