Ухвала

від 05.10.2023 по справі 650/1908/23

ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1908/23

Провадження № 2-з/932/14/23

УХВАЛА

Іменем України

05 жовтня 2023 року смт Велика Олександрівка

Суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області Сікора О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулася адвокат Пацалова Тамара Валеріївна, про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2023 року заявник звернувся до суду із вказаною заявою в якій просить: забезпечити позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Кубань» про стягнення заборгованості за договором позики, шляхом накладення арешту на посіви (незібраний врожай) сільськогосподарських культур, а саме врожай соняшнику врожаю 2023 року, розташований на земельних ділянках на території Великоолександрівського району Херсонської області, на які у ФГ «Кубань» зареєстроване право оренди, з передачею зазначеного майна на зберігання заявника з правом вилучення (збирання) дозрілого врожаю соняшника за допомогою власної або залученої спеціалізованої сільськогосподарської техніки та подальшого переміщення до обраного зберігачем місця зберігання; заборонити Фермерському господарству «Кубань» проводити будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі зі збирання врожаю соняшнику врожаю 2023 року, на вказаних земельних ділянках.

В обґрунтування зазначених вимог представник заявника зазначив, що забезпечення позову необхідне для забезпечення можливості виконання рішення суду, в разі його ухвалення, у справі за позовом про стягнення з ФГ «Кубань» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 11122808,22 грн, які є предметом договору позики від 10 червня 2022 року та які ФГ «Кубань» добровільно не повертає.

Відповідно до частини третьоїстатті 153ЦПК України заява про забезпечення позову розглянута судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з урахуванням такого.

Відповідно до статті 150ЦПК України видами забезпечення позову, серед іншого, є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві, і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов забезпечується, зокрема, шляхом арешту, та забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року викладеними в пункті 4постанови «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

З наведеного вбачається, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову повинен пересвідчитись в належності відповідачеві спірного об`єкту, або об`єкт є предметом спору.

Відповідно до частини першоїстатті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першоюстатті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, обов`язок доведення певних обставин справи лежить на стороні.

Так, зі змісту статті 56Закону України«Про виконавчепровадження» вбачається, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Відповідно до статті 58вказаного Закону майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.

Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору.

В такому разі, на думку суду, в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Подібна позиція викладена у підпункті 7.2 пункту 7 із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10 липня 2014 № 6.

Всупереч наведеним приписам, позивач просить накласти арешт на посіви (незібраний врожай), та/або зібраний врожай, при цьому не вказує його індивідуальні ознаки, що у подальшому унеможливить у законний спосіб виконавцю провести опис арештованого майна.

Окрім того, суд вважає доцільним звернути увагу на таке:

Врожай олійних, зернових та технічних культур категорія, що не має жодного критерію для ідентифікації його як майна, а їх арешт призведе до істотного втручання у процедуру збору врожаю, що в даному конкретному випадку суперечить не тільки інтересам позивача, а й інтересам держави в цілому, зважаючи на стан в якому перебуває країна.

В теперішній час іде збір зернових культур, які підлягають збору саме в цей час.

Можливий арешт призведе до унеможливлення збору врожаю, його знищенню, заявник не надав суду доказів, що він має потужності для ведення сільськогосподарського виробництва, а також відповідну зареєстровану техніку, можливості правильного транспортування та збереження зібраного врожаю.

Загалом, суд вважає, що сума цивільного позову, не зважаючи на її розмір, може виявитись явно несумірною застосованому заходу забезпечення позову, зважаючи на кількість земельних ділянок, які використовує у своїй господарській діяльності ФГ «Кубань».

Крім того, суд не випускає з поля зору наслідки арешту такого майна для підприємства.

Суд не знаходить жодної обставини, яка б давала можливість застосовувати саме таке забезпечення позову з огляду на те, що обсягу засіяних сільськогосподарськими культурами земель та вартості можливого врожаю позивач у своєму клопотанні не навів, а суд не має цього самостійно встановлювати.

Можлива вартість врожаю (зібраного або на корню) може значно перевищувати заявлені позовні вимоги.

На підставі наведеного, керуючись статтями 151-153, 258-260, 353 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулася адвокат Пацалова Тамара Валеріївна, в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів від дня її оголошення.

Суддя: