Ухвала

від 12.09.2023 по справі 295/8772/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/8772/23

Категорія 12

2-о/295/176/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

з участю секретаря с/з Карпішиної С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Романівська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в обґрунтування вимог якої зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років в м. Севастополь помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина та П`ятою в Інкермані Севастопольською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу. До смерті ОСОБА_2 проживав у м. Севастополь разом із своєю дружиною ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_4 . Після смерті батька заявник не подавав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, натомість його сестра ОСОБА_4 в шестимісячний строк після відкриття спадщини подала заяву про відмову від спадщини. За таких обставин, як вказує ОСОБА_1 , єдиним спадкоємцем являлась дружина померлого ОСОБА_3 , так як вона на день смерті ОСОБА_2 проживала разом із ним однією сім`єю та у відповідності до положень ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Севастополь, АРК, реєстрація смерті була здійснена окупаційною владою та видано свідоцтво про смерть на бланку російської федерації. У подальшому, в судовому порядку було встановлено факт смерті матері заявника, отримано свідоцтво про смерть на відповідному бланку України, а з часом заведено спадкову справу та видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна. Проте, за словами ОСОБА_1 , отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилося після смерті батька та яке фактично успадкувала його покійна мати, виявилось неможливим, так як спадкова справа на даний час не може бути витребувана нотаріусом, оскільки АРК є окупованою територією. Враховуючи той факт, що мати заявника померла на території АРК, яка на сьогоднішній день є окупованою, документів, які б засвідчили факт спільного проживання покійної матері із покійним батьком на день смерті останнього заявник отримати не може, оскільки будь-які офіційні стосунки з АРК втрачені, а наявні документи, що видані окупаційною владою рф, в силу вимог Закону нотаріусом не приймаються до уваги, на переконання ОСОБА_1 він позбавлений можливості встановити відповідний юридичний факт в іншому, аніж судовому порядку. Від встановлення такого факту залежить подальша реалізація права заявника на спадкування.

З огляду на викладене у заяві, ОСОБА_1 просить встановити факт постійного проживання його покійної матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Севастополь Автономної Республіки Крим, разом із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь Автономної Республіки Крим, за наступною адресою: АДРЕСА_1 .

Представник заявника адвокат Макаренко І.Я. в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить задовольнити.

Представник заінтересованої особи Романівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05.01.2017 року встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 матері ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Врублівка Дзержинського району Житомирської області, яка померла на тимчасово окупованій території України у м. Севастополь.

20.04.2017 року державним нотаріусом Романівської державної нотаріальної контори Назарець Д.В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 1,2031 га., кадастровий номер 1821481500:04:000:0149, що знаходиться на території Врублівської сільської ради, Романівського району, Житомирської області.

У листі від 21.06.2017 року за №502/01-16 завідувач Романівської державної нотаріальної контори Назарець Д.В. на заяву з питання видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 роз`яснив ОСОБА_1 , що спадкова справа до майна померлого ОСОБА_2 заведена в той час, коли в АР Крим діяли органи державної влади України у відповідності до діючого законодавства на момент заведення спадкової справи. Таким чином завести нову спадкову справу та видати свідоцтва про право на спадщину відповідно до чинного законодавства України немає можливості.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що "у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".

Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , а у наступному і вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті батька.

Таким чином, на переконання суду, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви та матеріалів справи вбачається існування спору про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження. З даного приводу судом звернуто увагу на фактичну відмову нотаріуса Романівської державної нотаріальної контори видати заявнику свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 за відсутності спадкової справи. Відсутність такої справи, заведеної до майна померлого батька заявника, не дозволяє нотаріусу визначити обсяг спадкового майна, наявність кола спадкоємців тощо. У зв`язку із цим, виключно задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення відповідного факту не врегулює остаточно питання права заявника на отримання спадщини, а вимагатиме подальшого вирішення в судовому порядку спору про право, пов`язаного, наприклад, із визнанням права власності на спадкове майно.

З урахуванням спору про право заява ОСОБА_1 має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України суд дійшов висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, роз`яснивши, що він вправі подати позов на загальних підставах.

Приблизно подібнівисновки щодозастосування відповіднихнорм прававикладені впостанові ВерховногоСуду від12січня 2022року усправі № 227/2188/21.

На підставі викладеного вище, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 257, 260, 261, 315, 352, 354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.

Суддя