Рішення

від 06.10.2023 по справі 705/4953/20

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/4953/20

2/705/350/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:

головуючої судді Годік Л.С.

секретаря судового засідання Бурлаки А.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Умані цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 , Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер їхній батько, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті батька відкрилася спадщина. У відповідності до ст. 1261 ЦК України, вони відносяться до першої черги спадкоємців за законом і мають право на спадщину.

Проте, коли вони після поховання батька, стали готувати документи для вступу в спадщину, від його сусіда ОСОБА_6 , їм стало відомо, що батько ОСОБА_5 , за життя, залишив заповіт, згідно якого все своє майно він відписав їхній сестрі ОСОБА_4

20 листопада 2020 року на офіційне звернення ОСОБА_1 , Текучанською сільською радою, їм надано ксерокопію заповіту, згідно якого батько 20 вересня 2017 року, заповів: належну йому на праві власності земельну ділянку, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.06.2012 року, площею 3,8879 га, кадастровий номер 7124388600:03:000:0405, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Текучанської сільської ради Уманського району Черкаської області; належну йому на праві власності земельну ділянку, на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 24.03.2004 року, площею 3,8879 га, кадастровий номер 7124388600:03:000:0406, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Текучанської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вважають, що заповіт порушує їхні права як спадкоємців першої черги за законом, на усе спадкове майно, та складений з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення, а при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У момент вчинення правочину 20.09.2017 року, за станом здоров`я, батько ОСОБА_5 перебував в такому психологічному стані, коли він унаслідок перенесеного інсульту, та інших тяжких хвороб, що стали наслідком нервового потрясіння, не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними.

В 2012 році, батько переніс інсульт, в наслідок чого у нього наступив частковий параліч, він не міг самостійно рухатись, порушилася спроможність до суджень, аналізу, виникли епізоди порушення свідомості, знизилась пам`ять на минулі події.

В 2013-2014 роках ускладнення після інсульту призвели до розвитку судинних хвороб, що стало наслідком ампутації однієї нижньої кінцівки, а буквально за рік і другої.

Вказані операції, сильно вплинули на його емоційний та психологічний стан, крім того частковий параліч та інші супутні хвороби, стали причиною його безпорадності, та потреби в постійному сторонньому нагляді.

Доглядали за батьком вони по черзі, а коли стан його здоров`я зовсім погіршився, його забрала до себе сестра ОСОБА_4 . Проте, вони всі регулярно його відвідували та надавали посильну допомогу по його утриманню.

Батько ОСОБА_5 прожив разом з матір`ю ОСОБА_8 , яка померла в 2009 році, 44 роки, від подружнього життя мали вісьмох дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Всіх дітей, вони однаково любили, підтримували, та надавали посильну батьківську допомогу.

За свого життя, батько ніколи не поділяв їх на кращих і гірших, та не виявляв намірів після своєї смерті залишити все своє майно комусь одному з них, а інших позбавити спадщини. Навпаки, після смерті матері, за спільною домовленістю усіх членів сім`ї, належну їй земельну ділянку площею 3,8879 га. кадастровий номер 7124388600:03:000:0405, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Текучанської сільської ради Уманського району Черкаської області, успадкував батько ОСОБА_5 . За цією ж домовленістю, після його смерті усе майно, в тому числі і земельні ділянки мали б бути успадковані усіма членами сім`ї в рівних частинах.

Тому, вважають, що заповіт, був складений всупереч його волі, за наполяганням відповідачки, скориставшись його безпорадним станом, частковою втратою пам`яті, а також внаслідок психологічного тиску, поскільки заповідач самостійно не міг пересуватися, так як був без ніг, вільно рухатись, поскільки був частково паралізованим, у зв`язку з чим потребував постійного стороннього нагляду, ці фактори стали тиском для підписання заповіту, всупереч волі заповідача. Про це свідчить і відсутність особистого підпису заповідача на заповіті.

Заповіт підписаний гр. ОСОБА_14 в присутності свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_15 . Заповіт складено секретарем Текучанської сільської ради Уманського району Черкаської області Паламарчук В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 20.

Відповідач ОСОБА_4 , в установлені законом строки, вступила в спадщину, як спадкоємець за заповітом, що стало наслідком порушення їхніх прав на спадкове майно, як спадкоємців за законом.

Позивачі вказують, що згідно вимог ст. 203 ЦК України, при складанні заповіту батько повинен був мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, однак такої здатності він не мав. А згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Крім того, зазначають, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення.

Так, нотаріальні дії вчинялися поза межами приміщення Текучанської сільської ради, без відображення даного факту в заповіті, що являється порушенням статті 1247 ЦК України, п.3 Глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та п.14 додатку до Правил ведення нотаріального діловодства, та їм не зрозуміло, яким чином секретарем Текучанської сільської ради Паламарчук В.В. було встановлено цивільну дієздатність тяжко хворої паралізованої людини, не спроможної самостійно прочитати, та підписати Заповіт.

Просять визнати недійсним та скасувати заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений на ім`я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , посвідчений секретарем Текучанської сільської ради Уманського району Черкаської області, В.В. Паламарчук 20 вересня 2017 року, та зареєстрованого в реєстрі за № 20.

04.02.2021р.від сільськогоголови Ладижинськоїсільської радиЦоколенка С.до судунадійшов Відзивна позовнузаяву в якому зазначає, що оскаржуваний заповіт було посвідчено 12.09.2017 секретарем Текучанської сільської ради Уманського району Черкаської області Паламарчук В.В. за реєстровим №20. На даний час ОСОБА_17 в Ладижинській сільській раді (яка є правонаступником Текучанської сільської ради) не працює, тому встановити всі обставини посвідчення заповіту (в тому числі те, з яких причин в заповіті не було зазначено місце вчинення нотаріальної дії) неможливо. Та незважаючи на це необхідно зазначити, що секретарем Текучанської сільської ради було максимально дотримано вимоги до посвідчення заповіту при тих обставинах які зазначено в заповіті та в позовній заяві, а саме: запрошено двох свідків, які зачитали заповіт уголос (про що зазначено в заповіті), та особу, яка у зв`язку з хворобою та похилим віком заповідача, за його дорученням підписала заповіт. Позивачами не надано жодних доказів того, що заповідач не міг усвідомлювати свої дії, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі на час складання заповіту. Якби це дійсно було так, запрошені свідки не підтвердили б волю заповідача поставивши свої підписи на заповіті. Перенесений інсульт та ампутація обох нижніх кінцівок не доводить того, що заповідач не усвідомлював свої дії, та в жодному разі не було підставою для відмови у посвідченні заповіту та реалізації законного права заповідача на розпорядження своїм майном. Секретар Текучанської сільської ради Паламарчук В.В. виконала свій обов`язок в повній мірі та вчинила правомірні дії щодо посвідчення заповіту: виконала волевиявлення заповідача, виразивши його в заповіті; встановила особу заповідача, його дієздатність, дотрималась вимог ст.ст. 1247, 1248, 1253 ЦК України, щодо посвідчення заповіту при свідках. Таким чином позовні вимоги безпідставні та належним чином не обгрунтовані законом, адже вищезазначений заповіт посвідчений секретарем Текучанської сільської ради Паламарчук В.В.: 1. Не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, в тому числі Закону України «Про нотаріат». Закону України «Про місцеве самоврядування» та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування» від 11.11.2011 № 3306/5, а також моральним засадам суспільства, так як посвідчений уповноваженою на те особою в установленому законом порядку, встановлено особу заповідача, роз`яснено йому права, передбачені ЦК України, посвідчено в присутності двох свідків та особи, яка за дорученням заповідача підписала заповіт. 2. Укладений особою, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, адже заповідач не був визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним. 3. Укладений з волевиявлення заповідача і це відповідало його внутрішній волі. 4. Спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені заповітом. На підставі вище викладеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

22.02.2021р.від позивачівнадійшла Відповідьна відзив в якій вважають, що заперечення викладені відповідачем у відзиві є не обгрунтованими та такими, що складаються лише з припущень і домислів, які суперечать чинному законодавству. Всупереч нормам закону секретар Текучанської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_17 зобов`язана була як в заповіті, так і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записати місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування. Твердження відповідача, що секретарем Паламарчук максимально було дотримано вимог до посвідчення заповіту в тих обставинах що зазначено в заповіті, і як би це суперечило волевиявленню заповідача, запрошені свідки не підписали б волю заповідача, є припущенням, все суперечить вимогам статті 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В заповіті має бути зазначено яка фізична вада, чи хвороба, не дає можливості заповідачу самому підписати заповіт. Заповідач ОСОБА_5 дійсно був хворою людиною з фізичними вадами. Його хвороба, це перенесений інсульт, з подальшими ускладненнями, що призвели до ампутації нижніх кінцівок (ніг), і погіршення психічного стану, проте, він міг розмовляти, читати, рухати руками, самостійно їсти, читати без окулярів, і підписувати відомості про отримання пенсії. Відсутність в заповіті причин, які зумовили необхідність у підписанні заповіту третьою особою, є порушенням норм закону. Просять відхилити заперечення надані у відзиві.

04.03.2021р.від сільськогоголови Ладижинськоїсільської радиЦоколенка С.до судунадійшло запереченняна відповідьна відзив в якому, крім позиції, викладеної у відзиві, зазначає, що твердження позивачів про те, що заперечення Ладижинської сільської ради у відзиві є необгрунтованими та складаються лише з припущень і домислів не відповідає дійсності, бо твердження Ладижинської сільської ради грунтуються на аналізі копії заповіту від 12.09.2017 реєстровий № 20, яка знаходиться в матеріалах справи, єдиним доказом який надають позивачі. З зазначеної копії заповіту чітко зрозуміло, що заповіт посвідчено з дотриманням вимог ч.2 ст.ст. 1247, 1251 та ст. 1253 ЦК України, щодо посвідчення заповіту при свідках та у відповідності Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 № 3306/5.

05.03.2021р.від відповідача ОСОБА_4 до судунадійшов Відзивна позовнузаяву в якому пред`явлений позов про визнання заповіту недійсним не визнає, зазначає, що заявлені позовні вимоги не обґрунтовуються належними доказами. Відповідно до ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Згідно довідки Ладижинської сільської ради № 416 від 10.10.2020 р. спадкодавець ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , до дня смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилась за вказаною адресою. Разом зі спадкодавцем за вказаною адресою були зареєстровані: донька ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 , син ОСОБА_12 , син ОСОБА_13 , які вважаються такими, що прийняли спадщину автоматично і заяву до нотаріуса про прийняття спадщини могли не подавати. Як видно з позовної заяви, позивач ОСОБА_2 зареєстрований за іншою адресою: с. Ятранівка, Уманського району Черкаської області, тому не вважається таким, що прийняв спадщину і не може бути позивачем по вказаній справі. Прохаючи суд захистити їхні права, позивачі не вказали, в чому саме виражається порушення їхніх прав. Оформлення та видача спадкових документів після смерті особи здійснюється нотаріусом. Зі змісту позовної заяви не зрозуміло, чи звертались позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини та видачу спадкових документів, чи відкривалась спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , чи отримали позивачі відповідь від нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Позивачі не вказали, чи є у спадкодавця інші спадкоємці за законом, чи прийняли вони спадщину, чи відмовились від спадкування, чи оформили вони спадщину після смерті ОСОБА_5 . Між тим, інші спадкоємці ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які були зареєстровані разом зі спадкодавцем та вважаються такими, що прийняли спадщину, до участі в справі не залучені. Оскільки рішення суду може вплинути на їхні права та обов`язки, їх необхідно залучити до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог. При зверненні до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, позивачі не зіслались на норму матеріального права, яка порушена відповідачами, не вказали, в чому виражається порушення їхніх прав. Оспорюючи заповіт ОСОБА_5 , посвідчений секретарем Текучанської сільської ради Паламарчук В.В. 12.09.2017 р. за реєстром №20, позивачі не вказали, чи відповідає заповіт дійсним намірам покійного. Позивачі безпідставно ставлять під сумніви дійсність заповіту ОСОБА_5 . Вказані позивачами підстави носять характер припущення, не підтверджені доказами та не можуть бути підставами для задоволення позову. Станом на день посвідчення заповіту 12 вересня 2017 року спадкодавець ОСОБА_5 був дієздатний, не хворів, на лікуванні не перебував, ліків не вживав, спиртними напоями не зловживав, ніяких погроз чи насильства до заповідача відповідач не застосовувала. Про стан спадкодавця на день вчинення заповіту також можуть дати пояснення свідки. Відповідачка ОСОБА_4 опікувалася спадкодавцем, здійснювала за ним догляд, а після його смерті за свої кошти похоронила та провела жалобні обіди. Позивачі покійному ОСОБА_5 матеріальної допомоги не надавали, а після смерті останнього, участі у витратах на поховання та проведення поминальних обідів не приймали. Також слід врахувати, що заповідач згідно ч.1 ст.1235 ЦК, мав право призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Склавши заповіт, покійний ОСОБА_5 розпорядився на випадок смерті своїм власним майном. В даному випадку права позивачів ніяким чином не порушено. Це було волевиявлення спадкодавця ОСОБА_5 і його треба поважати. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом. Вважає, що заповіт ОСОБА_5 від 12 вересня 2017 р. відповідає волевиявленню спадкодавця, посвідчений у відповідності з вимогами чинного законодавства ст.ст. 1247, 1251, 1253, ч.4 ст. 207 ЦК України. Відповідно до вимог ст. 1254 ЦК України - лише заповідач може скасувати свій заповіт, а не суд. Заповідач при житті заповіт не скасовував, зміни до нього не вносив. Просить відмовити у задоволенні позову.

25.05.2021 р. від позивачів надійшла Відповідь на відзив ОСОБА_4 в якій вважають, що заперечення викладені відповідачем є безпідставними, не обґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності та обставинам справи. У Відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_4 вказує на те, що ОСОБА_2 зареєстрований в с. Ятранівка, Уманського району Черкаської області, тому не вважається таким, що прийняв спадщину і не може бути позивачем, по дані справі. Зазначений довід є безпідставним так як їхніми позовними вимогами є визнання заповіту недійсним, поскільки: заповіт порушує їхні права як спадкоємців першої черги за законом, на усе спадкове майно; у момент вчинення правочину, батько (заповідач) ОСОБА_5 перебував в безпорадному стані в наслідок тяжких хвороб, та нервового потрясіння, не міг усвідомлювати значення своїх дій і не міг керувати ними; заповіт, складений в супереч його волі, внаслідок психологічного тиску, за наполяганням відповідачки, яка скористалася його безпорадним станом; заповіт складений з порушенням вимог, щодо його оформлення та посвідчення. Вказують, що їхні батьки від подружнього життя мали вісьмох дітей, вони мали свої обов`язки, допомагали та доглядали за батьками і відповідно після їх смерті повинні мати одинакові права на спадщину. І як би батько перед смертю дійсно вирішив розпорядитися по іншому, маючи на те підстави та свою волю, вони б прийняли його рішення. Проте, є законні підстави вважати, що заповіт складено в супереч його волі. Вказані доводи відповідача, що на день посвідчення заповіту спадкодавець ОСОБА_5 був дієздатний, не хворів, на лікуванні не перебував, ліків не вживав, спиртними напоями не зловживав, ніяких погроз чи насильства до заповідача відповідач не застосовувала є неправдивими, та суперечать обставинам справи, поскільки, є документально підтверджений історією хвороби факт, що заповідач перехворів тяжкою формою інсульту, наслідком якого стала ампутація обох нижніх кінцівок та параліч. Внаслідок цих обставин на час складання заповіту він був безпорадним. Позивачі зазначають, що після інсульту, за батьком доглядали усі рідні. Хто не міг допомогти фізично, підтримували його морально та коштами. Звичайно частіше надавали допомогу діти, які проживали поряд, возили його в лікарню, доглядали за місцем проживання. Ніхто з них не заперечує, що останні найтяжчі роки, за батьком доглядала відповідачка ОСОБА_4 , проте відвідували його практично всі, включаючи онуків. Після смерті батька, похоронами також займалися всі, надаючи допомогу в силу своїх можливостей. Так, організацією похоронів займався ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою з Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області, де зазначено, що ОСОБА_1 , 1976 року народження, отримав допомогу на поховання померлого ОСОБА_5 , 1942 року народження, у сумі 3412,64 грн. Всі ці кошти були використані як на поховання, так і на проведення поминальних обідів, так само як і інші кошти, зібрані рідними. Просять відхилити заперечення надані відповідачем ОСОБА_4 у Відзиві на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, попередньо подав на адресу суду заяву в якій просить суд здійснити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, попередньо подав на адресу суду заяву в якій просить суд здійснити розгляд справи без його участі.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дарморос К.О. в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник в судове засідання не з`явилися. Від відповідача на адресу суду надійшла заява в якій вона просить розгляд справи проводити у її відсутність та відсутність її представника. Позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Сільський голова Ладижинської сільської ради Цоколенко С. в судове засідання не з`явився, попередньо на адресу суду подав заяву в якій просить розглянути справу без участі їх представника, у задоволенні позову заперечує.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Текуча, Уманського р-ну, Черкаської обл. помер ОСОБА_5 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 11.11.2020 року, актовий запис №2 (а.с.10).

Позивачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є рідними синами померлого ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.13,14,15).

Згідно заповіту, складеного 12.09.2018 року о 09 год. 20 хв. в с. Текуча Уманського р-ну, Черкаської обл., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який проживає в АДРЕСА_2 , на випадок своєї смерті: належну йому на праві власності земельну ділянку, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.06.2012 року, площею 3,8879 га, кадастровий номер 7124388600:03:000:0405, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Текучанської сільської ради Уманського району Черкаської області; належну йому на праві власності земельну ділянку, на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 24.03.2004 року, площею 3,8879 га, кадастровий номер 7124388600:03:000:0406, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Текучанської сільської ради Уманського району Черкаської області, заповів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з хворобою та похилим віком ОСОБА_5 , який не може сам прочитати і підписати текст заповіту, згідно зі ст. 1253 ЦК України заповіт посвідчено в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_15 . Свідки зачитали заповіт уголос та поставили свої підписи на ньому. У зв`язку з хворобою та похилим віком ОСОБА_5 , який не може сам прочитати і підписати заповіт власноручно, на його особисте прохання та в його присутності текст заповіту підписала ОСОБА_14 . Заповіт посвідчений ОСОБА_17 секретарем Текучанської сільської ради. Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачу ОСОБА_5 свідками. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено (а.с.11-12).

Згідно Довідки Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області с. Текуча № 416 від 10.11.2020 р. та відомостей з Погосподарських книг, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті був зареєстрований по АДРЕСА_1 . До дня смерті окрім спадкодавця за вищевказаною адресою були зареєстровані донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; син - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; син - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Заповіт від імені ОСОБА_5 посвідчувався Текучанською сільською радою 12 вересня 2017 року, зареєстровано в реєстрі за №20, не змінено і не відмінено (а.с.25,21-23).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Частиною 3 ст. 1254 ЦК України визначено, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Крім того, відповідно до положень ст. 202 ЦК України заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 1251 ЦК України передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст.207 ЦК України, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до ч. 2 ст.1248 ЦК України, якщо заповідач через свої фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Таким чином, фізична особа може доручити іншій особі у її присутності підписати текст правочину, якщо вона не може підписати його власноручно у зв`язку з хворобою або фізичною вадою.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

В той же час, жодної з передбачених статтею 1257 ЦК України обставин, в ході судового розгляду не встановлено. При цьому заповіт по формі та змісту відповідає вимогам чинного законодавства, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача.

Позивачі зазначають, що батько важко хворів, у 2012 році переніс інсульт, внаслідок чого у нього наступив частковий параліч, він не міг самостійно рухатись, порушилася спроможність до суджень, аналізу, виникли епізоди порушення свідомості, знизилась пам`ять на минулі події, в 2013-2014 роках ускладнення після інсульту призвели до розвитку судинних хвороб, що стало наслідком ампутації однієї нижньої кінцівки, а буквально за рік і другої, вказані операції сильно вплинули на його емоційний та психологічний стан, тому він не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними, однак, на підтвердження зазначених обставин, позивачі не надають суду доказів, а саме: виписок з амбулаторної картки ОСОБА_5 , інших медичних документів про фізичний та психічний стан заповідача.

Крім того, позивачами не надано суду доказів щодо звернення їх до нотаріуса по питанню прийняття спадщини та кола спадкоємців померлого ОСОБА_5 , так як сторони самі зазначають, що їх в сім`ї вісім дітей.

Також, не заперечується сторонами той факт, що останні роки життя фактично доглядала батька ОСОБА_5 дочка ОСОБА_4 .

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини першої ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На позивача покладений обов`язок довести в суді ті обставини, що позивач уповноважений звертатися до суду з відповідним позовом і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів позивачі не надали.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення учасників процесу, виходячи з того, що стороною позивача не надано суду доказів того, що вчинений спадкодавцем заповіт суперечить ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства та не доведено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, що заповідач не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, тобто обставин, з якими закон пов`язує визнання заповіту недійсним, суд приходить до висновку, що даний заповіт відповідав волі заповідача, а тому аналізуючи зібрані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним заповіту, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 202, 207, 215, 1247 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання заповіту недійсним - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча Л.С. Годік