Рішення

від 07.02.2023 по справі 761/36079/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/36079/21

Провадження № 2/761/3555/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 лютого 2023 року 07 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Мальцева Д.О.,

за участю секретаря: Любченко Б.А.,

представник позивача: ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «1 Фірма Прокат», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АТ «Комерційний банк «Приватбанк», про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «1 Фірма Прокат», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АТ «Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості, згідно з яким просив суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Фірма Прокат» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 9 301 843,80 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.02.2011 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (орендодавці) та ТОВ «1 Фірма Прокат» (орендар) було укладено Договір оренди № 10, відповідно до умов якого орендодавці передає в тимчасове, оплатне користування приміщення, що розташовані на трьох поверхах і складаються з площі 1 368,9 кв.м. будинку, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 . В орендованому приміщенні позивачу на праві власності належить 1/3 частка приміщення. Орендна плата на місяць становить 82 134,00 грн. Станом на день звернення до суду орендар не провів розрахунки, і не погасив заборгованість, чим порушив права і інтереси позивача, а також умови п. 6.2 договору, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2021 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

08.10.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.

25.10.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2021 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Почато підготовче провадження з моменту відкриття провадження по справі.

Ухвалою суду від 31.05.2022 закрито підготовче провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «1 Фірма Прокат», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АТ «Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості. Призначено справу до судового розгляду по суті.

16.11.2022 на адресу суду від третьої особи АТ «Комерційний банк «Приватбанк» надійшли пояснення.

Від відповідача відзив не надходив.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату місце та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату місце та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд ухвалює проводити розгляд у заочному порядку за відсутності відповідача та третіх осіб, на підставі наявних в справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, 10.02.2011 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Фірма Прокат» було укладено Договір оренди № 10 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавці передають, а Орендар приймає в тимчасове, оплатне користування приміщення, (далі «орендоване приміщення»), що розташовані на трьох поверхах і складаються з площі 1 368,9 квадратних метра будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

В орендованому приміщенні позивачу на праві власності належить 1/3 частка приміщення.

На час підписання Договору оренди № 10 від 10.02.2011 року строк оренди згідно п. 3.1 було встановлено з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року.

Однак, як в подальшому виявилося під час розслідування кримінального провадження № 12013110100011702 від 20.07.2013 року до Договору було внесено зміни без моєї згоди та змінено строк оренди у п. 3.1, а саме з 01.04.2011 року по 31.12.2014 року.

Відповідно до ст. 5 Договору встановлено, що орендна плата на місяць становить 82 134,00 грн., і сплачується щомісячно не пізніше 15 числа.

Згідно п. 6.2 Договору встановлено, що Орендар зобов`язаний своєчасно вносити передбачені цим Договором платежі.

Станом на 01.10.2021 року Орендар не провів з позивачем розрахунки, і не погасив заборгованість чим порушив його права і інтереси, а також умови п. 6.2 Договору.

За період з 28.05.2011 р. по 09.01.2014 р. позивачем було отримано орендну плату лише в розмірі 81 500,00 грн.

Період користування 1/3 часткою позивача у спільному майні з 01.04.2011 р. по 31.12.2014 р. складає 3 роки 9 місяців (або 45 місяців).

У зв`язку вищевикладеним розмір заборгованості, що склався за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2014 р. складає:

1 150 510,00 грн. = (45 місяців * 27 378,00 грн.) - 81 500,00 грн.

Відповідно до п. 5.10 Договору оренди від 10.02.2011 року № 10 встановлено, що Орендар сплачує Орендодавцям орендну плату у подвійному розмірі до моменту фактичного звільнення. Позивач зазначає, що договір оренди № 10 припинив свою дію 31.12.2014 року, має місце факт користування майном в період з 01.01.2015 року по 01.10.2021 року (80 місяців), а отже орендна плата має бути сплачена у подвійному розмірі, і складає за один місяць 54 756,00 грн. = 27 378,00 грн. * 2.

Розмір заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2015 р. по 01.10.2021 р. складає: 4 380 480,00 грн. = 54 756,00 грн. * 80 місяців.

Тобто загальний розмір орендної плати за користування часткою позивача за 125 місяців складає 5 530 990,00 грн. = 1 150 510,00 грн. + 4 380 480,00грн.

Крім того, згідно п. 6.3 Договору Орендар за погодженням із Орендодавцями має право передавати у суборенду орендоване приміщення або його частину іншій юридичній чи фізичній особі, або укладати будь-які угоди, які стосуються використання орендованого приміщення.

Відповідно до п. 8.3 Договору за передачу орендованого приміщення, або його частини в суборенду без згоди Орендодавців Орендар сплачує штраф у розмірі 100% від місячної орендної плати за кожний місяць дії суборенди.

Право спільної часткової власності відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Позивач стверджує, що не надавав Товариству з обмеженою відповідальністю «1 Фірма Прокат» жодне погодження щодо надання своєї згоди на передачу орендованого майна у суборенду, у тому числі - Акціонерному товариству комерційний Банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ - 14360670, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д).

Також, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2021 року у справі № 761/831/20, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Фірма Прокат» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 80 000,00 грн. Станом на 01.10.2021 р. відповідачем жодних коштів в погашення заборгованості, у тому числі, стягнутої за рішенням суду, не сплачено.

Згідно наданого розрахунку позивача, станом на 01.10.2021 року наявна заборгованість за користування 1/3 часткою у спільному майні, у загальному розмірі 9 301 843,80 грн. з яких:

-5 450 990,00 грн - залишок основної суми боргу за договором, з урахуванням вже присуджених судом 80 000,00 грн;

-3 121 092,00 грн. - штраф за передачу приміщення в суборенду без погодження з орендодавцем;

-325 604,79 грн - 3% річних за користування чужими коштами у період з 01.10.2018 р. по 01.10.2021 р. (у межах строку позовної давності);

-404 157,01 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 01.04.2021 р. по 30.09.2021 р. (у межах спеціального строку позовної давності).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 625 ЦК України встановлено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «1 Фірма Прокат» було укладено договір оренди приміщення.

Відповідно до укладеного договору №10 від 10 лютого 2011 року, власники передали в оренду TOB «1 Фірмі Прокат» приміщення за адресою: м. Київ, вул.Салютна,15.

30 березня 2012 року між TOB «1 Фірма Прокат» та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір суборенди приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . В суборенду було передано лише 100 кв.м із загальної площі в 1368,9 кв. м.

Суд критично ставиться до тверджень позивача відносно того, що орендар TOB «1 Фірма Прокат» без його згоди, як власника 1/3 майна передав в суборенду орендоване приміщення.

Пунктом 2.1. в Договорі оренди №10 від 10.02.2011 року зазначено, що орендоване приміщення надається для розташування офісу Орендаря та подальшої передачі орендованого приміщення у суборенду. Тобто, метою оренди була подальша суборенда приміщення, що прямо зазначено в договорі.

При цьому, договір суборенди від 30.03.2012 року підписано генеральним директором TOB «1 Фірма Прокат» ОСОБА_4.

Крім цього, відповідно до Статуту TOB «1 Фірма Прокат» затвердженого протоколом загальних зборів від 29.12.2010 року засновниками товариства є:

- ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 .

Протоколом загальних зборів №2 від 31.01.2011 року вище зазначений ОСОБА_4 був обраний генеральним директором TOB «1 Фірма Прокат» та надано останньому право першого підпису. Вказаний протокол підписаний учасниками, в тому числі і позивачем ОСОБА_1 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2021 року у справі № 761/831/20, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Фірма Прокат» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 80 000,00 грн., але матеріали справи не містять жодних доказів за який період та яку саме заборгованість (пеня/відсотки) стягнуто - тому суд не в змозі перевірити наданий позивачем розрахунок заборгованості. Протягом усього часу розгляду справи, позивачем не надано уточнений розрахунок заборгованості.

Крім цього, в матеріалах справи не міститься жодного доказу, хто є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , як на момент укладання вище зазначеного договору оренди, так і на момент звернення з позовною заявою до суду.

Окремо суд зауважує, що відповідно до Статуту TOB «1 Фірма Прокат» затвердженого протоколом загальних зборів від 29.12.2010 року засновниками товариства є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Тобто, фактично, договором оренди від 10.02.2011 року позивач передав в оренду частину свого майна фірмі - засновником якої ж сам і є, і отримував дохід від діяльності компанії, в тому числі і від суборенди.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 9 301 843,80 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, 610, 615, 629, 759, 810, 811 ЦК України; ст.ст. 4, 81, 82, 83, 175, 177, 178, 179, 180, 190 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «1 Фірма Прокат», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АТ «Комерційний банк «Приватбанк», про стягнення заборгованості.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: