Постанова

від 28.09.2023 по справі 161/22235/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/22235/21 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В. Провадження № 22-ц/802/783/23 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Трикош Н. І.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Адвокатського об`єднання «Правовий стандарт» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Адвокатське об`єднання «Правовий стандарт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позов обґрунтовує тим, що 28.10.2009 ОСОБА_2 у кримінальній справі № 20-184-09 було притягнуто в якості обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України. 31.10.2009 між адвокатом Тарашевським С. В. і Макаруком В. В. було укладено угоду про надання правової допомоги та здійснення його захисту під час досудового слідства та в суді першої інстанції у кримінальній справі №20-184-09, порушеній відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України. При цьому з ОСОБА_2 була досягнута усна домовленість про виплату ним винагороди, яка становить 50% від суми грошових коштів, які відповідно до рішення суду будуть присуджені до стягнення на користь ОСОБА_2 або сплачені Державою Україна або іншими особами у кримінальній справі.

З 2009 по 2013 роки захист ОСОБА_2 в кримінальному провадженні здійснювався адвокатом Тарашевським С. В.. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.06.2012 ОСОБА_2 було виправдано. 04.08.2012 Апеляційним судом Волинської області скасовано вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.06.2012 та направлено справу на новий судовий розгляд. 07.05.2013 Луцьким міськрайонний судом Волинської області кримінальну справу направлено прокурору для організації додаткового розслідування. 12.07.2013 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У зв`язку з прийняттям в 2012 році нового КПК України відомості про кримінальне провадження були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013020130000615 від 05.08.2013 за ч.1 ст.286 КК України.

17.09.2013 між Адвокатським об`єднання «Правовий стандарт» і ОСОБА_2 було укладено договір № 26 про надання правової допомоги. Згідно п.1.1. Замовник укладає цей договір з Виконавцем виходячи із захисту правової позиції Відповідача, яка полягає в тому, що він не винен у вчиненні 18.07.2009 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по захисту інтересів Замовника які випливають з такої правової позиції. Відповідно до п.1.2. Договору Виконавець приймає на себе обов`язки надавати ОСОБА_2 правову допомогу у кримінальних, цивільних і адміністративних провадженнях, що пов`язані із дорожньо-транспортною пригодою від 18.07.2009, представляти його інтереси в органах досудового розслідування, МВС, прокуратури, судах та інших установах, і у зв`язку на що уповноважує адвокатів об`єднання, кожен з яких може діяти самостійно за окремими ордерами. З цього часу захист інтересів ОСОБА_2 здійснювався двома адвокатами об`єднання ОСОБА_4 і ОСОБА_1 ..

Крім цього, у договорі № 26 від 17.09.2013 були закріплені попередні усні домовленості з ОСОБА_2 про визначення вартості надання правової допомоги. Так, згідно п. 3.1. Договору Замовник сплачує Об`єднанню винагороду, яка становить 50% від суми грошових коштів, які відповідно до рішення суду будуть присудженні до стягнення на користь ОСОБА_2 ..

У зв`язку з набуттям ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні, крім статусу підозрюваного (обвинуваченого), ще й статус потерпілого - 26.01.2015 між АО «Правовий стандарт» і ним було укладено договір з № 159 за яким об`єднання прийняло на себе обов`язки надавати потерпілому (цивільному позивачу) ОСОБА_2 правову допомогу у кримінальному провадженні №12013020130000615 від 05.08.2013. У вказаному Договорі відповідно до п.3.6. також визначено розмір винагороди Об`єднання, яка становить 50% від суми грошових коштів, які відповідно до рішення суду будуть присуджені до стягнення на користь Відповідача, або сплачені цивільним відповідачем чи іншою особою.

23.01.2015 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України. 14.08.2018 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.286 КК України та виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2015 залишено без змін.

03.09.2019 між АО «Правовий стандарт» і ОСОБА_2 було укладено договір № 037 про надання ОСОБА_2 правової допомоги з підготовки позовної заяви до Держави Україна про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в кримінальній справі №161/1773/15-к і здійснення представництва у цій цивільній справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 05.02.2020, яке залишене без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 12.05.2020, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 515 909,03 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом зобов`язання Державної Казначейської служби України списати зазначену суму з відповідного рахунку, на якому акумулюються кошти Державного бюджету України.

04.06.2020 на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.02.2020, судом видано виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 515 909,03 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом зобов`язання Державної Казначейської служби України списати зазначену суму з відповідного рахунку, на якому акумулюються кошти Державного бюджету України.

Заявою від 09.06.2020 Виконавчий лист Луцького міськрайонного суду вих. № 746 від 04.06.2020 подано до виконання до Державної казначейської служби України. Разом із заявою надано реквізити банківського рахунку ОСОБА_2 на які необхідно здійснити зарахування коштів в рахунок виконання судового рішення.

Листом за вих. №05-06-06/21325 від 20.10.2021 Державна казначейська служба України повідомила, що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду…» обліковувався виконавчий лист Луцького міськрайонного суду по справі №161/17046/19 про стягнення коштів на користь ОСОБА_2 . Казначейством 13.08.2021 в порядку черговості здійснено виконання зазначеного вище виконавчого листа та кошти перераховані на відповідний банківський рахунок ОСОБА_2 в АТ КБ «Приватбанк».

Згідно договору про надання правової допомоги № 26 від 17.09.2013: п.3.1 Замовник сплачує об`єднанню винагороду, яка становить 50% від суми грошових коштів, які відповідно до рішення суду будуть присуджені до стягнення на користь Замовника ( ОСОБА_2 ); п.3.2 Винагорода визначена п.3.1 договору сплачується Замовником шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок Об`єднання в день отримання Замовником коштів на виконання рішення суду.

Згідно договору про надання правової допомоги № 159 від 26.01.2015: п.3.6. Замовник сплачує Об`єднанню винагороду, яка становить 50% від суми грошових коштів, які відповідно до рішення суду будуть присуджені до стягнення на користь Замовника, або сплачені цивільним відповідачем або іншими особами; п.3.7. винагорода визначена п.3.6 договору сплачується Замовником шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок Об`єднання в день отримання Замовником коштів на виконання рішення суду або добровільної сплати коштів цивільним відповідачем чи іншою особою.

Згідно договору про надання правової допомоги №037 від 03.09.2019: п.3.6. - Замовник сплачує Об`єднанню винагороду, яка становить 50% від суми грошових коштів, які відповідно до рішення суду будуть присуджені до стягнення на користь Замовника, або сплачені Державою Україна або іншими особами. п.3.7. Винагорода визначена п.3.6. договору сплачується Замовником шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок Об`єднання в день отримання Замовником коштів на виконання рішення суду або добровільної сплати коштів Державою Україна чи іншою особою.

Таким чином у ОСОБА_2 перед АО «Правовий стандарт» виникло грошове зобов`язання після того, як Державна казначейська служба України 13.08.2021 перерахувала кошти, у розмірі 515909,03 грн. на відповідний банківський рахунок ОСОБА_2 в АТ КБ «Приватбанк». Згідно договору винагорода повинна сплачуватися відповідачем в день отримання ним коштів на виконання рішення суду.

Просить суд стягнути з відповідача на користь АО «Правовий стандарт» 257954,52 грн. боргу, а також понесені у справі судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Адвокатського об`єднання «Правовий стандарт» 257954 (двісті п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 52 копійки заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Адвокатського об`єднання «Правовий стандарт» витрати понесені ними у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 3714 (три тисячі сімсот чотирнадцять) гривень 55 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення є незаконним та необґрунтованим через неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 , який заперечив апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 , які апеляційну скаргу підтримали, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2019 між ОСОБА_2 та АО «Правовий стандарт» було укладено договір № 037 про надання правової допомоги (далі Договір) (а.с. 60 Т.І).

Факт укладення та підписання договору сторонами визнається та не оспорюється.

Окрім цього, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/103-22/9689-ПЧ від 15.12.2022, підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Замовник ОСОБА_2 » зворотнього боку Договору про надання правової допомоги № 037 від 03.09.2019 виконаний ОСОБА_2 ..

Таким чином, Договір був підписаний його сторонами та містить реквізити сторін.

Предметом Договору про надання правової допомоги є надання ОСОБА_2 правової допомоги з підготовки позовної заяви до Держави Україна про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в кримінальній справі №161/1773/15-к і здійснення представництва у цій цивільній справі у зв`язку з чим, було уповноважено адвокатів об`єднання, кожний з яких може діяти самостійно а окремими ордерами та в тому числі представляти інтереси ОСОБА_2 у судах під час здійснення цивільного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п.1.1, підпункт 1.1.4 Договору).

АО «Правовий стандарт» відповідно до умов договору взяло на себе зобов`язання надавати ОСОБА_2 правову допомогу в межах визначених Договором, дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики, на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги та невідкладно повідомити клієнта про виникнення конфлікту інтересів. ОСОБА_2 в свою чергу зобов`язався оплачувати послуги Об`єднання, згідно розділу 3 Договору.

Таким чином, спірні правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, є правовідносинами, що виникли між сторонами Договору (між адвокатом та його клієнтом), з приводу виконання цього Договору, є господарськими, договірними та зобов`язальними.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Враховуючи зобов`язальний та договірний характер цих правовідносин, для їх врегулювання застосовуються загальні вимоги договірного права, норми цивільного права, що урегульовують зобов`язальні договірні відносини.

Відповідно до ч.1, 5 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.4 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про на дання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться і у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним З`їздом адвокатів України 2017 року 09.06.2017, зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 2019 року 15.02.2019.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Адвокат, який надає безоплатну правову допомогу, отримує винагороду виключно за рахунок держави у порядку та розмірах, встановлених законодавством (ч. 3, 4, 6 ст. 28 Правил адвокатської етики).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір є відплатним.

З пункту 3 Договору випливає, що розмір оплати за надані послуги визначається Об`єднанням, погоджується з Замовником в додатковій угоді. За надання послуг замовник зобов`язується оплатити їх вартість, згідно п. 3.1 Договору, протягом одного місяця з моменту підписання договору, шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок Об`єднання. Крім вартості послуг визначених п. 3.1-3.4 Договору замовник сплачує Об`єднанню винагороду, яка становить 50% від суми грошових коштів, які відповідно до рішення суду будуть присуджені до стягнення на користь Замовника, або сплачені Державою Україна або іншими особами. Винагорода визначена п.3.6. договору сплачується Замовником шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок Об`єднання в день отримання Замовником коштів на виконання рішення суду або добровільної сплати коштів Державою Україна чи іншою особою.

Таким чином, сторони погодили, що розмір оплати за надані послуги визначається Об`єднанням, погоджується з Замовником в додатковій угоді. Крім того, замовник сплачує Об`єднанню винагороду, яка становить 50% від суми грошових коштів, які відповідно до рішення суду будуть присуджені до стягнення на користь Замовника, або сплачені Державою Україна або іншими особами.

Судом встановлено,що передбачена п.3.6 Договору винагорода є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий результат, та є за своєю суттю так званим «гонораром успіху», нарахування та сплата якого залежить від настання певної події.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зробила висновок про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд також враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у постанові № 903/781/21, про те, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики надають визначення поняття «гонорар» без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи «гонорар успіху», що свідчить про те, що поняття «гонорар», яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку про те, що погоджений сторонами у п.3 Договору розмір гонорару загалом (як основний, передбачений п. 3.1, 3.2, 3.3 п.3 Договору, так і додатковий, передбачений п.3.6 п.3 Договору є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 ЦК України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу / надані послуги.

Суд звертає увагу на те, що «винагорода», погоджена сторонами у п.3.6 Договору під відкладальною умовою (грошові кошти, які відповідно до рішення суду будуть присуджені до стягнення на користь ОСОБА_2 , або сплачені Державою Україна або іншими особами) є складовою частиною гонорару адвоката, погодженого у пункті п.3.6 Договору.

Зазначене узгоджується і з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 5.46. постанови від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідно до якого відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою (прим.: гонорар успіху), є складовою частиною гонорару адвоката.

Отже, істотна умова договору, а саме ціна, була визначена сторонами у п.3 Договору, зокрема і у п.3.6.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що Договір недійсним повністю чи частково в судовому порядку не визнавався, сторонами не розривався та не змінювався.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).

З огляду на викладене, враховуючи закріплену законом презумпцію правомірності правочину, Договір укладений між сторонами є дійсним та є обов`язковим до виконання сторонами.

Також, судом встановлено, що 10.12.2021 позивачем на адресу відповідача направлено рахунок-фактуру № СФ-0000002 від 10.11.2021 на суму 257951,52 грн та акт № ОУ-0040 здачі-прийняття робіт (наданих послуг), що підтверджується квитанцією поштового відправлення.

Жодних заперечень щодо вказаних вище документів та висловлення незгоди щодо суми, яка там зазначена, відповідачем не зазначено

Таким чином, визначена п.3.6 Договору винагорода є платою за досягнутий результат, нарахування та сплата якого залежить від настання певної події, а саме рішення суду, яким стягнуто на користь ОСОБА_2 грошові кошти як відшкодування завданої моральної шкоди.

05.02.2020 рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області за участю позивача ОСОБА_2 , його представника адвоката Коренги В .А. ухвалено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 515909,03 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом зобов`язання Державної Казначейської служби України списати зазначену суму з відповідного рахунку, на якому акумулюються кошти Державного бюджету України.

Постановою Волинського апеляційного суду від 12.05.2020 рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області залишено без змін.

04.06.2020 Луцьким міськрайонний судом Волинської області, видано виконавчий лист № 746 від 04.06.2020.

09.06.2020 ОСОБА_2 звернувся з письмовою заявою про виконання рішення суду до Державної казначейської служби України, долучивши до неї відповідні документи, в тому числа банківські реквізити в АТ КБ «Приватбанк».

Відповіддю Державної казначейської служби України від 20.10.2021 № 5-06-06-21325, підтверджено, що Казначейством 13.08.2021 в порядку черговості здійснено виконання зазначеного вище виконавчого листа та перераховано на відповідний банківський рахунок ОСОБА_2 в АТ КБ «Приватбанк».

Отже, подія, з настанням якої у відповідача ОСОБА_2 виник обов`язок сплатити позивачу 50% від суми грошових коштів, які відповідно до рішення суду будуть присуджені до стягнення на користь Замовника, або сплачені Державою Україна або іншими особами, настала.

А тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у ОСОБА_2 перед АО «Правовий стандарт» виникло грошове зобов`язання зі сплати винагороди (гонорару успіху) в розмірі 257954,52 грн (515909,03 50%), яке він не виконав.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача та його представника на те, що судове рішення не належить до об`єктів цивільних прав, а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатом послуг, тому не може бути предметом договору, оскільки такі спростовуються наведеним вище.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

На підставі наведеного висновки суду першої інстанції щодо виникнення у відповідача ОСОБА_2 грошового зобов`язання перед АО «Правовий стандарт», яке він не виконав, ґрунтуються на встановлених обставинах справи та нормах як матеріального та процесуального права.

Покликання в апеляційній скарзі на ту обставину, що договір №26 не був підписаний відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується висновком експертизи, не випливає на правильність висновків суду, враховуючи, що умови договору про сплату винагороди у вигляді 50% від суми грошових коштів, які відповідно до рішення суду будуть присуджені до стягнення на користь Замовника, або сплачені Державою Україна або іншими особами, було закріплено також і в договорах №159 та №037. Твердження ОСОБА_2 про те, що сума винагороди була підроблена, не підтверджуються будь якими доказами.

З оглянутих судом першої та апеляційної інстанції цивільної справи №161/17046/19 та кримінальної справи № 161/1773/15-к про обвинувачення ОСОБА_2 убачається, що протягом тривалого часу адвокати АО «Правовий стандарт» Тарашевський С. В. та Коренга В А. здійснювали представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 як під час розгляду кримінальної справи, так і під час розгляду цивільної справи, що не заперечується також стороною відповідача.

Твердження відповідача про нібито передачу коштів адвокату Корензі В. А. під час здійснення захисту його інтересів в якості оплати послуг адвоката не підтверджуються належними доказами. Покликання в апеляційній скарзі на те, що судом безпідставно не було викликано та допитано свідків передачі коштів, не заслуговують на увагу, враховуючи, що обставини передачі грошових коштів не можуть підтверджуватися показами свідків. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача є власним трактуванням чинного законодавства.

Таким чином, доводи апеляційної були предметом дослідження судом першої інстанції, і їм суд дав вірну правову оцінку в рішенні суду.

Отже, рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2023 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2023 року.

Головуючий

Судді :