Постанова

від 06.11.2007 по справі 20-4/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/116

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"06" листопада 2007 р.  15:20                                                                                          м. Севастополь

За позовом

Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

(вул. Гоголя, 20 А, місто Севастополь, 99011)

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Очарованіє”

(вул. Героїв Сталінграду, 24 А, місто Севастополь, 99014)

про стягнення заборгованості в розмірі 3227,00 грн.,

суддя  Остапова К.А.,

при секретарі судового засідання Філонович Є.Д.,

За участю представників:  

Від позивача: Кухаренко В.М., довіреність №04-02 від 10.01.2007,

Від відповідача: Сергєєв В.О., довіреність б/н від 20.03.2007,

Суть спору:  18.08.2005 Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Закритого акціонерного товариства „Очарованіє” про стягнення штрафних санкцій в розмірі 3227,00 грн.

Розгляд справи відкладався,  в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжувався за правилами статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

В відзиві на позов (вхідний номер 24097 від 11.10.2005) відповідач заперечує проти позову в повному обсязі.

27.01.2006 на адресу господарського суду міста Севастополя надійшла касаційна скарга Закритого акціонерного товариства  „Очарованіє” на ухвалу суду про відкладення розгляду справи від 01.12.2005.

У зв`язку з неможливістю подальшого розгляду справи №20-4/116 та необхідністю надіслання справи з касаційною скаргою відповідача  до  Вищого господарського суду  України ухвалою від 01.02.2006 провадження у справі №20-4/116 було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги відповідача на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 01.12.2005 по вказаній справі та повернення матеріалів справи до господарського суду міста Севастополя.

Вищий господарський суд України відповідно до своєї ухвали від 15.02.2006 направив справу №20-4/116 разом з касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства „Очарованіє” до Вищого адміністративного суду України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.07.2007 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства „Очарованіє” на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 01.12.2005 та направив матеріали справи до суду першої інстанції.

Справа №20-4/116 надійшла до господарського суду міста Севастополя.

01.09.2005 набрав чинність Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV, яким до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення публічно-правових спорів, у яких хоча б однією стороною є суб'єкт владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій  чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про  основи  соціальної  захищеності  інвалідів  в  Україні" державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 (далі –Положення), Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України (далі –Мінпраці) та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767, передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.

Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізує владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку.

Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі статтями 4, 17 КАС України поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Згідно  зі статтями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні  представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників процесу,  суд

в с т а н о в и в :

За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” фінансування роботи із соціальної захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів. Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.2002, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.

Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять статті 17-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями, далі –Закон  №875).

Згідно з частиною першою 1 статті 19 Закону №875 в редакції від 15.06.2004 №1773-IV для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі Звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ, затверджена Наказом Держкомстату України 10.01.2002 № 49) за 2004 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав одне робоче місце від середньооблікової чисельності працюючих на підприємстві (26 осіб), середньоблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, - 0 осіб.

Середньоблікова чисельність штатних працівників облікового складу та працюючих інвалідів, про яку йде мова у статтях 19, 20 Закону №875, розраховується відповідно до пунктів 3.3.1 –3.3.3 з урахуванням пункту 2.1.9 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 №171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.08.1995 за №287/823.

Середньоблікова чисельність працюючих інвалідів складає 0 одиниць, тобто менш ніж встановлений норматив для працевлаштування інвалідів на 1 одиницю.

Середня річна заробітна плата на підприємстві за рік склала 3227,00 грн.

Таким чином, враховуючи вимоги Закону №875, відповідач за недотримання нормативів робочих місць по кількості працюючих інвалідів, зобов`язаний сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції у розмірі 3227,00 грн.

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001, яка діяла до 31.01.2007, штрафні санкції сплачуються підприємствами в доход державного бюджету самостійно не пізніше 15 квітня року, що слідує за звітним.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Невиконання зазначених вимог законодавства України в сфері соціального захисту інвалідів заподіює збиток економічним і соціальним інтересам держави, оскільки Фонд соціального захисту інвалідів здійснює фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної і професійної реабілітації інвалідів, сприяє створенню робочих місць для інвалідів.

Вимоги закону пов'язані з необхідністю створення умов для працевлаштування інвалідів. За змістом Закону, якщо юридична особа з яких би то причин не виконала норматив по працевлаштуванню інвалідів, то вона зобов'язана сплатити відділенню Фонду відповідні штрафні санкції . За рахунок цих коштів робочі місця для інвалідів будуть створені на інших підприємствах. (п. 9 Порядку оплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій у відділення Фонду соціального захисту інвалідів). У цьому виявляється політика держави по соціальному захисту інвалідів в частині надання їм додаткових можливостей по працевлаштуванню.

22.04.2005 Севастопольським міським відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів на адресу Закритого акціонерного товариства „Очарованіє” направлена претензія №04-91 з вимогою погасити штрафні санкції за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році.

Заявлені штрафні санкції відповідачем не сплачені.

Відповідно до законодавства, діючого на момент надання звіту –2004 рік, статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладе суд при вирішені даного адміністративного спору керується нормами законодавства в сфері захисту інвалідів, яке діяли до 01.01.2007.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, в рядку 02 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік відповідача повинна бути вказана середньоблікова кількість працюючих інвалідів, яка визначається згідно з вимогами „Інструкції зі статистики кількості працівників” та складає на підприємстві відповідача з урахуванням округлення до цілого значення –одна одиниця.

Як вбачається з матеріалів справи, в письмових поясненнях Севастопольського міського центру зайнятості від 15.09.2005 (вихідний номер 2446/08) протягом 2004 року відповідач не подавав відомостей про вакансії по працевлаштуванню інвалідів.

Листом від 19.10.2004 за вихідним номером 175 Центральна міська медико-соціальної експертна комісія повідомила позивача про те, що з період з 01.01.2002 по 01.10.2004 атестація робочих місць інвалідів проводилась лише на 9 підприємствах, серед яких відповідач відсутній.

Таким чином, належних доказів того, що відповідач повідомляв Севастопольський міський центр зайнятості про наявність одного вакантного міста для працевлаштування інваліда протягом 2004 року, суду не представлено.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підприємства зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу  робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До  числа  таких  заходів відносяться обов'язки підприємства, визначені  у  пунктах  3, 5  та  14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995, яке діяло до 31.01.2007.

Пунктами 10-14 цього Положення, передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органі соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Таким чином відповідачем порушені вимоги пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, яким встановлено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів передує вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 20.07.2004 № 04/336 зі справи № 2-23/9789-03, від 29.03.2005 № 05/145 зі справи № 13/403 та від 29.03.2005 № 05/144 зі справи № 3/118.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги  про стягнення штрафних санкцій в сумі 3227,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 10, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, статтями 27-32, 49, 51, 94, 159, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Очарованіє” (вул. Героїв Сталінграду, 24 А, місто Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 24031429)  на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-А, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24694007) суму штрафних санкцій в розмірі 3227,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Суддя К.А. Остапова

Постанова складена та підписанав порядку частини  третьої статті  160 КАС України12.11.2007