Постанова

від 26.09.2023 по справі 910/3323/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. Справа№ 910/3323/21 (910/8316/22)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника позивача арбітражного керуючого Донкова С.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.07.2023 (повний текст складено 24.07.2023, суддя Мандичев Д.В.)

у справі № 910/3323/21 (910/8316/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн хауз групп" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ткачука О.В.

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн хауз групп",

2. ОСОБА_1

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення 1 080 900 грн,

в межах справи № 910/3323/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева фінанс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн хауз групп" (код 35363688)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/3323/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн хауз групп".

У серпні 2022 року ліквідатор боржника арбітражний керуючий Ткачук О.В. звернувся з позовом про визнання Договору №03 від 03.08.2018 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача-2 грошових коштів у розмірі 1080900 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/3323/21 (910/8316/22) позов задоволено повністю; визнано недійсним з моменту укладення Договір № 03 від 03.08.2018 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайн хауз групп" та ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн хауз групп" грошові кошти в розмірі 1080900 грн та 21175,50 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.09.2023.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №910/3323/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайн хауз групп" визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ткачука О.В.

У ході виконання обов`язків ліквідатора з отриманих в АТ "ТАСКОМБАНК" банківських виписок по рахунку боржника ліквідатором установлено, що на виконання Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03, укладеного між ТОВ "Вайн хауз групп" та ОСОБА_1 , боржником перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 080 900 грн, яких:

03.08.3018 - 73900 грн;

06.08.2018 - 35000 грн;

08.08.2018 - 40000 грн;

10.08.2018 - 15000 грн;

14.08.2018 - 215000 грн;

14.08.2018 - 15000 грн;

17.08.2018 - 75000 грн;

21.08.2018 - 95000 грн;

31.08.2018 - 118000 грн;

03.09.2018 - 134000 грн;

06.09.2018 - 25000 грн;

11.09.2018 - 30000 грн;

14.09.2018 - 140000 грн;

19.09.2018 - 70000,00 грн.

Відповідно до зазначеного в банківській виписці призначення платежу, підстава перерахування грошових коштів: "поворотна фінансова допомога засновнику ОСОБА_1 згідно з договором № 03 від 03.08.2018 року".

Згідно виписки з банківського рахунку ТОВ "Вайн хауз групп" грошові кошти від ОСОБА_2 не надходили.

27.11.2018 ОСОБА_1 подав заяву про вихід зі складу учасників ТОВ "Вайн хауз групп".

Як слідує з матеріалів справи про банкрутство, останню фінансову звітність ТОВ "Вайн хауз групп" подавало за 6 місяців 2018 року, а в грудні 2018 року учасниками товариства прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації.

Відповідно до проведеного в процедурі банкрутства аналізу фінансового фінансово-господарської діяльності ТОВ "Вайн хауз групп" та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства арбітражним керуючим встановлено, що станом на кінець II кв. 2018 року ТОВ "Вайн хауз групп" отримало чистий збиток в сумі 2545,1 тис. грн при чистому доході від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в сумі 23445,2 тис. грн.

Власний капітал боржника за період 2016-2018 роки зменшився на 8 690,3 тис. грн, та на кінець II кв. 2018 року та становив 830,7 тис. грн, що свідчить про скорочення джерел покриття зобов`язань та недостатність участі власного капіталу в фінансуванні інших активів. Запаси на початок періоду, що аналізується, становили 24 045,0 тис. грн, а на кінець 14 831,4 тис. грн. Власні оборотні засоби за період з 31.12.2016 по 30.06.2018 зменшились на 9840,8 тис. грн на кінець II кв. 2018 року становили 1802,8 тис. грн. Короткострокові кредити та позики за період з 31.12.2016 по 30.06.2018 зросли на 4 941,9 тис. грн та на кінець II кв. 2018 року становили 40 031,5 тис. грн. Функціонуючий капітал (різниця між оборотними активами та поточними зобов`язаннями) протягом періоду з 31.12.2016 по 30.06.2018 зменшився на 9 840,8 тис. грн. та на кінець II кв. 2018 року становив 1802,8 тис. грн.

На кінець 2016 року показник поточної ліквідності товариства становив 1,23, у той час як на кінець II кв. 2018 року - складав 0,95. На кінець II кв. 2018 року коефіцієнт покриття боржника був менший 1, та підприємство не отримало чистого прибутку (збиток - 2545,1 тис. грн), тому такий його фінансовий стан характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.

У позові ліквідатор боржника зазначив, що укладений між відповідачами договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 є фраудаторним, оскільки укладений із пов`язаною з боржником особою, був позбавлений економічного сенсу та фактично направлений на виведення коштів з рахунків боржника.

Крім того, отримані в якості фінансової допомоги грошові кошти ОСОБА_1 не повернуті, та останній вийшов зі складу учасників товариства через три місяці після їх отримання. Також арбітражний керуючий звернув увагу на істотні зміни в показниках балансу, зокрема, в частині зменшення вартості чистих активів товариства та показника поточної ліквідності в період вчинення оспорюваного правочину.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, ОСОБА_1 у відзиві стверджує, що відповідні зобов`язання за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 у розмірі 1080900 грн припинені внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог. У той же час, відповідач-2 вважає не доведеними підстави для визнання оспорюваного договору фраудаторним, а також наголошує на неможливості застосування вимог статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства до спірних правовідносин.

Задовольняючи позов (визнаючи недійсним договір), суд першої інстанції виходив з того, що зміст оспорюваного договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, є фраудаторним, оскільки боржником унаслідок його укладення перераховано на користь заінтересованої особи незадовго до входження в процедуру банкрутства грошові кошти в сумі 1 080 900 грн за відсутності економічно обґрунтованої мети та за наявності скрутного фінансового становища поряд з невиконаними зобов`язаннями перед іншими кредиторами, що суперечить вимогам статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 5 ст. 203 ЦК України та є підставою для визнання його недійсними у відповідності до ч. 1 ст. 215, 234 ЦК України та статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як підтверджується матеріалами справи, в період з 03.08.2018 до 19.09.2018 боржником на виконання укладеного із ОСОБА_1 договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1080900 грн.

Разом із цим, станом на дату укладення оспорюваного правочину 03.08.2018 ОСОБА_1 володів часткою статутного капіталу ТОВ "Вайн хауз групп" у розмірі 96 %.

27.11.2018 ОСОБА_1 заявою, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., зареєстрованою у реєстрі за № 3158, повідомив про вихід зі складу учасників ТОВ "Вайн хауз групп".

За вказаним у статті 1 КУзПБ визначенням, заінтересованими особами стосовно боржника є, зокрема, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника.

Із наведеного слідує, що оспорюваний правочин укладений із ОСОБА_1 , який є стосовно боржника заінтересованою особою, оскільки на час укладення такого договору був власником (учасником) боржника.

В той же час, в період вчинення оспорюваного правочину у боржника відбулися істотні зміни в показниках балансу, а саме: вартість чистих активів за 6 місяців 2018 року зменшилась на 2 545,1 тис. грн, або на 75,39%, а показник поточної ліквідності товариства становив 1,23, у той час як на кінець II кв. 2018 року - складав 0,95.

Так, на кінець II кв. 2018 року коефіцієнт покриття боржника був менший 1, та підприємство не отримало чистого прибутку, отримавши збиток -2545,1 тис. грн., у зв`язку з чим такий фінансовий стан боржника характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства.

Отже, за наявності ознак фінансової неспроможності та невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами, боржником на виконання оспорюваного договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 перераховано на користь заінтересованої особи незадовго до входження в процедуру банкрутства грошові кошти в сумі 1080900 грн за відсутності економічно обґрунтованої мети, що зменшило активи боржника в порушення приписів статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

У той же час, копія відповідного договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 жодною із сторін на вимогу суду до матеріалів справи не надана.

При цьому, як слідує з назви договору, надання поворотної фінансової допомоги не передбачало нарахування процентів за користування коштами, чим боржник фактично безоплатно відчужив належне йому майно у вигляді грошової суми.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказавши на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 стверджував про припинення зобов`язань за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 у розмірі 1080900 грн внаслідок зарахування за актом від 21.09.2018 зустрічних однорідних вимог ТОВ "Вайн хауз групп" перед ОСОБА_1 за договором про надання послуг від 11.01.2016 на суму 3327820 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.09.2018, підписаного між ТОВ "Вайн хауз групп" та ОСОБА_1 , останні мають один до одного зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, у зв`язку з чим сторони дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з договорів: ТОВ "Вайн хауз групп" має заборгованість перед ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.09.2018, за яким ФОП Бортничук Юлія Сергіївна (РНОКПП НОМЕР_1 ) відступила право вимоги ОСОБА_1 зі сплати заборгованості за Договором про надання послуг від 11.01.2016, який був укладений між ФОП Бортничук Юлія Сергіївна та ТОВ "Вайн хауз групп" у розмірі 3327820 грн; ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ "Вайн Хауз Групп" за договором № 03 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018, у розмірі 1080900 грн.

У пункті 2 акту вказано, що зазначені в п. 1 цього акту зобов`язання припиняються у зв`язку з їхнім зустрічним зарахуванням в частині 1080900 грн.

Згідно з пунктом 3 акту заборгованість ОСОБА_1 після зустрічного зарахування перед ТОВ "Вайн хауз групп" відсутня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 витребувано у фізичної особи-підприємця Бортничук Ю.С. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн хауз групп" належним чином засвідчену копію Договору про надання послуг від 11.01.2016; витребувано у ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця Бортничук Ю.С. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) належним чином засвідчену копію Договору відступлення права вимоги від 20.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 повторно витребувано вказані вище докази.

Вимоги суду в частині подання витребуваних доказів залишились без виконання.

Як зауважив ОСОБА_1 у письмових поясненнях, останній не має можливості подати на виконання вимог ухвал суду копії договору відступлення права вимоги від 20.09.2018, з огляду на знищення або викрадення документації ТОВ "Вайн хауз групп" у період з серпня 2018 року по вересень 2018 року, за фактом чого відкрито кримінальне провадження № 12019100000000925.

Також, усупереч вимогам ухвал суду про витребування доказів, фізичною особою-підприємцем Бортничук Ю.С. не надано витребуваних документів або пояснень щодо причин неможливості подати відповідні докази.

Таким чином, у матеріалах справи відсутній примірник договору про надання послуг від 11.01.2016, укладений між ТОВ "Вайн хауз групп" та ФОП Бортничук Юлією Сергіївною, а також жодні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій за договором про надання послуг від 11.01.2016, укладеним між ТОВ "Вайн хауз групп" та ФОП Бортничук Юлією Сергіївною.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець Бортничук Юлія Сергіївна зареєстрована лише 24.10.2017.

Відтак, станом на момент укладення між ТОВ "Вайн хауз групп" та ФОП Бортничук Юлією Сергіївною зазначеного в акті зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.09.2018 договору про надання послуг від 11.01.2016, Бортничук Юлія Сергіївна ще не мала статусу фізичної особи-підприємця.

За наведених обставин у їх сукупності вбачається, що доводи ОСОБА_1 про погашення ним перед ТОВ "Вайн хауз групп" заборгованості за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.08.2018 № 03 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про надання послуг від 11.01.2016 не знаходять свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Разом з тим, грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника у справі про банкрутство ґрунтувалися лише щодо визнання вартості його частки в статутному капіталі ТОВ "Вайн хауз групп" у розмірі 8100000 грн та за договором зворотної фінансової допомоги від 18.11.2015 у сумі 8457828,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі № 910/3323/21 ОСОБА_2 визнано кредитором по відношенню до боржника на суму 7991778,14 грн., з яких 4540 грн - вимоги першої черги, 7987238,14 грн - вимоги четвертої черги; відмовлено у визнанні кредитором на суму 8570590,16 грн.

Отже, ОСОБА_1 не зазначалося при поданні заяви із грошовими вимогами до боржника про наявність в останнього заборгованості перед ОСОБА_1 за договором про надання послуг від 11.01.2016, право вимоги за яким передано ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.09.2018.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.

Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

У контексті даного спору, слід звернутись до правової позиції, що викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16:

"Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20)).

Слід зауважити, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

Таким чином, слід дійти висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що є оспорюваний договір є фраудаторним, оскільки боржником унаслідок укладення спірного договору перераховано на користь заінтересованої особи незадовго до входження в процедуру банкрутства грошові кошти в сумі 1 080 900 грн за відсутності економічно обґрунтованої мети та за наявності скрутного фінансового становища поряд з невиконаними зобов`язаннями перед іншими кредиторами. Такий правочин не відповідає критеріям розумності, не має на меті добросовісне виконання зобов`язань.

Добросовісність та розумність як принципи цивільного обороту (стаття 3 ЦК України) мають лежати в основі дій/бездіяльності всіх учасників обороту. При цьому діяльність у підприємницькій сфері має бути, за загальним правилом, спрямована на отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту.

Вступаючи у договірні відносини щодо поруки по боргах третіх осіб, учасники такого договору поруки, з урахуванням категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, у розрізі регулювання відносин неплатоспроможності повинні розкрити суду ті реальні мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б підтверджували реальні ринкові наміри учасників такого правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності.

З огляду на наведене, суд першої інстанцій обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами правочину - Договору №03 від 03.08.2018 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, при укладенні якого сторони діяли недобросовісно та зловживали правами щодо позивача з метою виведення майнових активів боржника, відтак цей правочин є фраудаторним правочином.

Доводи апеляційної скарги не спростували вищенаведених висновків під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у даній справі - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/3323/21 (910/8316/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.10.2023.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко