Постанова

від 06.10.2023 по справі 905/37/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 905/37/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (вх. № 1526 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 03.07.23 (ухвалене у приміщенні господарського суду Донецької області суддею Шиловою О.М., повний текст складено 06.07.23 ) у справі № 905/37/21

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Морське агентство Трансфлот, м.Маріуполь Донецької області

про стягнення 141900,39 грн. амортизаційних відрахувань

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Морське агентство Трансфлот про стягнення 141900,39 грн. амортизаційних відрахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач відповідно до положень статі 1212 Цивільного кодексу України зобов`язаний повернути позивачу для подальшого перерахування до Державного Бюджету України набуті у користування під час дії договору оренди від 26.12.2001 №887/2001 грошові кошти (амортизаційні відрахування), що не використані на відновлення орендованих основних фондів, оскільки з розірванням договору оренди відпала підстава, на якій набуті амортизаційні нарахування.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.01.21 прийнято зазначену позовну заяву до розгляду, відкрито за нею провадження у справі №905/37/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Після відкриття провадження у справі позивач надав до господарського суду Донецької області заяву №10-07-06361 від 27.08.2021, в якій просив замінити назву позивача на нову Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, яка була задоволена судом із подальшим зазначенням про це в судовому рішенні.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.23 у справі № 905/37/21 у позові відмовлено повністю.

В обґрунтування рішення суд послався на необґрунтованість позову з огляду на те, що за змістом положень статті 14.1.3. Податкового кодексу України та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 Основні засоби, затвердженого Наказом №92 від 27.04.2000 Міністерства фінансів України, амортизаційні відрахування не передбачають будь-яких грошових виплат, а відображають в бухгалтерському обліку розподіл вартості необоротного активу, зокрема нерухомого майна, з урахуванням встановлених законодавством норм зносу в процесі експлуатації та залишкової вартості, в той час як Законом України №2269-ХІІ від 10.04.1992 Про оренду державного та комунального майна, Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженим Наказом №847 від 07.08.1997 Фонду державного майна України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 за №446/2250, як і укладеним між сторонами договором оренди від 26.12.21 № 887/2001 не встановлено зобов`язання щодо повернення чи сплати орендарем невикористаного залишку амортизаційного фонду (амортизаційних відрахувань за договором оренди) на користь держави, а тому відображення амортизаційних відрахувань в балансі підприємства не породжує виникнення у орендаря державного майна грошового зобов`язання з відшкодування таких відрахувань власнику майна при поверненні майна з оренди та має значення лише для ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, враховується при визначенні балансової вартості основних фондів та при оподаткуванні.

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність законодавству та умовам укладеного між сторонами договору оренди від 26.12.21 № 887/2001 висновку суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача обов`язку зі сплати спірної суми невикористаних ним амортизаційних відрахувань, оскільки за змістом норм законодавства, якими врегульовано спірні орендні правовідносини та умов Договору, при оренді цілісного майнового комплексу амортизаційні відрахування розглядаються як частина вартості основних фондів, що підлягають поверненню як джерело їх відновлення, а здійснивши зменшення прибутку шляхом коригування в межах норм амортизаційних відрахувань та невикориставши нараховані амортизаційні відрахування на відновлення орендованих основних фондів відповідач порушив норми Законом України №2269-ХІІ від 10.04.1992 Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.23 для розгляду справи № 905/37/21 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (вх. № 1526 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 03.07.23 у справі № 905/37/21 та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи.

Позивач не скористався передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відсутність якого відповідно до ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.

26.12.2001 Регіональне відділення Фонду держмайна України по Донецькій області (Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю Морське агентство Трансфлот (Орендар) уклали Договір оренди №887/2001 (далі Договір, а.с.16-23), за п.1.1. якого (в редакції додаткової угоди №3 від 06.08.2012, а.с.30) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Комплекс з агентування суден у м.Маріуполь, пл.Морвокзалу (далі Підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до результатів інвентаризації станом на 30.11.2011, передавального балансу станом на 30.11.2011 та акту оцінки Підприємства, складеного станом 30.11.2011, що є додатком до цього Договору. Вартість Підприємства становить 501213,00 грн, у тому числі: основні засоби первісною вартістю 535133,67 грн, залишковою вартістю 471102,00; нематеріальні активи залишковою вартістю 30111,00грн.

Орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та Акту прийому-передачі Підприємства (п.2.1. Договору).

Згідно з п.2.4. Договору вартість майна Підприємства, яке Орендар повертає Орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже Орендодавець), визначається на підставі передавального балансу Підприємства та Акта оцінки, складених за даними інвентаризації на момент припинення дії Договору, звірених з Актом прийому-передачі Підприємства в оренду. Орендар повертає Підприємство Орендодавцю або юридичній особі, яку вкаже Орендодавець, у порядку, визначеному чинним законодавством України та Договором. Підприємство вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі.

Згідно з п.3.1. Договору (в редакції додаткової угоди №3 від 06.08.2012, а.с.30-31) орендна плата з 27.12.2011 визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і становить за базовий місяць розрахунку грудень 2011 року 8378,63грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Договором №5 від 24.03.2017 про внесення змін до Договору (а.с.42-43) п.3.1. Договору доповнений текстом такого змісту: На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2016 №783 Деякі питання управління державним майном з моменту набрання чинності цим Договором до 31.12.2019 орендна плата визначається із застосуванням орендної ставки за використання цілісного майнового комплексу Комплекс з агентування суден в розмірі 70% встановленого обсягу і становить за базовий місяць розрахунку січень 2017 року 10642,42 грн. Відповідні зміни відображаються у розрахунку орендної плати, що є невід`ємною і складовою частиною Договору. Орендна плата з лютого 2017 року щомісяця корегується на індекс інфляції, встановлений Мінстатом України.

Відповідно до п.4.1. та п.4.2. Договору амортизаційні відрахування на орендоване майно Підприємства залишаються в розпорядженні Орендаря і використовуються для відновлення основних фондів. Поліпшення орендованого майна Підприємства, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю держави.

Додатковою угодою №3 від 06.08.2012 Договір доповнений п.4.3.: Орендар щоквартально, не пізніше строків подання квартальної податкової звітності, звітує Орендодавцеві про нарахування та використання амортизаційних відрахувань на орендовані основні засоби за встановленою Орендодавцем формою (а.с.31).

За умовою п.8.3. Договору (в редакції додаткової угоди №3 від 06.08.2012) Орендодавець має право відмовитися від Договору і вимагати повернення орендованого Майна, якщо Орендар не вносить плату за користування Майном протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п.10.1. Договору (в редакції додаткової угоди №3 від 06.08.2012, а.с.32) строк дії Договору продовжено до 26.12.2026 включно.

Договір, додаткові угоди №1 від 26.12.2001, №2 від 20.07.2011, №3 від 06.08.2012, №4 від 19.08.2013 та Договори б/н від 06.01.2005 і №5 від 24.03.2017 про внесення змін до Договору підписані представниками та скріплені печатками обох сторін.

За Актами від 26.12.2001 та від 06.08.2012 прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу Комплекс з агентування суден (а.с.22, 25, 33), підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками, Орендодавець передавав, а Орендар приймав об`єкт оренди (основні засоби та нематеріальні активи із зазначенням їх вартості).

Наказом №467 від 16.05.2019 Фонду державного майна України (а.с.94-96) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області реорганізовані шляхом злиття та утворене Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях як юридична особа публічного права (п.1); Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків, зокрема, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (п.2).

Наказом №639 від 02.07.2019 Фонду державного майна України (а.с.98) днем початку роботи регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях визначено 02.07.2019.

За змістом відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області як юридичної особи проведено 27.03.2020 за рішенням засновників, номер запису 14801120017064495.

Отже, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є належним позивачем у цій справі.

В подальшому назву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях змінено на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (Наказ Фонду державного майна України №796 від 13.05.2021).

У Звіті від 14.11.2016 щодо правильності ведення бухгалтерського обліку орендованого єдиного майнового комплексу Комплекс з агентування суден, достовірності передавального балансу за результатами інвентаризації, руху державного амортизаційного фонду за період оренди, джерел придбання орендарем необоротних активів, які належать державі станом на 31.10.2016, незалежний аудитор встановив, що: державні джерела (амортизаційний фонд) за період оренди не використовувалися; залишок державного амортизаційного фонду на дату оцінки 31.10.2016 складає 116798,94грн (а.с.45-57).

Листом №11-04-00424 від 24.01.2018 Орендодавець повідомив Орендаря про відмову від Договору на підставі п.8.3. Договору та ст.782 Цивільного кодексу України через несплату понад три місяці поспіль заборгованості з орендної плати (а.с.63-64). Зазначений лист відповідач отримав 01.02.2018, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення №6105713405807 (а.с.65).

Відповідно до ст.782 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент направлення та отримання повідомлення про відмову від Договору) наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, враховуючи, що Орендар 01.02.2018 отримав лист з повідомленням про відмову Орендодавця від Договору, Договір є розірваним з 01.02.2018.

Акту прийому-передачі (повернення) Підприємства з оренди матеріали справи не містять.

Листом №11-04-00219 від 17.01.2019 Орендодавець звернувся до відповідача з вимогою терміново перерахувати залишок невикористаного станом на 01.02.2018 амортизаційного фонду у розмірі 141900,39грн у зв`язку з розірванням Договору (а.с.66-68). Докази надіслання/вручення цього листа у матеріалах справи відсутні.

Листом №11-04-00241 від 18.01.2019 Орендодавець звернувся до засновників товариства-відповідача з проханням сприяти погашенню товариством залишку невикористаного амортизаційного фонду у розмірі 141900,39грн (а.с.72-74). Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення №6105714123490 один із засновників отримав лист 25.01.2019 (а.с.75).

Через неповернення відповідачем після розірвання Договору невикористаного залишку амортизаційного фонду у розмірі 141900,39 грн за період 01.10.2001 по 01.02.2018 правонаступник Орендодавця звернувся до суду з позовом у цій справі, вважаючи, що з розірванням Договору відпала підстава, на якій набуті амортизаційні нарахування, та обґрунтовуючи підстави їх стягнення приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою встановлено загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, ст.ст.9, 10, 23 Закону України №2269-ХІІ від 10.04.1992 Про оренду державного та комунального майна та п.п.2, 12 та 15 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди (затв. Наказом №847 від 07.08.1997 Фонду державного майна України, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 за №446/2250; далі Порядок) позивач послався на виникнення у відповідача грошового зобов`язання з повернення на користь держави спірної суми невикористаних амортизаційних відрахувань.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи,колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову, з наступних підстав.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та акти законодавства.

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Проте, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, позивачем не наведено існування законодавчих та договірних підстав виникнення у відповідача саме грошового зобов`язання зі сплати залишку невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань.

Зазначені позивачем статті 509, 626, Цивільного кодексу України, статті 174, 193, 284 Господарського кодексу України, не передбачають обов`язку відповідача сплатити до бюджету вказану у позові суму невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань, а регулюють виконання зобов`язань, які випливають з договорів, інших правочинів чи нормативних актів.

Частина перша статті 759 Цивільного кодексу України та стаття 283 Господарського кодексу України передбачають, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами частини третьої статті 760 Цивільного кодексу України, особливості найму окремих видів майна встановлюються цим кодексом та іншим законом.

Укладаючи договір оренди від 26.12.2001 №887/2001 сторони керувалися Законом України Про оренду державного та комунального майна № 2269-ХІІ від 10.04.1992 (в редакції, яка була чинною на момент укладення договору), який є спеціальним законом, що регулює правовідносини, які склалися між сторонами.

Зазначений Закон втратив чинність з 01.02.2020 на підставі Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ від 03.10.2019, який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до статті 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 2269-ХІІ від 10.04.1992 орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход, отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно.

Амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар.

Амортизаційні відрахування на орендовані приміщення, частини будівель і споруд та інше окреме індивідуально визначене майно нараховує та залишає у своєму розпорядженні підприємство, господарське товариство, створене в процесі приватизації , на балансі якого знаходиться це майно.

Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів.

Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна.

Відповідно до приписів статей 10, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019, орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно.

Амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар.

Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів.

У відповідності до зазначених норм сторони в пунктах 4.1., 4.2. Договору передбачили, що амортизаційні відрахування на орендоване майно Підприємства залишаються в розпорядженні Орендаря і використовуються для відновлення основних фондів, а поліпшення орендованого майна Підприємства, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю держави.

Відповідно до пункту 9 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, на який посилається позивач, залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованого державного майна і майна, придбаного за кошти цього фонду раніше відносяться до державної частки майна в цілісному майновому комплексі.

Згідно з п.13 Порядку залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передаточним балансом на підставі довідки керівника підприємства про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендного підприємства.

Залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передавальним балансом на підставі довідки керівника підприємства про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендованого підприємства (пункт 15 Порядку).

Господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що в матеріалах справи довідка про рух коштів амортизаційного фонду за період з 01.10.2001 по 31.01.2018 та передавальний баланс відсутні.

Відповідно до Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року за № 92, "амортизація" являє собою систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Статтею 14.1.3 Податкового кодексу України визначено, що амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Таким чином, як правомірно зазначив суд першої інстанції, за змістом положень статті 14.1.3. Податкового кодексу України та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 Основні засоби амортизаційні відрахування не передбачають будь-яких грошових сплат, а відображають в бухгалтерському обліку розподіл вартості необоротного активу, зокрема, нерухомого майна з врахуванням встановлених законодавством норм зносу в процесі експлуатації та залишкової вартості, в той час як ані Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ані Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, ані укладеним між сторонами Договором оренди від 26.12.21 № 887/2001 не встановлено жодних зобов`язань щодо повернення чи сплати відповідачем грошових коштів залишку амортизаційного фонду на користь держави (грошового зобов`язання).

Відповідно до ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права стосовно вимог про стягнення з орендаря державного та комунального майна у вигляді цілісного майнового комплексу грошових коштів залишку амортизаційного фонду викладений у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №921/2/18 (п.37) та від 23.11.2018 у справі №908/3510/16 (п.29).

Натомість позивач, посилаючись на практику господарських судів першої та апеляційної інстанції, не навів жодної постанови Верховного Суду, в яких викладено протилежний вищенаведеному висновок щодо застосування норм матеріального права стосовно вимог про стягнення з орендаря державного та комунального майна у вигляді цілісного майнового комплексу грошових коштів залишку амортизаційного фонду.

Крім цього колегія суддів зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України, на яку послався позивач в якості правової підстави для повернення спірної суми невикористаних коштів амортизаційних відрахувань регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: 1) збільшення або збереження майна однією особою набувачем 2) зменшення або незбільшення майна у іншої особи -потерпілого; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача зменшенням або вiдсутністю збільшення майна на стороні потерпілого 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану осіб на час такої зміни, або правова підстава для цього повинна згодом відпасти.

Зазначені умови виникнення зобов`язання з безпідставного набуття майна відсутні у спірних правовідносинах, з огляду на те, що як зазначено вище, амортизаційні відрахування не передбачають будь-яких грошових сплат, а відображають в бухгалтерському обліку розподіл вартості необоротного активу, зокрема, нерухомого майна з врахуванням встановлених законодавством норм зносу в процесі експлуатації та залишкової вартості, в той час як законодавством та укладеним між сторонами Договором оренди від 26.12.21 № 887/2001 не встановлено жодних зобов`язань щодо повернення чи сплати відповідачем грошових коштів залишку амортизаційного фонду на користь держави (грошового зобов`язання), з чого в свою чергу вбачається відсутність в даному випадку збільшення або збереження майна відповідачем та відповідне зменшення або незбільшення майна у позивача.

Зважаючи на наведене, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтею 129, статтею 269, пунктом 1 статті 275, статтею 276, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.07.23 у справі № 905/37/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль