ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2023м. ДніпроСправа № 904/2270/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: представник не з`явився;
від відповідача: представник не з`явився;
розглянувши матеріали справи №904/2270/23
за позовом ДЕРЖАВНОГО МІЖРАЙОННОГО ПІДПРИЄМСТВА ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА "ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС"
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРИ ПОРОСЯ!"
про стягнення грошових коштів,
в с т а н о в и в:
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
ДЕРЖАВНЕ МІЖРАЙОННЕ ПІДПРИЄМСТВО ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА "ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРИ ПОРОСЯ!" (далі - відповідач) про стягнення 57.836,30 грн, з яких 18.435,21 грн основної заборгованості за договором №45 від 01.07.2014 про надання послуг водопостачання, 20.150,44 грн пені, 3.301,67 грн трьох процентів річних та 15.948,98 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2270/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2023.
Ухвалою від 10.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Ухвалою від 24.07.2023 здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, ухвалено розгляд справи почати спочатку, замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та повідомити учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 22.08.2023.
Ухвалою від 22.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 20.09.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2023 надсилалася відповідачу на адресу: 52514, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, село Красне, ВУЛИЦЯ СВЕРДЛОВА, будинок 1-А; за трек-номером 49300218687770.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» від 05.09.2023.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою «відмова від отримання».
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час надіслання відповідної ухвали.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 та всі подальші ухвали були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, суд встановив, що ухвала від 10.05.2023 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання, а саме 05.09.2023.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 10.05.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 20.09.2023.
Ухвалою від 20.09.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 04.10.2023.
Сторони у судове засідання 04.10.2023 не заявилися. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Станом на момент винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзиву не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору, поставки водопостачання та водовідведення, оплати водопостачання та водовідведення, наявності / відсутності заборгованості за договором.
Суд встановив, між позивачем (далі позивач, втробник) та відповідачем (далі відповідач, споживач) укладено договір про надання послуг водопостачання №45 від 01.07.2014.
Відповідно до пункту 1 договору виробник зобов`язується надавати споживачу послугу з водопостачання, питної води, на межах розподілу балансової належності мереж сторін, в обумовленому даним договором порядку, а споживач, в свою чергу, оплачувати надані послуги з водопостачання. Порядок та умови надання послуг з водопостачання та порядок оплати наданих послуг визначаються даним договором. Виробник і споживач зобов`язуються в своїх господарських відносинах керуватись даним договором та чинним законодавством України (п. 1.2. договору).
Пунктом 2.1 споживач, використовуючи свої мережі зобов`язується приймати питну воду в точках розподілу послуг (місце передачі послуг) встановлених у додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.
Пунктом 2.2сторони встановили, що точками розподілу (місцем передачі послуг) є камери обліку та регулювання споживача, обладнанні засобами обліку (лічильниками) та які
наявні у додатку №1. Послуги з водопостачання надаються виключно з дати опломбування засобу обліку представниками сторін. Виробник має право відмовитись від опломбування лічильника, якщо засіб обліку встановлено із порушенням нормативів і стандартів, що регулюють установку та роботу засобів обліку та камер (колодязів, де їх встановлено).
Відповідно до п.3.1 договору вартість послуги з централізованого питного водопостачання визначається в порядку встановленому чинним законодавством України.
Вартість послуги з водопостачання на момент підписання договору складає 8 грн 54 коп. в т.ч. 20% податку на додану вартість 7 грн 117 коп. за один метр кубічний питної води Зміна встановлених тарифів проводиться згідно до законодавства України з моменту встановлення рішенням органом місцевого самоврядування і не потребує додаткового узгодження (п. 3.2 договору).
Розрахунок за фактично надані послуги водопостачання повинен бути здійснений споживачем у повному розмірі до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, згідно актів зняття показів лічильників (п.3.3 договору).
Договір складено у двох автентичних примірниках по одному для кожної сторони ( п. 8.1 договору). Дія даного Договору триває з 1 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року (п. 8.1 договору).
Додатковою угодою до договору №45 від 01 липня 2014 року сторони погодили, що за даним договором облік спожитої споживачем води буде визначатись за наступними засобами обліку: адресою встановлення лічильника є колодязь на місці врізання до центрального водоводу за адресою: с. Красне дата встановлення 26.11.20210 заводський номер 090080546 марка лічильника SENSOSWPD80.
Пунктом 2 додаткової угоди зняття контрольних показників водолічильників за місячний період, розташування яких зазначено в пункті 1 даної Додаткової угоди здійснюється щомісячно до 25 числа поточного місяця уповноваженими представниками сторін, про що складається двосторонній акт про кількість наданих послуг, за їхніми підписами завіреними печатками сторін. У акті про кількість наданих послуг зазначається марка лічильника, його заводський номер, початкові та кінцеві показники лічильника, кількість спожитої води (у метрах кубічних). У разі відмови представника споживача від підписання акту про кількість наданих послуг або нез`явлення представника для підписання такого акту, такий акт підписується виробником в односторонньому порядку, про що зазначається в акті та є обов`язковим для споживача.
Ця додаткова угода з моменту набрання нею чинності є невід`ємною частиною договору (п. 5 додаткової угоди).
Сторонами у період з 25.12.2015 по 03.03.2017 були складені підписані та скріплені печатками акти зняття контрольних показників приладів в обліку питної води (арк.14-19, том 1).
В грудні 2015 року, січні-березні 2016 року було надано відповідачу послуги з водопостачання на суму 20.935,87 грн, що підтверджується актами надання послуг, а саме (арк. 20-25, том 1) :
- акт надання послуг №901 від 25.12.2015 у сумі 2.253,38 грн;
- акт надання послуг №55 від 31.01.2016 у сумі 2.707,85 грн;
- акт надання послуг №100 від 29.02.2016 у сумі 1.107,76 грн;
- акт надання послуг №163 від 31.03.2016 у сумі 927,86 грн;
- акт надання послуг №242 від 30.04.2016 у сумі 927,86 грн;
- акт надання послуг №326 від 31.05.2016 у сумі 1.770,52 грн;
- акт надання послуг №370 від 29.06.2016 у сумі 2.367,00 грн;
- акт надання послуг №460 від 29.07.2016 у сумі 3.029.76 грн;
- акт надання послуг №619 від 07.09.2016 у сумі 2.662,21 грн;
- акт надання послуг №714 від 05.10.2016 у сумі 2.003,62 грн;
- акт надання послуг №179 від 03.03.2017 у сумі 241,18 грн;
Також, позивачем були виставлені рахунки на суму 20.935,87 грн (а.с.26-32, том 1):
- рахунок на оплату №43 від 25.12.2015 у сумі 2.253,38 грн;
- рахунок на оплату №55 від 31.01.2016 у сумі 2.707,85 грн;
- рахунок на оплату №43 від 29.02.2016 у сумі 1.107,76 грн;
- рахунок на оплату №163 від 31.03.2016 у сумі 927,86 грн;
- рахунок на оплату №242 від 30.04.2016 у сумі 927,86 грн;
- рахунок на оплату №326 від 31.05.2016 у сумі 1.770,52 грн;
- рахунок на оплату №370 від 29.06.2016 у сумі 2.367,00 грн;
- рахунок на оплату №460 від 29.07.2016 у сумі 3.029.76 грн;
- рахунок на оплату №619 від 07.09.2016 у сумі 2.662,21 грн;
- рахунок на оплату №714 від 05.10.2016 у сумі 2.003,62 грн;
- рахунок на оплату №179 від 03.03.2017 у сумі 241,18 грн;
Відповідно до розрахунку боргу наданого позивачем до матеріалів справі станом на 31.03.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за договору №45 від 01.07.2014 становить 18.435,81 грн, однак позивач у прохальній частині позовних вимог просить стягнути основну заборгованість за надані послуги водопостачання у розмірі 18.435,21 грн.
Позивач зазначає, що відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованості у розмірі 18.435,21 грн, що і стало причиною виникнення спору.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 18.435,21 грн основної заборгованості за договором №45 від 01.07.2014 про надання послуг водопостачання, 20.150,44 грн пені, 3.301,67 грн трьох процентів річних та 15.948,98 грн інфляційних втрат.
Підставою позовних вимог визначено договір про надання послуг водопостачання №45 від 01.07.2014.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» встановлено, що своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до пункту 1 договору водокористувач зобов`язується до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати послуги водопостачання та водовідведення по затвердженим відповідним органом тарифам шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу послуги водопостачання в період з грудня 2015 року, січні-березні 2016 року було надано відповідачу послуги з водопостачання на суму 20.935,87 грн, що підтверджується актами надання послуг: акт надання послуг №901 від 25.12.2015 у сумі 2.253,38 грн; акт надання послуг №55 від 31.01.2016 у сумі 2.707,85 грн; акт надання послуг №100 від 29.02.2016 у сумі 1.107,76 грн; акт надання послуг №163 від 31.03.2016 у сумі 927,86 грн; акт надання послуг №242 від 30.04.2016 у сумі 927,86 грн; акт надання послуг №326 від 31.05.2016 у сумі 1.770,52 грн; акт надання послуг №370 від 29.06.2016 у сумі 2.367,00 грн; акт надання послуг №460 від 29.07.2016 у сумі 3.029.76 грн; акт надання послуг №619 від 07.09.2016 у сумі 2.662,21 грн; акт надання послуг №714 від 05.10.2016 у сумі 2.003,62 грн; акт надання послуг №179 від 03.03.2017 у сумі 241,18 грн;
Також, позивачем були виставлені рахунки на суму 20.935,87 грн: рахунок на оплату №43 від 25.12.2015 у сумі 2.253,38 грн; рахунок на оплату №55 від 31.01.2016 у сумі 2.707,85 грн; рахунок на оплату №43 від 29.02.2016 у сумі 1.107,76 грн; рахунок на оплату №163 від 31.03.2016 у сумі 927,86 грн; рахунок на оплату №242 від 30.04.2016 у сумі 927,86 грн; рахунок на оплату №326 від 31.05.2016 у сумі 1.770,52 грн; рахунок на оплату №370 від 29.06.2016 у сумі 2.367,00 грн; рахунок на оплату №460 від 29.07.2016 у сумі 3.029.76 грн; рахунок на оплату №619 від 07.09.2016 у сумі 2.662,21 грн; рахунок на оплату №714 від 05.10.2016 у сумі 2.003,62 грн; рахунок на оплату №179 від 03.03.2017 у сумі 241,18 грн;
Також відповідно до розрахунку боргу наданого позивачем до матеріалів справі станом на 31.03.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за договору №45 від 01.07.2014.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови п. 3.3 договору строк оплати вартості за послуги водопостачання є таким, що настав.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 18.435,21 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
За порушення термінів оплати замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснюється, припиняється фактичним виконанням такого зобов`язання.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за період з 03.04.2019 до 28.04.2023 на суму 20.150,44 грн.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Господарський суд встановив, що послуги, які надані відповідачу з водопостачання та водовідведення, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
17.03.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", де зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Оскільки в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" введено карантин і який до 28.04.2023 (день, по який нараховано пеню) не скасований, підстави для нарахування відповідачу заявленої до стягнення пені відсутні.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення пені у сумі 14.667,33 грн за період з 17.03.2020 по 28.04.2023.
Відповідно до п. 3.6. договору передбачено, що за порушення грошового зобов`язання за даним договором споживач зобов`язується на вимогу виробника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на час виненкнення заборгованості. Нарахування штрафних санкцій не припиняється із спливом 6-ти місяців.
Враховуючи вищевикладене, судом здійснений власний перерахунок пені за загальний період з 03.04.2019 до 16.03.2020 та за розрахунком суду він складає 5.483,11 грн.
В решті вимог (про стягнення 14.667,33 грн пені) слід відмовити.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5.483,11 грн пені підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач порушив договірні зобов`язання (ст. 610 ЦК України), і вважається таким, що прострочив його виконання (ст. 612 ЦК України), а тому наявні підстави для застосування встановленої законом (або договором) відповідальності.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.6. договору передбачено, що за порушення грошового зобов`язання за даним договором споживач зобов`язується на вимогу виробника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми , пеню розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на час виникнення заборгованості. Нарахування штрафних санкцій не припиняється із спливом 6-ти місяців.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних за період прострочення з 11.05.2017 до 28.04.2023 на суму 3.301,67 грн та інфляційні втрати за період прострочення з травня 2017 року до квітня 2023 року на суму 15.948,98 грн.
Відповідач контррозрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Господарський суд перевірив здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних та визнав його таким, що містить помилки у визначенні кількості днів прострочення.
Оскільки позивач неправильно визначив кількість днів прострочення, суд перерахував три проценти річних. За розрахунком суду правильним розміром трьох процентів річних, який підлягає стягненню з відповідача, є 3.298,64 грн.
В решті вимог (про стягнення 3,03 грн трьох процентів річних) слід відмовити.
Також позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 15.948,98 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.003,33 грн, з урахуванням того, що 74,64% позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРИ ПОРОСЯ!" (Україна, 52514, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, село Красне, ВУЛИЦЯ СВЕРДЛОВА, будинок 1-А; ідентифікаційний код 34810519) на користь ДЕРЖАВНОГО МІЖРАЙОННОГО ПІДПРИЄМСТВА ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА "ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС" (Україна, 52591, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, село Воронове, вул. Дніпровська, будинок 28; ідентифікаційний код 03564045) 18.435,21 грн (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять п`ять грн 21 к.) основної заборгованості, 5.483,11 грн (п`ять тисяч чотириста вісімдесят три грн 11 к.) пені, 3.298,64 грн (три тисячі двісті дев`яносто вісім грн 64 к.) трьох процентів річних та 15.948,98 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім грн 98 к.) інфляційних втрат, 2.003,33 грн (дві тисячі три грн 33 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 14.667,33 грн пені, 3,03 грн трьох процентів річних) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 06.10.2023.
Суддя С.А. Дупляк
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 04.10.2023 |
Оприлюднено | 09.10.2023 |
Номер документу | 113981704 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні