Рішення

від 06.10.2023 по справі 910/14833/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2023Справа № 910/14833/22

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінова М.Є.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу 910/14833/22

за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» (08306, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Глибоцька, будинок 128-а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокейс» (03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 34/36)

про стягнення 3 393,22 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Виробниче управління комунального господарства» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокейс» (далі-відповідач) про стягнення 3 393,22 грн, а саме: сума основної заборгованості в розмірі 2 414 грн 13 коп., сума інфляційних збитків у розмірі 561 грн 21 коп, сума 3% річних збитків у розмірі 60 грн 72 коп, сума пені в розмірі 357 грн 16 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг № 9 від 18.01.2022, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги (вивіз та утилізація великогабаритного будівельного сміття).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 позовну заяву залишено без руху.

23.02.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 34/36.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2022 року до Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» (далі - Виконавець) з листом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКЕЙС» (надалі - Замовник), у якому просило укласти договір на вивіз великогабаритного сміття на 2022 рік, за адресою: м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, та гарантувало вчасну оплату (копія додається).

Позивач вказує, що ним 18 січня 2022 року підготовлено та підписано Договір №9 про надання послуги з вивезення великогабаритного сміття на 2022 рік (далі - Договір), та повідомлено відповідача в телефонному режимі про необхідність з`явитись для підписання даного договору.

Відповідно до п. 1.1. даного Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати послугу спеціально обладнаним автомобілем для вивозу та утилізації великогабаритного (будівельного) сміття з території площадки, яка знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, Київська область, відповідно до умов, передбачених даним Договором.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що 1.2. Надання послуг здійснюється на підставі заявки Замовника шляхом її направлення на електронну пошту Виконавця, зазначену у Реквізитах до цього Договору. Сторони погодили, що для оперативного надання Виконавцем послуг, Замовник дублює зміст заявки за допомогою засобів телефонного зв`язку, зазначених у Реквізитах до цього Договору та на передодні запланованих робіт, до 12:00 год. Періодичність надання послуг визначається Замовником самостійно та за технічною можливістю Виконавця.

Згідно п. 1.2. Договору оплата здійснюється за фактично надані послуги на підставі Актів надання послуг шляхом перерахування Замовником коштів на поточний рахунок Виконавця.

Замовник здійснює оплату протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Акту надання послуг. Датою здійснення оплати є день зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця (п. 2.2. Договору).

У п. 3.1. Договору зазначено, що за результатами наданих послуг Виконавець надає Замовнику акт надання послуг, підписаний зі сторони Виконавця. Акт надається Замовнику протягом 3 днів з моменту надання відповідних послуг.

Відповідно до п. 3.2. Договору оформлення послуг, наданих згідно з цим Договором, приймається Замовником шляхом підписання Акту надання послуг.

Згідно п. 3.3. Договору замовник підписує Акт надання послуг протягом 3 робочих днів та повертає його Виконавцю. В разі неповернення підписаного Акту протягом 3 робочих днів Акт надання послуг вважається узгодженим Сторонами і підлягає оплаті.

У п. 3.4. Договору зазначено, що у разі незгоди з Актом Замовник має право повернути Акт Виконавцю разом з протоколом розбіжностей або мотивованою відмовою без здійснення оплати.

В разі повернення Акту без підпису і протоколу розбіжностей або мотивованої відмови Акт надання послуг вважається узгодженим Сторонами і підлягає оплаті.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати згідно п. 2.2. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період нарахування пені, від суми, що підлягає сплаті, за кожний день прострочення.

Простроченням Виконавця вважаються, також, повернення Акту без підпису i протоколу розбіжностей або мотивованої відмови. В цьому випадку датою виникнення простроченої заборгованості вважається четвертий день після отримання Замовником Акту надання послуг.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків до повного виконання (п. 9.1. Договору).

28.01.2022 відповідно до умов Договору № 9 від 18 січня 2022 року позивачем надано відповідачу послугу з вивезення та утилізації великогабаритного сміття зі сміттєвого майданчика по вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, Київська обл., на суму 2 414 грн 13 коп. та передано на оплату акт надання послуг № 397 від 28.01.2022 рік.

На підтвердженням факту надання послуги по вивезенню великогабаритного (будівельного сміття) позивачем долучено до матеріалів справи Товарно-транспортну накладну № 536645 від 28.01.2022, що підписана та скріплена печаткою ТОВ «ЄВРОКЕЙС».

Позивач вважає, вище наведене свідчить, що відповідач, скріпивши печаткою товарно-транспортну накладну № 536645 від 28.01.2022 року, підтвердив надання послуги та погодився з умовами Договору № 9 від 18.01.2022 року, і відповідно до принципів ділового обороту Договір вважається укладеним.

Відповідач оплату наданих згідно транспортної накладної № 536645 від 28.01.2022 послуг не здійснив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення боргу за надані послуги з вивезення великогабаритного (будівельного) сміття відповідно до умов Договору № 9 від 18.01.2022 року в розмірі 2 414,00 грн 13 коп., за прострочення сплати якого нараховано інфляційні втрати - 561 грн 21 коп., 3% річних - 60 грн 72 коп., пеню - 357 грн 16 коп.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що 18 січня 2022 року до Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» з листом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКЕЙС», у якому просило укласти договір на вивіз великогабаритного сміття на 2022 рік, за адресою: м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, та гарантувало вчасну оплату.

В матеріалах справи наявний Договір №9 від 18.01.2022, в якому виконавцем вказано Комунальне підприємство «Виробниче управління комунального господарства», а замовником - ТОВ «ЄВРОКЕЙС», відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати послугу спеціально обладнаним автомобілем для вивозу та утилізації великогабаритного (будівельного) сміття з території площадки, яка знаходиться за адресою вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, Київська область, відповідно до умов, передбачених даним Договором.

Разом з тим, судом встановлено, що вказаний Договір не підписаний замовником - відповідачем ТОВ «ЄВРОКЕЙС», проте він виконувався сторонами.

Водночас, в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна №536645 від 28.01.2022, відповідно до якої КП «Виробниче управління комунального господарства» надало позивачу послугу, передбачену Договором №9 від 18.01.2022, з вивозу та утилізації сміття з об`єкту за адресою: м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, на суму 2 414,13 грн.

Вказана товарно-транспортна накладна містить підпис представника та відтиск печатки ТОВ «ЄВРОКЕЙС».

Суд зазначає, що наявність підписаної обома сторонами товарно-транспортної накладної №536645 від 28.01.2022 свідчить про те, що позивачем на виконання Договору №9 від 18.01.2022 надано відповідачу передбачені цим Договором послуги, а відповідачем їх прийнято.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що та обставина, що спірний договір оренди обладнання №9 від 18.01.2022 не підписаний відповідачем, за звичайних обставин мало б свідчити про неукладеність договору.

Однак, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18 та від 18 лютого 2022 року у справі № 918/450/20.

З огляду на викладене, враховуючи здійснення обома сторонами виконання Договору №9 від 18.01.2022 в частині надання послуги Виконавцем та прийняття її виконання Замовником, про що свідчить товарно-транспортна накладна №536645 від 28.01.2022, суд дійшов висновку про ускладненість вказаного Договору.

Суд також зазначає, що відповідач жодним чином встановлених вище обставин не заперечував.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що відповідно до підписаної обома сторонами накладної № 536645 від 28.01.2022 позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги з вивозу та утилізації сміття на загальну суму 2 414,13 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене та умови договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг за зазначеним вище актом є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, оскільки наразі сума боргу відповідача становить 2 414,13 грн та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку, що він є вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 357 грн 16 коп пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 60 грн 72 коп. 3% річних.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 561 грн 21 коп. інфляційних втрат.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором про надання маркетингових послуг № 289/м від 02.01.2020належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокейс» (03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 34/36; ідентифікаційний код 42323743) на користь Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» (08306, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Глибоцька, будинок 128-а; ідентифікаційний номер 03363720) основний борг в розмірі 2 414,00 грн 13 коп., інфляційні втрати в розмірі 561 грн 21 коп., 3% річних в розмірі 60 грн 72 коп., пеню в розмірі 357 грн 16 коп та 2 481 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.10.2023.

Суддя Літвінова М.Є.