Рішення

від 04.10.2023 по справі 915/1374/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року Справа № 915/1374/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Дюльгер І.М.

та представників сторін:

від позивача - Матвєєва В.В.;

від відповідача - Скалова С.Ю. та Юхименка В.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/1374/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НАВАЛЬ ЛОГІСТІК",

вул. Індустріальна, 1, м. Миколаїв, 54020;

info@naval-logistics.com;

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНД ЮГ СЕРВІС",

проспект Миру, 2а, офіс 509, м. Миколаїв, 54034;

dbsc2@mksat.net;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 774155 грн. 97 коп.

В С Т А Н О В И В:

1. Рух справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "НАВАЛЬ ЛОГІСТІК" пред?явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ВІНД ЮГ СЕРВІС" грошових коштів у загальній сумі 774155 грн. 97 коп., із яких: 616413 грн. 51 коп. ? основний борг; 82263 грн. 03 коп. ? пеня; 18360 грн. 34 коп. ? 3% річних; 57119 грн. 09 коп. ? інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов?язань за укладеним з ТОВ "НАВАЛЬ ЛОГІСТІК" договором послуг по відстою суден від 23.03.2020 № 5322, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

За такими вимогами ухвалою від 15.09.2021 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі корона вірусу COVID-19 та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 13.10.2021.

Ухвалою від 13.10.2021, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 07.12.2021.

Ухвалою від 07.12.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 08.02.2022.

Ухвалою від 08.02.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача від 08.02.2022 про залучення до участі в даній справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору товариства з обмежеою відповідальністю "Гідробуд України".

Іншою ухвалою від 08.02.2022, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 10.03.2022, проте в указану дату засідання не відбулось у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою від 14.11.2022 призначено підготовче засідання в даній справі на 19.12.2022.

Ухвалою від 19.12.2022, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.02.2023, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Після усунення зазначеної обставини ухвалою від 07.03.2023 призначено судове засідання в даній справі на 23.03.2023.

Ухвалою від 23.03.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 06.06.2023.

Ухвалою від 06.06.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 30.08.2023.

Ухвалою від 30.08.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 19.09.2023, проте в указану дату засідання не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 19.09.2023 призначено справу до розгляду на 04.10.2023.

2. Правові позиції сторін.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що ТОВ "ВІНД ЮГ СЕРВІС" порушені договірні зобов?язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих позивачем в межах договору послуг по відстою суден від 23.03.2020 № 5322 послуг по відстою суден, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем здійснені нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

ТОВ "ВІНД ЮГ СЕРВІС" у відзиві від 25.11.2021 позовні вимоги не визнало, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

Так, відповідач зазначив, зокрема, що:

- копії актів здавання-приймання робіт (наданих послуг) містять помітки, що позивачем надані послуги з вистою плавзасобів щодо судна GINGER (ДЖИНДЖЕР), при цьому Акт звірки взаєморозрахунків не містить відомостей щодо плавзасобів, за відстій яких передбачено надання послуги із умов зазначеного договору;

- акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020-08.02.2021 складений не лише на підставі договору від 23.03.2020 № 5322, а також па підставі договорів від 23.03.2020 №№ 5320, 5321, у зв?язку з чим незрозуміло яке відношення до предмету спору мають додаткові договори, зазначені позивачем в акті звірки;

- акт звірки розрахунків, на який посилається позивач в якості доказу надання послуг станом на 08.02.2021, не містить відомостей щодо того, які саме послуги надавались позивачем, а тому сам по собі не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій ? так як не є первинним бухгалтерським обліковим документом;

- в наданому позивачем розрахунку відсутня інформація, за яку саме послугу виникла заборгованість, якими первинними документами підтверджується розмір заборгованості, підстава та час її виникнення. Наданий розрахунок є нерозкритим та необ?єктивним, а також таким, що поданий з пропуском строку спеціальної позовної давності.

Відповідач також указав, що у договорі, стягнення за яким є предметом спору в даній справі, є недійсні спірні пункти, оскільки договір в цій частині не відповідає законодавству та порушує право відповідача на отримання послуг з відстою судна біля причалу позивача на безоплатній основі, оскільки такі послуги надаються та сплачуються в межах портових зборів.

Так, відповідач стверджує, що він за всіма ознаками с номінованим морським агентом судна GINGER, а не замовником послуг, як стверджує позивач та зазначено в договорі; плата за послуги, які надаються позивачем відповідно до п. 2.1 договору, є ні чим іншим, як причальним збором; при цьому судно GINGER належить до групи "Е" і звільнене від сплати відповідного збору.

Крім того, відповідач посилається на те, що судно GINGER знаходиться біля причалу позивача в акваторії Миколаївського морського торговельного порту Миколаївської філії ДП "АМІІУ" на зберіганні у зв?язку з тим, що на нього накладено арешт на підставі ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва вії 16.09.2020 у справі № 487/5201/20/17859/2020, що унеможливлює пересування зазначеного судна із акваторії АМПУ; позивач обізнаний із зазначеним фактом, проте продовжив виставляти рахунки за використання причалу, тобто стягувати фактично причальний збір без законних на те підстав.

ТОВ "НАВАЛЬ ЛОГІСТІК" у відповіді на відзив від 09.12.2021 виклало незгоду з твердженнями відповідача та наполягало на задоволенні позовної заяви з наведених у ній підстав.

Так, позивач указав, зокрема, що твердження відповідача ґрунтуються лише на його суб?єктивних припущеннях щодо території морського порту Миколаїв та не підтверджені жодними належними, достовірними та допустимими доказами у розумінні ст. 76-78 ГПК України. Послуги з відстоюю судна не надавались на території морського порту, а позивач не є суб?єктом, що має право отримувати причальний збір.

Виходячи із суті та положень укладеного між позивачем та відповідачем договору, в якому відсутнє жодне посилання на те, що відповідач під час його укладення та виконання діє в якості морського агента, та відсутності у тексті договору жодних притаманних таким специфічним правовідносинам зобов?язань, у даному випадку, між позивачем та відповідачем укладено звичайний договір про надання послуг. Всі погоджені сторонами зобов??язання, у т.ч. зобов?язання замовника послуг, стосувались виключно позивача та відповідача (обов?язок прийняти послуги, обов?язок сплатити вартість послуг, обов?язок щодо відшкодування збитків, обов?язок сплатити штрафні санкції, обов?язок звільнити причал та інше).

Відповідно до ч. 3 ст. 295 ГК України, не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Відповідно до ст. 237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.

За такого укладення юридичною особою від свого імені (відповідача) договору з позивачем не суперечить чинному законодавству, навіть якщо така особа визначила себе як агента, проте уклала договір від свого імені.

Крім того, позивач зазначає, що надані ним послуги прийняті відповідачем без жодних зауважень, проте не оплачені у вставлені у договорі строки оплати (п. 2.З. договору), що підтверджується наявними у справі банківськими виписками та не заперечується самим відповідачем.

ТОВ "НАВАЛЬ ЛОГІСТІК" також зазначає, що пунктом 6.3 договору передбачена умова щодо нарахування пені за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості. Викладене, на думку позивача, свідчить про те, що сторони договору в момент його укладення дійшли згоди щодо застосування більшого строку для нарахування пені, ніж шість місяців, та пов?язали його з настанням певної події (сплати заборгованості), що є законним в розумінні ст. 6 ЦК України та відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного господарського суду ВС від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Відповідач у запереченнях від 27.01.2022 наполягав на доводах, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначивши також, зокрема, що акти здавання-приймання робіт, на які посилається позивач, були підписані для того, щоб виконати умови договору в частині надання послуг саме по стоянці, а не відстою судна GINGER і надати можливість забезпечення життєдіяльності судна та його екіпажу на вимогу фрахтувальника ТОВ "Гідробуд Україна" на період стоянки судна біля причалу. Послуги по відстою судна GINGER позивачем не надавались взагалі, оскільки зазначене судно не виводилося із експлуатації, на судні був присутній екіпаж, дійсні регістрові документи і воно було готове в будь-який час залишити акваторію порту.

Також відповідач наголосив на тому, що надані позивачем матеріали справи не містять інформації щодо надання відповідачу інших комерційних послуг, окрім стоянки біля причалу, ніж ті, які за своєю природою включаються в причальний збір і від оплати яких судна групи "Е" звільнені.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Разом із тим, представником відповідача у клопотанні від 06.06.2023, а також у судовому засіданні викладено позицію про те, що договір послуг по відстою суден від 23.03.2020 № 5322 між сторонами у справі не укладався та поставлено під сумнів відповідність поданої копії цього договору оригіналу.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення та позиції представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд приходить до такого.

3. Встановлені судом обставини справи, норми права, що підлягають застосуванню та правові висновки.

Позивач зазначає, що між сторонами у справі укладено договір послуг по відстою суден від 23.03.2020 № 5322 (договір), у відповідності до умов якого ТОВ "НАВАЛЬ ЛОГІСТІК" (виконавець) зобов?язався надати ТОВ "ВІНД ЮГ СЕРВІС" (замовнику) послугу по відстою суден та плавзасобів з наступними характеристиками: місце відстою судна м. Миколаїв, вул. Індустріальна, Південна Набережна або інше місце, що письмово узгоджено сторонами договору; відстій судна відбувається за заявкою замовника (додаток №1); надання послуг починається з 23.03.2020, а замовник ? прийняти та оплатити надані виконавцем послуги у відповідності до умов договору (п.п. 1.1, 1.3 договору).

Вартість наданих послуг по відстою судна розраховується за формулою: V=PxLxDxK. де:

V- вартість послуг в національної валюті України -гривня;

Р- ставка за 1 (один) погонний метр займаної причальної стінки СУдов Замовника за добу ? 1,00 (1 долар США 00 центів), якщо загальна довжина займаної стінки не перевищує 100 метрів;

L - вимір Судна (ширина або довжина) згідно копії обмірного (кваліфікашйного) свідоцтва, наданого замовником;

D - кількість діб, на протязі яких виконавцем було надано послуги;

К - курс іноземної валюти - Долар США. по відношенню до національної валюти - гривня, встановлений Національним банком України на дату складання акту наданих послуг виконавцем.

Розрахунок вартості послуг за цим договором проводиться за довжиною суден згідно обмірного (кваліфікаційного) свідоцтва, не зважаючи на спосіб швартування суден (борт по борту, другий борт, корма та інше), з урахуванням довжини швартових кінців (п. 2.1 договору).

Виконавець направляє рахунки на сплату та акти наданих послуг (виконаних робіт): плати за послугу по відстою судна не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі даних з актів шодо перестою судна біля причалу виконавця (п. 2.3 договору).

Рахунки на оплату, акти наданих послуг (виконаних робіт), заявки, листи надані засобами електронного зв?язку замовнику на адресу E-mail: axon.ops@gmail.com або іншим способом, вважаються наданими та прийнятими. Датою отримання замовником рахунків на оплату, актів наданих послуг (виконаних робіт), заявок, листів є дата безпосереднього отримання поштою, факсом або власноруч представником замовника, а датою отримання зазначених документів електронною поштою ? дата відправлення рахунків на оплату, актів наданих послуг (виконаних робіт), заявок, листів виконавцем на вказану електронну пошту замовника в цьому пункті (п. 2.4 договору).

Замовник підписує отриманий акт наданих послуг (виконаних робіт) у 2-ох примірниках та повертає виконавцю у термін 3-ох робочих діб або надає мотивовану відмову щодо підписання акту. У разі неотримання підписаного акту наданих послуг (робіт) або мотивованої відмови від прийняття послуг впродовж 3-ох робочих днів, послуги вважаються прийнятими замовником а повному обсязі та підлягають оплаті (п. 2.5 договору).

Замовник сплачує на розрахунковий рахунок виконавця вартість наданих послуг (виконаних робіт), не пізніше 5 робочих діб після оформлення та підписання акту наданих послуг (виконаних робіт) належним чином обома сторонами (п. 2.6 договору).

Договір набирає чинності з 23.03.2020 та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків ? до повного його виконання (п.п. 3.1, 9.1 договору).

Позивач указує, що на виконання умов зазначеного договору позивачем у період липень-грудень 2020 року надані відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 623117,06 грн.

За твердженнями позивача, вартість послуг відповідачем сплачено частково і на даний час за ТОВ "ВІН ЮГ СЕРВІС" обліковується заборгованість у загальній сумі 616413,51 грн. (623117,06 грн. - 6703,55 грн.).

Викладеними обставинами зумовлене звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна паперова копія договору від 23.03.2020 № 5322, засвідчена секретарем Кузнєцовою В.В. та печаткою ТОВ "НАВАЛЬ ЛОГІСТІК". В позовній заяві позивачем зазначено, що оригінал договору у ТОВ "НАВАЛЬ ЛОГІСТІК" в наявності.

Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача заборгованості, пені та нарахувань у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України саме за порушення зобов??язань, які, за твердженнями ТОВ "НАВАЛЬ ЛОГІСТІК", виникли у відповідача за указаним вище договором.

Ухвалами суду від 06.06.2023, 30.08.2023, 19.09.2023 зобов?язано сторін подати для огляду судом оригінали доказів, доданих до поданих сторонами документів по суті справи.

Однак, позивачем вимоги суду щодо подання для огляду оригіналу договору від 23.03.2020 № 5322 не виконані. Відповідачем також оригінал зазначеного документу не подано.

Порядок подання доказів, письмових доказів у господарському процесі урегульований статтями 80, 91 ГПК України.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.ч. 1-2 ст. 80 ГПК України).

За частиною четвертою статті 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об?єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частин першої - п?ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 91 ГПК України).

Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов?язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (див. висновок щодо інтерпретації статті 91 ГПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

З огляду на викладене, судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.

Верховний Суд акцентує на тому, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов?язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на суд.

Згідно із частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому господарському процесуальному порядку і спрямована на з?ясування дійсних обставин справи, прав і обов?язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.

Обов?язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб?єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з?ясувати обставини, які мають значення для справи.

За статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині другої цієї статті, зокрема, письмовими, речовими та електронним доказами.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина перша статті 76 ГПК України).

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Принцип справедливості судового розгляду у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Дотримання процесуального закону є гарантією прав особи у господарському судочинстві та виконання судом його завдання. Саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв??язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов?язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об?єктивності з?ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з?ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв?язками, відносинами і залежностями. Таке з?ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Усебічність дослідження доказів означає те, що суд враховує аргументи всіх осіб, що беруть участь у справі, дослідження та подальшу оцінку доказів проводить не з позиції однієї зі сторін, а з позиції незалежного арбітра.

Повне дослідження судом доказів передбачає отримання в такому обсязі доказового матеріалу, який був би достатнім для здійснення правильного висновку щодо наявності чи відсутності тих чи інших обставин цивільної справи.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З?ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв?язку доказів у їх сукупності.

ЄСПЛ під час розгляду справ неодноразово звертав увагу, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.06.2006 у справі "Miholapa v. Latvia" (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007 у справі "Andrejeva v. Latvia" (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України").

Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою справу, зокрема докази, в умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище у порівнянні з опонентом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 03.05.2016 у справі "Летінчич проти Хорватії" (Letincic v. Croatia)).

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв?язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов?язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).

Відповідно до частини першої статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Тобто, судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження та оцінки судом.

Безпосереднє дослідження доказів тісно пов?язане зі змістом судового доказування, оскільки він є способом сприйняття судом доказів, а також з дотриманням правил про належність та допустимість доказів. Відповідно до принципу безпосередності дослідження судових доказів має проводитися таким чином, щоб суд мав реальну можливість особисто ознайомитися з доказами, які є у справі (див. постанову Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 357/4897/20).

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв?язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в статті 86 ГПК України, і сформувати повне та об?єктивне уявлення про фактичні обставини справи.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (частина друга статті 13, частина перша статті 74 ГПК України).

Суд звертає увагу, що витребування в учасника справи в порядку статті 91 ГПК України за клопотанням учасника справи чи з власної ініціативи суду оригіналів письмових доказів насамперед викликано необхідністю забезпечити встановлення достовірності документа, що подається в копії.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду справа № 872/1/22 від 23 лютого 2023 року, справа №915/1145/17 від 17 липня 2018 року, справа № 905/2307/21 (905/496/22) від 30 березня 2023 року.

Як зазначалося вище, в даному випадку суд зобов?язував сторін, зокрема, позивача в судове засідання надати оригінали доказів на підтвердження позовних вимог для огляду в судовому засіданні.

Однак позивачем оригінал договору, стягнення за котрим є предметом спору в даній справі, суду не подано.

З огляду на викладене, врахувавши розподіл обов?язків доказування, ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, керуючись приписами ч. 9 ст. 81 ГПК України, суд дійшов висновку, що позивачем, зважаючи на відсутність у матеріалах справи витребуваних судом оригіналів доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема договору від 23.03.2020 № 5322, не доведено факту укладення між сторонами такого договору. За такого позивачем не доведено і того, що у ТОВ "ВІНД ЮГ СЕРВІС" виникли за указаним договором певні зобов?язання.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд визнає, що позивачем не доведено наявності передбачених законодавством підстав для задоволення позову в даній справі.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "НАВАЛЬ ЛОГІСТІК" відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2023.

Суддя Т.М. Давченко