Рішення

від 05.10.2023 по справі 922/3428/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2023м. ХарківСправа № 922/3428/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.К.М." до Товариство з обмеженою відповідальністю "Посад Рітейл" про стягнення коштів ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.К.М." (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення Товариство з обмеженою відповідальністю "Посад Рітейл" (відповідач) 12 701,65 грн заборгованості за договором поставки №701/1 від 28.12.2019, 2 307,92 грн пені, 3 638,35 грн інфляційних та 527,82 грн 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 01.08.2023 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/3428/23 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою суду від 07.08.2023 року було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Учасники справи були своєчасно повідомленні про відкриття провадження.

Позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог (вх. №23207 від 30.08.2023) через оплату відповідачем 12 701,65 грн - суми основного боргу за договором поставки №701/1 від 28.12.2019, а саме про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Посад Рітейл" (відповідача) 6 474,09 грн заборгованості, з яких: 2 307,92 грн пені, 3 638,35 грн інфляційних та 527,82 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши заяву позивача, суд встановив, що її подано з дотриманням вимог ГПК України та визнав її такою, що підлягає прийняттю.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням заяви про їх зменшення.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач скористався, подавши його через систему Електронний суд (вх. №23998 від 06.09.2023). У відзиві відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на дію форс-мажорних обставин через військову агресію Російської Федерації.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановленихГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно дост. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Мiж Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.К.М.» (далі Позивач або Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОСАД РІТЕЙЛ» (далі Відповідач або Покупець) укладено Договір поставки № 701/1 вiд 28.12.2019 року. (далі Договір), згідно з яким Постачальник зобов`язується передати у встановлені терміни товар у власність Покупця відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

Таким чином, кожна зі Сторін, уклавши вказаний вище Договір, взяла на себе зобов`язання, а саме: Позивач взяв на себе зобов`язання передати товар у власність Покупця, а Вiдповiдач взяв на себе зобов`язання прийняти такий товар та сплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.5. Договору визначено, що асортимент та iншi характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарних та товарно-транспортних накладних, які мають відповідати замовленню.

Згідно з п. 5.5. Договору Покупець здійснює розрахунки на відстрочки платежу терміном 21 календарного дня з моменту отримання товару Покупцем.

На виконання умов Договору в лютому 2022 року Позивачем було поставлено товар, а Відповідачем прийнято такий товар, про що було складено та підписано видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Зокрема, 21 лютого 2022 року було поставлено товар на суму 5135,40 грн. (п`ять тисяч сто тридцять п`ять гривень сорок копійок) згідно Видаткової накладної № TO-314 від 21 лютого 2022 року та товарно-транспортної накладної № ТО-314 від 21 лютого 2022 року.

14 лютого 2022 року було поставлено товар на суму 4 982,76 грн. (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят дві гривні сімдесят шість копійок) згідно Видаткової накладної № TO-257 від 14 лютого 2022 року та товарно-транспортної накладної № TO-257 від 14 лютого 2022 року.

07 лютого 2022 року було поставлено товар на суму 10 644,00 грн. (десять тисяч шістсот сорок чотири гривні нуль копійок) згідно Видаткової накладної № TO-213 від 07 лютого 2022 року та товарно-транспортної накладної № ТО-213 від 07 лютого 2022 року.

На час звернення до суду, Відповідач зобов`язання за договором не виконав, отриманий товар в повній мірі не оплатив. Повну оплату за отриманий товар відповідач здійснив 22 та 25 серпня 2023 року згідно наданий позивачем копій платіжних інструкцій.

Таким чином, відповідач визнав існування основної заборгованості за договором поставки №701/1 від 28.12.2019.

Щодо стягнення з відповідача 6 474,09 грн заборгованості, з яких: 2 307,92 грн пені, 3 638,35 грн інфляційних та 527,82 грн 3% річних, суд зазначає про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння вiдмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею с неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п 6.2. Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості.

Відповідно до правової позиції висловленої в Постанові КГС ВС від 17.10.2019 у справі №912/3237/18 - застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені встановленним законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань.

Вiдповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти рiчних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже, хоча і відповідачем здійснено оплату основного боргу, за порушення відповідачем умов оплати по договору поставки №701/1 від 28.12.2019 законом встановлено право позивача на отримання пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, а також інфляції та 3% річних від простроченої суми

Здійснивши перевірку поданих позивачем розрахунків суд встановив:

- за накладними ТО-314, ТО-257, ТО-213 розмір пені становить 2 307,92 грн, розмір 3% річних становить 527,82 грн, а розмір інфляції - 3 638,35 грн.

Щодо посилання відповідача про наявність форс мажорних через військову агресію Російської Федерації проти України та введення воєнного стану, суд зазначає наступне.

У питанні належного підтвердження обставин непереборної сили варто звернути увагу на постанову Верховного Суду у справі № 910/9258/20 від 01.06.2022р., відповідно до якої: «засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ні обставини були Форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання: доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору».

Стаття 617 Цивільного кодексу України звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Але, сама по собі війна з не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням у встановлені строки відповідачем своїх обов`язків по договору щодо оплати за отриманий товар.

Обставини які вказані відповідачем не вказують на той факт, що відповідач втратив контроль над управлінням своїх банківських рахунків, а також, що на момент вторгнення і до моменту подання позову, банк в якому знаходиться рахунки відповідача не мав і не має можливість здійснювати платежі.

Відповідачем не надано доказів відсутності коштів на його рахунках для сплати боргу, як станом на день прострочення виконання зобов`язання так і на дату подання позову, і що відсутність коштів знаходиться в причинному зв`язку з війною.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, а також не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених форс-мажорних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Позивачем також подано суду заяву про розподіл судових витрат та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх. №26326 від 28.09.2023 року) в розмірі 10 000,00 грн.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Разом із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, Позивач надав:

1) копію договору від 03.07.2023 № 03.07-С/1 про надання правничої допомоги (п. 3.1. договору: розмір винагороди адвокату визначається за домовленістю сторін);

2) копію додатку № 1 до договору від 03.07.2023 № 03.07-С/1 про надання правничої допомоги (п.2 додатку: кошторис послуг адвоката);

3) копію платіжної інструкції № 202 від 17.08.2023 року про оплату позивачем адвокату 6 000,00 грн (за надання правової допомоги...);

4) копію актів приймання-передачі виконаних робіт від 28.07.2023 №28/07-1 та від 26.09.2023 №26/09-2 про послуги, надані адвокатом, а саме:

- формування претензії до контрагентів - 1 000,00 грн;

- написання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за договором - 5 000,00 грн;

- формування та подання відповіді на відзив - 3 000,00 грн;

- формування та подання клопотань по справі - 1 000,00 грн.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши обґрунтування позивача та надані до заяви докази, враховуючи принцип співрозмірності ціни позову і заявлених витрат на правничу допомогу, що є важливим критерієм розгляду заяви (вх. №26326 від 28.09.2023 року), суд пройшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу (вх. №26326 від 28.09.2023 року) в розмірі 3 000,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20,46, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 185, 191, 192, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Посад Рітейл" (адреса реєстрації: 61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 31-а, код ЄДРПОУ 41642781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.К.М." (адреса реєстрації: 61012, м. Харків, вул. Червоні Ряди, 14, код ЄДРПОУ 34632565):

- 2 307,92 грн: пені;

- 3 638,35 грн: інфляційних витрат;

- 527,82 грн: 3% річних;

- 2 684,00 грн: судового збору;

- 3 000,00 грн: витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.К.М." (адреса реєстрації: 61012, м. Харків, вул. Червоні Ряди, 14, код ЄДРПОУ 34632565);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Посад Рітейл" (адреса реєстрації: 61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 31-а, код ЄДРПОУ 41642781).

Повне рішення складено "05" жовтня 2023 р.

СуддяС.А. Прохоров