Рішення

від 26.09.2023 по справі 922/2741/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2023м. ХарківСправа № 922/2741/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрика України" (79004, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 4) до Українського державного університету залізничного транспорту (61050, м. Харків, м-н. Фейєрбаха, буд. 7) про стягнення 1719618,00 грн. за участю представників:

позивача - Зеленін С.С.;

відповідача - Ткаченко Ю.О.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрика України" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Українського державного університету залізничного транспорту про стягнення 1719618,00 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 1177484,26 грн., пеня у розмірі 23858,15 грн., штраф у розмірі 104746,44 грн., збитки за виникнення небалансів у розмірі 413529,15 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором постачання електричної енергії споживачу №07/03-Е23 від 07.03.2023 в частині здійснення сплати вартості електричної енергії за березень - травень 2023 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні на 01.08.2023 об 11:15.

19.07.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрика України" зареєстровано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №18935).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2023 заяву ТОВ "Електрика України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №18935 від 19.07.2023) задоволено та призначено проведення підготовчого засідання на 01.08.2023 об 11:15 у режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2023 відкладено підготовче засідання на 15.08.2023 об 11:45 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 15.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2023 о 10:40 на підставі статті 177, 183, 232-233 ГПК України.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2023 розгляд справи по суті відкладено на 26.09.2023 об 11:40 на підставі статті 201, 216, 232, 233 ГПК України.

21.09.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника Українського державного університету залізничного транспорту зареєстровано клопотання про участь в режимі відеоконференції (вх. №25559).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2023 клопотання Українського державного університету залізничного транспорту про участь в режимі відеоконференції (вх. №25559 від 21.09.2023) задоволено та призначено проведення судового засідання на 26.09.2023 об 11:40 у режимі відеоконференції.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, проти задоволення позову заперечив частково. Позовну вимогу про стягнення основної заборгованості у розмірі 1177484,26 грн. визнав, проти задоволення заявленої до стягнення пені та штрафу заперечив та просив суд зменшити їх розмір.

Таким чином, судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, надано учасникам справи достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Матеріали справи свідчать про достатність доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення судового рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, заслухавши вступне слово присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

З обставин справи вбачається, що 07.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрика України" (далі - позивач, постачальник) та Українським державним університетом залізничного транспорту (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №07/03-Е23 (далі - договір).

Пункту 2.1. договору погоджено, що постачальник продає електричну енергію, формульний розрахунок, код 09310000-5 електрична енергія за ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (придбаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 2.3. договору кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за договором визначено у Додатку 1 "Обсяги та умови постачання до договору про постачання електричної енергії споживачу" та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з передачі.

Пунктом 3.1. договору визначено, що строк постачання електричної енергії за договором з 07 березня 2023 року до 31 грудня 2023 року (включно).

Умовами пункту 5.1. договору визначено, що загальна ціна договору становить 666756,00 грн. з ПДВ, в т.ч. ПДВ - 111126,00 грн.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що ціна за одиницю товару визначається у Додатку 2 до договору. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка зазначена у Додатку 2 до договору.

Умовами пункту 5.4. договору передбачено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за договором та Актах купівлі-продажу електричної енергії та приймання-передачі послуг.

Пунктом 5.5. договору визначено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць

Відповідно до пункту 5.6. договору погоджено, що розрахунки споживача за договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецхрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.7. договору погоджено, що оплата поставленої електричної енергії за договором здійснюється споживачем протягом 15 робочих днів з моменту підписання сторонами Акту купівлі-продажу електричної енергії та приймання-передачі послуг за відповідний розрахунковий період.

Пунктом 13.1. договору погоджено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Умовами пункту 13.7. договору сторони домовились, що обмін електронними повідомленнями, будь-якої кореспонденції та документами в сканованій формі сторонами здійснюється використовуючи наступні адреси електронних пошт сторін: споживач - palamarchyk@kart.edu.ua, постачальник - mail@ukrelectric.com.

Відповідно до пункту 13.9 договору невід`ємною частиною договору є додатки: Додатки №1 "Заяви-приєднання та умови постачання до договору про постачання електричної енергії спожиту", Додаток №2 "Комерційна пропозиція", Додаток №3 "Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії".

Матеріали справи свідчать, що 11.04.2023 позивачем на електронну адресу відповідача було скеровано рахунок на оплату №60 від 31.03.2023, видаткову накладну №64 від 31.03.2023 та Акт приймання-передачі електроенергії №64 від 31.03.2023 у обсязі 12,526 МВт/год за березень 2023 року на суму 61222,79 грн., ПДВ - 10203,80 грн.

Також, 11.05.2023 позивачем на електронну адресу відповідача було скеровано рахунок на оплату №103 від 30.04.2023, видаткову накладну №109 від 30.04.2023 та Акт приймання-передачі електроенергії №109 від 30.04.2023 у обсязі 225,867 МВт/год за квітень 2023 р. на суму 986021,56 грн., ПДВ - 164336,93 грн.

Крім того, матеріали справи свідчать, що між сторонами мало місце листування у паперовому вигляді. Так, листом від 21.04.2023 №01-37/10 відповідач звернувся до позивача з проханням надати акти та рахунки за березень та квітень 2023 року згідно договору №07/03-Е23 від 07.03.2023 для сплати за спожиту електроенергію.

У відповідь на вказаний вище лист, листом №01-5/23 від 16.05.2023 позивач повідомив, що рахунки, акти та видаткові накладні за березень та квітень 2023 було надіслано відповідачу на електронну адресу, що передбачена умовами пункту 13.7 договору. Також, повідомлено, що паперові екземпляри були надіслані 10.05.2023 та 12.05.2023 р.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що позивач скерував відповідачу претензію вих. №29/05-11 від 29.05.2023 про оплату боргу на суму 1047244,35 грн. в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення вимагав протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії підписати та вислати по одному примірнику зворотно на адресу позивача первинні документи, що додаються (акти приймання-передачі та рахунки на оплату за квітень та березень 2023 року) та висилаються повторно. Водночас вимагав від відповідача здійснити повний розрахунок за поставлену електроенергію відповідно до умов укладеного договору.

З обставин справи вбачається, що 12.06.2023 позивачем на адресу відповідача було скеровано рахунок на оплату №135 від 31.05.2023, видаткову накладну №136 від 31.05.2023 та Акт приймання-передачі електроенергії №136 від 31.05.2023 у обсязі 29,344 МВт/год за травень 2023 р. на суму 130239,91 грн., ПДВ - 21706,65 грн.

Також, 16.06.2023 позивач скерував на адресу відповідача чергову претензію №145/06-01 від 15.06.2023 на суму 1719618,00 грн. з викладенням фактичних та правових підстав звернення до якої було додано низку документів: акт прийому-передачі за березень №64 від 31.03.2023, видаткова накладна за березень №64 від 31.03.2023, рахунок на оплату за березень №60 від 31.03.2023, рахунок за березень №106 від 26.05.2023 (небаланси), рахунок пеня за березень №154 від 14.06.2023, акт прийому-передачі за квітень №109 від 30.04.2023, видаткова накладна за квітень №109 від 30.04.2023, рахунок за квітень №103 від 30.04.2023, рахунок за квітень №107 від 26.05.2023 (небаланси), рахунок штрафу за квітень №114 від 05.06.2023, розрахунок пені, рахунок пені за квітень №153 від 14.06.2023, акт прийому-передачі за травень №136 від 31.05.2023, видаткова накладна за травень №136 від 31.05.2023, рахунок за травень №135 від 31.05.2023, рахунок за травень №152 від 12.06.2023 (небаланси), розрахунок небалансів за березень, квітень, травень 2023 р.

Звертаючись з позовом до суду позивачем зазначено про належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором постачання електричної енергії споживачу №07/03-Е23 від 07.03.2023 та поставку відповідачу електричну енергію за березень - травень 2023 року. Разом з тим, позивач стверджує, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за спірним договором та не здійснено на користь позивача оплату вартості спожитої електричної енергії у розмірі 1177484,26 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 23858,15 грн., штрафу у розмірі 104746,44 грн., а також збитки за виникнення небалансів у розмірі 413529,15 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В статті 174 ГК України зазначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

В силу приписів частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Свобода договору, що є однією із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Таким чином, укладаючи та підписуючи договір про постачання електричної енергії споживачу №07/03-Е23 від 07.03.2023 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як зазначено судом вище та вбачається з матеріалів справи, 11.04.2023 позивачем на електронну адресу відповідача було скеровано рахунок на оплату №60 від 31.03.2023, видаткову накладну №64 від 31.03.2023 та Акт приймання-передачі електроенергії №64 від 31.03.2023 у обсязі 12,526 МВт/год за березень 2023 року на суму 61222,79 грн., ПДВ - 10203,80 грн.

Також, 11.05.2023 позивачем на електронну адресу відповідача було скеровано рахунок на оплату №103 від 30.04.2023, видаткову накладну №109 від 30.04.2023 та Акт приймання-передачі електроенергії №109 від 30.04.2023 у обсязі 225,867 МВт/год за квітень 2023 р. на суму 986021,56 грн., ПДВ - 164336,93 грн.

12.06.2023 позивачем на адресу відповідача було скеровано рахунок на оплату №135 від 31.05.2023, видаткову накладну №136 від 31.05.2023 та Акт приймання-передачі електроенергії №136 від 31.05.2023 у обсязі 29,344 МВт/год за травень 2023 року на суму 130239,91 грн., ПДВ - 21706,65 грн.

З наявних в матеріалах справи відомостей оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго" про фактичні обсяги купівлі електричної енергії постачальником ТОВ "Електрика України" (EIC-код 62Х831097094774Т), у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи "а" та групи "б" та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії по кожному споживачу, у тому числі з розбивкою окремо по площадках вимірювання групи "а" та групи "б" щодо Українського державного університету залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 01116472) вбачається обсяг споживання електричної енергії: 12526 кВт*год за березень 2023 р.; 225867 кВт*год за квітень 2023 р.; 29344 кВт*год за травень 2023 р.

Відповідно до Додатку 2 до договору передбачено тариф (ціну) електричної енергії який розраховується відповідно до формули, яка наведена у п. 1 Комерційної пропозиції, а саме: Ве/е = (Niфакт x (Цфакт х(1+НП/100)+Тпер))х1,2, де Ве/е - фактична вартість електричної енергії за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, грн.; Niфакт - фактичний обсяг споживання електричної енергії по відповідному об`єкту споживача;

Цфакт - фактична ціна електричної енергії, що закуплена постачальником для споживача на звітний період на ринку "на добу наперед", визначена за даними ДП "Оператор ринку" та розміщена на його офіційному веб-сайті www.oree.com.ua як середньозважена ціна за звітний повний місяць на ринку на добу на перед для об`єднаної енергосистеми України, без ПДВ. Так, за березень 2023 року така ціна становить 3,23927 грн. без ПДВ; за квітень 2023 року така ціна становить 2,81374 грн. без ПДВ; за травень 2023 року така ціна становить 2,86702 грн. без ПДВ;

Також, НП - норма прибутку постачальника, визначена за тендерною пропозицією, яка згідно з пунктом 1 Комерційної пропозиції становить 14%); Тпер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, затверджений НКРЕКП, чинний у звітному періоді, без ПДВ, як це визначається на сайті www.nerc.gov.ua. Так, за період березня 2023 року розмір даного тарифу становить 0,38028 грн. За період квітня, травня 2023 року розмір даного тарифу становить 0,43025 грн.

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до умов пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до пункту 6.2. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Також, умовами пункту 7.1. договору передбачено, що постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за спожиту відповідачем електричну енергію за березень 2023 р. у розмірі 61222,79 грн., за квітень 2023 р. у розмірі 986021,56 грн., за травень 2023 р. у розмірі 130239,91 грн., всього на суму 1177484,26 грн., суд зазначає, що здійснений розрахунок відповідає погодженим між сторонами умовам договору, встановленим фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Разом з тим, частиною 1 статті 96 ЦК України унормовано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України та статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, суд зауважує, що відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним таких зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань, погіршення фінансового стану, не звільняє його від обов`язку своєчасно виконати господарські зобов`язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 року у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.

Натомість матеріали справи свідчать про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання електричної енергії споживачу №07/03-Е23 від 07.03.2023 в частині здійснення сплати вартості електричної енергії за спірний період: березень - травень 2023 року у розмірі 1177484,26 грн. Водночас матеріали справи свідчать, що відповідачем не надано контррозрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості. Разом з тим, будь-яких зауважень або заперечень відповідача щодо методики розрахунку, обсягів, вартості, тарифу та інших складових для розрахунку суми основної заборгованості відповідачем не висловлено та матеріали справи також не містять. При цьому суд бере до уваги, що повноважним представником відповідача у судовому засіданні визнано заявлену до стягнення основну заборгованість у розмірі 1177484,26 грн.

Частиною 1 статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи вище вказані обставини, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів, які б свідчили про сплату відповідачем на користь позивача вартість спожитої електроенергії за спірний період, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення основна заборгованість у розмірі 1177484,26 грн., є обґрунтованою, доведеною та підтвердженою матеріалами справи, визнаною відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків за виникнення небалансів у розмірі 413529,15 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 9 Комерційної пропозиції передбачено відповідальність за виникнення небалансу із вини споживача. Так, сторонами погоджено, що небаланси більше 5% відшкодовуються постачальнику і здійснюється по закінченню розрахункового періоду (РП) в якому відбулося відхилення обсягу спожитої електричної енергії (ЕЕ) від замовленого обсягу за весь розрахунковий період за формулою: Sзб = (Qп-Qф)*(Срдн-Сн), де: Sзб - сума збитків, що підлягає відшкодуванню, Qп - плановий обсяг споживання EE на РП, мВт*год, Qф - обсяг фактично спожитої ЕЕ за РП, мВт*год. Якщо різниця між плановим і фактичним обсягом споживання ЕЕ більше 0, то небаланс вважається негативним, якщо менше 0, то небаланс вважається позитивним. При позитивному небалансі значення різниці між плановим та фактичним обсягами споживання помножується на - 1. Срдн - середньозважена ціна на ринку на добу наперед (РДН) у відповідний РП, грн/мВт*год. Сн-середня ціна небалансу у визначений РП за даними НЕК Укренерго., грн/мВт*год.

Матеріали справи свідчать, що 16.06.2023 позивач скерував на адресу відповідача чергову претензію №145/06-01 від 15.06.2023 на суму 1719618,00 грн. з викладенням фактичних та правових підстав звернення з претензією до якої було додано низку документів, серед них: рахунок на оплату за березень №106-Ш від 26.05.2023 за виникнення небалансу з вини споживача у розмірі 9864,05 грн., рахунок на оплату за квітень №107-Ш від 26.05.2023 за виникнення небалансу із вини споживача у розмірі 374883,40 грн., рахунок на оплату за травень №152 від 12.06.2023 за виникнення небалансу з вини споживача у розмірі 28781,70 грн., а також розрахунок небалансів за березень, квітень, травень 2023 року.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку збитків за виникнення небалансів за березень 2023 у розмірі 9864,05 грн., квітень 2023 у розмірі 374883,40 грн., травень 2023 у розмірі 28781,70 грн., суд зазначає, що здійснений розрахунок також відповідає погодженим між сторонами умовам договору, фактичним обставинам справи, наявним в матеріалах справи доказам, а тому позовна вимога про стягнення збитків за виникнення небалансів у розмірі 413529,15 грн., визнається судом обґрунтованою, доведеною позивачем, не спростованою відповідачем, у зв`язку із чим, підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 23858,15 грн. та штрафу у розмірі 104746,44 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином. При цьому суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України та не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно з пунктом 5.8. договору у разі порушення споживачем строків оплати за договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається договором.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 10% від вартості поставленого обсягу електричної енергії в місяці, за який виникла заборгованість.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до статті 1 Закону України від 22.09.2016 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

Суд зазначає, що НКРЕКП прийнято Постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 № 332. При цьому НКРЕКП прийняв постанову №332 від 25.02.2022 в межах своїх повноважень, а тому вказана постанова має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Як вбачається із Постанови, її прийнято відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, введеним відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.

Пунктом 16 Постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 №332 передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із змінами), який триває до цього часу.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, такі види договорів: про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Матеріали справи свідчать, що спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, суд зауважує, що період нарахування пені та розрахунку штрафу позивачем визначено та заявлено як такий, що входить в період дії воєнного стану, а саме з 01.05.2023 по 14.06.2023.

Отже, враховуючи приписи пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені та штрафу.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 23858,15 грн. та штрафу у розмірі 104746,44 грн., є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню (аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 по справі №922/1948/22).

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні за змістом положення містяться у частині 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Варто відмітити, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного університету залізничного транспорту (61050, м. Харків, м-н. Фейєрбаха, буд. 7, код ЄДРПОУ 01116472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрика України" (79004, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 4, код ЄДРПОУ 42976911) основну заборгованість у розмірі 1177484,26 грн., збитки за виникнення небалансів у розмірі 413529,15 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 23865,21 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "06" жовтня 2023 р.

Суддя Г.І. Сальнікова