Рішення

від 06.10.2023 по справі 922/3421/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3421/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан", м.Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Фасад-Сервіс", м.Харків про стягнення 23 315,31грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Фасад-Сервіс" (надалі - відповідач) про стягнення 23315,31грн., з яких: 11109,00грн. основного боргу, 6894,72грн. пені, 463,09грн. річних, 3182,15грн. інфляційних збитків, 1666,35грн. штрафу.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, отриманого за договором поставки ЛФМ №3/1803 від 18.03.2019.

Ухвалою від 07.08.2023 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У даному випадку клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи до суду не надходило.

Згідно з частиною 8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною 1 статті 251 ГПК України визначено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Оскільки копія ухвали про відкриття провадження у даній справі була отримана відповідачем 10.08.2023, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідач мав право подати відзив не пізніше 25.08.2023. Проте він своє право на подання відзиву не реалізував.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 1 статті 248 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

18 березня 2023 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено Договір поставки ЛФМ №3/1803 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язувався передати у власність у зумовлені строки Покупцеві Товар - алкідну лакофарбову продукцію, а Покупець зобов`язувався прийняти цей Товар та оплатити його вартість.

Згідно з п.2.4 Договору товар постачається партіями. Вартість, кількість та асортимент кожної окремої парти Товару визначається в рахунках-фактурах/рахунках та видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.8 Договору право власності та всі ризики на поставлений Товар, переходять до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної в місці поставки Товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019. Якщо за 10 календарних днів до закінчення дії даного Договору жодна із Сторін не заявить намір про його розірвання, термін дії Договору продовжується на кожен наступний календарний рік (п.п. 9.3, 9.4 Договору).

Заяви сторін про розірвання Договору в матеріалах справи відсутні, а тому його слід вважати пролонгованим у вищевказаному порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що на виконання умов Договору позивачем були здійснені поставки Товару на загальну суму 11109,00грн. за наступними видатковими накладними:

- №2092549 від 12.02.2022 на суму 3862,80 грн;

- №2099353 від 23.02.2022 на суму 7246,20 грн.

Доставка Товару Покупцю підтверджується товарно-транспортними накладними: №Р2092549 від 12.02.2022, №Р2099353 від 23.02.2022.

Вказані накладні підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

У п. 5.2.1. Договору сторони погодили строк здійснення оплати за поставлений Товар - протягом 14 календарних днів з дати поставки кожної партії Товару.

Як зазначає позивач у позові, і це не було спростовано відповідачем, за вказаними видатковими накладними постачальником оплату здійснено не було.

Позивач направляв відповідачу вимогу №25-04-2 від 25.04.2023 про сплату заборгованості, однак вона була залишена відповідачем без реагування.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 11109,00грн. основного боргу, 6894,72грн. пені, 463,09грн. річних, 3182,15грн. інфляційних збитків, 1666,35грн. штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за Договором на загальну суму 11109,00грн., який мав бути оплачений останнім протягом 14 календарних днів з дати поставки кожної партії Товару.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази оплати отриманого за Договором товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 11109,00грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 6.3, 6.5, 6.6 Договору встановлено, що за прострочення оплати поставленого і неоплаченого Товару, Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення прострочення від несплаченої суми, за кожний день порушення строків оплати, до моменту погашення ним боргу в повному обсязі. Якщо прострочення за поставлений, але не оплачений товар Триває більше 20 днів з моменту, коли Товар повинен бути оплачений, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику окрім штрафних санкцій, передбачених п. 6.3 та п 6.4 Договору, штраф у розмірі 15% від суми поставленого Товару. Сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов`язань покупцем не припиняється через 6 місяців із того дня, коли зобов`язання мало бути виконане та штрафні санкції нараховуються до повного виконання покупцем своїх зобов`язань

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач станом на 24.07.2023 здійснив нарахування відповідачу 6894,72грн. пені, 463,09грн. річних, 3182,15грн. інфляційних збитків, 1666,35грн. штрафу.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували наведені у позові обставини, судом здійснено розгляд справи з урахуванням наявних у ній матеріалів, які підтверджують правомірність вимог позивача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, позивач у своїй заяві від 03.10.2023 про витрати на правову (правничу допомогу) просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.

Так, статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн. підтверджується Договором №2901-1 про надання правової (правничої) допомоги від 29.01.2021, Додтаковою угодою №24 від 21.07.2023 до вказаного договору, актом приймання-передачі наданих послуг від 02.10.2023 на суму 5000,00грн., платіжною інструкцією №4140 від 02.10.2023 про сплату 5000,00грн. за послуги адвоката, ордером серії СМ№2901-1 від 29.01.2021.

Суд зауважує, що відповідачем, відповідно до приписів частин 5 та 6 статті 126 ГПК України, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, на відповідача слід покласти витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Фасад-Сервіс" (61072, м.Харків, пр.Науки(колиш.-Леніна), буд.27-Б, офіс 606, код 39374557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" (40000, м.Суми, вул.Івана Піддубного, буд.25, код 32318370) 11109,00грн. основного боргу, 6894,72грн. пені, 463,09грн. річних, 3182,15грн. інфляційних збитків, 1666,35грн. штрафу, 2684,00грн. судового збору, 5000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "06" жовтня 2023 р.

СуддяМ.В. Калантай