Постанова

від 04.10.2023 по справі 761/12678/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 761/12678/21

провадження № 61-9891св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватне підприємство «Впроваджувальна експерементальна лабораторія»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Головчака М. М. від 22 листопада 2022 року, додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П., від 09 травня 2023 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У квітні 2021 року АТ «ВТБ Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просило застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину за рахунком ОСОБА_1 шляхом повернення на рахунок ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія» грошових коштів у розмірі 180 000 грн, які були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «ВТБ Банк» з поточного рахунку ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія»

№ НОМЕР_2 в АТ «ВТБ Банк».

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 13 листопада 2018 року правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 764-рш/БТ «Про віднесення АТ «ВТБ Банк» до категорії проблемних». На підставі рішення правління НБУ від 27 листопада 2018 року № 796-рш/БТ «Про віднесення

АТ «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладників фізичних осіб прийнято рішення

від 27 листопада 2018 року № 3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

3. Згідно з вказаним рішенням розпочато процедуру виведення АТ «ВТБ Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 28 листопада 2018 року по 27 грудня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «ВТБ Банк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу аналізу фінансового стану банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Фонду Заболотній Ю. Ю. строком до 27 грудня 2018 року.

4. У подальшому на підставі рішення правління НБУ від 18 грудня

2018 року № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію

АТ «ВТБ Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 18 грудня 2018 року прийнято рішення № 3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

5. Розпочато процедуру ліквідації банку з 19 грудня 2018 року по 18 грудня 2020 року включно та призначено уповноважену особу Фонду Шевченка О. В. Рішенням дирекції Фонду № 2706 від 24 жовтня 2019 року змінено уповноважену особу ліквідатора на Стрюкову І. О .

6. Рішенням виконавчої дирекції від 17 листопада 2020 року продовжено повноваження ліквідатора до внесення запису про припинення банку до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб.

7. 27 листопада 2018 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ВТБ Банк», в межах гарантованої суми відшкодування було перераховано грошові кошти з рахунку ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія» № НОМЕР_2 , відкритого також в АТ «ВТБ Банк», у розмірі 180 000 грн з призначенням платежу «Надання безвідсоткової позики за договором № 120219

від 12 лютого 2018 року».

8. На підставі наказу № 32-од від 29 листопада 2018 року «Про перевірку вкладів фізичних осіб» створено комісію з перевірки документів, пов`язаних з укладанням АТ «ВТБ Банк протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб АТ «ВТБ Банк».

9. За результатами перевірки виявлено 135 операцій, які на підставі

пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» мають ознаки нікчемності. Зокрема, наказом уповноваженої особи № 92/1-од від 30 травня 2019 року затверджено результати перевірки та визнано нікчемним правочин щодо перерахування грошових коштів у розмірі 180 000, 00 грн з поточного рахунку

ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія» на рахунок ОСОБА_1 , що відкриті в АТ «ВТБ Банк», з призначенням платежу «Надання безвідсоткової позики за договором № 120219 від 12 лютого 2018 року», на підставі частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

10. Із урахуванням зазначеного, посилаючись на положення статті 216 ЦК України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину за рахунком ОСОБА_1 , відкритим в АТ «ВТБ Банк» шляхом повернення з рахунку останнього на рахунок ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія» грошових коштів у розмірі 180 000 грн, які були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «ВТБ Банк» з поточного рахунку ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія» № НОМЕР_2 в АТ «ВТБ Банк».

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада

2022 року у задоволенні позову АТ «ВТБ Банк» відмовлено.

12. Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва

від 01 грудня 2022 року стягнуто з АТ «ВТБ Банк» на користь

ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

1 000 грн, а також з АТ «ВТБ Банк» стягнуто на користь ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.

13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки за своєю правовою природою перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочином, а є банківськими операціями, які не можуть бути визнані нікчемними. Таким чином, відсутні правові підстави визнавати нікчемними транзакції щодо перерахування коштів з одного рахунку на інший у порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивачем не надано суду рішення уповноваженої особи, на підставі якого затверджено висновки комісії про визнання нікчемними транзакції з метою дослідження відповідності статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

14. Вирішуючи питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні, суд першої інстанції виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з АТ «ВТБ Банк» витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги ОСОБА_1 та

ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія» адвокатом

Басараб Н. В., по 1 000 грн кожному.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

15. Постановою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційні скарги АТ «ВТБ Банк» залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року - без змін.

16. Постанова апеляційного суду мотивована тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки матеріалами справи доведено, що будь-яких правочинів між ОСОБА_1 і ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія» та банком не вчинялося та не укладалося. За своєю правовою природою перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочином, а є банківськими операціями, які не можуть бути визнані нікчемними. Грошові кошти у розмірі 180 000 грн АТ «ВТБ Банк» було перераховано 26 листопада 2018 року з поточного рахунку ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія» на відкритий у банку рахунок на ім`я ОСОБА_1 на підставі укладеного між відповідачами 12 лютого 2018 року договору. Установлено що АТ «ВТБ Банк» вказаний правочин не укладав, тому відсутні правові підстави для застосування положень пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які передбачають нікчемність правочинів, укладених банком.

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. 03 липня 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку

АТ «ВТБ Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» подало касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову АТ «ВТБ Банк».

18. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України

від 09 серпня 2017 року у справі № 914/1318/16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16,

від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16 та у справі № 826/1476/15,

від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року

у справі № 826/8273/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц,

від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 та у справі 910/10916/16, від 14 червня 2018 року у справі

№ 910/14617/16, від 14 серпня 2018 року у справі № 911/924/16,

від 27 листопада 2018 року у справі № 910/4123/16, від 22 січня 2019 року

у справі № 826/4924/16, від 24 березня 2021 року у справі № 756/2399/18,

від 30 червня 2022 року у справі № 640/1175/20, від 01 серпня 2019 року

у справі № 910/7085/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18,

від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (пункт 1 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. У касаційній скарзі АТ «ВТБ Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» стверджує, що наказом уповноваженої особи № 92/1-од від 30 травня 2019 року було затверджено результати перевірки та визнано нікчемними відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини, договори, операції, наведені в додатку № 1 до наказу. До вказаного переліку було віднесено правочини щодо перерахування на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ВТБ Банк», в межах гарантованої суми відшкодування, грошових котів з рахунку ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія» № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ВТБ Банк», у розмірі 180 000 грн, з призначенням платежу «Надання безвідсоткової позики за договором № 120219 від 12 лютого 2018 року». З фактичних обставин справи вбачається, що правочин (транзакції), в якого уповноваженою особою Фонду виявлено ознаки нікчемності, здійснено у період віднесення банку до категорії проблемних, у період заборони проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Отже правочин щодо перерахування коштів у розмірі 180 000 грн є нікчемним відповідно до пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

20. Заявник також вказує на те, що недійсність правочинів неплатоспроможного банку, згідно з якими банк відмовився від власних майнових вимог, встановлена законом, такі правочини є недійсними (нікчемними) незалежно від часу їх виявлення уповноваженою особою Фонду, за умови, якщо вони вчиненні банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

21. Заявник також звертає увагу на те, що відповідачем було порушено строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, на подання заяви про розподіл судових витрат. Ні на адресу позивача, ні на адресу третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заява представника відповідачів про розподіл судових витрат із доказами їх підтвердження не надходила.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/12678/21.

23. Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 рокусправу

№ 761/12678/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. На підставі рішення правління НБУ від 27 листопада 2018 року № 796-рш/БТ «Про віднесення акціонерного товариства «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 листопада 2018 року № 3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації» та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку. Розпочато процедуру виведення банку з ринку.

25. Рішенням правління НБУ від 18 грудня 2018 року № 849-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатору банку.

26. Відповідно до рішення дирекції Фонду № 2706 від 24 жовтня 2019 року змінено уповноважену особу ліквідатора.

27. Рішенням виконавчої дирекції № 1957 від 17 листопада 2020 року продовжено повноваження ліквідатора до внесення запису про припинення банку до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб.

28. Згідно з інформацією, яка міститься в долученій до справи виписці по особовому рахунку № НОМЕР_1 АТ «ВТБ Банк» з 25 листопада 2018 року по 28 листопада 2018 року, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , 26 листопада 2018 року на цей рахунок з рахунку № НОМЕР_2 ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія», відкритого у АТ «ВТБ Банк», перераховано грошові кошти у розмірі 180 000 грн з призначенням платежу: «Надання безвідсоткової позики за договором № 120219 від 12 лютого 2018 року».

29. Відповідно до пояснень представника відповідачів, 12 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія» було укладено договір позики № 120219, згідно з умовами якого приватним підприємством ОСОБА_1 надано безвідсоткову позику на суму 180 000 грн й 26 листопада 2018 року грошові кошти було перераховано позичальнику.

30. Наказом № 92/1-од від 30 травня 2019 року уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Шевченка О. В. «Про затвердження результатів перевірки документів, пов`язаних з укладанням АТ «ВТБ Банк» договорів банківського вкладу» затверджено результати перевірки документів, пов`язаних з укладенням в «ВТБ Банк» протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу та договорів банківського рахунку з вкладниками, а також обставин зарахування коштів на рахунки таких осіб, викладені в акті № 4 від 30 травня 2019 року, підписаному членами комісії, створеної наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ВТБ Банк» від 29 листопада 2018 року № 32-од «Про перевірку вкладів фізичних осіб», на підставі частини третьої статті 38Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визнано нікчемними правочини, договори, операції, наведені в додатку № 1 до цього наказу - 136 операцій на загальну суму 8 784 608, 13 грн, сума залишку на рахунках, по якій застосовуються наслідки нікчемності правочину 7 287 957, 36 грн.

31. Листами № 3064/1-2 від 31 травня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 та № 3223/1-2 від 31 травня 2019 року на ім`я ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія», уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Шевченко О. В. направлено повідомлення про нікчемність правочину - транзакції (операції) від 26 листопада 2018 року, пов`язаної з перерахуванням коштів у розмірі 180 000, 00 грн з рахунку приватного підприємства на рахунок ОСОБА_1 відповідно до пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

32. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

33. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

37. За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

38. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

39. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

40. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

41. Частиною третьою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

42. Частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

43. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

44. Відповідно до пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у редакції станом на час здійснення спірної операції, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

45. Частиною першою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних права та обов`язків.

46. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина перша статті 204 ЦК України).

47. Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розрахунковими банківськими операціями є рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

48. Отже, перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами у розумінні статей 202, 204, 626 ЦК України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватися нікчемними.

49. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц (провадження

№ 14-209цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 823/5244/15 (провадження № 11-392апп19), від 16 вересня 2020 року у справі

№ 826/12284/16 (провадження № 11-806апп19), у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 911/3880/15, від 05 червня 2020 року у справі № 920/653/18,

від 18 серпня 2020 року у справі № 915/494/18, від 02 вересня 2020 року

у справі № 904/1939/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 910/9351/20,

у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 16 квітня 2018 року у справі № 755/7502/16-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 185/9773/16-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 522/3746/19-ц,

від 03 лютого 2021 року у справі № 344/9078/16-ц, від 22 лютого 2022 року у справі № 210/2314/20 (провадження № 61-3755св21).

50. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки банк, здійснюючи 26-27 листопада 2018 року на підставі укладеного відповідачами договору операції з перерахування коштів з рахунку одного клієнта банку на рахунок іншого, не вчиняв правочину з іншою особою, а тому такі дії (перерахування коштів) та їх наслідки не є правочинами банку у розумінні статті 202 ЦК України, а отже і не підлягають визнанню нікчемними.

51. Враховуючи, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28 вересня 2021 року у справі № 210/2314/20 погодилася з практикою вирішення спорів у подібних правовідносинах, а саме, що банківська операція з перерахування грошових коштів не є правочином, не може бути визнана недійсною (нікчемною), то саме ці актуальні правові висновки підлягають застосуванню у цій справі.

52. Як встановлено судами, 26 листопада 2018 року з рахунку ПП «Впроваджувальна експериментальна лабораторія», відкритий у АТ «ВТБ Банк», на рахунок ОСОБА_1 у цьому ж банку перераховано грошові кошти у розмірі 180 000 грн з призначенням платежу: «Надання безвідсоткової позики за договором № 120219 від 12 лютого 2018 року».

53. Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

54. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

55. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Такий правочин не створює ніяких юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).

56. Згідно з частини першої статті 216 ЦК України, в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

57. У цій справі позивач як на правову підставу нікчемності транзакції, проведеної між відповідачами 26 листопада 2018 року, послався на положення пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

58. Однак, згідно з положеннями зазначених приписів законодавства нікчемними є лише правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку.

59. Водночас, як зазначалося вище, між банком та відповідачами 26 листопада 2018 року правочини не укладалися. Перерахування коштів було здійснено на виконання договору безвідсоткової позики № 120219, укладеного 12 лютого 2018 року між відповідачами, презумпція правомірності якого не спростована у передбаченому законом порядку.

60. За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що операція з перерахування грошових коштів не є нікчемною на підставі пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки ця правова норма поширює свою дію на правочини, укладені неплатоспроможним банком.

61. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішенню спору, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

62. Висновки судів першої та апеляційної інстанції по суті вирішенню спору з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Великої Палати Суду України та Верховного Суду, на які заявник посилався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

63. Однак колегія суддів, не погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо ухвалення додаткового рішення з приводу стягнення судових витрат із позивача на користь відповідачів по 1 000 грн.

64. Представницею відповідачів - Басараб Н. В. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 16 000 грн. На підтвердження понесених витрат надано копії: акту виконаних робіт № 09 без дати, договору № 9 про надання правничих (юридичних, адвокатських) послуг, квитанції про сплату 16 000 грн (т. 1, а. с. 174-179).

65. В додатках до заяви відсутні докази на підтвердження направлення заяви про ухвалення додаткового рішення іншим учасникам справи, на чому наголошувалося у апеляційній скарзі позивачем.

66. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року

у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зауважено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

67. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

68. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

69. За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

70. У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (частина сьома статті 43 ЦПК України).

71. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

72. У відповідності до частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

73. Відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

74. Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу копії заяви про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення судових витрат, що зокрема позбавило його можливості скористатися правом, наданим частиною першою статті 182 ЦПК України.

75. Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 626/133/21 (провадження № 61-11044св22) зробив висновок про те, що правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України застосовується у разі подання до суду безпосередньо доказів, а правило частини четвертої статті 183 ЦПК України - у разі подання до суду заяв, клопотання чи заперечення, у тому числі і з доданими до них додатками на підтвердження вимог цих заяв, клопотань, заперечень.

76. Ураховуючи зазначене, а також положення частини четвертої статті 183 ЦПК України, суд першої інстанції не мав правових підстав для прийняття заяви, розгляду її по суті та часткового стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

77. Із урахуванням викладеного, додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року в частині перегляду додаткового рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання представника відповідачів - Басараб Н. В.

78. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва

від 01 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду

від 09 травня 2023 року у частині апеляційного перегляду вказаного додаткового рішення скасувати.

3. Клопотання представника ОСОБА_1 та приватного підприємство «Впроваджувальна експерементальна лабораторія» - Басараб Наталії Володимирівни про постановлення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

4. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада

2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року щодо вирішення спору по суті - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович