Ухвала

від 05.10.2023 по справі 761/34798/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34798/23

Провадження № 1-кс/761/22557/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000110000046, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,

установив:

22.09.2023 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід. № 85205) клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000110000046, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор зазначає про таке.

Прокурорами Офісу Генерального прокурора забезпечується нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72023000110000046 від 19.06.2023, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, досудове розслідування в якому здійснюється детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою на території України, використовуючи реквізити підконтрольних підприємств ТОВ «Філпет» (код 38804158) та ТОВ «Укрпет» (код 38804163), організували та впровадили схему незаконної діяльності пов`язаної із ввезенням на митну територію України в режимі «імпорт» кормів та зоотоварів преміум класу юридичними особами ТОВ «Філпет» (код 38804158) та ТОВ «Укрпет» (код 38804163) та в подальшому, шляхом реалізації імпортованих товарно - матеріальних цінностей через підконтрольних фізичних осіб - підприємців, мінімізували в період 2022 році надходження до Державного бюджету України коштів у вигляді несплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 15 972 884 грн., зокрема ТОВ «Філпет» на суму 7 986 442, 32 грн та ТОВ «Укрпет» на суму 7 986 442, 32 грн.

На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва проведено обшук за адресою: місто Київ, вул. Смілянська, 15, за результатом якого виявлено та вилучено готівкові грошові кошти в національній валюті України, купюрами різної номінальної вартості на загальну суму 1444145 грн та на загальну суму 181 475 грн, а також конверти з банківськими картками та дискету TDK MF-2HD.

Як зазначає прокурор у клопотанні, вилученні речі та документи, а також грошові кошти постановою детектива від 31.08.2023 визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні № 72023000110000046 від 19.06.2023.

А тому, з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор просив накласти арешт на вищезазначене майно.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити, вказавши що метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів та з метою подальшої конфіскації.

Представник власника майна у судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора про арешт майна, надала письмові заперечення в яких просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 761/31976/23 аналогічне клопотання прокурора про арешт майна залишено без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши доводи щодо підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя приходить до такого висновку.

З матеріалівклопотаннявбачається,що детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000110000046 від 19.06.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 761/29850/23 в період з 11 год. 35 хв. 30.08.2023 до 14 год. 31 хв. 31.08.2023 детективами проведено обшук у приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за результатами якого виявлено та вилучено, у тому числі майно на яке прокурор просить накласти арешт.

31.08.2023 постановою детектива зазначені речі, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженню.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.09.2023у справі№ 761/31976/23 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №72023000110000046 від 19.06.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України про накладення арешту на майно, що було вилучене 30.08.2023 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора, та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПКУкраїни застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Разом із цим, на переконання слідчого судді, статус майна з моменту його вилучення під час обшуку 30.08.2023-31.08.2023 не змінився.

Звертаючись до слідчого судді 22.09.2023 з даним клопотанням прокурор не ставить перед судом питання поновлення строку звернення до суду та не зазначає обґрунтування причин пропуску такого строку.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення було порушено вимоги положення ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки проведення обшуку відбулося 30.08.2023-31.08.2023.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає, що досягнення мети досудового слідства в рамках даного кримінального провадження не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно.

Так, на переконання слідчого судді, ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, вимогам кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнароднідоговори іугоди» чинніміжнародні договори,згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд із національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 рік) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 рік), учасником яких є й Україна.

Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 рік) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенціїзправлюдини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що ст. 1 Протоколу № 1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідних заходів для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

При цьому, у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

У свою чергу, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Враховуючи викладене, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора Офісу Генерального прокурор ОСОБА_5 ,проарештмайна у кримінальному провадженні № 72023000110000046, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2023.

Керуючись статтями 2, 7, 131, 132, 159-164, 166, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000110000046, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2023,за ознакамивчинення кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.212КК України залишити без задоволення.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя Олена ЧАЙКА