Ухвала

від 02.10.2023 по справі 523/17217/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/17217/23

Провадження №2/523/5621/23

У Х В А Л А

"02" жовтня 2023 р. м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Мурманова І.М., розглянувши позовну заяву Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Одеської обласної прокуратури (вул. Отамана Головатого, буд. 89, м. Одеса) в інтересах держави в особі: Одеської міської ради (м. Одеса, Думська площа, буд. 1) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права, звільнення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Суворовська окружна прокуратура міста Одеси Одеської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі: Одеської міської ради звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права, звільнення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що за відповідачем у справі зареєстровано право власності на об`єкт нежитлової нерухомості (господарська будівля) загальною площею 46, 6 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості стали: технічний паспорт, довідка видана дирекцією «Укрпошта», в зазначених документах міститься інформація, що будівництво господарської будівлі здійснено до 05.08.1992 року.

Представник зазначає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 58936355 від 24.06.2021 року, прийнято з порушенням вимог законодавства: технічний паспорт не є документом, що підтверджує право власності, не дає можливість встановити підстави набуття права власності; положення про Адресний реєстр м. Одеси містить порядок про отримання та резервування адреси, лист КП «Право» свідчить про проведення реєстрації прав на нерухоме майно за відсутності документа, що підтверджує присвоєння адреси.

З урахуванням викладеного представник зазначає, що державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського районну Одеської області Єрошенко О.Б. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження (з відкриттям розділу) щодо об`єкту нежитлової нерухомості (господарська будівля) прийняв незаконно, всупереч встановленому Порядку реєстрації, за відсутності усіх необхідних документів.

Щодо позовних вимог про знесення самочинного будівництва, представник позивача зазначив, що вищевказана господарська будівля є в розумінні ст. 376 ЦК України є об`єктом самочинного будівництва, оскільки зокрема, розміщена на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Представник зазначає, що державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав без наявності усіх необхідних документів, що надають змогу власнику здійснити реєстрацію, незаконне використання земельної ділянки прямо порушує інтереси держави та територіальної громади в особі уповноважених органів.

На підставі викладеного представник позивача просить: визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Єрошенко О.Б про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттями розділу), індексний номер: 58936355 від 24.06.2021 року за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,6 кв.м.; зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Одночасно з позовною заявою представник позивача звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна (господарська будівля), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2393551451101).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що реєстрація об`єкта нерухомості, відбулись з порушенням та без дозвільних документів, що свідчить про те, що господарська будівля є об`єктом самочинного будівництва, відчуження якої може призвести до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки Одеської міської ради, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Подана позивачем заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, таким чином вона підлягає невідкладному розгляду.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову та додані до неї документи суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності господарська будівля, загальною площею: 46,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 . Форма власності приватна. Частка 1/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстрація права власності на господарську будівлю відбулась з порушенням норм законодавства, яким визначено порядок реєстрації права власності, земельна ділянка на якій розташовано об`єкт нерухомості не була відведена для цієї мети.

Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб - п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України

В силу вимог ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно вказаної постанови, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і рівності перед законом, оскільки мета забезпечення позову це тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Позивач є юридичною особою, в матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що фінансовий стан позивача або його дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта, у зв`язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Вивчивши матеріали справи, заяву представника позивача, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту є обґрунтованою та співрозмірною із заявленими позовними вимогами, оскільки спір між сторонами виник з приводу незаконного будівництва нерухомого майна, шляхом зайняття земельної ділянки комунальної власності, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, оскільки об`єкт нерухомості до розгляду спору по суті може бути відчужений на користь третіх осіб, а відтак й порушить права позивача на судовий захист та останньому для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду.

Керуючись ст.ст. 8, 149, 151, 153, 353 ЦПК України, ст.ст. 1, 4, 6 Закону України «Про судовий збір», суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву представника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської міської ради, про забезпечення позову шляхом накладення арешту - задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомості (господарська будівля), загальною площею: 46,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2393551451101)

Копію ухвали для виконання направити до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя: