Рішення

від 05.10.2023 по справі 380/10924/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року справа № 380/10924/23

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про визнання протиправним і нечинним положення -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» (далі позивач, ТзОВ «Фірма «Львівський домобудівний комбінат») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області (далі відповідач, Мурованська сільська рада), у якій просить визнати протиправним і нечинним положення, встановлене абзацом «є» підпункту 2.2.2. пункту 2.2 розділу ІІ Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ, яке є додатком 3 до рішення Мурованської сільської ради від 05 липня 2022 року № 1053 «Про встановлення ставок і пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ на 2023 рік».

Також просить стягнути з відповідача на користь позивача 14000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог зазначив, що 05.07.2022 Мурованською сільською радою ТГ Львівського району Львівської області на пленарному засіданні було прийняте рішення №1053 Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ на 2023 рік. Вказав, що оскаржуваним рішенням встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ на 2023 рік, згідно з додатком 1; перелік пільг для фізичних і юридичних осіб, наданих відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ на 2023 рік, згідно з додатком 2 та затверджено Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території громади (далі - Положення) згідно з додатком 3.

В абзаці є підпункту 2.2.2. пункту 2.2 розділу II Положення зазначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Позивач вказав, що зазначена норма абзацу є підпункту 2.2.2. пункту 2.2 розділу II Положення є незаконною та такою, що суперечить законодавству, оскільки Мурованська сільська рада ТГ об`єднала ознаки об`єктів, що не підлягають оподаткуванню, передбачені в підпунктах є та ж пп. 266.2.2 п. 266.2 cm. 266 ПК України, виокремивши новий вид об`єкту, що не підлягає оподаткуванню.

Позивач вважає, що така норма Положення порушує його права та інтереси як власника нерухомого майна, яке не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що передбачений в підпункті є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки всупереч нормі ПК України щодо відсутності такого об`єкта оподаткування як будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади", оскаржуваним Положенням позивача фактично зобов`язано сплачувати податок на нерухоме майно - об`єкти будівельної промисловості. Відтак звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 23.05.2023 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 05.06.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 25.07.2023 закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про визнання протиправним і нечинним положення; справу призначено до розгляду.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 56086 від 24.07.2023) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що пунктом 24 частини першої ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань встановлення ставок податків. Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-V1 із змінами та доповненнями платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ). Зазначив, що підпунктом є п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких входять будівлі промисловості, віднесені до групи Будівлі промислові та склади (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі - Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В - F КВЕД ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Стверджує, що 25.05.2020 набув чинності Закон № 466 Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві, яким, серед іншого, були внесені наступні зміни у статтю 266 в частині виключення з об`єктів оподаткування: 1) підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 викладено в такій редакції: будівлі промисловості, віднесені до групи Будівлі промислові та склади (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Також зазначив, що на сьогодні аби отримати можливість застосувати звільнення від потрапляння в об`єкти оподаткування варто підтвердити, що будівля промисловості відповідає таким ознакам: може бути класифікована у групі Будівлі промисловості та склади (код 125) ДК 018- 2000; використовується протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; не є зданою в оренду, лізинг, позичку іншим суб`єктам господарювання. Таким чином, відповідач вважає, що отримання податкової пільги щодо будівель промисловості - це цілком реальна задача і ступінь її реалізації повністю залежить від доказової бази і бажання платника податків.

Оголошення про розгляд Львівським окружним адміністративним судом справи №380/10924/23 опубліковане на офіційному сайті Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області, докази чого відповідачем подано суду разом з відзивом.

Від представниці позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 15695ел від 25.07.2023) у якій навела доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

У судове засідання представниця позивача не з`явилася, подала заяву (вх. № 71352 від 19.09.2023) у якій просила розгляд справи провести без участі представника позивача.

Представниця відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві. Просила відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні постановлено на обговорення питання про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України. Представниця відповідача щодо розгляду справи у письмовому провадженні не заперечила.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Мурованською сільською радою ТГ Львівського району Львівської області на пленарному засіданні 05.07.2022 прийнято рішення № 1053 Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ Львівського району Львівської області на 2023 рік.

Вказаним рішенням відповідача від 05.07.2022 вирішено встановити на території Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області:

1) ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ на 2023 рік, згідно з додатком 1;

2) перелік пільг для фізичних і юридичних осіб, наданих відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ на 2023 рік, згідно з додатком 2;

Також вказаним рішенням затверджено Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території громади згідно з додатком 3.

Підпунктом є пункту 2.2.2 частини 2.2 розділу II Положення передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Вважаючи, що вказаний пункт Положення прийнятий всупереч вимогам підпункту є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду із позовною заявою.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За правилами ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначає, що податкове законодавство України ґрунтується, крім інших, на принципі стабільності. Стабільність означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України орган місцевого самоврядування зобов`язаний офіційно оприлюднювати рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період) та зазначає, що в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпункт 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України унормовує повноваження місцевих рад та встановлює, що до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків, набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Відповідно до пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача слідує, що пунктом 1.2 вирішено об`єкт оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначити відповідно до пункту 266.2 статті 266 ПК України .

Пунктом 266.2 статті 266 ПК України визначено об`єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Не є об`єктом оподаткування, зокрема будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. є п.2.6.6 ст.266 ПК України).

Отже, для застосування пільги при оподаткуванні податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вказаною нормою ПК України необхідною є сукупність таких обставин:

- будівлі повинні відноситись до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- мають використовуватись за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

- такі будівлі не повинні здаватись їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Водночас, суд встановив, що на відміну від вказаної норми ПК України, оскаржуваним підпунктом є пункту 2.2.2 частини 2.2 розділу II Положення передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, вказаною нормою відповідач фактично обмежив перелік будівель промисловості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказавши, що податок не сплачується лише щодо тих будівель, які віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Таким чином, абзац є підпункту 2.2.2. пункту 2.2 розділу II Положення суперечить нормам ПК України, оскільки Мурованська сільська рада ТГ об`єднала ознаки об`єктів, що не підлягають оподаткуванню, передбачені в підпунктах є та ж пп. 266.2.2 п. 266.2 cm. 266 ПК України, виокремивши новий вид об`єкту, що не підлягає оподаткуванню.

З наведеного суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення не діяв у спосіб, встановлений законодавством України, а саме нормами п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ПК України, а тому оскаржуваний підпункт є пункту 2.2.2 частини 2.2 розділу II Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ, яке затверджене рішенням сесії Мурованської сільської ради ТГ № 1053 від 05.03.2022 є протиправним.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Ураховуючи викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд дійшов висновку, що оскаржуваний підпункт є пункту 2.2.2 частини 2.2 розділу II Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ, яке затверджене рішенням сесії Мурованської сільської ради ТГ № 1053 від 05.07.2022, є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнятий не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому в цій частині рішення відповідача № 1053 від 05.07.2022 слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатським об`єднанням «Сенатор» та адвокатом Рісною Юлією Богданівною на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 04.07.2021 (далі - договір) та ордеру серії ВС № 1206932 від 29.05.2023.

Відповідно до п. 1 об`єднання через своїх учасників, уповноважене надавати правничу допомогу (правову допомогу) та представляти інтереси ТзОВ «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» зокрема в судах будь-якої інстанції, включаючи загальні, господарські, адміністративні, а також третейські суди.

Згідно з п. 7 Договору, обсяг та вартість виконаних за договором доручень фіксується в акті (актах), що підписується сторонами або їх повноважними представниками.

Згідно з актом про надання правової допомоги (приймання наданих послуг) адвокаткою надано позивачу таку правову допомогу: підготовка позовної заяви, її оформлення згідно з КАС України, формування додатків до позову (10000,00 грн), представництво інтересів клієнта у судовому засіданні (2000,00 грн), підготовка від імені клієнта заяви про відшкодування витрат на правову допомогу (2000,00 грн).

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.

Ураховуючи, що обсяг і характер доказів, які підлягали дослідженню судом, характер і специфіку спірних правовідносин, складність справи, суд дійшов висновку, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати абзац «є» підпункту 2.2.2. пункту 2.2 розділу ІІ Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ, яке є додатком 3 до рішення Мурованської сільської ради від 05 липня 2022 року № 1053 «Про встановлення ставок і пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ на 2023 рік».

3. Стягнути з Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

4. Стягнути з Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» (79024 м. Львів вул. Поліська 10; код ЄДРПОУ 32801440).

Відповідач: Мурованська сільська рада територіальної громади Львівського району Львівської області (81120 Львівська область Львівський район с. Сороки-Львівські вул. Польова 65; код ЄДРПОУ 04369707).

Суддя Р.П. Качур