Рішення

від 05.10.2023 по справі 540/86/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/86/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Скадовської міської ради (код ЄДРПОУ: 2625017; адреса: вул. Гагаріна, 63, м. Скадовськ, Скадовський район, Херсонська область, 75700), Виконавчого комітету Скадовської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059935; адреса: вул. Гагаріна, 63, м. Скадовськ, Скадовський район, Херсонська область, 75700) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2022 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до Скадовської міської ради та Виконавчого комітету Скадовської міської ради, в якій позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Скадовської міської ради Херсонської області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.09.2021р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,10 га (1000 кв.м.), для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), м. Скадовськ, біля земельної ділянки, із кадастровим номером 6524710100:01:178:0002;

зобов`язати Скадовську міську раду Херсонської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.09.2021р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,10 га (1000 кв.м.), для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), у м. Скадовськ, біля земельної ділянки, із кадастровим номером 6524710100:01:178:0002 та прийняти рішення із врахуванням висновків суду;

стягнути з виконавчого комітету Скадовської міської ради судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі «приблизно» 4000грн. витрат на професійну правничу допомогу:

проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Скадовської міської ради, Виконавчого комітету Скадовської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

31.01.2023 року відповідачі подали суду відзиви на позовну заяву; позивач відповідь на відзив.

Згідно Розпорядження Голови Верховного Суду від 18.03.2022р. №11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» територіальна підсудність справ Херсонського окружного адміністративного суду визначена за Одеським окружним адміністративним судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 року, справа №540/86/22 передана судді Аракелян М.М.

Одеському окружному адміністративному суду надано доступ до електронної справи № 540/86/22.

Згідно даних автоматизованої документообігу «Діловодство спеціалізованого суду», судове рішення по суті в адміністративній справі № 540/86/22 не ухвалено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року справу прийнято до провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 вересня 2021 року позивач звернувся до Скадовської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,10 га (1000 кв.м.), для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), у м. Скадовськ, біля земельної ділянки із кадастровим номером 6524710100:01:178:0002, однак міською радою у місячний термін не було прийнято рішення. На звернення позивача щодо надання інформації про прийняте рішення з приводу поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, відповідач проінформував, що визначений спеціаліст, на якого було покладено виконання даного запиту, відповідно до компетенції та напряму діяльності звільнився, тому клопотання заявника буде розглянуто на найближчій черговій сесії міської ради.

Позивач вказує, що 09 грудня 2021 року Скадовська міська рада все ж таки прийняла рішення №834 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», однак у цьому ж рішенні зазначається, що рішення не прийнято на підставі ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». З огляду на це, позивач вказує, що фактично будь-якого рішення з розгляду клопотання про надання дозволу відповідачем не приймалося у зв`язку із відсутністю достатньої кількості голосів.

Крім того, позивач зазначив, що розмір судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи становить 4992,40 грн., з яких: 992, 40 грн. розмір судового збору, 4 000 грн. інші витрати. При цьому, позивач звертав увагу, що у зв`язку із відсутністю у Скадовської міської ради рахунків, з яких можливе стягнення судового збору та одночасно з наявністю відповідних рахунків у її виконавчого органу, то судовий збір підлягає стягненню саме з відповідача-2.

Скадовська міська рада заперечувала проти задоволення позовних вимог та у відзиві на позовну заяву зазначила, що 17 вересня 2021 року виконавчим комітетом Скадовської міської ради була отримана заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Після накладання резолюції міського голови, а також визначення відповідального спеціаліста, на якого було покладено виконання даного запиту, заява позивача була належним чином зареєстрована в журналі документообігу. У той же час, як вказує відповідач, протягом деякого часу вивільнилися спеціалісти земельного відділу та агропромислового комплексу виконавчого комітету Скадовської міської ради, тому фактично розглянути і опрацювати дану заяву було неможливо в силу зазначених обставин, що не залежали від очільників Скадовської міської ради або посадових осіб її виконавчого органу.

04 листопада 2021 року на запит позивача про надання інформації щодо прийнятого рішення за результатом розгляду заяви, першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Грищенком О.В. надано відповідь та проінформовано позивача, що в апараті міської ради наявна нестача спеціалістів земельного відділу, тому у зв`язку з великою завантаженістю та надходженням великої кількості заяв від мешканців громади, заява ОСОБА_1 у порядку черговості обов`язково буде розглянута із винесенням даного питання на позачергову сесію Скадовської міської ради. Враховуючи те, що посадовими особами виконавчого комітету Скадовської міської ради було опрацьовано заяву позивача про надання дозволу, надано обґрунтовану відповідь на запит, то це не може вважатися протиправною бездіяльністю.

Окремо представник відповідача вказував, що посилання позивача на те, що його не було проінформовано про результати розгляду клопотання спростовується Регламентом Скадовської міської ради, який є визначальним документом, що регулює діяльність міської ради і визначає, що рішення, які є регуляторними актами, оприлюднюються через офіційний сайт міської ради або газету «Чорноморець».

Виконавчий комітет Скадовської міської ради у відзиві на позовну заяву вказало, що позивачем не наведено з яких сум складається та якими документами підтверджується розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. До того ж відповідач-2 доводить, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним, тому заявлені витрати, окрім того, що не підтверджені належними доказами, є також неспівмірними.

31 січня 2022 року позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідачами не спростовано доводів позивача про порушення його прав при розгляді клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Стосовно витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідні докази будуть надані вже при прийнятті рішення по даній справі.

Інших процесуальних заяв по суті спору, які визначені статтею 159 КАС України від сторін до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Скадовської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,10 га (1000 кв.м.), для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), у м. Скадовськ, біля земельної ділянки із кадастровим номером 6524710100:01:178:0002.

У клопотанні також зазначалося, що заявник є громадянином України, право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням не використав. До клопотання надано: копію паспорта громадянина України та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; графічні матеріали, на яких позначено бажане місце розташування земельної ділянки та її площа (а.с. 9-13).

02 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав електронний запит про надання копії рішення Скадовської міської ради, яке було прийняте на підставі поданих клопотань (а.с. 14).

04 листопада 2021 року виконавчим комітетом Скадовської міської ради листом за № Ф-70/21/700-29-892 проінформовано позивача, що визначений спеціаліст, на якого було покладено виконання даного запиту, відповідно до компетенцій та напряму діяльності звільнився. Враховуючи те, що на даний час у штаті виконавчого комітету міської ради відсутні спеціалісти з питань земельних відносин та агропромислового розвитку, у зв`язку з великим обсягом вхідної документації, недостатньої кількості спеціалістів та значним навантаженням, клопотання обов`язково буде розглянуто на найближчій черговій сесії міської ради із повідомленням про прийняте рішення відповідно до закону (а.с. 15).

09 грудня 2021 року Скадовською міською радою прийнято рішення № 834, яким вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 (в напрямку с. Антонівка) біля земельної ділянки із кадастровим номером 6524710100:01:178:0002, площею 0,10 га. Рішення не прийнято відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с. 16).

Не погоджуючись із цим, вважаючи, що право на отримання у власність земельної ділянки у власність було порушено, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований приписами статті 118 ЗК України.

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Положеннями пункту г частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що Земельним кодексом України визначено як гарантії права громадянина на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення, так і процедуру реалізації гарантії з встановленням вичерпного переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Як встановлено судом 09 грудня 2021 року Скадовською міською радою прийнято рішення № 834 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у місті Скадовську.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Скадовською міською радою вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 (в напрямку с. Антонівка) біля земельної ділянки із кадастровим номером 6524710100:01:178:0002, площею 0,10 га.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Однак, у рішенні також зазначено, що рішення не прийнято відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». З огляду на це, суд вважає, що за таких обставин позивач не має можливості реалізувати наданий дозвіл, оскільки фактично у самому ж рішенні міститься констатація відсутності достатньої кількості голосів депутатів від загального складу ради. Тобто рішення міської ради за зверненням позивача формально прийняте, однак його реалізація неможлива, що створює відповідну правову невизначеність для заявника, який має легітимні очікування на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки будь-яких перешкод для цього Радою не виявлено та не зазначено.

Поряд з цим, суд зазначає, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування позитивного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, воно не повинно містити дефектів, які б перешкоджали заявнику його реалізувати. Тобто, приймаючи рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою суб`єкт владних повноважень також має дотриматися і процедури його прийняття, в тому числі й щодо дотримання необхідного кворуму для прийняття рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого у даному випадку відповідачем зроблено не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 160/8111/20.

Крім того, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди зокрема перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано.

Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії"; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

При цьому стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки"; п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" п. 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі "Путтер проти Болгарії").

У даному випадку, суд робить висновок, що оскаржуване рішення Скадовської міської ради від 09 грудня 2021 року за № 834 містить взаємовиключні висновки, що перешкоджають ОСОБА_1 реалізувати наданий дозвіл, а відтак рішення не можна вважати таким, що прийнято з дотриманням законодавчих вимог до актів індивідуальної дії.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що Скадовською міською радою не було дотримано вимог статті 118 ЗК України, суд вважає, що прийняте рішення від 09 грудня 2021 року за № 834 є протиправним та підлягає скасуванню, а суд для належного та ефективного захисту прав позивача має підстави для виходу за межі позовних вимог, скасувавши це рішення, керуючись при цьому частиною 2 статті 9 КАС України.

Разом із тим, суд погоджується із доводами Скадовської міської ради, що у даному випадку відповідач не вчиняв протиправної бездіяльності, оскільки за поданим клопотанням позивача рішення формально було прийнято, проте за висновками суду є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд критично оцінює доводи представника Скадовської міської ради, що прийняте рішення є регуляторним актом, оскільки це не узгоджується із ч. 12 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Тому суд не знаходить підстав для застосування положення Регламенту Скадовської міської ради в частині того, що прийняте рішення повинно було бути оприлюднено лише на сайті міської ради або газети «Чорноморець». При цьому, суд вважає, що міська рада у даному випадку повинна була керуватися вимогами ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, за якою акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Додатково суд звертає увагу, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи висновки суду про протиправність прийнятого рішення №834 від 09 грудня 2021 року, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Скадовської міської ради повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є обґрунтованою, а відтак її належить задовольнити.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, за наявного правового регулювання та встановлених обставин суд робить висновок, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню у спосіб:

визнання протиправним та скасування рішення Скадовської міської ради № 834 від 09 грудня 2021 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність»;

зобов`язання Скадовської міської ради Херсонської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.09.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,10 га (1000 кв.м.), для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), у м. Скадовськ, біля земельної ділянки, із кадастровим номером 6524710100:01:178:0002 з урахуванням висновків суду у даній справі.

Суд звертає увагу, що прийняття відповідного рішення Радою має враховувати чинні норми розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо особливостей регулювання земельних правовідносин у період дії воєнного стану.

Щодо розподілу судових витрат по справі, суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи те, що суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог, а також те, що позивачем при зверненні з позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. (а.с. 17), то він підлягає стягненню з відповідача, який допустив порушення прав позивача за рахунок його бюджетних асигнувань згідно ч.1 ст.139 КАС України.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про необхідність стягнення судових витрат з виконавчого комітету Скадовської міської ради, оскільки вказаний суб`єкт владних повноважень не вчинював протиправних дій чи бездіяльності по відношенню до позивача. По-друге, виконавчий комітет та сама міська рада є самостійними юридичними особами, які виконують покладені на них повноваження, а матеріали справи не містять доказів щодо відсутності у міської ради рахунків для виконання рішення суду по стягненню судових витрат на користь позивача.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов`язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому за змістом частин п`ятої - сьомої статі 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу та проведення експертизи підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У той же час, матеріали справи не містять доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та суду зокрема не надано ні договору, ні акту виконаних робіт за надані юридичні послуги, тому логічним є висновок, що витрати на правничу допомогу не підтверджені і підстав для їх розподілу на дату ухвалення рішення немає.

Керуючись ст. 9, ч. 7 ст. 139, ст. ст. 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Скадовської міської ради (код ЄДРПОУ: 2625017; адреса: вул. Гагаріна, 63, м. Скадовськ, Скадовський район, Херсонська область, 75700), Виконавчого комітету Скадовської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059935; адреса: вул.Гагаріна, 63, м. Скадовськ, Скадовський район, Херсонська область, 75700) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Скадовської міської ради №834 від 09 грудня 2021 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність».

Зобов`язати Скадовську міську раду Херсонської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.09.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,10 га (1000 кв.м.), для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), у м. Скадовськ, біля земельної ділянки, із кадастровим номером 6524710100:01:178:0002 з урахуванням висновків суду у даній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Скадовської міської ради (код ЄДРПОУ: 2625017; адреса: вул. Гагаріна, 63, м. Скадовськ, Скадовський район, Херсонська область, 75700) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 992(дев`ятсот дев`яносто дві)грн. 40коп. зі сплати судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян