Постанова

від 06.10.2023 по справі 520/11225/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 р. Справа № 520/11225/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління поліції охорони в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 06.06.23 по справі № 520/11225/23

за позовом Управління поліції охорони в Харківській області

до ОСОБА_1

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ

Управління поліції охорони в Харківській області (далі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , відповідач), у якому просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Харківській області спричинену шкоду в сумі 40260,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 по справі №520/11225/23 зазначений позов залишено без руху.

Для усунення недоліків позовної заяви судом надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 у справі № 520/11225/23 позовну заяву Управління поліції охорони в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення суми - повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції визнати поважними причини пропуску Управлінням поліції охорони в Харківській області встановленого нормами статті 122 КАС України процесуального строку для звернення до суду з позовом про стягнення з колишнього поліцейського ОСОБА_1 спричиненої ним під час служби в поліції та виконання службових обов`язків шкоди державному майну в сумі 40260,00 грн та поновити цей строк; ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 по справі № 520/11225/23 скасувати, а справу № 520/11225/23 передати до Харківського окружного адміністративного суду для розгляду поданого позову по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що у спірних правовідносинах з питань відшкодування відповідачем спричиненої позивачу у ході ДТП шкоди не підлягали вирішенню питання правомірності прийняття, проходження чи звільнення відповідача з публічної служби та доведенню оцінка правомірності дій відповідача, як поліцейського, з огляду на те, що неправомірність дій відповідача під час ДТП вже була встановлена відповідним органом (судом) у постанові Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29.09.2020 по справі № 641/4884/20 (яка набрала законної сили з 05.01.2022), а на час набрання вказаним судовим рішенням законної сили відповідача вже було звільнено зі служби в поліції на підставі наказу Управління поліції охорони в Харківській області від 11.02.2021 № 58о/с і починаючи з 16.02.2021 ОСОБА_1 не перебуває у службових (трудових) правовідносинах з позивачем. Предметом же ініційованого позивачем спору є правомірність стягнення з відповідача спричиненої ним шкоди на користь позивача.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом 12.05.2023, він дійсно пропустив тримісячний процесуальний строк, визначений частиною 2 статті 122 КАС України, однак це не свідчить про те, що позивач пропустив установлений Законом строк для звернення до адміністративного суду з заявленими позовними вимогами, оскільки другим реченням абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України чітко установлено, що іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Так, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб (у тому числі поліцейських) до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначаються Законом України від 03.10.2019 № 160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі по тексту Закон № 160-ІХ), статтею 4 якого чітко установлено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, у свою чергу, притягнути до відповідальності в судовому порядку можливо лише шляхом пред`явлення відповідного позову.

Вважає, що звернувся до адміністративного суду з позовом про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності і відшкодування спричиненої ним державі шкоди в судовому порядку з дотриманням установленого Законом № 160-ІХ трирічного процесуального строку (як з дня спричинення відповідачем шкоди (14.06.2020), так і з дня визнання уповноваженим органом (судом) відповідача винним у спричиненні ДТП (05.01.2022)).

Посилаючись на різне застосування Верховним Судом процесуальних норм з питань визначення предметної підсудності у спорах про притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, зокрема поліцейських, за спричинену шкоду, положення статті 257 Цивільного кодексу України, відповідно до яких встановлено загальний строк позовної давності у три роки, аналогічно до положень ст. 4 Закону № 160-ІХ, стверджує про наявність у позивача обґрунтованих сподівань на застосування адміністративним судом до наявних правовідносин указаного в Законі трирічного строку.

Також вважає, що запровадження на території України з 24.02.2022 військового стану є обставиною, яка свідчить про поважність причин пропуску тримісячного строку звернення до суду, оскільки визнання відповідача винним у ДТП в установленому судовому порядку відбулося 05.01.2022, а у період з лютого по вересень місяці 2022 року під окупацією ворога перебувала й частина Харківської області, бойові дії відбувалися у безпосередній близькості до міста Харкова. В таких умовах наявних військових дій до всіх працівників (у тому числі на працівників воєнізованої охорони) усіх територіальних підрозділів Управління законодавством були покладені додаткові вимоги перш за все з виконання своїх державних охоронних функцій, що на думку позивача є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідача звільнено зі служби в поліції наказом Управління поліції охорони в Харківській області від 11.02.2021 (наказ № 58о/с), і починаючи з 16.02.2021 року відповідач не перебуває у службових (трудових) правовідносинах з позивачем.

Враховуючи, що постанова Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29.09.2020, якою відповідача було визнано винним у вчиненні передбаченого ст.124 КУпАП адміністративного правопорушення, тобто у спричиненні ДТП, набрала чинності 05.01.2022, право вимоги про стягнення коштів у позивача виникло з 05.01.2022, а до суду позов подано лише 16.05.2023, тобто поза межами тримісячного строку, визначеного ч.2 ст.122 КАС України.

Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, керуючись ч.1-3 ст. 123 КАС України, виходив з того, що у позивача відсутні поважні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

При цьому суддя не погодилась з доводами відповідача, викладеними у заяві про поновлення строку для звернення до суду з позовом щодо відсутності пропуску строку (оскільки заподіяння шкоди службовцем не є складовою проходження публічної служби, а її відшкодування є видом цивільно-правової відповідальності, при визначенні строку звернення до суду з даними позовними вимогами, необхідно застосовувати ст.4 Закону № 160-ІХ, за якою такий строк становить 3 роки) та зазначила, що положеннями вказаної норми передбачено строк, протягом якої особа може бути притягнута до відповідальності, тоді як строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди, зазначеним Законом не встановлені, а встановленні КАС України, а саме ч.2 ст.122 КАС України.

Надаючи правову оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо встановлених обставин справи, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, служба в органах поліції.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що відповідач, перебуваючи на посаді поліцейського взводу реагування роти Управління поліції охорони, що відноситься до публічної служби, у період здійснення ним установлених повноважень, пов`язаних з виконанням завдань і функцій державного органу, керуючи службовим автомобілем марки ЗАЗ LANOS д.н. НОМЕР_1 на перехресті пр. Гагаріна та пр. Героїв Сталінграду у місті Харкові допустив зіткнення (ДТП) з іншим автомобілем «Volkswagen Gadde» д.н. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 , чим завдав шкоди державі в особі Управління поліції охорони в Харківській області шляхом пошкодження при ДТП автомобіля марки ЗАЗ LANOS д.н. НОМЕР_1 , який є державною власністю та належить позивачу на праві оперативного управління.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 у справі № 818/1688/16 (на яку також робить посилання позивач в апеляційній скарзі) з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі №755/2258/17 та зазначила, що у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Позивач, посилаючись на майновий характер предмета позову, стверджує про відсутність в КАС України прямої норми щодо строків стягнення майнової шкоди та наявності підстав для застосування ст. 4 Закону № 160-ІХ, відповідно до якої особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Водночас приписами Закону № 160-ІХ не визначено строків звернення до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди.

Такий висновок суду апеляційної інстанції повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 620/1720/20 та від 06.04.2023 у справі 320/7204/21.

Тобто, перебіг строку звернення до суду з цим адміністративним позовом на час звернення позивача до суду визначається приписами КАС України.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 620/1720/20, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом частин першої-третьої, п`ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Управління поліції охорони в Харківській області звернулося до суду з цим позовом 16.05.2023, про що свідчить відбиток штампу на першому аркуші позову (доказів зворотного матеріали справи не містять), при цьому про порушення свого права було обізнано не пізніше 29.09.2020 (дата прийняття постанови Комінтернівським районним судом міста Харкова у справі № 641/4884/20, якою Бочарова було визнано винним у вчиненні передбаченого ст.124 КУпАП адміністративного правопорушення. 05.01.2022 постановою Харківського апеляційного суду у задоволенні апеляційної скарги відповідача було відмовлено, а постанову Комінтернівським районним судом міста Харкова у справі № 641/4884/20 залишено без змін. З 16.02.2021 відповідач не перебуває у службових (трудових) правовідносинах з позивачем.

12.11.2022 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 на замовлення позивача було складено Звіт дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 12.11.2022 № 01/11/2022Р (далі скорочено - Звіт), згідно з яким: ринкова вартість автомобіля ЗАЗ LANOS д.н. НОМЕР_1 на момент пошкодження складає: 117181,00 грн; вартість автомобіля ЗАЗ LANOS д.н. НОМЕР_1 у пошкодженому стані складає: 20592,50 грн; матеріальний збиток, завданий власникові ЗАЗ LANOS д.н.21-0341, в результаті його пошкодження при ДТП із включенням в розрахунку ПДВ на вартість запчастин складає 117181,00 грн.

Отже, 12.11.2022 позивач був обізнаний і про розмір збитків (шкоди), спричинених відповідачем під час ДТП.

Таким чином, звернення Управління поліції охорони в Харківській області до суду з позовом 16.05.2023 відбулося з пропуском строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви, зокрема з`ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з частинами першою-третьою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року по справі № 520/11225/23 позов Управління поліції охорони в Харківській області залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - 10 календарних днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зі змісту вказаної ухвали убачається, що позовна заява була подана до суду поза межами тримісячного строку, визначеного ч.2 ст.122 КАС України, тобто з порушенням вимог ст.122 КАС України. Однак, заяви про поновлення строку звернення до суду подано не було.

На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року по справі № 520/11225/23 позивачем 25.05.2023 подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Відповідного до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Тобто, повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Колегія суддів звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Разом з цим, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, наданої на виконання ухвали суду від 19.05.2023, підстави є фактично твердженнями про те, що строк звернення до суду становить 3 роки, а не три місяці.

Щодо посилань позивача на запровадження на території України воєнного стану, колегія суддів зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено відповідними Указами Президента України та який діє і на теперішній час.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Таким чином саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду з позовом без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність такого звернення та без надання відповідних доказів того, яким чином введення військового стану вплинуло на роботу Управління поліції охорони в Харківській області та унеможливило звернення до суду у строк, становлений ч.2 ст.122 КАС України.

Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, суд не вбачає поважних причин для його поновлення, оскільки, останній не конкретизував межі впливу запровадження такого стану на роботу працівників Управління поліції охорони в Харківській області, що, зокрема, відповідають за своєчасне подання позовних заяв та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Колегія суддів зазначає, що тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Доводи позивача про те, що у період з лютого по вересень 2022 року, у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, працівники Управління були залучені до виконання завдань, пов`язаних із забезпеченням державних охоронних функцій, є неприйнятними, оскільки, як вже зазначалось вище, до суду позивач звернувся 16.05.2023, тобто через вісім місяців після вересня 2022 року, крім того, матеріали справи не містять доказів наявності таких непереборних обставин у роботі Управління поліції охорони в Харківській області у спірний період, що унеможливили своєчасне звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

Жодних інших доказів у підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення із цим позовом позивач до суду не надав.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Разом з тим, судом першої інстанції було роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.122, ст.169, ч.4 ст.229, ч.4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Харківській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 по справі № 520/11225/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій