Постанова

від 06.10.2023 по справі 460/52796/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/52796/22 пров. № А/857/12019/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Гудима Л.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року (головуючий суддя Комшелюк Т.О., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства «Промінь» до Головного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Селянське (фермерське) господарство «Промінь» звернулося до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління ДПС у Харківській області в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 05.09.2022 № 000036970901.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій № 000036970901 від 05 вересня 2022 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20.

Застосувавши норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України Верховний Суд сформулював такий висновок. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлені як виключення з визначення «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Верховний Суд зауважив, що для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. У спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання. Не встановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Також у цій постанові касаційного суду зазначено, що перевірка дотримання вимог Закону №481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону №481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Позивачем надано в якості доказів, а саме: договір поставки нафтопродуктів №120421/КТ від 12.04.2021року, додатковою угодою від 12.04.2021 №120421/2КТ, актом приймання - передачі до договору оренди с/г техніки загальною місткістю паливних баків 3660л. від 01.04.202Іроку укладеного з ПП «АГРОПРОГРЕС»,

Рахунок фактури від 14.04.2021року на паливо кількістю 19250л.,

акцизну накладну від 30.04.2021р №6211 на 19250л .

Крім того, позивач до матеріалів справи долучив лімітно - забірні картки на отримання ПММ.

Лімітно - забірна картка - це документ, що служить підтвердженням для списання ПММ зі складу сільськогосподарського підприємства.

Однак, судом не встановлювались обставини, де і яким чином зберігалось пальне.

Не досліджувався судом, яким чином відбувався відпуск палива по талонах для сільськогосподарської техніки, а саме: комбайнів, оприскувачів, тракторів, вантажних автомобілів, яке розлито в паливні баки.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 13.01.2022 по 21.01.2022 ГУ ДПС у Харківській області, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, частини першої статті 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального», на виконання наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 12.01.2022 № 207-п, відповідно до направлень на проведення перевірки від 12.01.2022 № 337, № 338, була проведена фактична перевірка Селянського (Фермерського) господарства «Промінь» за місцем провадження господарської діяльності: вул. Гагаріна, 61, с. Власівка, Кегичівський район, Харківська обл. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в сфері виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС.

За результатами проведення фактичної перевірки, 24.01.2022 складено акт про результати фактичної перевірки № 1579/20-40-09-01-03/22619390.

Перевіркою встановлено, що згідно реєстру акцизних накладних Системи електронного адміністрування реалізації пального за період з 01.04.2020 року по 21.01.2022 року, СФГ «Промінь» отримувало пальне (важкі дистиляти (газойли) з кодом УКТЗЕД 2710194300) в загальній кількості 19250л.

Виходячи зі змісту акцизної накладної та наданої до перевірки видаткової накладної вбачається, що доставка та відвантаження пального здійснювалось від ТОВ «Глобал Енерджи» (код 39189072) за адресою: вул. Гагаріна, 61, с. Власівка, Кегичівський район, Харківська обл. При реєстрації вказаної акцизної накладної постачальник зазначив наступні критерії: код операції « 3», умови оподаткування « 0», напрямок використання « 0». Дані критерії використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання не платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Отже, проведеною перевіркою встановлено, що у період з 01.04.2020 по 21.01.2022 позивач приймав та зберігав пальне для потреб власного споживання за адресою: вул. Гагаріна, 61, с. Власівка, Кегичівський район, Харківська обл., за відсутності ліцензії чим порушено вимоги частини 1, частини 9 статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального».

23.02.2022 СФГ «Промінь» було подано заперечення на акт фактичної перевірки в яких позивач не погодився із висновками акта перевірки та просив їх переглянути з підстав, наведених у запереченнях.

Згідно п. 1.6.3.4. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 04.09.2020 №470, у разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, територіальний орган ДПС, який проводив фактичну перевірку, у день реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє системою електронного документообігу його електронну копію та копію інших матеріалів перевірки до територіального органу ДПС за основним місцем обліку платника податків, та не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації акта (довідки) направляє акт (довідку) і відповідні матеріали у паперовій формі.

Листом від 12.08.2022 № 2973/7/20-40-09-01-08 ГУ ДПС у Харківській області були направлені до ГУ ДПС у Рівненській області матеріали фактичної перевірки СФГ «Промінь».

На підставі акта перевірки № 1579/20-40-09-01-03/22619390 від 24.01.2022 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій № 000036970901 від 05.09.2022, яким до Селянського (Фермерського) господарства «Промінь» застосовано штрафну санкцію, передбачену статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин», що використовуються в електронних сигаретах та пального у вигляді штрафу на суму 500000грн.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням про застосування штрафних санкцій оскаржив його до Державної податкової служби України.

Рішенням за результатами розгляду скарги № 15705/6/99-00-06-03-02-06 від 30.11.2022, скаргу СФГ «Промінь» було залишено без задоволення, а рішення про застосування штрафних санкцій № 000036970901 від 05.09.2022 без змін.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно акту перевірки № 1579/20-40-09-01-03/22619390 від 24.01.2022 працівниками ГУ ДПС у Харківській області встановлено зберігання СФГ «Промінь» пального без наявності ліцензії, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».

У даній спірній ситуації судом першої інстанції правильно враховано, що відповідно до абзацу першого преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено ст.15 Закону №481/95-ВР.

Згідно з приписами статті 15 Закону № 481/95-ВР імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно із статтею 17 Закону України №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500000 гривень.

При цьому, частиною 22 статті 18 Закону України № 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

В ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно реєстру акцизних накладних Системи електронного адміністрування реалізації пального за період з 01.04.2020 по 21.01.2022 встановлено, що СФГ «Промінь» отримувало пальне (важкі дистиляти (газойли) з кодом УКТЗЕД 2710194300) в загальній кількості 19250л.

Виходячи зі змісту акцизної накладної та наданої до перевірки видаткової накладної вбачається, що доставка та відвантаження пального здійснювалось від ТОВ «Глобал Енерджи» (код 39189072) за адресою: вул. Гагаріна, 61, с. Власівка, Кегичівський район, Харківська обл.

При реєстрації вказаної акцизної накладної постачальник зазначив наступні критерії: код операції « 3», умови оподаткування « 0», напрямок використання « 0».

Дані критерії використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання не платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

На момент проведення фактичної перевірки також відсутні ліцензії на право зберігання пального.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції врахував, що за визначенням, наведеним у пп. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємкостей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1 000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливо роздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємкостей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливо роздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 481/95-ВР, місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Частиною 1 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

З рахуванням наведенеого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Таким чином, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.

Такий висновок відповідає роз`ясненню ДФС України від 15 серпня 2019 року № 3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, в якому зазначено, що у розумінні Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

Водночас, наведеною вище нормою Закону визначено, що не є акцизним складом, зокрема, паливний бак, як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

12 квітня 2021 року між СФГ «Промінь» та ТОВ «Глобал Енерджи» (код ЄДРПОУ 39189072) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 120421/КТ (а. с.27-30).

Відповідно до п. 2.1. Договору Продавець зобов`язується передавати у власність і відпускати Покупцеві нафтопродукти через мережу автозаправних станцій Продавця по одноразових бланках-дозволу (талонах), які дають право на отримання нафтопродуктів і належать Покупцю, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати нафтопродукти згідно умов Договору.

На виконання вказаного договору ТОВ «Глобал Енерджи» виставлено рахунок фактуру № СФ-000271 від 14.04.2021 на паливо дизельне СВРО 5 загальною кількістю 19250 л.

Паливо фактично відпускалось по талонах, по мірі господарської необхідності та на зберігання до СФГ «Промінь» не надходило, що підтверджується видачою талонів для заправки № 000000136 від 14.04.2021, № 000000134 від 14.04.2021, № 000000133 від 14.04.2021, № 000000131 від 14.04.2021, № 000000132 від 14.04.2021 (а. с. 64-92).

Вказані обставини підтверджуються видатковими накладними від 04.05.2021, 05.05.2021, 06.05.2021, 07.05.2021, 08.05.2021, 09.05.2021, 10.05.2021, 11.05.2021, 11.05.2021, 12.05.2021, 14.06.2021, 15.06.2021, 16.06.2021, 17.06.2021, 20.10.2021, 21.10.2021, 22.10.2021, 25.10.2021, 27.10.2021, 28.10.2021, 29.10.2021, 30.10.2021 та 31.10.2021 відповідно до яких усе паливо було отримано підприємством СФГ «Промінь» у ТОВ «Глобал Енерджи» в рамках договору № 120421/КТ та було розлито у паливні баки сільськогосподарської техніки (а. с. 39-54).

Зазначене паливо було придбано для заправки для:

- вантажного автомобіля КАМАЗ 5320, НОМЕР_1 ;

- вантажного автомобіля КАМАЗ САМОСКИД 55111 НОМЕР_2 ;

- трактора колісного FENDT936 VARIO НОМЕР_3 ;

- трактора колісного ХТЗ 150К- 09 13447 TH;

- комбайна зернозбирального JOHN DEERE Т670, НОМЕР_4 ;

- комбайна зернозбирального NEW HOLLAND СХ8.80 17508 АХ

- обприскувача самохідного BERTHOUD RAPTOR 3240 16722.

Дані автомобілі та сільськогосподарська техніка використовувалась СФГ «Промінь» на підставі договору оренди з ПП «Агропрогрес» від 01.04.2021 для забезпечення господарської діяльності СФГ «Промінь» (а. с. 31-38).

Вказані докази підтверджують, що придбане СФГ «Промінь» пальне не зберігається, а використовуються виключно для заправки транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, наявних у СФГ «Промінь».

Судом першої інстанції, також встановлено, що паливно-мастильні матеріали, які придбаваються позивачем для здійснення господарської діяльності, не перепродаються і не зберігаються у спеціальних визначених Законом місцях для зберігання пального, а використовуються виключно для заправки наявних у позивача транспортних засобів, шляхом заправки пального на автозаправних станціях з використанням паливних карток (талонів) безпосередньо в паливний бак транспортного засобу.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, що ні транспортні засоби, які позивач використовує, ні паливні баки таких транспортних засобів та сільськогосподарського обладнання, не є місцем зберігання пального в контексті ст. 1, ст. 15 Закону України № 481/95-ВР та пп. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції вірно вважав, що у позивача не виникав обов`язок отримання ліцензії на провадження діяльності із оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального.

Також, суд правильно вважав, що акцизні накладні не є достатнім доказом того, що СФГ «Промінь» фактично зберігало пальне. Дані накладні свідчать лише про факт придбання (купівлі) пального, яке воно використовувало у власній господарській діяльності.

Згідно наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 12.01.2022 № 207-п, підставою проведення перевірки є підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону №481/95-ВР покладені на відповідача.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі № 140/391/19.

Статтею 61 ПК України визначено порядок податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення.

Згідно з п. 61.2 ст. 61 ПК України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статі 39 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, передбачений термін податкова інформація для цілей оподаткування розуміється у значенні, визначеному Законом України Про інформацію.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з частиною 2 цієї ж статті зазначеного Закону правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Отже, порядок збирання та використання податкової інформації регулюється Податковим кодексом України, а в частині, яка ним не врегульована - іншими законодавчими актами.

Як передбачено пунктом 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних: базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Отже, підпункт вказаної норми передбачає як підставу проведення фактичної перевірки, здійснення функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону № 481/95-ВР покладені на відповідача.

Таким чином, призначення перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача були наявні підстави для призначення перевірки СФГ «Промінь»

Розглядаючи даний спір, судом першої інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» «Москаль проти Польщі»).

У справі «Новік проти України» (18 грудня 2008 року) Суд зробив висновок, що «надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля».

Також, враховано рішення Європейського суду з прав людини у справах «Сєрков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1, ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №460/52796/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді Л. Я. Гудим А. Р. Курилець