Постанова

від 27.09.2023 по справі 925/1368/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Справа№ 925/1368/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Янчик М. І.

від відповідача: Павленко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Час Ойл"

на рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2023 (повний текст складено 24.04.2023)

у справі № 925/1368/22 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Час Ойл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Ел Пі Джи"

про встановлення факту господарських взаємовідносин та зобов`язання виконати умови договору

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Час Ойл" (далі - ТОВ "Час Ойл"; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Ел Пі Джи" (далі - ТОВ "Сокар Ел Пі Джи"; відповідач), у якому, з урахуванням прийнятої до розгляду місцевим судом заяви про уточнення позову, просив:

встановити факт господарських взаємовідносин (здійснення правочинів), а саме факту здійснення поставок нафтопродуктів - бітуму нафтового дорожнього відповідачем позивачу протягом 2021 - 2022 років за договором поставки від 28.05.2019 №165-Б за залізничними накладними згідно переліку (період з 16.11.2021 по 04.01.2022);

зобов`язати відповідача виконати п.5.3 договору поставки від 28.05.2019 №165-Б щодо поставок бітуму нафтового дорожнього протягом 2021-2022 років.

Позивач обґрунтовує свій позов невиконанням відповідачем обов`язків, встановлених пунктом 5.3 зазначеного договору щодо надання первинних документів на поставлений та оплачений товар в період з листопада 2021 по лютий 2022 рік, що є істотним порушенням умов договору та унеможливлює належне ведення позивачем бухгалтерської, фінансово-господарської та податкової звітності.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.04.2023 у справі №925/1368/22 в задоволенні позову відмовлено повністю з підстав недоведеності порушених прав позивача та неналежного способу захисту, обраного позивачем.

Позивачем до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2023 у справі №925/1368/22, в якій просить суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Підставами для скасування судового рішення позивач зазначає: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що:

- суд першої інстанції не врахував висновок науково-правової експертизи від 06.10.2022 про набуття права власності на товар за договором поставки №165-Б від 28.05.2019 та аудиторський висновок від 09.11.2022 про фактичні результати обсягів господарських операцій з відповідачем, виконаний на замовлення позивача ТОВ "НВ Аудит Україна".

- непередання відповідачем первинних документів на виконання договору протягом 2021-2022 років порушує його право на належне формування податкового обліку, що уможливлює застосування до позивача, як платника податків, штрафних санкцій;

- внаслідок непередання відповідачем первинних документів на поставку товару позивач був позбавлений права віднесення сум до податкового кредиту з ПДВ в період необхідної реєстрації податкових накладних відповідачем щодо поставок товару, які відбулись протягом 2021-2022 років;

- порушення відповідачем Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України. Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного Комітету України з питань Технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, ставить в залежність позивача щодо належного виконання ним вимог цього нормативного документа, як отримувача нафтопродуктів, та порушення його права щодо оприбуткування, володіння та розпорядження товаром;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обрання позивачем неналежного способу захисту.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення місцевого суду - без змін. Зазначив, що місцевий суд при прийнятті рішення вірно врахував, що до юрисдикції господарських судів не віднесено встановлення фактів, що мають юридичне значення. Щодо зобов`язання виконати умови договору поставки, відповідач стверджує про недоведеність факту істотного порушення ним умов договору, висновки місцевого суду в цій частині вважає обґрунтованими. Позивачем не здійснено 100 % передоплати за товар кількістю 2638,9 тон. В залізничних накладних вказано відповідача, а не позивача, тому такий товар призначався для отримання відповідачем і лише після такого отримання можливий продаж відповідачем контрагенту, зокрема, позивачу. Отримавши такий товар, отримувачем за яким мав бути відповідач, позивач не передав залізничні накладні протягом двох днів відповідачу на виконання п. 5.13 договору. Відтак у відповідача були відсутні підстави для складання актів приймання-передачі товару, який ним самим не був отриманий, всупереч залізничним накладним СМГС БЧ отримувачем ТОВ "Сокар Ел Пі Джи".

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем включено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в апеляційному суді (50 000 грн).

Справа № 925/1368/22 перебувала в провадженні суддів Разіної Т.І, Тарасенко К.В., Іоннікової І.А.

У зв`язку із звільненням Разіної Т.І. з посади судді за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/590/23 від 31.07.2023 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 справу прийнято до провадження колегією суддів у визначному складі та призначено до розгляду на 27.09.2023.

У судовому засіданні 27.09.2023 представник позивача надав свої пояснення по суті спору, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржене рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні 27.09.2023 представник відповідача надав свої пояснення по суті спору, просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржене судове рішення залишити без змін.

Розгляд заяв, клопотань учасників справи

Від відповідача 31.07.2023 до суду надійшла заява, у якій просить суд врахувати інформацію, викладену в листі Головного слідчого управління Національної поліції України від 17.07.2023 № 26486/24/1/2-2023/вс з повідомленням про підозру від 17.07.2023 та витяг з ЄДРПОУ щодо повноважень підписанта (копії додані до заяви).

Відповідно до імперативних положень частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (схожий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16).

В своїй заяві відповідач посилається на доказ, який датований вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, тобто доказ, якого не існувало на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів (нових) у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Навпаки саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні заяви відповідача про врахування зазначеного доказу у розгляді даної справи.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

29.05.2019 між ТОВ "Час Ойл", як покупцем, та ТОВ "Сокар Ел Пі Джи", як постачальником, був укладений договір поставки № 165-Б.

Згідно з п. 1.1. постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти, а саме бітум нафтовий дорожній (надалі - товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість.

Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у додаткових угодах, що складаються постачальником та підтверджуються шляхом підписання покупцем на умовах даного договору.

До додаткової угоди в розумінні цього договору також прирівнюються видаткова накладна на товар та/або акт прийому-передачі товару, підписані сторонами.

Відповідно до п. 2.1. договору кожна додаткова угода, укладена у рамках договору, не скасовує і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, якщо в ній не зазначено інше.

Відповідно до п. 3.4. договору, при поставці товару залізничним транспортом, загальна кількість відвантаженого товару може відрізнятись від вказаного у відповідній додатковій угоді на +/-15% (відсотків).

Відповідно до п. 3.6. договору точна кількість поставленого товару відображається в перевізних документах на товар та в акті прийому-передачі товару.

Відповідно до п. 4.1. поставка товару в межах даного договору може здійснюватися в порядку і в терміни, передбачені в додатковій угоді до даного договору, на наступних умовах поставки:

а) EXW - назва підприємства, адреса, вказані у відповідній додатковій угоді до даного договору;

і/або

б) FCA - станція або пункт відправлення/естакади наливу на території, вказаній у відповідній додатковій угоді до даного договору;

і/або

в) СРТ - станція або пункт призначення, вказані у відповідній додатковій угоді до даного Договору.

сторони можуть погодити й інші умови поставки партії товару у відповідній додатковій угоді до даного договору.

В п. 4.1.2. договору, сторони зазначили, що умови поставок кожної партії товару узгоджуються сторонами у відповідних додаткових угодах.

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що зобов`язання сторін у зв`язку з поставкою партії товару можуть конкретизуватися і змінюватися у відповідних додаткових угодах до Договору.

Відповідно до п. 4.2.1. договору у випадку поставки товару на умовах FCA, транспортування товару до станції або пункту призначення організовується постачальником, якщо інше не буде погоджено сторонами у відповідній додатковій угоді до даного договору. При цьому постачальник виставляє покупцю окремий рахунок за послуги перевезення товару, а покупець зобов`язаний сплатити його протягом 1-го дня з дня виставлення відповідного рахунку, якщо інше не зазначене в додаткових угодах до договору.

Згідно з п. 4.3. договору постачальник зобов`язується повідомити покупця про факт поставки товару (крім поставки товару на умовах EXW) шляхом відправлення покупцю за допомогою факсимільного або електронного зв`язку повідомлення, що містить інформацію про кількість поставленого товару.

Згідно з п. 4.4. договору, у випадку поставки товару на умовах FCA або СРТ, покупець зобов`язаний надати постачальнику письмову заявку з зазначенням в ній реквізитів і адреси вантажоодержувачів, а також письмові підтвердження станцій призначення (вантажоодержувача у пункті призначення) щодо готовності прийняти товар у відповідності з поданою заявкою. У випадку, якщо інший термін подання заявки і письмових підтверджень станцій призначення (вантажоодержувача у пункті призначення) щодо готовності прийняти товар не встановлений у додатковій угоді до даного договору, вони повинні бути надані покупцем постачальнику одночасно з підписаним екземпляром відповідної додаткової угоди до даного договору.

Покупець зобов`язаний надати постачальнику підписаний екземпляр відповідної додаткової угоди протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання від постачальника.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець проводить приймання товару по кількості і якості відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України. Міністерства економіки України. Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного Комітету України з питань Технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008. № 281/171/578/155, Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України і Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року № 271/121 у відповідності до діючого законодавства України, а також у відповідності з умовами даного договору.

Згідно з п. 5.2. договору покупець зобов`язаний прийняти поставлений постачальником товар, здійснивши зі своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення передачі й отримання товару. Покупець не може відмовитись від приймання товару.

У п. 5.3. договору сторони визначили, що за результатами поставки товару сторони підписують акт прийому-передачі товару та, або видаткову накладну.

Згідно з п. 5.4. договору у термін не пізніше 3-х робочих днів з моменту одержання покупцем акту прийому-передачі товару (видаткової накладної), покупець зобов`язаний підписати акт прийому-передачі товару (видаткову накладну) і один оригінальний екземпляр направити постачальнику по факсу з одночасним відправленням оригіналу рекомендованим листом.

У разі якщо протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати направлення покупцю оригіналів актів прийому-передачі товару (видаткових накладних) постачальник не отримає від покупця підписаних документів або мотивованих і документально підтверджених письмових заперечень по суті отриманих документів, направлені постачальником покупцю акти прийому-передачі товару (видаткові накладні) будуть вважатися повною мірою узгодженими покупцем і в подальшому не підлягають оскарженню.

При умовах поставки товару на умовах FCA-естакада наливу нафтопродуктів/пункт відправлення, зазначених у відповідній додатковій угоді до даного договору, завантаження товару (товарної партії) та видачу відповідних документів на вантаж постачальник здійснює на підставі пред`явлених покупцем документів на підтвердження повноважень представника покупця щодо отримання товару, при цьому загальна кількість поставленого товару визначається у розмірі, що зазначені в товарно-транспортних накладних. (п. 5.5. договору)

Покупець має право виставити постачальнику претензію по якості товару не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки товару, за умови дотримання покупцем вимог, визначених даним договором і положеннями Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України в частині, що не суперечить даному договору. (п. 5.6. договору)

Відповідно до п. 5.8. договору у даному договорі, залежно від умов поставки товару, дата поставки, виникнення права власності на товар та перехід ризиків по його втраті, нестачі, пошкодженні (псуванні) від постачальника до покупця визначаються наступним чином:

а) при поставці товару на умовах EXW (незалежно від місця передачі товару) з моменту підписання між сторонами акту прийому-передачі товару згідно оплачених обсягів;

б) при поставці товару па умовах FCA - естакади наливу нафтопродуктів/пункти відправлення, зазначені у відповідній додатковій угоді до даного договору / СРТ - станція або пункт призначення, вказані у відповідній додатковій угоді до даного договору дата штемпеля станції або пункту відправлення на залізничній або товарно-транспортній накладній про прийняття товару залізницею або автотранспортом до перевезення відповідно;

в) при поставці автомобільним транспортом - дата, яка вказана в товарно-транспортній накладній, акті прийому-передачі товару.

У п. 5.13 договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний забезпечити отримання постачальником завірених підписом і печаткою покупця і/або Вантажоодержувача копій залізничних накладних на товар з відмітками станції призначення про прибуття товару і про видачу товару покупцю і/або вантажоодержувачу. Копії залізничних накладних відправляються за допомогою факсимільного зв`язку протягом 2 (двох) робочих днів із дня проставляння зазначених відміток з одночасним їхнім відправленням рекомендованим листом.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата товару (партії товару) здійснюється на умовах 100 % передоплати, якщо інше не передбачено у додатковій угоді до даного договору.

Згідно п. 6.3. договору покупець зобов`язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару протягом одного дня з дати підписання додаткової угоди, якщо інше не передбачене сторонами в додатковій угоді до даного договору.

Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку (п. 6.4. договору).

Відповідно до п. 6.7. договору сторони щомісячно звіряють заборгованість по договору шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків, при цьому кожна із сторін зобов`язана протягом 15-ти календарних днів місяця, наступного за звітнім, після отримання від іншої сторони акту звірки взаєморозрахунків, підписати його та надати його іншій стороні. В разі необхідності акти звірки взаєморозрахунків складаються за вимогою сторін.

Пунктом 6.8. договору передбачено, що якщо в результаті звірки взаєморозрахунків буде виявлено, що сум грошових коштів, отриманих від покупця на оплату партії товару за відповідною додатковою угодою до даного договору:

а) недостатньо для покриття вартості поставленої партії товару - покупець протягом 1 (одного) банківського дня після підписання: сторонами акту звірки взаєморозрахунків перераховує постачальнику грошову суму, якої не вистачає;

б) перевищує вартість поставленої партії товару - постачальник відшкодовує покупцю надлишок суми, на підставі листа покупця і підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 7.1. договору сторони зобов`язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема в частині, пов`язаній із своєчасним проведенням оплат, отриманням рахунків, за якими проводяться оплати, оформленням документів та інше.

Згідно з п. 11.3. договору зміни, доповнення до договору, а так само розірвання договору оформлюються тільки в письмовій формі як додаткові угоди, підписуються уповноваженими представниками та скріплюються печатками сторін.

Пунктом 12.1. договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2019 року в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків до повного виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до п. 12.3. договору усі додаткові угоди до договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін та діють протягом строку дії цього договору.

Згідно п. 12.4. договору його дія припиняється:

- повним виконанням сторонами своїх зобов`язань за цим договором;

- за згодою сторін;

- за вимогою однієї із сторін (сторона, яка виступає ініціатором припинення дії договору зобов`язана одночасно з наданням іншій стороні повідомлення про дострокове припинення дії договору, надати акт звірки взаєморозрахунків. Сторона, яка отримала акт звірки взаєморозрахунків, зобов`язана розглянути його протягом 5 (п`яти) робочих днів, підписати його та надати його другій стороні, або в той самий строк надати стороні усі зауваження до акту звірки взаєморозрахунків. Усі взаєморозрахунки відносно акту звірки виконуються протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту його підписання). Після завершення взаєморозрахунків дія договору припиняється.

Сторони також підписували додаткові угоди до договору, зокрема, додаткову угоду № 01 від 28.05.2019, про таке:

1. Сторони за обопільною згодою вирішили, що оплата поставленого за даним договором товару (партії товару) в період з 01 червня 2019 року по 31 грудня 2019 року здійснюватиметься на умовах відстрочення оплати.

2. Протягом періоду визначеного у п. 1 даної додаткової угоди покупець повинен оплатити поставлений товар (партію товару) не пізніше ніж через 1 (один) місяць з дати поставки товару (партії товару).

3. Протягом періоду визначеного у п. 1 даної додаткової угоди п. п. 6.1., 6.3. договору призупиняють свою дію, якщо сторонами не буде погоджене інше в Додатковій угоді до Договору.

4. Всі інші права та обов`язки сторін за договором залишаються без змін.

До матеріалів справи залучено копію листа позивача від 30.12.2019 №07/06-19, адресованого відповідачу, за змістом якого повідомляється:

"…У період з 01 червня 2019 року по 30 грудня 2019 року включно, Постачальником було поставлено Покупцеві 13 688,16 тон товару на суму 165 298 266,61 грн разом з ПДВ.

Враховуючи умови Додаткової угода №01, оплату товару, поставку якого було здійснено Постачальником протягом червня 2019 року - грудня 2019 року, Покупець протягом 2019 року не здійснював.

Разом з тим, приймаючи до уваги важливість подальшої співпраці з ТОВ «СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ», у період з 01 червня 2019 року по 31 грудня 2019 року ТОВ «ЧАС ОЙЛ» було сплачено на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі поставки, авансові платежі за товар, поставок майбутніх періодів, на суму 126 854 676,70 грн разом з ПДВ.

Враховуючи п. 3 Додаткової угоди №01 та відсутність у Договорі поставки №165-Б від 28 травня 2019 року права сторін здійснювати зміну умов договору в односторонньому порядку, зокрема зарахування сплачених Покупцем авансових платежів за товар поставок майбутніх періодів у рахунок заборгованості за поставку товару попередніх періодів, ТОВ «ЧАС ОЙЛ» просить:

- зарахувати внесені ТОВ «ЧАС ОЙЛ» у період з 01 червня 2019 року по 31 грудня 2019 року авансові платежі у розмірі 126 854 676,70 грн разом з ПДВ, за товар, який було поставлено ТОВ «СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ» протягом червня 2019 року - грудня 2019 року за Договором поставки;

- оплату різниці між сумою, на яку було поставлено товар Покупцеві протягом червня 2019 року - грудня 2019 року, та сумою зарахованих вищезгаданих авансових платежів, яка дорівнює 38 443 589,91 відстрочити до 2023 року.

У разі відсутності заперечень щодо вищезазначених пропозицій, товариство буде вважати їх прийнятими ТОВ "Сокар Ел Пі Джи"."

Посилаючись на зміст цього листа позивач стверджує, що заборгованість за отриманий позивачем від відповідача товар, що поставлений у червні-грудні 2019 року у сумі 38 443 589,91 грн відстрочено до 2023 року, а платежі, що здійснювалися у 2020-2022 роках були авансовими платежами за майбутні поставки.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти таких тверджень, оскільки такий лист не він отримував і сторонами не погоджено таких змін в оплаті товару. Відповідач стверджує, що кошти, які перераховувались у вказаний період, надходили на рахунок погашення заборгованості за вже поставлений товар у попередніх періодах, що у свою чергу підтверджується оборотно-сальдового відомістю, з якої вбачається наявність постійної заборгованості позивача перед відповідачем (копію надано до відзиву на позов).

В матеріалах справи відсутні докази вручення/направлення позивачем відповідачу листа від 30.12.2019 № 07/06-19.

Додатковою угодою № 01 від 28.05.2019 сторони відстрочили оплату товару, що поставлявся у період з 01.06.2019 по 31.12.2019 лише на один місяць з дати поставки товару, тому строки оплати за такий товар наставали через місяць після здійснення поставки. У подальшому після 31.12.2019 поставка мала здійснюватися за умовами договору на умовах 100 % передоплати (оскільки період, вказаний у додатковій угоді №01 закінчився).

Сторонами не заперечується, що поставка товару у 2021-2022 роках відбувалася на підставі договору.

Позивач стверджує, що у листопаді 2021 року - січні 2022 року відбулися поставки товару, що оплачені позивачем і на які відповідач не видав акти приймання-передачі, чим допустив істотне порушення договору.

Водночас відповідачем до матеріалів справи залучено за вказаний період копії актів приймання-передачі товару (№№ 920, 918, 919, 917, 916, 915 від 01.11.2021; №№921, 922, 923, 925, 926, 927, 928, 929, 930, 931 від 16.11.2021; №№ 932,933 від 01.12.2021; №№934, 935,936, 937 від 16.12.2021; №№938,939 від 30.12.2021; №№940,941 від 31.12.2021; № 4 від 11.01.2022) (т.2,а.с.25-51), що підтверджують обставину належної взаємодії сторін на підставі договору. По таким актам прийому-передачі у позивача претензій до відповідача немає. Позивач сплачував за товар, отриманий за такими актами прийому-передачі, що підтверджується банківськими виписками.

Стосовно попередньої оплати, то судом встановлено на підставі банківських виписок обох сторін, що позивач розрахувався за товар, що ним отримано і на який видані всі акти приймання-передачі. Відповідач правомірно зараховував всі здійснені позивачем платежі за поставлений товар, в тому числі у період червень-грудень 2019 року, оскільки відстрочка по ним була лише на один місяць з дня поставки, а доводи відповідача про відстрочку до 2023 року не знайшли свого підтвердження.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем попередньої оплати на товар, як зазначає позивач орієнтовною кількістю 2 638,9 т, що є обов`язковою умовою для поставки товару відповідно до умов договору (п. 6.1.).

На підтвердження поставки позивач надає односторонні акти (внутрішні) про прийняття товару до обліку: від 17.11.2021, 24.11.2021, 26.11.2021, 17.12.2021, 28.12.2021, 09.01.2022, 15.01.2022, 27.01.2022, що підписані комісією у складі трьох працівників позивача. Комісія створена відповідно до наказів генерального директора ТОВ «Час Ойл» № 10 від 17.11.2021 та № 1 від 09.01.2022.

Складення таких актів не передбачене ні умовами укладеного сторонами договору, ні чинним законодавством.

У таких актах про прийняття товару до обліку міститься посилання на залізничні накладні, копії яких подані позивачем до суду першої інстанції, номери вагонів та кількість товару повністю відповідають відомостям, зазначеним у актах.

Так, позивач у відповіді на відзив стверджує, що товар, який прибув відповідно до поданих залізничних накладних СМГС БЧ, поставлений позивачу відповідачем на підставі договору, оскільки у п. 25 зазначено "Информация не предназначенная для перевозчика, № договора на поставку", кінцевим вантажоотримувачем бітуму нафтового є ТОВ "Час Ойл".

Водночас, з відомостей, зазначених у накладних отримувачем вказано ТОВ «Сокар Ел Пі Джи», отже товар лише після отримання відповідачем міг бути переданий покупцю, зокрема, позивачу.

Залізничні цистерни, якими перевезено товар перебувають в суборенді позивача, що підтверджується договором від 01.09.2021 № 01/09-2021-01 суборенди вагонів, що укладений між ТОВ "ЛІНІК Україна" та ТОВ "Час Ойл" та актами приймання-передачі в суборенду вагонів № 01 від 01.09.2021, № 02 від 20.09.2021, № 03 від 13.10.2021, що не заперечується і відповідачем. Проте належність позивачу на правомірній підставі (суборенді) вагонів, у яких міститься товар не надає йому право на отримання такого товару без дотримання умов договору.

При цьому, як стверджує відповідач, вказана обставина не давала йому права на одноосібне заволодіння товаром без участі уповноважених представників відповідача, позивач намагається легалізувати таке заволодіння товаром шляхом отримання актів приймання-передачі товару.

Сторони узгодили можливість поставки на різних умовах: EXW, FCA або СРТ (п. 4.1. договору).

Позивач посилається на п. 4.4. договору, у якому викладено спосіб поставки умови FCA або СРТ. Відтак позивач вважає, що така поставка здійснена на умовах FCA або СРТ, на підтвердження чого надав складені в односторонньому порядку заявки (інструкції) з зазначенням реквізитів і адрес вантажоодержувачів. Водночас таким заявкам мало передувати повідомлення відповідача про кількість поставленого товару (п. 4.3. договору), проте матеріали справи не містять такого повідомлення, як і не містять доказів надання позивачем відповідачу заявок (інструкцій) на виконання п. 4.4. договору.

Як стверджує відповідач, жодних повідомлень про факт поставки товару не надсилалось, відповідних заявок від позивача відповідач не отримував.

Крім того, покупець в силу вимог п. 5.13 договору був зобов`язаний забезпечити отримання Постачальником завірених підписом і печаткою Покупця і/або Вантажоодержувача копій залізничних накладних на Товар з відмітками станції призначення про прибуття Товару і про видачу Товару Покупцю і/або Вантажоодержувачу, які відправляються за допомогою факсимільного зв`язку протягом 2 (двох) робочих днів із дня проставляння зазначених відміток з одночасним їхнім відправленням рекомендованим листом.

Позивач не надав доказів надання відповідачеві копій залізничних накладних у передбачений договором строк. Відповідно до пояснень відповідача, про існування залізничних накладних він дізнався лише під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Твердження позивача щодо умисного незазначення відповідачем у своїй банківській виписці обсягу поставленого товару, суд піддає сумніву, оскільки очевидним є бажання постачальника за поставлений товар отримати належні кошти, а для цього необхідно вести його облік. Зазначені у виписці відомості узгоджувались з інформацією, наявною у актах приймання-передачі товару, які підписані сторонами по факту поставки товару. Виписка не містить інформації, яка б підтверджувала факт поставки товару у об`ємі 2638,9 т.

Як вбачається з матеріалів справи, у своїй виписці позивач зазначав, окрім поставок, на які є підписані акти приймання-передачі, поставки, на які позивачем складено односторонні акти про прийом товару на облік, так і товар, на який відсутні жодні документи. Так, наприклад, зі змісту виписки випливає, що 17.11.2021 позивачем отримано товар на суми: 629 007,50 грн, 125 801,5 грн, 628 365,00 грн, 125 673 грн, 738 232,50 грн, 147 646,50 грн на загальну суму 2 394 726 грн, що відповідає вартості товару, зазначені в акті (внутрішньому) від 17.11.2021 № 001 про прийняття товару до обліку; 24.11.2021 позивачем отримано товар на суми: 713 817,5 грн, 142 763,50 грн; на загальну суму 856 581 грн, що відповідає вартості товару, зазначені в акті (внутрішньому) від 24.11.2021 № 002 про прийняття товару до обліку; проте далі зазначені вартості товару, що нібито отриманий позивачем 24.11.2021: 673 764,5 грн та 134 752,90 грн, такий товар не відображено ні в підписаних обома сторонами актах, оскільки у листопаді 2021 року акти підписані лише за 01.11.2021 та 16.11.2021, ні в односторонніх актах позивача про прийняття товару на облік. Аналогічно за 25.11.2021 у виписці позивача вказано надходження товару від ТОВ "Сокар Ел Пі Джи" на суму 676 649,17 грн та 135 329,83 грн, які не відображені ні в односторонніх, ні у двосторонніх актах.

Суд не бере до уваги банківську виписку позивача, оскільки зазначені у такій виписці відомості не підтверджуються належними доказами.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України. Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного Комітету України з питань Технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція), слід зазначити таке.

Відповідно до пп. пп. 5.1.1,5.2.1 п. 5 даної Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір). Приймання нафти і нафтопродуктів може здійснюватись маршрутами, окремими партіями (від двох і більше цистерн) та окремими цистернами.

Як зазначив відповідач, під час надходження залізничних цистерн до приймання нафтопродуктів, його представники були позбавлені можливості перевірити: відповідність фактичного номера і типу залізничної цистерни номеру і типу, зазначених у накладній; технічний стан залізничної цистерни на наявність механічних ушкоджень (ум`ятин, тріщин), справність зливних пристроїв; перевірки маси вантажу в цистерні; наявність і цілісність пломб запірно-пломбувальних пристроїв і відбитків на них, відповідність відбитків на пломбах відбиткам, які зазначено у перевізних документах; відповідність градуювальної таблиці на залізничну цистерну номеру залізничної цистерни. Та обставина, що вагони, в яких знаходився товар на праві суборенди позивача та розміщувались на його території, не надавала відповідачу можливості скласти акт приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, яка є підставою для оприбуткування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

На підставі аналізу сукупності наявних в матеріалах справи доказів колегія суддів дійшла висновку, що: позивачем не здійснено 100% передоплати за товар кількістю 2638,9 т; в залізничних накладних отримувачем вказано відповідача, а не позивача, тому такий товар призначався для отримання відповідачем і лише після такого отримання можливий продаж відповідачем контрагенту, зокрема, позивачеві; отримавши такий товар, отримувачем за яким мав бути відповідач, позивач не передав залізничні накладні протягом двох днів відповідачеві на виконання п. 5.13. договору. Відтак у відповідача були відсутні підстави для складання актів приймання-передачі товару, який ним самим не був отриманий, всупереч зазначенню в залізничних накладних СМГС БЧ отримувачем ТОВ "Сокар Ел Пі Джи".

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на висновок науково-правової експертизи від 06.10.2022 про набуття права власності на товар за договором поставки №165-Б від 28.05.2019 (т.1, а.с.245-259), аудиторський висновок від 09.11.2022 про фактичні результати обсягів господарських операцій з ТОВ "Сокар Ел Пі Джи" на підставі договору постачання №165-Б від 28.05.2019, виконаний ТОВ "НВ Аудит Україна" на замовлення ТОВ "Час Ойл" (т.2, а.с.192-252).

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Статтею 98 ГПК України унормовано, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Відповідно ч.1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з приписами статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про судову експертизу" (у редакції, чинній станом на час складення відповідного висновку) судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Статтею 10 вказаного Закону унормовано, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

Отже згідно з наведеними положеннями ГПК України та Закону України "Про судову експертизу» висновок експерта у господарській справі може бути наданий державною спеціалізовано установою, судовим експертом, який не є працівником такої установи та іншим фахівцем (експертом) з відповідної галузі знань у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судову експертизу».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; стаття 86 ГПК України).

Відповідно до приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з приписами ч.ч.1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14.

Висновок науково-правової експертизи від 06.10.2022 про набуття права власності на товар за договором поставки №165-Б від 28.05.2019, що виконаний на замовлення позивача, за своїм юридичним статусом не є висновком експерта у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, оскільки в ньому відсутнє застереження про те, що даний висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку. Однак, цей висновок підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування.

Зі змісту висновку науково-правової експертизи вбачається, що відомості платіжних доручень та виписок по рахунку за спірний період вказують на те, що позивачем здійснювалась оплата за бітум нафтовий дорожній згідно з договором поставки №165-Б від 28.05.2019. Відповідно до цих даних науково-правовий експерт робить висновок про те, що цей договір є чинним і є підставою поставок товару на набуття позивачем права власності на нього.

Але з такими твердженнями неможливо погодитися через те, що оплати проведені позивачем не були авансовими платежами в рахунок майбутніх поставок товару, як про це стверджується позивачем, а були платежами з погашення його заборгованості перед постачальником за поставлений товар у минулі періоди. Відповідач зауважує, що сторонами не погоджено змін в оплаті товару.

Таким чином, за відсутності попередньої оплати, проведеної позивачем відповідно до п. 6.1. договору не можна стверджувати про те, що позивач набув право власності на відповідний товар.

Враховуючи викладене, місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача виконати п. 5.3 договору поставки, з підстав необґрунтованості.

Щодо заявленої позовної вимоги про встановлення факту господарських взаємовідносин (здійснення правочинів), а саме факту здійснення поставок нафтопродуктів - бітуму нафтового дорожнього відповідачем позивачу протягом 2021 - 2022 років за договором поставки від 28.05.2019 №165-Б4 за залізничними накладними в період з 16.11.2021 по 04.01.2022, суд зазначає таке.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98).

Вимога про встановлення певних фактів не може бути предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право (законний інтерес), що виникає з матеріальних правовідносин.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Беручи до уваги правові позиції, викладені у зазначених вище постановах Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що звертаючись до суду з вищевказаною вимогою позивач прагне підтвердження судом певного факту - здійснення поставок нафтопродуктів - бітуму нафтового дорожнього відповідачем позивачу протягом 2021 - 2022 років за договором поставки від 28.05.2019 №165-Б4 за залізничними накладними в період з 16.11.2021 по 04.01.2022, заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення порушеного права. Втім, відповідні доводи підлягають розгляду судом під час вирішення спору.

Таким чином, рішення місцевого суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У рішенні від 10.02.2010 зі справи "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України» та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Час Ойл" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2023 у справі №925/1368/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 06.10.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко