Рішення

від 03.10.2023 по справі 320/8431/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 року № 320/8431/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про скасування вимоги ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 №Ф-149149-52.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, оскільки підприємницьку діяльність не здійснював, дохід не отримував, а з 2017 року є найманим працівником, за якого єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачується роботодавцем. Зауважив, що будь-яких рішень контролюючого органу, в т.ч. оскаржуваної вимоги від відповідача не отримував.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 (суддя Терлецька О.О.) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10.06.2022 на підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 №76-р/ка у зв`язку з перебуванням судді Терлецької О.О. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестимісячного віку, було проведено повторний автоматизований розподіл справи №320/8431/21, за результатами якого справа була передана для розгляду судді Балаклицькому А.І.

Ухвалою суду від 15 червня 2022 року справу прийнято до свого провадження суддею Балаклицьким А.І.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав на правомірність оскаржуваної вимоги, оскільки вона була складена та вручена відповідно до вимог чинного законодавства, а отже контролюючий орган діяв в межах законодавства та прав позивача не порушував. Зауважив, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 02.08.2005 року по 13.07.2021 рік, відтак зобов`язаний був сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в т.ч. за 2018 рік.

Ухвалою суду від 03.10.2023 замінено відповідача у справі Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

17.09.2021 року позивачем була подана заява про зміну позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.10.2023 заяву про зміну позовних вимог повернуто позивачеві.

Таким чином, суд розглядає справу на підставі первісно заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02 липня 2021 року на телефон позивача надійшло повідомлення банку про арешт рахунку виконавчою службою.

07.07.2021 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивачу стало відомо, що виконавче провадження відкрито на підставі вимоги ГУ ДФС у Київській області №Ф-149149-52 від 04.02.2019р. на суму 9828.72грн.

В цей же день позивачем було отримано у виконавчій службі копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 58812898 від 08.04.2019 року та копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-149149-52 від 04.02.2019 року.

Вважаючи винесену вимогу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI та Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до вимог пункту 41.1 статті 41 Закону № 2464-VI контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Частиною першою та другою статті 12 Закону № 2464-VI визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з вимогами пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20.04.2015.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону № 2464 на органи доходів і зборів покладено контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Пунктом 1 розділу VІ Інструкції встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

За приписами п.2 розділу VІ Інструкції, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з п. 3 розділу VІ Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п.4 розділу VІ Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

За приписами п. 5 розділу VІ Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Як вбачається з матеріалів справи,позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 02.08.2005 року, проте підприємницьку діяльність не здійснював, дохід не отримував та звітність до контролюючих органів не подавав.

З липня 2017 року по січень 2018 року позивач працював у ТОВ «Сільпо- Фуд» (ЄДРПОУ 40720198), з січня 2018 року по червень 2019 року(включно) працював у ТОВ «Гросхандель» (ЄДРПОУ 41298690), з вересня 2019 року по теперішній час працює в ТОВ «Сільпо-Фуд» (ЄДРПОУ 40720198). Таким чином, з 2017 року роботодавці, відповідно до вимог чинного законодавства, сплачували єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача.

В підтвердження зазначеного позивачем було долучено до матеріалів справи копію довідку органу Пенсійного фонду України форми ОК-5.

Таким чином, судом встановлено, що позивач з липня 2017 року є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник, тому саме на роботодавця покладено обов`язок щодо сплати єдиного внеску з його заробітної плати.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що згідно інтегрованої картки платника податків, позивачу щоквартально в автоматичному режимі було проведено нарахування єдиного внеску, згідно із Законом, зокрема:

19.04.2018 - у розмірі 2 457,18 грн. (за І квартал 2018 року);

19.07.2018 - у розмірі 2 457,18 грн. (II квартал 2018 року);

19.10.2018 - у розмірі 2 457,18 грн. ((III квартал 2018 року);

21.01.2019 - у розмірі 2 457,18 грн. (IV квартал 2018 року).

Проте, матеріалами справи, зокрема довідкою форми ОК-5, спростовано вказані нарахування позивачу, як ФОП оскільки у вказані періоди він був найманим працівником та суми ЄСВ були сплачені за нього роботодавцями.

Відповідно до відомостей довідки форми ОК-5, за позивача було сплачено роботодавцем за 2018 рік 120244,07 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що навіть за наявності реєстрації особи як фізичної особи-підприємця, яка господарську діяльність не здійснює і доходи не отримує, та яка одночасно перебуває у трудових відносинах, сплата нею єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування спричинить подвійну сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу, а також нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у останнього відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску, як фізичною особою-підприємцем з 2017 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску та відповідно, прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Відтак, вимога Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 №Ф-149149-52 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної вимоги у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту, шляхом визнання протиправною і скасуванню вимоги про сплату боргу (недоїмки)від 04 .02.2019 року №Ф-149149-52.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, при зверненні позивача до суду, ним було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. що підтверджується квитанцією від 13.07.2021 року.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволення, то сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Київській області №Ф-149149-52 від 04.02.2019 року на суму 9 828,72 грн. про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн.. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.