Рішення

від 06.10.2023 по справі 320/14120/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2023 року № 320/14120/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Антикорупційний контроль" до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

Громадська організація "Всеукраїнське об`єднання "Антикорупційний контроль" звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області №925-8-VІІІ від 29.04.2021 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок приватної власності, цільове призначення яких змінюється в м. Ірпінь" в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:047:0017, площею 0,0217 га, власник ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач прийняв оскаржуване рішення, в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером: 3210900000:01:047:0017 всупереч діючій містобудівній документації, а саме Генеральному плану м. Ірпінь. В результаті прийняття оскаржуваного рішення, третя особа будує на земельній ділянці, яка віднесена до земель котеджної та садибної забудови, багатоквартирній десятиповерховий будинок.

Ухвалою суду від 04 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що наданий заявником проект землеустрою відповідав вимогам ст. 122, 186, 186-1 ЗК України, ст. 50 ЗУ «Про землеустрій», ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», містив усі необхідні складові та погодження, відтак у відповідача були відсутні підстави для відмови у наданні дозволу та прийнятті оскаржуваного рішення. Зауважив, що земельна ділянка ОСОБА_2 не є дотичною із земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 , тому зміна її цільового призначення не впливає на зміст та обсяг прав позивача.

Третя особа ОСОБА_1 , надав письмові пояснення відносно предмету спору, в яких зазначив, що згідно плану зонування земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:047:0017 розташована в зоні Ж-5-зоні мішаної багатоквартирної житлової забудови, призначена для розташування багатоквартирних 5-9 поверхових будинків. Наголосив, що зміна цільового призначення земельної ділянки відповідає містобудівний документації, відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, громадською організацією, яка об`єднує всіх бажаючих для реалізації мети Організації та/або захисту суспільних інтересів, та/або її членів.

01.09.2020 позивач, з метою розширення своєї діяльності, утворив осередок Організації у м. Ірпінь за адресою: АДРЕСА_1 .

03.09.2021 на засіданні Правління Організації було розглянуто заяву члена Організації ОСОБА_2 , в якій він зазначив, що йому стало відомо, про наступне.

ОСОБА_2 має будинок та проживає в приватному секторі м. Ірпінь за адресою: АДРЕСА_1 .

29.04.2021 року Ірпінська міська рада прийняла рішення, яким змінила цільове призначення земельної ділянки, яка знаходиться по сусідству із садибою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером: 3210900000:01:047:0017, площею 0,0217 га, власник ОСОБА_1 з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

В результаті чого, власник зазначеної земельної ділянки ТомінМ.О., не погождуючи із сусідами, будує на цій земельній ділянці багатоквартирний десятиповерховий будинок. Зазначена земельна ділянка з кадастровим номером: 3210900000:01:047:0017відповідно до Генерального плану м. Ірпінь віднесена до земель котеджної та садибної забудови.

Вважаючи прийняте рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ст.144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В свою чергу, ст. 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом та погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно із ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно із ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Як вбачається із вище зазначених норм чинного законодавства, власник земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту, при необхідності зміни цільового призначення, має звернутися до міської ради із відповідною заявою за місцем розташуванням земельної ділянки.

Планування та забудова будь-якої території здійснюється відповідно затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Таким чином згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч. 1. ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

З матеріалів справи вбачається, що на основі аналізу існуючої забудови міста, перспективи функціонально-планувального розвитку, який передбачений генеральним планом, виділено функціональні типи території, що поділяються на планувальні елементи - територіальні зони.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного Кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Тому, земельна ділянка може використовуватися у будь-який спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки. Віднесення земель України до конкретної категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише, якщо проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 20 ЗК України не містять.

Матеріалами справи підтверджено, що 10.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся із нотаріально посвідченою заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:047:0017 з « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на « 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку».

Того ж дня, ОСОБА_1 звернувся до КП «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» із заявою (клопотанням) на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності у разі зміни її цільового призначення з «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ».

Землевпорядною організацією було розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності у разі зміни її цільового призначення з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .

Як зазначалось вище, статтею 20 ЗК України передбачено погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

Статтею 186-1 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території,- що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (абзац перший ч. 1 ст. 186-1 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (ч. 2 ст. 186-1 ЗК України).

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені копії проекту (ч. 4 ст. 186-1 ЗК України).

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно- правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 ЗК України).

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (абзац перший ч. 6 ст. 186-1 ЗК України).

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ( в редакції, що діяла на момент прийняття рішення № 925-8-VIII від 29.04.2021 року) зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

План зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації (ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Отже, зонінг фактично становить собою планувальний поділ території міста на певні території з визначенням переліку дозволених (переважних та супутніх) об`єктів забудови, що забезпечує реалізацію довгострокової стратегії комплексного розвитку міста з урахуванням всіх його потреб та стримує хаотичну забудову.

Чинним планом зонування території м. Ірпінь Київської області є План зонування території (зонінг) м. Ірпінь Київської області, затверджений рішенням Ірпінської міської ради № 3260-45-VI від 27.06.2013 року.

Згідно Плану зонування земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:047:0017 розташована в зоні Ж-5 - зоні мішаної багатоквартирної житлової забудови.

За класифікацією територіальних зон Плану зонування території м. Ірпінь зона мішаної багатоквартирної житлової забудови Ж-5 призначена для розташування багатоквартирних 5-9 поверхових житлових будинків, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування населення, окремих об`єктів загальноміського та районного значення.

Згідно Акту обстеження від 14.05.2021 року в мікрорайоні, в якому розташована земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:047:0017, знаходяться 35багатоквартирних квартирних житлових будинків, 4 дуплексів (двоквартирних житлових будинків) та 19 приватних будинків.

Таким чином, суд вважає, що зміна цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000.01.047.0017 відповідає містобудівній документації (плану зонування території), як того вимагає норма ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім того, на виконання вимог ст. 186-1 З К України Проект було погоджено відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради, про що складено відповідний Висновок № 84 від 12.02.2021 року, та Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про що складено Висновок № 3685/82-21 від 23.02.2021 року.

Експертом державної експертизи у Висновку № 3685/82-21 від 23.02.2021 року зазначено про проведення аналізу документації із землеустрою на відповідність її положень вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, документації із землеустрою: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності у разі зміни її цільового призначення з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Частиною 3 ст. 20 ЗК України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:047:0017 розташована в межах міста Ірпінь.

За абзацом восьмим ч. З ст. 20 ЗК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Встановивши, що Проект відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, документації із землеустрою і містобудівній документації, є погоджений в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, відповідач прийняв рішення про затвердження Проекту, тобто діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд звертає увагу, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:047:0017 не межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3210900000:01:047:0229, як зазначає позивач.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:047:0017 межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 3210900000:01:047:3003 (власник ОСОБА_3 ), 3210900000:01:047:0016 (власник ОСОБА_1 ), 3210900000:01:047:0270 (власник ОСОБА_1 ), 3210900000:01:047:0271 (власник ОСОБА_1 ), 3210900000:01:047:0272 (власник ОСОБА_1 ).

Цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:047:3003, 3210900000:01:047:0016, 3210900000:01:047:0270, 3210900000:01:047:0271, 3210900000:01:047:0272, які межують з земельною ділянкою з кадастровим номером 3210900000:01:047:0017, є « 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку»

Таким чином, Ірпінська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла виключно в межах чинного законодавства України, підстави для визнання незаконним та скасування рішення Ірпінської міської ради № 925-8-VІІІ від 29.04.2021 року відсутні.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 §1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 §1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (PrinceHans-Adam II ofLiechtenstein v. Germany).

Згідно приписів статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України , позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша).

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга).

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право (частина третя).

Згідно статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» від 22.03.2012 №4572-VI, громадська організація це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Перелік прав громадського об`єднання наведено у статті 21 зазначеного Закону. Зокрема, для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право: вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі); звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами; одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації; брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об`єднання та важливих питань державного і суспільного життя; проводити мирні зібрання; здійснювати інші права, не заборонені законом. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи має право: бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації; брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об`єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

Конституційним Судом України у Рішенні №12-рп/2013 від 28.11.2013 висловлено правову позицію, згідно якої громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Як встановлено судом, до громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Антикорупційний контроль» звернувся громадянин ОСОБА_2 із зверненням, в якому заявник просив громадську організацію вжити заходи з метою захисту його прав та інтересів у зв`язку із наявністю у нього інформації про наміри власника сусідньої земельної ділянки збудувати багатоквартирний будинок.

Відтак, за висновком суду, позивач має право на захисту судовому порядку інтересів члена вказаної громадської організації громадянина ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних і достатніх доказів в підтвердження заявлених позовних вимог.

Оскільки, за наслідками розгляду справи по суті суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень не підлягають.

Керуючись статтями 3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.