Рішення

від 28.09.2023 по справі 466/7467/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/7467/23

Провадження № 2/466/1919/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2023 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Лелик О.М.,

справа №466/7467/23,

розглянувши в залі суду в м. Львові в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Романчук-Василик Вікторія Романівна про визначення права власності на 15/50 частин земельної ділянки у порядку спадкування,

у с т а н о в и в:

18.07.2023 ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Романчук-Василик Вікторія Романівна, та просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 12/50 частин земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:01:003:0066 площею 0,1га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом по смерті ОСОБА_6 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 мати позивачки.

За життя померлою ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ковтун Л.Б. 15.02.2018 року, зареєстровано в реєстрі за №299, згідно якого померла ОСОБА_6 заповіла усе належне їй майно ОСОБА_1 .

16.01.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик В.Р. видано на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом згідно спадкової справи №23/2018, зареєстроване в реєстрі за №45 та згідно свідоцтва до ОСОБА_1 перейшло право власності на 12/50 частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.01.2019 року, про що свідчить витяг №191472910 від 04.12.2019 року.

Окрім цього, ОСОБА_6 належала на праві приватної спільної сумісної власності земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:01:003:0066 площею 0.1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови. Право власності на зазначену земельну ділянку було набуто на підставі ухвали Львівської міської ради №905 від 14.07.2016 року. Право власності було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.09.2019 року, про що свідчить витяг №180396003 від 10.09.2019 року. Іншими співвласниками зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романчук- Василик В.Р. відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:01:003:0066 площею 0.1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку із неможливістю встановити розмір частки у праві власності на земельну ділянку про що свідчить лист-відмова №37/02-14 від 15.06.2023 року.

Оскільки, позивач не може реалізувати своє право на спадщину, змушена звернутися до суду за захистом порушеного права.

23.08.2023 відповідач ОСОБА_5 подав заяву про визнання позову, просить слухати справу у його відсутності.

31.08.2023 відповідач ОСОБА_4 подав заяву визнання позову, просить слухати справу у його відсутності.

13.09.2023 ОСОБА_3 подала заяву про визнання позову, просить слухати справу у її відсутності.

13.09.2023 ОСОБА_2 на адресу суду скерувала заяву про визнання позову.

Приватний нотаріус письмових пояснень на позовну заяву не подавав.

Ухвалою від 19.07.2023 суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 28.09.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Крупей М.С. подав клопотання про проведення підготовчого засідання у його відсутності, не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідачі у судове засідання не прибули, однак кожен подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов визнають.

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Романчук-Василик Вікторія Романівна в судове засідання не прибула, причин неприбуття не повідомила, заяв про відкладення справи не подавала, письмових пояснень третьої особи на позовну заяву нею подано не було.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить такого.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив такі обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 мати позивачки, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 13.06.2018 року, копія якого міститься в матеріалах справи /арк.спр.12/.

За життя померлою ОСОБА_6 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ковтун Л.Б. 15.02.2018 року, зареєстровано в реєстрі за №299, згідно якого померла ОСОБА_6 заповіла усе належне їй майно свой доньці - ОСОБА_1 /арк.спр.13/.

16.01.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик В.Р. у спадковій справі №23/2018 видано на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №45 на 12/50 частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.01.2019 року, про що свідчить витяг №191472910 від 04.12.2019 року /арк.спр.14/.

Окрім цього, ОСОБА_6 належала на праві приватної спільної сумісної власності земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:01:003:0066 площею 0.1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови. Право власності на зазначену земельну ділянку було набуто на підставі ухвали Львівської міської ради №905 від 14.07.2016 року.

Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.09.2019 року, про що свідчить витяг №180396003 від 10.09.2019 року. Іншими співвласниками зазначеної земельної ділянки є відповідачі у справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /арк.спр.22-24/.

15.06.2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик В.Р. листом №37/02-14 від 15.06.2023 року відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:01:003:0066 площею 0.1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку із неможливістю встановити розмір частки у праві власності на земельну ділянку /арк.спр.20/.

Щодо правових норм, які підлягають застосуванню під час вирішення спору.

Згідно з ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

До способів захисту цивільних прав та інтересів згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України відноситься, зокрема, визнання права.

Відповідно до вимог статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

У відповідності до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ст. 87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при набутті у спільну часткову власність земельної ділянки за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку; г) за рішенням суду; ґ) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України серед підстав набуття права власності на земельні ділянки зокрема є: безоплатна передача із земель державної і комунальної власності, а також прийняття спадщини.

Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Згідно з ч.1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Згідно з ч.2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Вказані норми встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудовних будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Статтею 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої та третьої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Положення статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Постановою пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (п.21) зазначено, що до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Зазначена правова позиція також висвітлена у постанові ВСУ від 05.07.2017 року у справі №127/3494/17, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди, а також 12.10.2016 р. Верховним судом України при розгляді справи №559/2079/15.

Судом встановлено, що єдиною спадкоємицею померлої ОСОБА_6 є позивач ОСОБА_1 згідно заповіту і така успадкувала частину будинковолодіння, тому позивач має право успадкувати після смерті ОСОБА_6 і право власності на належну їй частину земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:01:003:0066 площею 0.1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до вищезазначеного ОСОБА_1 має здобути право власності на 12/50 частки земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:01:003:0066 площею 0.1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, враховуючи те, що позивач виявила бажання оформити право на спадкове майно, в нотаріальному порядку не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно судом не встановлено, а тому вважає, що позов підлягає задоволенню.

Питання судових витрат вирішити на підставі ч.1 ст.142 ЦПК України.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Визнати право власності на 12/50 частин земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:01:003:0066 площею 0.1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 у порядку спадкування за заповітом по померлій ОСОБА_6 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 50 відсотків сплаченого судового збору згідно платіжного доручення 0.0.3095345182.1 від 13.07.2023 року у розмірі 1877 /одна тисяча вісімсот сімдесят сім гривень 25 копійок/.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Романчук-Василик Вікторія Романівна, місцезнаходження: м. Львів, пр. Чорновола, 17/10-А.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2023 року.

Суддя П. С. Невойт