Ухвала

від 25.09.2023 по справі 308/15244/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/15244/23

1-кс/308/4218/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021072030000082, відомості про яке 28 липня 2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42021072030000082, відомості про яке 28 липня 2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про накладення арешту на земельні ділянки за кадастровими номерами 2110100000:72:001:0045 та 2110100000:72:001:0046, які розташовані в м. Ужгороді в районі об`їзної дороги та належать ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно.

Клопотання мотивоване тим, що вказані земельні ділянки є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки є предметом злочину, з приводу якого здійснюється досудове розслідування, а тому, зважаючи на необхідність їх використання під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, є необхідність зберегти вищевказані земельні ділянки у такому вигляді, в якому вони зараз перебувають та заборонити використання земельних ділянок третіми особами з метою проведення діяльності з метою встановлення осіб, винних у вчиненні кримінального праовпорушення та попередження негативних наслідків у ході досудового розслідування.

25 вересня 2023 року від представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 надійшли письмові заперечення на клопотання про арешт майна. Заперечення зводяться до того, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази на підтвердження розташування даної земельної ділянки на території р. Уж, яка є землями загального користування. До клопотання прокурора не долучено жодного документа, який би давав підстави вважати, що стороною обвинувачення ініційовано проведення яких-небудь експертних досліджень чи судових експертиз щодо земельної ділянки, а тим паче порушено питання щодо необхідності огляду ділянки за участю інженера-геодезиста. Земельна ділянка, як специфічний об`єкт речових прав та об`єкт нерухомості, враховуючи її фізичні властивості, не може бути прихована, пошкоджена, знищена чи перевторена. Прокурор не дотримався вимог КПК України, щодо зазначення в клопотанні обставин, передбачених п. п. 1-4 ч. 2 ст. 173 КПК України. Жодних доказів того, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_5 є предметом та доказом вчинення будь-якого із розслідуваних кримінальних праовпорушень, прокурором не надано. Звернув увагу на те, що ОСОБА_5 добросовісно і відкрито користується земельною

ділянкою з 2022 року. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

У судове засідання прокурор не з`явився, однак, подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, подав заяву, в якій просить розглянути клопотання без його участі, врахувати раніше подані письмові заперечення та відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_4 чи її представник в судове засідання не з`явились, заяв про відкладення чи заперечення проти накладення арешту на майно не подали.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Таким чином, прокурор, звертаючись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке мотивоване необхідністю збереження речового доказу, зобов`язаний довести відповідність такого майна, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42021072030000082, відомості про яке 28.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.09.2023.

З клопотання встановлено, що службові особи Ужгородської міської ради, зловживаючи службовим становищем, вчинили дії, внаслідок яких громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 безпідставно, всупереч чинному законодавству, надано дозвіл на розробку проєктів землеустрою з подальшою передачею їм у власність двох земельних ділянок з кадастровими номерами: 2110100000:72:001:0045 та 2110100000:72:001:0046 загальною площею 2,5 га на ведення особистого селянського господарства, хоча зазначені ділянки розташовані на території заплави річки Уж, яка є землями загального користування із зеленими насадженнями.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 2110100000:72:001:0045 від 24.05.2023, дана земельна ділянка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 з 13.06.2022.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 2110100000:72:001:0046 від 24.05.2023, дана земельна ділянка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 з 09.02.2022.

Обгрунтовуючи відповідність даних земельних ділянок, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, прокурор покликається на те, що вони є предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій.

Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу на те, що арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Як встановлено з матеріалів клопотання, у процесі досудового розслідування кримінального провадження повідомлення про підозру нікому не вручалось. Досудове розслідування кримінального провадження на початковій стадії. Інформація, зазначена в клопотанні, про те, що земельні ділянки, на які прокурор просить накласти арешт, розташовані на території заплави річки Уж, яка є землями загального користування, нічим не підтверджена. Будь-яких фактичних даних, зафіксованих в установленому законом порядку (висновок експерта, показання свідків, наявність відповідних документів), які б підтверджували б даний факт, стороною обвинувачення не зібрано. Протиправність таких дій прокурором належним чином не аргументовано. Зокрема, прокурором не навдено норми законів чи підзаконних актів, які свідчать про незаконність такої передачі.

Таким чином, прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна третіх осіб, не маючи достатніх та перевірених підстав вважати, що мало місце вчинення кримінальне правопорушення.

Окрім цього, на переконання слідчого судді, прокурором не доведено існування ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі земельних ділянок.

Зокрема, через специфічність такого об`єкту права власності як "земельна ділянка" та кримінальне правопорушення, з приводу виявлення ознак якого розпочате досудове розслідування, на перекоанння слідчого судді, заявлені прокурором ризики приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, земельних ділянок не можуть бути реалізовані, оскільки земельна ділянка як речовий доказ у будь-якому випадку буде існувати, оскільки являє собою частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами - ст. 79 Земельного кодексу України, і малоімовірне вчинення з нею таких дій, які приведуть її у такий стан, що унеможливить її використання як речового доказу.

Поряд з цим ризик відчуження прокурором не доведений, з огляду на те, що будь-яких підстав вважати, що діючи власники земельних ділянок ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 причетні до вчинення кримінального правопорушення, з приводу якого розпочате досудове розслідування, чи мають намір відчужити земельні ділянки, стороною обвинувачення у клопотанні не зазначено.

Таким чином, прокурор не довів необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, у зв`язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 167, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1