Рішення

від 28.09.2023 по справі 902/105/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2023 р. Cправа № 902/105/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пневматик" (вул. С.Зулінського, буд. 43, м. Вінниця, 21022)

до: Відкритого акціонерного товариства "Мінський тракторний завод" (вул. Довгобродська, буд. 29, кім. 201, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220668)

про стягнення 108515 доларів США,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пневматик" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Мінський тракторний завод" 108515 доларів США, обґрунтована неналежним виконання відповідачем умов Контракту №2746 від 15.05.2017 в частині оплати поставленої продукції (Контракт).

Територіальна підсудність справи позивачем обрана з підстав визначення за п.10.1. Контракту, що усі спірні питання щодо цього Договору вирішуються за погодженням Сторін, а при неможливості такого рішення - в суді за місцезнаходженням позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2023 вказану позовну заяву передано на розгляд судді Тварковському А.А.

Ухвалою від 25.01.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/105/23 та призначено підготовче засідання на 25.07.2023 о 10:00 год. Поряд з цим провадження у справі №902/105/23 зупинено у зв`язку зі зверненням з судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до 25.07.2023.

Так, доказів наявності у відповідача представництва в Україні позивачем не надано.

Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Оскільки відповідачем у справі є іноземний суб`єкт господарювання (Республіка Білорусь), то до правовідносин щодо повідомлення іноземної сторони про розгляд справи застосовано положення Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (надалі Конвенція), учасниками яких є Україна та Республіка Білорусь.

Поряд із цим, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, із внесеними змінами в Україні введено воєнний стан, який триває й на теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з повідомленням, розміщеним 25.02.2022 на офіційному вебсайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" припинила поштове співробітництво з поштою росії та білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Судом також враховано, що стаття 8 Конвенції передбачає, що кожна Договірна Держава може здійснювати вручення судових документів особам, які перебувають за кордоном, без застосування будь-якого примусу безпосередньо за допомогою своїх дипломатичних або консульських агентів. Республіка Білорусь не робила застережень щодо зазначеного порядку вручення.

16.02.2023 до суду від позивача надійшов супровідний лист до якого додано нотаріально засвідчений переклад документів на російську мову у трьох примірниках.

Суд листом від 17.02.2023 № 902/105/23/357/23 звернувся до Міністерства юстиції України про направлення судового доручення про вручення документів для подальшої їх передачі компетентному органу Республіки Білорусь за допомогою дипломатичних каналів Міністерства закордонних справ України, на підставі ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України, оскільки із Запитуваною Державою (республікою білорусь) відсутній поштовий зв`язок.

31.05.2023 до суду від Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист від 15.05.2023 №60069/63601-28-23/12.1.3 яким повернуто матеріали доручення Господарського суду Вінницької області про вручення документів на території Республіки Білорусь, оскільки білоруська сторона повернула документи і повідомила про відмову приймати судові доручення дипломатичними каналами.

Враховуючи настання визначеної дати, ухвалою суду від 25.07.2023 провадження у справі №902/105/23 поновлено.

Виконавши завдання підготовчого провадження, оскільки вчинено усі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що учасникам справи надано достатньо часу для реалізації прав та обов`язків в межах підготовчого провадження, ухвалою суду від 25.07.2023 закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.08.2023.

У судовому засіданні 17.08.2023 за клопотанням представника позивача в межах розгляду справи по суті оголошено перерву до 28.09.2023, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. При цьому 22.08.2023 на офіційному сайті судової влади (Господарського суду Вінницької області) опубліковано оголошення про повідомлення відповідача-нерезидента (Відкритого акціонерного товариства "Мінський тракторний завод") про судове провадження у справі №902/105/23.

06.09.2023 через канцелярію суду надійшло пояснення позивача з наданням доказів на підтвердження факту поставки за Контрактом та доказів часткової оплати відповідачем вартості поставленого товару.

На визначений час у судове засідання 28.09.2023 з`явився представник позивача, який заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Крім того, статтею 15 Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, зокрема, встановлено, що кожна договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Враховуючи, що з дати направлення судового доручення пройшло понад шість місяць, оскільки Міністерство юстиції України повернуло до суду матеріали доручення про вручення документів на території Республіки Білорусь у зв`язку з відмовою білоруської сторони приймати судові доручення дипломатичними каналами, тому наявні підстави вважати, що судом дотримано порядку повідомлення відповідача-неризидента про судове провадження у справі та суд вправі постановити рішення у справі з огляду на приписи ст. 15 Конвенції.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

15.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пневматик" (Продавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Мінський тракторний завод") (Покупець, відповідач) укладено Контракт №2746 з протоколом розбіжностей (Контракт), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити на умовах даного Договору товар у кількості, асортименті та за ціною відповідно до Специфікації, зазначеної в додатку №1, що додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною.

Продавець здійснює поставку товару Покупцю узгодженими партіями на умовах CPT склад ВАТ МТЗ у м. Мінськ, Білорусь. Умови постачання розуміються відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 (п. 2.1. Контракту).

Згідно із п. 2.2. Контракту датою поставки товару вважається дата позначки митного міста України на товаросупровідних документах про прийняття товару під митний контроль.

Відповідно до п. 2.5. Договору до товару додаються такі документи: invoice або рахунок-фактура; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) або товарно-транспортна накладна; сертифікат якості товару; сертифікат походження товару (форма СТ-1), виданий Торгівельно-промисловою Палатою України.

Ціни на товар, що постачається за цим Договором, встановлюються в доларах США відповідно до позицій Специфікації та приймаються на умовах СРТ склад ВАЗ МТЗ у м. Мінськ, Республіка Білорусь (ІНКОТЕРМС-2000) (п. 3.1. Договору).

Згідно із п. 3.4. Контракту у редакції протоколу розбіжностей загальна сума Договору згідно специфікації до Договору (Додаток №1) складає 554 305,00 дол. США.

Відповідно до п. 4.4. Контракту у редакції протоколу розбіжностей оплата кожної партії товару проводиться Покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відвантаження товару.

10.01.2022 сторони уклали Додаткову угоду до Контракту, відповідно до якої доповнили Контракт Специфікацією (Додаток №6) з визначенням найменування товару, що підлягає поставці, збільшивши при цьому суму Контракту на 1875126,00 дол. США та виклавши п.3.4. Контракту у новій редакції, встановивши, що сума Контракту складає 4621721,80 дол. США.

Окрім того, Додатковою угодою п. 4.4. Контракту викладено у новій редакції: "Оплата кожної партії товару проводиться Покупцем протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати відмітки митного органу України у товаросупроводжувальних документах про прийняття товару під митний контроль".

Відповідно до погодженого сторонами протоколу розбіжностей до Додаткової угоди, датованого 13.01.2022, пункт 1 Додаткової угоди доповнено реченням: "Період поставки до 31.12.2023 року".

На виконання умов Контракту за період січня-лютого 2022 року позивач поставив відповідачу обумовлений у Специфікації товар на загальну суму 260460 дол. США, що підтверджується митними деклараціями: UA401020/2022/003619 на суму 79300 дол. США, UA401020/2022/007130 на суму 79215 дол. США, UA401020/2022/001152 на суму 101945 дол. США, відповідними рахунками - фактурами: №61 від 27.01.2022 на суму 79300 дол. США, №64 від 17.02.2022 на суму 79215 дол. США, №60 від 13.01.2022 на суму 101945 дол. США, а також товаро-транспортними накладними, сертифікатами походження товару, висновками Торгівельно-промислової Палати України.

За твердженням позивача, претензії щодо кількості чи якості товару відповідачем не заявлялись товар був прийнятий відповідно до положень Контракту, тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пневматик" зобов`язання за Контрактом виконало належним чином.

10.05.2022 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до Контракту, відповідно до якої сторони погодили можливість оплати за поставлений товар третьою стороною на підставі тристороннього договору.

Так, 19.05.2022 між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Беларус Трактор" укладено договір №917-231/20-1919, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Беларус Трактор" взяло на себе зобов`язання погасити заборгованість за Контрактом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пневматик" в розмірі 50000 дол. США у строк до 15.06.2022.

Як підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за поставлений за Контрактом товар проведено частковий розрахунок на загальну суму 151945 дол. США (15.03.2022 на суму 10000 Дол. США; 18.03.2022 на суму 50000 дол. США; 21.03.2022 на суму 41945 дол. США та 09.06.2022 на суму 50000 дол. США).

Несплата решти вартості поставленого товару на загальну суму 108515 дол. США слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пневматик" із відповідним позовом до суду про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Мінський тракторний завод" 108515 дол. США основного боргу.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 366 ГПК України визначає, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо.

Частиною 1 ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Право, що застосовується до договору, охоплює, в тому числі права та обов`язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання договору (ст. 47 вказаного Закону).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Як уже зазначалося, територіальна підсудність справи позивачем обрана з підстав визначення за п.10.1. Контракту, що усі спірні питання щодо цього Договору вирішуються за погодженням Сторін, а при неможливості такого рішення - в суді за місцезнаходженням позивача.

Отже, судом встановлено договірне погодження сторонами розгляду цієї справи в Господарському суді Вінницької області, враховуючи місценаходження позивача.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Контракт №2746 від 15.05.2017.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, ним в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Контрактом не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 108515 дол. США (260460 дол. США - 151945 дол. США = 108515 дол. США, де: 260460 дол. США - вартість партії поставленого товару; 151945 дол. США - здійснена часткова оплата вартості товару). При цьому обов`язок оплати вартості партії поставленого товару за умовами п. 4.4. Контракту в редакції Додаткової угоди від 10.01.2022 виник у відповідача як покупця протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати відмітки митного органу України у товаросупроводжувальних документах про прийняття товару під митний контроль.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог, власного контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Поряд з цим судом враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, згідно якої гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству. Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18) та від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц (14-360цс19).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Враховуючи викладене, правомірним є стягнення суми боргу у доларах США, як викладено позивачем у прохальній частині позовної заяви.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 59523,62 грн (відповідно ставки судового збору, виходячи з еквіваленту заборгованості в гривні станом на дату подання позову 20.01.2023, що становить 3968241,63 грн).

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Мінський тракторний завод" (вул. Довгобродська, буд. 29, кім. 201, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220668, індивідуальний код юридичної особи 100316761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Пневматик" (вул. С.Зулінського, буд. 43, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 32340715) 108515 доларів США - основного боргу за Контрактом №2746 від 15.05.2017 та 59523,62 гривень - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відому суду адресу електронної пошти позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1

Повне рішення складено 09 жовтня 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. С.Зулінського, буд. 43, м. Вінниця, 21022;

3 - відповідачу - вул. Довгобродська, буд. 29, кім. 201, м. Мінськ, республіка білорусь, 220668.