Рішення

від 09.10.2023 по справі 902/1015/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2023 р. Cправа № 902/1015/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор Плант" (вул. І. Мазепи, 53, оф. 1, м. Чернігів, 14017)

до: Фермерського господарства "Яружанка" (вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, 54, кв. 83, м. Вінниця, 21018)

про стягнення 208 000 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Новатор Плант" подано позов до Фермерського господарства "Яружанка" про стягнення 208 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №18-04/2022 купівлі-продажу товару від 18.04.2022 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Новатор Плант" заявлено до стягнення з Фермерського господарства "Яружанка" 208 000 грн, з яких: 160 000 грн - основного боргу та 48 000 грн - штрафу.

Ухвалою суду від 07.08.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1015/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала вручена відповідачу 14.08.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Водночас таку ухвалу направлено позивачу на адресу електронної пошти, зазначену останнім у позовній заяві.

23.08.2023 через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву,, за змістом якого Фермерське господарство "Яружанка" визнає позов частково в сумі 160 000 грн - основного боргу, вказуючи, що настання форс-мажорних обставин введення військового стану унеможливило збут господарством вирощеної сільськогосподарської продукції, що мало наслідком неможливість розрахуватись в повному обсязі за поставлений товар. Поряд з цим відповідач вказує на можливість зменшення судом розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу), а також заявляє, що застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафу, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 01.08.2023, а просить стягнути штрафні санкції за платежами, які мали бути вчинені у квітні 2022 року.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

18.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новатор Плант" (Продавець. Позивач) та Фермерським господарством "Яружанка" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №18-04/2022 купівлі-продажу товару (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором передати у власність Покупця мікродобрива "Силач", "Новатор", регулятор росту рослин "Лідер Пульс" та добрива торгової марки "КОРМІН" (надалі за текстом - "Товар"), а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно із п. 1.2. Договору сторони домовилися про те, що найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, вартість Товару та термін його оплати, термін поставки Покупцю та базис поставки Товару, а також інші умови, будуть встановлені за згодою Сторін в додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати Товару згідно п. 4.1. цього Договору Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення оплати. За затримку оплати Товару більше ніж на 7 (сім) календарних днів, Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 30% від суми несплаченого боргу.

Договір набирає сили з моменту підписання вповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2022 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору - до повного їх виконання.

На виконання умов Договору сторонами підписано Специфікацію №1 від 18.04.2022 у якій погоджено найменування, кількість і ціну товару, який підлягає поставці, на загальну суму 188 058,36 грн з ПДВ. Пунктом 2 Специфікації визначено, що оплата Товару, визначеного даною Специфікацією здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку або поставки товару.

Факт отримання відповідачем обумовленого у Специфікації №1 до Договору Товару підтверджується обопільно підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №9 від 19.04.2022 на загальну суму 188 058,36 грн з ПДВ.

Відповідач за поставлений Товар розрахувався частково на суму 28058,36 грн, що підтверджується Довідкою розрахунком боргу, долученою позивачем до позовної заяви та копією платіжної інструкції №2663 від 22.05.2023 на вказану суму, що додана до відзиву на позовну заяву.

Несплата решти вартості поставленого Товару слугувала підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду про стягнення 160000 грн основного боргу. Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 48 000 грн штрафу внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №18-04/2022 від 18.04.2022 купівлі-продажу товару.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Факт поставки відповідачу обумовленого Специфікацією №1 від 18.04.2022 до Договору Товару підтверджено належним первинним документом - видатковою накладною №9 від 19.04.2022 на загальну суму 188 058,36 грн з ПДВ.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Як встановлено фактичними обставинами справи, з 23.04.2022 відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за отриманий за видатковою накладною №9 від 19.04.2022 Товар протягом трьох банківських днів з моменту його поставки, як передбачено п. 2 Специфікації №1 від 18.04.2022. При цьому доказів протилежного матеріали справи не містять.

З урахуванням здійсненої проплати на суму 28058,36 грн, відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором станом на дату подання позову не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 160000 грн (188058,36 грн - 28058,36 грн = 160000 грн), що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Окрім того, при визнанні відповідачем позову в частині стягнення основного боргу суд враховує такі приписи процесуального законодавства.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки про часткове визнання позову в порядку ст. 46 ГПК України заявлено у відзиві на позовну за підписом голови Фермерського господарства "Яружанка" О.Ю. Писарчук, право якої на вчинення відповідної процесуальної дії не обмежено в силу посадового становища, що підтверджується відомостями з ЄДРЮОФОПГФ, таке визнання відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням наявних доказів, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.

Окрім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 48000 грн штрафу.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати Товару згідно п. 4.1. цього Договору Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення оплати. За затримку оплати Товару більше ніж на 7 (сім) календарних днів, Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 30% від суми несплаченого боргу.

Арифметичною перевіркою правильності нарахованого позивачем штрафу згідно із п. 7.3. Договору в розмірі 30% від простроченої суми помилок не виявлено, внаслідок чого суд дійшов висновку про обґрунтованість такого нарахування в розмірі 48000 грн (160000 грн х 30 % = 48000 грн).

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду про стягнення штрафу, то таке твердження не відповідає дійсності, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статі 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії (розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022)

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено та який триває на даний час.

Водночас правовідносини між сторонами виникли 18.04.2022 за фактом укладення Договору тобто під час дії продовжених строків як спеціальної, так і загальної позовної давності, відтак строк позовної давності в межах даного спору щодо стягнення штрафу не сплив.

Поряд з цим суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафу, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що неустойка не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Поряд з цим, враховуючи що ступінь виконання основного зобов`язання становить близько 15 %, суд також бере до уваги поведінку відповідача у даному спорі як винної сторони яка визнає наявність основного боргу.

З огляду на викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 15%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін (адже у такому відсотковому розмірі сплачено вартість поставленого Товару та жодних додаткових нарахувань не заявлено).

Відтак з нарахованого позивачем штрафу в розмірі 48000 грн стягненню з відповідача підлягає 40800 грн. Водночас у стягненні 7200 грн - штрафу слід відмовити у зв`язку з його зменшенням судом.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо зменшення суми штрафу.

З огляду на те, що відповідач частково визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розподіл витрат на сплату судового збору за правилами ст. 129, ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

В даному випадку відповідачем визнаний позов на суму 160000 грн до початку розгляду справи по суті, тому позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 % сплаченого судового збору пропорційно частині визнаних позовних вимог, а саме в сумі 1200 грн на підставі ухвали суду, в решті витрати на сплату судового збору в сумі 1920 грн покладаються на відповідача (з покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою відмовлено у позові у зв`язку із зменшенням неустойки). Водночас суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. При цьому суд зазначає, що позивачем при подачі позовної заяви здійснено переплату судового збору на 247,14 грн, однак за відсутності відповідного клопотання суд не розглядає питання повернення вказаної суми.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Яружанка" (вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, 54, кв. 83, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 33810785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор Плант" (вул. І. Мазепи, 53, оф. 1, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 41866298) 160000 грн - основного боргу; 40800 грн - штрафу та 1920 грн - витрат на сплату судового збору.

3. В решті позову щодо стягнення з відповідача 7200 грн - штрафу відмовити.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_3; відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2; представника відповідача Путіліна Є.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повне рішення складено 09 жовтня 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу - вул. І. Мазепи, 53, оф. 1, м. Чернігів, 14017; вул. Мазепи, 48, м. Чернігів, 14017;

4 - відповідачу - вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, 54, кв. 83, м. Вінниця, 21018.