Рішення

від 09.10.2023 по справі 908/2542/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/175/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023 Справа № 908/2542/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженню відповідальністю Е ІНЖИНІРИНГ, код ЄДРПОУ 42503825 (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48)

до відповідача: Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99), код ЄДРПОУ 08680106 (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32)

про стягнення суми 140330,46 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженню відповідальністю Е ІНЖИНІРИНГ про стягнення з відповідача: Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99) суми 17176,44 грн трьох відсотків річних за користування грошовими коштами, суми 123154,02 грн інфляційних збитків, всього загальної суми 140330,46 грн.

Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов`язань з оплати заборгованості за договором № 38 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного сторонами 10.02.2020, стягнутої згідно з судовими наказами у справах №908/470/22, №908/471/22, виданими 22.02.2022 Господарським судом Запорізької області. Позов обґрунтовано ст.ст. 16, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України. Позивач просив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.08.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2542/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 14.08.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2542/23, присвоєний номер провадження 9/175/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачу в ухвалі суду від 14.08.2023 було запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 07.09.2023.

Судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99) є: 70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32.

Ухвала суду від 14.08.2023 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на вказану вище адресу. Поштовому відправленню присвоєно номер 6900121164976.

За інформацією з офіційного сайту "Укрпошта" - https://track.ukrposhta.ua/ tracking_UA.html, щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за номером 6900121164976 (штрихкодовий ідентифікатор), вручено за довіреністю 18.08.2023.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженню відповідальністю Е ІНЖИНІРИНГ (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99) (споживач, відповідач у справі) 10.02.2020 року підписаний Договір про постачання електричної енергії споживачу № 38.

Цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.4 договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5 договору).

Пунктом 5.6 договору встановлено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

В пункті 5.7 договору визначено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим п`яти робочих днів з моменту отримання його споживачем або протягом п`яти робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про надання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п. 13.1 договору, останній укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Додатком № 1 до договору є Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій зазначено, що початок постачання електричної енергії починається з 01 березня 2020 року.

15.12.2020 учасниками правочину була підписана Додаткова угода №1 до договору, умовами якої були внесені зміни до Комерційної пропозиції.

В Комерційної пропозиції в розділі «Термін дії Договору» сторони узгодили, що Договір набирає чинності з дати погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання та діє до « 31» грудня 2020 року включно. В частині виконання зобов`язань Споживача щодо оплати Договір діє до повного виконання Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником. Договір вважається щороку продовженим, якщо за 21 (двадцять один) календарний день до закінчення дії цього Договору однією із Сторін не буде заявлено про намір його розірвати (припинити).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором № 38 від 10.02.2020 року позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявами про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, на суму 248062,66 грн та на суму 161372,69 грн.

Господарським судом Запорізької області за результатами розгляду заяв заявника (позивача у справі) були видані судові накази від 22.02.2022:

- у справі №908/470/22 (суддя Проскуряков К.В.) - про стягнення з Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99) заборгованості за електричну енергію у сумі 239740,52 грн (за договором на постачання електричної енергії споживачу № 38 від 10.02.2020, за період з липня по вересень 2021 включно), 7366,93 грн інфляційних втрат, 955,21 грн 3% річних та витрат по сплаті судового збору в розмірі 248,10 грн. Всього - на загальну суму 248310,76 грн;

- у справі № 908/471/23 (суддя Ярешко О.В.) - про стягнення з Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99) 161372,69 грн заборгованості за електричну енергію (за договором на постачання електричної енергії споживачу № 38 від 10.02.2020, за жовтень 2021), 2266,96 грн інфляційних втрат, 1233,51 грн 3% річних, 248,10 грн судового збору. Всього - на загальну суму 165121,26 грн.

В судових наказах зазначено, що на підтвердження наявності заборгованості позивачем були надані копії договору № 38 від 10.02.2020 року з додатками, актів-рахунків купівлі-продажу електричної енергії за спірні періоди та копію додаткової угоди № 1 від 15.12.2020 року до Договору № 38 від 10.02.2020 року.

Вказані судові накази набрали законної сили, а саме: по справі №908/470/22 03.05.2022, по справі №908/471/22 11.07.2022.

В подальшому ці судові накази були пред`явлені стягувачем (позивачем у даній справі № 908/2542/23) на виконання до Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

05.07.2023 року Запорізьким відділом державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито відповідні виконавчі провадження №№ 71933050, 71932862 по примусовому виконанню, про що свідчать постанови про відкриття виконавчих проваджень, копії яких містяться в матеріалах даної справи № 908/2542/23 .

Доказів добровільного погашення або примусового стягнення з відповідача заборгованості, позовні матеріали не містять.

У зв`язку з наявністю прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивач, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача (розрахунок окремо додано до позову) 3% річних за порушення строків оплати вартості спожитої електричної енергії та інфляційні втрати.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи зазначені в ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вже зазначалося судом вище, Господарським судом Запорізької області за результатами розгляду заяв заявника (позивача у даній справі № 908/2542/23) були видані судові накази від 22.02.2022:

- у справі №908/470/22 (суддя Проскуряков К.В.) - про стягнення з Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99) заборгованості за електричну енергію у сумі 239740,52 грн (за договором на постачання електричної енергії споживачу № 38 від 10.02.2020 за період з липня по вересень 2021 включно), 7366,93 грн інфляційних втрат, 955,21 грн 3% річних та витрат по сплаті судового збору в розмірі 248,10 грн. Всього - на загальну суму 248310,76 грн;

- у справі № 908/471/23 (суддя Ярешко О.В.) - про стягнення з Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99) 161372,69 грн заборгованості за електричну енергію (за договором на постачання електричної енергії споживачу № 38 від 10.02.2020 за жовтень 2021), 2266,96 грн інфляційних втрат, 1233,51 грн 3% річних, 248,10 грн судового збору. Всього - на загальну суму 165121,26 грн.

Зазначені судові накази набрали законної сили, а саме по справі №908/470/22 03.05.2022, по справі №908/471/22 11.07.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 року по справі № 908/1394/17 зазначено: «Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу».

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не надав суду доказів добровільної оплати заборгованості або її сплати в ході примусового виконання судових наказів.

Таким чином суд погоджується з доводами позивача щодо наявності тривалого порушення відповідачем грошового зобов`язання та наявності правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Відтак, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суми основного боргу, встановлених та стягнутих за судовими наказами у справах № 908/470/22 та № 908/471/22, які на сьогодні не погашені, є правомірним.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України, суд, перевіривши розрахунки позивача за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», встановив, що надані розрахунки інфляційних витрат та 3% річних є правильними та виконаними з дотриманням вимог закону, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 123154,02 грн за період з лютого 2022 по червень 2023 (включно), 3% річних у розмірі 17176,44 грн за період з 22.02.2022 по 27.07.2023 підлягають задоволенню у заявлених розмірах.

На підставі викладеного, позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99), код ЄДРПОУ 08680106 (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32) на користь Товариства з обмеженню відповідальністю Е ІНЖИНІРИНГ, код ЄДРПОУ 42503825 (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48) суму 17176 (сімнадцять тисяч сто сімдесят шість) грн 44 коп. 3% річних, суму 123154 (сто двадцять три тисячі сто п`ятдесят чотири) грн 02 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99), код ЄДРПОУ 08680106 (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32) на користь Товариства з обмеженню відповідальністю Е ІНЖИНІРИНГ, код ЄДРПОУ 42503825 (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48) суму 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 09.10.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва