Рішення

від 01.08.2023 по справі 909/267/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/267/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекоінвест"

(вул. Розметенці, буд. 7, смт Отинія, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78223)

до Комунального некомерційного підприємства "Отинійська районна лікарня" Отинійської селищної ради

(вул. С.Стрільців, буд. 5, смт Отинія, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78223)

про стягнення 158 034,75 грн заборгованості за поставлену теплову енергію

за участю:

представника позивача Драча М.М. (керівник);

представника відповідача Кульчицького В.В. (керівник)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промекоінвест" (далі ТОВ "Промекоінвест", позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою (вх.№3397/23 від 21.03.2023) до Комунального некомерційного підприємства "Отинійська районна лікарня" Отинійської селищної ради (далі КНП "Отинійська районна лікарня", відповідач) про стягнення 158 034,75 грн заборгованості за поставлену теплову енергію.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 684,00 грн судового збору.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 02.05.2023, про що представники сторін повідомлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

26.04.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№6435/23).

02.05.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про направлення кореспонденції на зазначену позивачем адресу (вх.№6719/23).

02.05.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з`явились представники обох сторін, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 30.05.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представники сторін повідомлені у судовому засіданні під розписку.

30.05.2023 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулось у зв`язку із перебуванням судді у відпустці у зв`язку із невідкладеними сімейними обставинами.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 27.06.2023 повідомлено сторін про те, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.07.2023, про що представники сторін повідомлені через Електронний суд.

07.07.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№9887/23).

07.07.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з`явились представники обох сторін, судом відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 27.07.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представники сторін повідомлені у судовому засіданні під розписку.

27.07.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№10960/23).

27.07.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з`явився представник позивача, судом відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 01.08.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що позивач повідомлений в судовому засіданні під розписку, представник відповідача телефонограмою та через Електронний кабінет.

01.08.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з`явились представники обох сторін.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позиції сторін

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 01.01.2023 по 29.01.2023 позивачем надано, а відповідачем отримано послуги з теплопостачання, однак не здійснено їх оплату.

Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилається на ст. 15, 16, 202 - 205, 525, 526, 530, 598, 599 - 601, 604 - 609, 610, 625 Цивільного кодексу України; ст. 20, 194, 202, 222 Господарського кодексу України; ст. 7, 9, 12, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"; ст. 15, 19, 20 Закону України "Про теплопостачання".

Позиція відповідача. У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на:

- відсутність у період з 01.01.2023 по 29.01.2023 укладених між позивачем та відповідачем договорів на постачання теплової енергії, що у свою чергу спростовує наявність заборгованості перед позивачем;

- нікчемність договорів суборенди, укладених між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Драч Анною Миколаївною, за якими позивачем орендовано котельню;

- відсутність у позивача ліцензії на право здійснення господарської діяльності з постачання теплової енергії.

У судових засіданнях представник відповідача також посилався на необґрунтованість застосування позивачем до спірних правовідносин тарифу на постачання теплової енергії у розмірі 4 197,47 грн/Гкал.

Як на правову підставу своїх заперечень відповідач посилається на ст. 215, 216, 509, 626 - 629 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України; ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Обставини справи, встановлені судом

І. Щодо правовідносин з Фізичною особою-підприємцем Драч Анною Михайлівною

1.1) 21.08.2019 між Отинійським комбінатом комунальних підприємств (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Драч Анною Михайлівною (далі ФОП Драч А.М.) (орендар) укладено договір оренди №62/19 цілісного майнового комплексу котельні по вул. Свободи, 1-А, смт Отинія (далі договір оренди) (а.с. 61-65).

Умови договору оренди такі.

Орендодавець з 21.08.2019 передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс котельні, що знаходяться по вул. Свободи, 1-А, смт Отинія (далі - котельня) загальною площею 505 м2, вартість якої визначено експертним шляхом та станом на 22.07.2019 становить 818 304 грн з ПДВ (п. 1.1 договору оренди).

Після укладення цього договору орендар приєднує до свого майна котельню в установленому порядку (п. 1.2 договору оренди).

Орендар виступає правонаступником прав та обов`язків переданої котельні (п. 1.3 договору оренди).

21.08.2019 за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу котельні Отинійський комбінатом комунальних підприємств передав, а ФОП Драч А.М. прийняла цілісний майновий комплекс котельні з теплотрасами та обладнанням (а.с. 66).

1.2) 05.11.2021 рішенням Отинійської селищної ради №462-14/2021 "Про погодження тарифу на теплову енергію на опалювальний сезон 2021-2022 роки" встановлений тариф на постачання теплової енергії у розмірі 2 477 грн/1 Гкал без ПДВ.

27.12.2021 між ФОП Драч А.М. та КНП "Отинійська районна лікарня" (відповідачем) укладено договір №83 на закупівлю пари та гарячої води за державні кошти (далі - договір закупівлі №1), відповідно до умов якого послуги з теплопостачання надаються за тарифом 2 477 грн/1 Гкал без ПДВ.

Цей договір набирає чинності з дати підписання і діє у частині постачання теплової енергії до 31.12.2022, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

ФОП Драч А.М. листом від 17.11.2022 №48 повідомила відповідача про відмову Отинійської селищної ради встановити економічно обґрунтований тариф, про припинення вказаного договору 31.12.2022 і відсутність можливості укласти договір на теплопостачання з 01.01.2023.

1.3) 30.12.2022 між ФОП Драч А.М. (орендар) та ТОВ "Промекоінвест" (суборендар) укладено договір суборенди майна №01-12 (далі договір суборенди №1) (а.с. 49-52).

Умови договору суборенди №1 такі.

Орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) майно - об`єкт оренди, а саме частину цілісного майнового комплексу котельні площею 450 м2 (п. 1.1 договору суборенди №1).

Право користування об`єктом суборенди належить орендарю на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу котельні по вул. Свободи, 1-А, смт Отинія від 21.08.2019, укладеного між орендарем та орендодавцем Отинійським комбінатом комунальних підприємств (п. 1.2 договору суборенди №1).

31.12.2022 за актом приймання-передачі до договору суборенди майна №01-12 від 30.12.2022 ФОП Драч А.М. передала, а ТОВ "Промекоінвест" (позивач) прийняв в тимчасове платне користування (суборенду) майно, а саме частину цілісного майнового комплексу котельні площею 450 м2 з теплотрасами та обладнанням (а.с. 53).

1.4) 16.01.2023 КНП "Отинійська районна лікарня" (відповідач) звертався до ФОП Драч А.М. з листом №711, в якому просив укласти договір щодо закупівлі теплової енергії для потреб опалення на період з січня по грудень 2023 року (а.с. 147).

1.5) 20.01.2023 між ФОП Драч А.М. (орендар) та ТОВ "Промекоінвест" (суборендар) укладено додаткову угоду до договору суборенди №1, відповідно до якої договір суборенди №1 вважається розірваним з 22.01.2023 (а.с. 54).

22.01.2023 за актом приймання-передачі до договору суборенди майна №01-12 від 30.12.2022 ТОВ "Промекоінвест" (позивач) повернув, а ФОП Драч А.М. прийняла майно, а саме частину цілісного майнового комплексу котельні площею 450 м2 з теплотрасами та обладнанням (а.с. 55).

1.6) 23.01.2023 рішенням Отинійської селищної ради №814-28/2023 «Про погодження передачі в оренду цілісного майнового комплексу котельні по вул. Свободи, 1-А, в смт Отинія Коломийського району Івано-Франківської області на опалювальний сезон 2022/2023" погоджено Отинійському комбінату комунальних підприємств намір передати в оренду цілісний майновий комплекс котельні до кінця опалювального року 2022/2023 (а.с. 129).

1.7) 23.01.2023 між ФОП Драч А.М. (орендар) та ТОВ «Промекоінвест» (суборендар) укладено договір суборенди майна №01-01 (далі договір суборенди №2) (а.с. 56-59).

Умови договору суборенди №2 такі.

Орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) майно - об`єкт оренди, а саме частину цілісного майнового комплексу котельні (п. 1 договору суборенди №2).

Право користування об`єктом суборенди належить орендарю на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу котельні по вул. Свободи, 1-А, смт Отинія від 21.08.2019, укладеного між орендарем та орендодавцем Отинійським комбінатом комунальних підприємств (п. 1.2 договору суборенди №2).

23.01.2023 за актом приймання-передачі до договору суборенди майна №01-01 від 23.01.2023 ФОП Драч А.М. передала, а ТОВ "Промекоінвест" (позивач) прийняв в тимчасове платне користування (суборенду) майно, а саме частину цілісного майнового комплексу котельні площею 505 м2 з теплотрасами та обладнанням (а.с. 60).

1.8) ФОП Драч А.М. у листі від 17.07.2023 №17/07 підтвердила, що з 01.01.2023 припинила діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії (а.с. 189).

ІІ. Щодо правовідносин між ТОВ "Промекоінвест" та КНП "Отинійська районна лікарня"

2.1) 30.01.2023 рішенням Виконавчого комітету Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області №1/2023 встановлено ТОВ "Промекоінвест" тариф на теплову енергію, вироблену на установках із використанням альтернативних джерел енергії, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, у розмірі: 4 197,47 грн/Гкал (з ПДВ), а також передбачено, що тариф, встановлений згідно з цим рішенням вступає в дію з 30.01.2023 (а.с. 67).

2.2) 08.02.2023 між ТОВ «Промекоінвест» (виконавець) та КНП "Отинійська районна лікарня" (споживач) укладено договір №1 на закупівлю пари та гарячої води за державні кошти (далі договір закупівлі №2) (а.с. 70-75).

Умови договору закупівлі №2 такі.

Виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з ДК 021:20І5-О93200ОО-8-Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (послуги теплопостачання), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1 договору закупівлі №2).

Виконавець надає споживачеві послуги з централізованого опалення в обсязі 100,060 Гкал (п. 2 договору закупівлі №2).

Строк постачання теплової енергії: січень-квітень 2023 року (п. 5.1 договору закупівлі №2).

Цей договір набирає чинності з дати підписання і скріплення печатками сторін і діє у частині постачання теплової енергії до 15.04.2023, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення. Сторони домовилися, що умови даного договору застосовуються до відносин між ними з 30.01.2023, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України (п. 11.1 договору закупівлі №2).

2.3) 24.02.2023 відповідачем прийнято наказ №13, яким головному бухгалтеру наказано здійснити оплату за фактично надані послуги ТОВ "Промекоінвест", починаючи з 30.01.2023 (а.с. 155).

2.4) 03.03.2023 позивач звернувся до відповідача з повідомленням-претензією, в якій вказав на необхідність сплатити заборгованості за фактично спожиті послуги у січні 2023 році (по 29 січня включно) по ціні 4 197,47 грн/Гкал, та зазначив, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.

2.5) Відповідно до свідоцтва №100262777 НБ №219611 від 14.01.2010 позивач зареєстрований як платник ПДВ (а.с. 43).

Також позивачу видано такі ліцензії (а.с. 44-46):

- ліцензію серія АВ №331270 на виробництво теплової енергії (термін дії - з 23.11.2010 по 23.11.2015);

- ліцензію серія АВ №580646 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (термін дії - з 23.11.2012 по 23.11.2017);

- ліцензію серія АВ №580645 на постачання теплової енергії (термін дії - з 23.10.2012 по 23.10.2017).

26.01.2023 розпорядженням Івано-Франківської обласної військової (державної) адміністрації №25 "Про видачу ліцензій" ТОВ "Промекоінвест" видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на установках з використання альтернативних джерел енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (а.с. 47-48).

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Загальні засади

1.1. Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є заборгованість за поставлену теплову енергію, а предметом позову її стягнення.

Відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання".

За статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

При цьому, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору (ст. 1 Закону України "Про теплопостачання").

Водночас відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, якими в свою чергу є послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

За статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Відповідний обов`язок передбачений також п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Судом встановлено, що у період з 01.01.2023 до 29.01.2023 між сторонами у справі виникли фактичні (позадоговірні) правовідносини з постачання теплової енергії (далі спірний період), а з 30.01.2023 виникли договірні правовідносини з постачання теплової енергії.

1.2. За приписами абз. 9 ст. 6 Закону України "Про теплопостачання" політика у сфері теплопостачання базується, зокрема, на принципі взаємної відповідальності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату.

У відповідності до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Також згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Водночас за приписами абз. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що оплата за фактично отриману теплову енергію не ставиться законодавцем в залежність від наявності чи відсутності договірних відносин між споживачем та постачальником, а відтак така оплата повинна здійснюватись за фактично надані послуги.

1.3. Аналогічних висновків дотримується суд касаційної інстанції у своїх постановах, зокрема.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 погодилася з висновками судів про те, що відсутність укладеного письмового договору не звільняє споживача від обов`язку оплати за надані житлово-комунальні послуги.

Відповідні висновки суду касаційної інстанції мають бути застосовувані судом згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України.

1.4. Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Отже, зобов`язання сплатити за надані й отримані (спожиті) послуги з теплопостачання випливає з положень ст. 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Отримання (споживання) послуг з теплопостачання є юридичним фактом, а відтак підставою для виникнення обов`язку з їх оплати.

Відмова споживача послуг від оплати послуг з теплопостачання в такому разі суперечить вимогам п. 6 ст. 3, ст. 901 ЦК України та п. 5 ч. 2 ст. 7, ст. 9, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", абз. 9 ст. 6, ст. 19 Закону України "Про теплопостачання".

ІІ. Щодо обставин даної справи

2.1. З огляду на положення ст. 74, 76, 77 ГПК України у даній справі доказуванню підлягає, зокрема, факт поставки/отримання (споживання) теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії, тариф на постачання теплової енергії та її загальна вартість.

2.2. У судових засіданнях відповідач не заперечував факт отримання (споживання) теплової енергії протягом січня 2023 року, а також обсягів спожитої теплової енергії у спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

2.3. Однак, відповідач не погоджувався із тарифом на постачання теплової енергії та не визнавав позивача постачальником теплової енергії.

ІІІ. Щодо постачальника теплової енергії у спірний період

3.1. Відповідач вказував на те, що з 01.01.2023 він не укладав договір на постачання теплової енергії з ТОВ Промекоінвест (позивачем), оскільки був споживачем послуг ФОП Драч А.М.

Проте, судом встановлено таке:

- договір на постачання теплової енергії відповідача з ФОП Драч А.М. у частині постачання теплової енергії діяв до 31.12.2022;

- ФОП Драч А.М. листом від 17.11.2022 №48 повідомила відповідача про відмову Отинійської селищної ради встановити економічно обґрунтований тариф, про припинення вказаного договору 31.12.2022 і відсутність можливості укласти договір на теплопостачання з 01.01.2023;

- 30.12.2022 між ФОП Драч А.М. та ТОВ Промекоінвест (позивачем) укладено договір суборенди майна №01-12, за яким позивачу передано в суборенду частину цілісного майнового комплексу котельні;

- з 01.01.2023 ФОП Драч А.М. припинила діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у зв`язку з скрутним матеріальним становищем через економічно необґрунтований тариф (лист від 17.07.2023 №17/07).

Отже, ФОП Драч А.М. з 01.01.2023 до 29.01.2023 не могла надавати послуги з постачання теплової енергії відповідачу.

Водночас відповідач не надав суду та матеріали справи не містять доказів укладання відповідачем договору з іншим постачальником теплової енергії та отримання теплової енергії у період з 01.01.2023 по 29.01.2023 від іншої особи, ніж позивач.

Крім того, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2023 у справі №909/268/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023, за тотожним позовом стягнено заборгованість за поставлену теплову енергію на користь постачальника - ТОВ "Промекоінвест" з іншого споживача, який отримував у період з 01.01.2023 по 26.01.2023 теплову енергію місцевими (розподільчими) тепловими мережами в смт Отинія, що і КНП "Отинійська районна лікарня" (відповідач).

З огляду на вказане вище, судом встановлено, що з 01.01.2023 послуги із постачання теплової енергії відповідачу надавав ТОВ "Промекоінвест" (позивач).

3.2. При цьому, посилання відповідача у відзиві на позов на нікчемність договорів суборенди, укладених між позивачем та ФОП Драч А.М., за якими позивачем отримано в суборенду котельню, в якій вироблялася та з якої постачалася теплова енергія відповідачу, визнаються судом необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що відповідачем не надано суду як доказів нікчемності договорів суборенди, укладених між позивачем та ФОП Драч А.М., так і доказів визнання цих договорів судом недійсними у встановленому порядку.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У зв`язку з чим, такі договори є правомірними на підставі ст. 204 ЦК України.

3.3. Згідно із ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Незважаючи на відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору, з метою недопущення порушення вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та зриву постачання теплової енергії в опалювальний сезон, у період з 01.01.2023 по 29.01.2023 позивач, як суборендар котельні, здійснював відпуск теплової енергії відповідачу, а відповідач споживав цю енергію.

ІV. Щодо наявності ліцензії на виробництво теплової енергії

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про теплопостачання" господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Як встановлено судом, позивач має ліцензії, видані Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, а саме:

-ліцензію №331270 серія АВ від 23.11.2010 на виробництво теплової енергії (терміном дії до 23.11.2015);

-ліцензію №580645 серія АВ від 12.10.2012 на транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (терміном дії до 12.10.2017);

-ліцензію №580646 серія АВ від 12.10.2012 на постачання теплової енергії (терміном дії до 12.10.2017) (а.с. 130-132).

28.06.2015 набрав чинності Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності (далі Закон №222-VIII).

Стаття 7 Закону №222-VIII встановлює перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до якого входить виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (п. 29 ч. 1 цієї статті).

Стаття 21 Закону №222-VIII визначає прикінцеві та перехідні положення, згідно з якими:

- ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності цим законом є чинними, продовжують діяти (абз. 1 п. 6 цієї статті).

- ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у ст. 7 цього закону, які є чинними на день набрання чинності цим законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк (абз. 2 п. 6 цієї статті).

Враховуючи те, що вищезазначені ліцензії позивача були чинними на момент набрання чинності Законом №222-VIII, такі ліцензії є безстроковими відповідно до умов цього закону.

Більш того, 26.01.2023 Івано-Франківською обласною військовою (державною) адміністрацією видано розпорядження №25 про видачу позивачу ліцензій, в т.ч. на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.

Враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що у спірний період (з 01.01.2023 по 29.01.2023) позивач мав ліцензії, в т.ч. на постачання теплової енергії.

V. Щодо тарифу на теплову енергію

5.1. Відповідно до ч. 5 ст. Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

5.2. За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 3, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування належать встановлення цін/тарифів на комунальні послуги (в т.ч. постачання теплової енергії) відповідно до закону.

Також за ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) належить до основних повноважень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до підп. 2 п. "а" ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

5.3. Як встановлено судом, рішенням Отинійської селищної ради №462-14/2021 від 05.11.2021 встановлено тариф в розмірі 2 477,00 грн за 1 Гкал без ПДВ період протягом 2021 - 2022 років, водночас рішенням Отинійської селищної ради від 30.01.2023 №1/2023 встановлено тариф у розмірі 4 197,47 грн за Гкал, який підлягає застосуванню з 30.01.2023.

Отже, органом місцевого самоврядування - Отинійською селищною радою на спірний період (з 01.01.2023 по 29.01.2023) не було встановлено тариф на постачання теплової енергії.

5.4. Однак, у відповідності до ч. 4 ст. 20 Закону України Про теплопостачання тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Згідно з ч. 9 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, щокварталу, до 25 числа останнього місяця кожного кварталу, розраховує та оприлюднює середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до даних з офіційного сайту Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України середньозважений тариф на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету від 23.12.2022 встановлений в Івано-Франківській області на рівні 3 886,55 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

Таким чином, по Івано-Франківській області тариф на теплову енергію відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" мав становити 4 197,47 грн за 1 Гкал, який, зокрема, і був встановлений рішенням Отинійської селищної ради від 30.01.2023 №1/2023.

Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про теплопостачання").

Підсумовуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що позивачем було правомірно нараховано відповідачу плату за отриману теплову енергію у період з 01.01.2023 по 29.01.2023 у розмірі 4 197,47 грн за 1 Гкал.

VI. Інші аспекти

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку має місце прострочення відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що має місце факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії та прийняття відповідачем таких послуг у період з 01.01.2023 по 29.01.2023 на суму 158 034,75 грн, а відтак наявні правові підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, позивач зазначив 2 684,00 грн судового збору.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір на суму 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2283 від 16.03.2023 (а.с. 18).

Відповідно до підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру позивач сплачує 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру, ціна позову у справі становить 158 034,75 грн, то судовий збір у справі становить 2 684,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб), бо 158 034,75 грн*1,5%= 2 370,52 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України задоволення позову обумовлює покладення таких судових витрат на відповідача.

Інших судових витрат сторонами до відшкодування суду заявлено не було.

Керуючись ст. 13, 14, 73, 74, 76, 123, 129, 232, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекоінвест" до Комунального некомерційного підприємства "Отинійська районна лікарня" Отинійської селищної ради про стягнення 158 034,75 грн заборгованості за поставлену теплову енергію задовольнити.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Отинійська районна лікарня" Отинійської селищної ради (вул. С.Стрільців, буд. 5, смт. Отинія, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78223; ідентифікаційний код 01993500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекоінвест" (вул. Розметенці, буд. 7, смт. Отинія, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78223; ідентифікаційний код 36732581) 158 034,75 грн (сто п`ятдесят вісім тисяч тридцять чотири гривні 75 коп.) заборгованості за поставлену теплову енергію та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.10.2023.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва