Рішення

від 27.09.2023 по справі 910/3817/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2023Справа № 910/3817/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:

1) Державної екологічної інспекції Столичного округу,

2) Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ГРУП ЮА»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»

про стягнення 521 796,00 грн,

Представники учасників справи:

прокурор: Набок Ю.В.,

від позивача-1: Вікторов В.В.,

від позивача-2: не з`явились,

від відповідача: не з`явились,

від третьої особи: Семко В.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ГРУП ЮА» про стягнення 521 796,00 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи тимчасовим лісокористувачем лісової ділянки на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 6 від 16.06.2022, порушив вимоги природоохоронного законодавства, не забезпечив охорону та збереження лісового фонду, здійснивши дії щодо самовільної вирубки дерев, чим заподіяв державі збитків. Із посиланням на положення ст. 1166 Цивільного кодексу України, прокурор просить стягнути з відповідача шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, в сумі 521 796,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/3817/23 та призначено підготовче засідання на 12.04.2023.

В підготовче засідання 12.04.2023 з`явився представник прокуратури, інші учасники не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 08.05.2023.

В підготовче засідання 08.05.2023 з`явився представник прокуратури, інші учасники не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву у підготовчому засіданні до 21.06.2023 та продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

25.05.2023 від представника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Філії «Київське лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України».

01.06.2023 від представника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

В підготовче засідання 21.06.2023 з`явилися прокурор та позивач-1, інші учасники не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

В підготовчому засіданні 21.06.2023 прокурор заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Філії «Київське лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України» не підтримав, у зв`язку з чим суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив залишити дану заяву без розгляду.

Водночас, прокурором було підтримано заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Представник позивача-1 також підтримав дану заяву прокурора.

Вказана заява обґрунтована тим, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 є правонаступником майна, прав та обов`язків Державного підприємства «Київське лісове господарство», договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою із яким укладено Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ГРУП ЮА», яким до цього часу не припинений. Таким чином, з огляду на те, що даний спір стосується лісових ділянок, що перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього.

Розглянувши вказану заяву прокурора, суд ухвалою від 21.06.2023 залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, ідентифікаційний код 44768034); зобов`язав позивача направити копі позовної заяви з додатками на адресу третьої особи; встановив третій особі строк протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали для подання до суду письмових пояснень щодо позову; відклав підготовче засідання на 26.07.2023.

03.07.2023 до суду від прокуратури надійшов лист із доказами направлення третій особі копії позовної заяви з додатками.

У зв`язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 26.07.2023, знято з розгляду, про що на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua було розміщено відповідне оголошення.

Після виходу судді Трофименко Т.Ю. з відпустки, ухвалою суду від 31.07.2023 призначено підготовче засідання у даній справі на 30.08.2023.

В підготовче засідання 30.08.2023 з`явилися прокурор та представник третьої особи.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів належного повідомлення позивачів 1, 2 та відповідача про підготовче засідання, з`ясувавши відсутність будь-яких заяв чи клопотань прокурора та представника третьої особи, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, на підставі статей 182, 185 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 27.09.2023.

В судове засідання 27.09.2023 з`явилися прокурор та представники позивача-1 та третьої особи.

Позивач-2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105495001870.

З метою повідомлення відповідача про судове засідання, судом на адресу останнього, яка вказана в позові та відповідає адресі місцезнаходження за ідентифікаційним кодом 43552276 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було надіслано ухвалу-повідомлення від 30.08.2023, однак поштове відправлення № 0105495001888 повернулося до суду не врученим, причиною повернення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу на вірну адресу місцезнаходження, суд доходить висновку, що ухвала від 30.08.2023 вважається йому врученою.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою від 30.08.2023 у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що позивача-2 та відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників вказаних учасників справи.

В судовому засіданні 27.09.2023 прокурор надав суду пояснення по суті позовних вимог та просив суд позов задовольнити. Представники позивача-1 та третьої особи підтримали позицію прокурора та просили задовольнити позов.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено прокурором, під час здійснення Києво-Святошинською окружною прокуратурою Київської області процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12022116410000316 від 14.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України, було встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до акту від 12.07.2022, складеного помічником лісничого Ірпінського лісництва Кузьмічем М.С. та старшим майстром лісу Зіневичем О.А., на виділах 4, 5 кварталу 54 Ірпінського (Приміського) лісництва Державного підприємства «Київське лісове господарство» було виявлено самовільну порубку 57 кущів чагарників та 1 дерева, чим заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 41 253,90 грн, яка розрахована відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

В рамках кримінального провадження № 12022116410000316 від 14.07.2022 слідчим СВ Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області Губенком Т.В. проведено огляд місця події, за результатами якого складено протокол огляду місця події від 14.07.2022, яким зафіксовано факт здійснення самовільної порубки дерев у межах кварталу 54 Ірпінського (Приміського) лісництва Державного підприємства «Київське лісове господарство».

Так, рішенням Київської обласної ради сьомого скликання від 22.06.2020 № 878-35-VII «Про оголошення нововиявлених територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення на території Київської області» вирішено оголосити парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення та ландшафтним заказником місцевого значення території та об`єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та рекреаційну цінність, без вилучення земель у землекористувачів, згідно з переліком, який є додатком до вказаного рішення, до якого входить, зокрема, парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Зелена брама» (надалі також - Парк-пам`ятка) орієнтовною площею 30 га, що перебуває у віданні Державного підприємства «Київське лісове господарство» та знаходиться за адресою: с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району.

Відповідно до п. 3 Положення про парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення «Зелена брама», затвердженого розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 06.10.2021 № 627 та зареєстрованого в Центральному Міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) 13.10.2021 за № 211/559 (надалі - Положення), парк-пам`ятка загальною площею 30 га розташований в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області на землях державної власності, в межах кварталу 54 виділів 1, 2, 4, 5, 7, 9, 10, 11 Ірпінського (Приміського) лісництва Державного підприємства «Київське лісове господарство».

Із п. 2 Положення вбачається, що Парк-пам`ятка входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Землекористувач на території Парку-пам`ятки в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням. Землекористувач бере на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження Парку-пам`ятки.

16.06.2022 між Державним підприємством «Київське лісове господарство» (постійний користувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ГРУП ЮА» (тимчасовий користувач) укладено договір № 6 про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою (надалі - Договір), відповідно до умов пунктів 1, 2 якого Державним підприємством «Київське лісове господарство» виділено Товариству з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ГРУП ЮА» у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку загальною площею 1,0000 га, яка розташована в Ірпінському (Приміському) лісництві, квартал 54, виділ 4, 5, 7, на території Борщагівської територіальної громади Бучанського району Київської області, в межах населеного пункту Софіївська Борщагівка (надалі також - лісова ділянка), для метою використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних та освітньо-виховних цілей.

Договір укладено строком на 49 років, що діє з 16.06.2022 до 16.06.2071 включно (п. 24 Договору).

Згідно з актом приймання-передачі від 16.06.2022, Державне підприємство «Київське лісове господарство» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ГРУП ЮА» прийняло у платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку.

Державною екологічною інспекцією Столичного округу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» здійснено розрахунок розміру ймовірної шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об`єктів природно-заповідного фонду, внаслідок самовільного знищення одного дерева черешні звичайної та 57 шт. кущів різних порід на території Парку-пам`ятки, що розташовується в кварталі 54, виділи 4, 5, 7 Ірпінського лісництва Державного підприємства «Київське лісове господарство» в межах села Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, який становить 521 796,00 грн.

Така сума збитку визначена також висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 28.09.2022 № 2686/22.

Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор зазначив, що відповідач, як тимчасовий лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду, здійснив самовільну рубку лісів за відсутності виданого відповідно за законодавства лісорубного квитка.

За доводами прокурора, відповідач був обізнаний про віднесення лісової ділянки в межах виділів 4, 5, 7 кварталу 54 Ірпінського (Приміського) лісництва до об`єктів природно-заповідного фонду України та про обмеження щодо її використання, однак вимог природоохоронного законодавства, Положення та умов Договору не дотримався, чим завдав шкоди навколишньому природному середовищу у розмірі 521 796,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів на спростування викладених прокурором обставин до суду не подав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».

За положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Так, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону.

Як вбачається із матеріалів справи, прокуратурою на адресу Державної екологічної інспекції Столичного округу скеровано лист від 05.01.2023 № 55-85вих-23 щодо отримання інформації про вжиті заходи щодо стягнення збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 54 виділи 4, 5 Ірпінського (Приміського) лісництва Державного підприємства «Київське лісове господарство» або повідомлення причин, які перешкоджають захисту порушених інтересів держави.

У відповідь на вказаний лист прокуратури Державна екологічна інспекція Столичного округу листом від 20.01.2023 № 9/6/2-28/222 повідомила про неможливість звернення до суду із відповідним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ГРУП ЮА», оскільки розрахунок збитків, заподіяних державі, проведено особами, що здійснюють державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, не на основі актів перевірок, а також зазначила про те, що не заперечує проти пред`явлення такого позову прокуратурою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Відповідно до ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, а також, зокрема, про охорону, утримання і використання зелених насаджень.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 № 253, Державна екологічна інспекція Столичного округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Державної екологічної інспекції Столичного округу поширюються на територію міста Києва та Київської області. Основними завданнями Державної екологічної інспекції Столичного округу є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах міста Києва та Київської області.

За положеннями п. 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, вказана інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема, щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування.

Отже, з огляду на викладене, Державна екологічна інспекція Столичного округу в даному випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області.

Крім того, прокурором зазначено, що оскільки порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулось на території Борщагівської сільської територіальної громади, а тому заподіяна відповідачем шкода підлягає стягненню на користь місцевого бюджету Борщагівської сільської ради.

Так, прокуратурою було направлено лист від 05.01.2023 № 55-86вих-23 на адресу Борщагівської сільської ради щодо повідомлення про вжиті заходи реагування на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ГРУП ЮА» вимог природоохоронного законодавства або причини, які перешкоджають захисту порушених інтересів держави.

Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області листом від 27.01.2023 № 10-03/185 просила прокуратуру здійснити представництво інтересів Борщагівської сільської територіальної громади шляхом подання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ГРУП ЮА» про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Повідомленням від 07.03.2023 № 55-1460вих-23 заступником керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури повідомлено Державну екологічну інспекцію Столичного округу та Борщагівську сільську раду у порядку абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про пред`явлення позову до суду в інтересах вказаних органів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокуратурою у повній мірі виконано вимоги, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, повідомленням прокурора на адресу відповідних суб`єктів владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єктів владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Щодо встановлених судом фактичних обставин справи, оцінки поданих доказів та законодавства, що підлягає застосуванню.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з положеннями ст. 1 Лісового кодексу України (надалі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Стаття 66 Конституції України визначає обов`язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а також цивільно-правової відповідальності, як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зокрема, підставою для цивільно-правової відповідальності є порушення лісового законодавства та законодавства України про природно-заповідний фонд (ст. 105 Лісового кодексу України, ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд»). До таких порушень належать незаконне вирубування та пошкодження дерев і чагарників; нецільове використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, порушення вимог проектів створення та організації територій природно-заповідного фонду; псування, пошкодження чи знищення природних комплексів територій та об`єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих для включення до його складу тощо.

Отже, в межах даної справи суду необхідно встановити наявність/відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача відповідно до положень ст. 1166 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення вимог природоохоронного законодавства було виявлено на лісових ділянках в межах виділів 4, 5 кварталу 54 Ірпінського (Приміського) лісництва Державного підприємства «Київське лісове господарство», що перебувають в тимчасовому довгостроковому користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ГРУП ЮА» згідно з договором № 6 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 16.06.2022.

Крім того, судом взято також до уваги долучені прокурором до матеріалів справи документи кримінального провадження № 12022116410000316 від 14.07.2022, зокрема, протоколи допиту свідків, складені в межах вказаного кримінального провадження, які вказують на те, що шкода навколишньому природному середовищу була заподіяна внаслідок господарської діяльності відповідача.

Статтею 20 ЛК України визначено права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування. Так, згідно з ч. 2 вказаної статті визначені обов`язки тимчасових лісокористувачів, зокрема: виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі.

Відповідно до п. 5 ст. 64 ЛК України, яка регулює основні вимогами щодо ведення лісового господарства, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що, зокрема, виділи 4, 5 кварталу 54 Ірпінського (Приміського) лісництва Державного підприємства «Київське лісове господарство» входять до території Парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва мысцевого значення «Зелена брама», яка входить до складу природно-заповідного фонду України.

За визначенням, наведеним у ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На таких землях забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням (частини 1, 3).

Рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається, зокрема, обласними радами (ч. 3 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання (ч. 5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Так, відповідно до вказаної статті Закону України «Про природно-заповідний фонд України», рішення Київської обласної ради від 22.06.2020 № 878-35-VII «Про оголошення нововиявлених територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення на території Київської області» Департаментом екології та природних ресурсів Київської міської державної адміністрації оформлено охоронне зобов`язання від 05.11.2021 № 41/05.3-08, яким Державному підприємству «Київське лісове господарство» передано під охорону та дотримання встановленого режиму територію парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Зелена брама» загальною площею 30,0 га у межах кварталу 54 виділів 1, 2, 4, 5, 7, 9, 10, 11 Ірпінського (Приміського) лісництва Державного підприємства «Київське лісове господарство», на території с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області.

За вимогами ст. 91 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду; перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 69 ЛК України визначено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2005 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» затверджений Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, в якому визначено умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка, як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів.

Згідно п. 2, 3 даного Порядку лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів. Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься лист Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 20.02.2023 № 05.1-27/98, відповідно до якого вбачається, що спеціальний дозвіл на використання лісових ресурсів згідно з Порядком видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2005 № 761 Товариству з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ГРУП ЮА» не видавався.

При цьому, суд зазначає, що укладаючи Договір з Державним підприємством «Київське лісове господарство», відповідач відповідно до п. 23 цього договору взяв на себе обов`язки, зокрема, проводити використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим Договором та законодавством; при використання лісової ділянки додержуватись зобов`язань та виконувати заходи щодо забезпечення охорони, захисту лісових насаджень, посилання корисних властивостей лісів; не допускати на лісовій ділянці незаконних рубок та інших порушень лісового законодавства, аварій та інших подій, що погіршують стан лісової ділянки.

Суд, дослідивши матеріали справи, зокрема, лист Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації від 07.02.2022 № 05.3-02.2-10/456/566, зазначає, що відповідач був обізнаний про віднесення переданої йому в тимчасове довгострокове користування лісової ділянки до об`єктів природно-заповідного фонду України та про обмеження щодо її використання. Доказів зворотного, а також будь-яких заперечень відповідача з даного приводу матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» унормовано, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Однак для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи, як неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення.

Водночас у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, на підставі поданих прокуратурою в матеріали справи доказів суд встановив, що відповідач, як тимчасовий лісокористувач за Договором, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив та організував самовільну порубку лісу на підпорядкованій йому території.

Відтак, наведене свідчить про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправні дії відповідача, які полягають у незабезпеченні належної охорони лісу та організації незаконної порубки лісу, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та діяльністю відповідача, вина) та наявність підстав для стягнення з відповідача завданої шкоди.

Перевіривши поданий в матеріали справи розрахунок Державної екологічної інспекції Столичного округу розміру шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об`єктів природно-заповідного фонду на території Парку-пам`ятки, що розташовується в кварталі 54, виділи 4, 5, 7 Ірпінського лісництва Державного підприємства «Київське лісове господарство», суд зазначає, що у даному випадку правомірним є застосування постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», у зв`язку з чим визнає обґрунтованим розмір завданих збитків в сумі 521 796,00 грн.

При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності слід врахувати приписи ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та вимоги п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів - 20 відсотків.

Таким чином, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні.

Підсумовуючи наведене, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем внаслідок незаконної порубки лісу було завдано навколишньому природному середовищу шкоду в розмірі 521 796,00 грн. При цьому, доказів на спростування вини, та, як наслідок, спростування заподіяння шкоди на заявлену суму відповідачем до суду не надано.

Отже, враховуючи вище наведені норми права та встановлені фактичні обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ГРУП ЮА» (вул. Волинська, 64, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 43552276) на користь Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (вул. Ярослава Мудрого, 1-А, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08130; ідентифікаційний код 04362489) шкоду, завдану навколишньому природному середовищу у розмірі 521 796 (п`ятсот двадцять одна тисяча сімсот дев`яносто шість) гривень 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ГРУП ЮА» (вул. Волинська, 64, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 43552276) на користь Київської обласної прокуратури (бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 02909996) 7 826 (сім тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 94 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.10.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко