Рішення

від 28.09.2023 по справі 910/7342/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2023Справа № 910/7342/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Атаманенко А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерготрейдер" про стягнення 1 630 364,05 грн,

за участю представників:

позивача: Валігури О.О.;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерготрейдер" (далі - Товариство) 1 630 364,05 грн, з яких: 1 126 442,59 грн - основна заборгованість, 128 074,97 грн - пеня, 261 294,00 грн - додатковий штраф, 89 652,48 грн - тридцять п`ять процентів річних, 24 900,01 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором поставки від 13 липня 2022 року № 130722-ХМ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 травня 2023 року відкрито провадження в справі № 910/7342/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 червня 2023 року.

Разом із позовом Підприємство подало заяву від 2 травня 2023 року № 002 про участь його представника у засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 травня 2023 року задоволено клопотання Підприємства про участь його представника в підготовчому засіданні поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

У підготовчому засіданні 15 червня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 20 липня 2023 року.

15 червня 2023 року, після проведеного засідання, через підсистему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява від цієї ж дати про участь його представника у засіданні 20 липня 2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 червня 2023 року вказану заяву позивача задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 липня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 7 вересня 2023 року.

27 липня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява від цієї ж дати про участь його представника в судовому засіданні 7 вересня 2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 липня 2023 року вказану заяву позивача задоволено.

У судовому засіданні 7 вересня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 28 вересня 2023 року.

8 вересня 2023 року від Підприємства надійшла заява від цієї ж дати про участь його представника в судовому засіданні 28 вересня 2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 вересня 2023 року вказану заяву позивача задоволено.

У судовому засіданні 28 вересня 2023 року представник Підприємства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначені засідання не забезпечив, заяв по суті спору не подав, будь-яких клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2022 року між Товариством та Підприємством укладено договір поставки № 130722-ХМ, умовами якого передбачено, що останнє зобов`язується передати у власність відповідача нафтопродукти, а Товариство - прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного договору. Кількість, асортимент та ціна товару зазначаються у специфікаціях та/або видаткових накладних, що складаються Підприємством та підтверджується шляхом підписання Товариством на умовах даної угоди. Кожна специфікація та/або видаткова накладна є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.1. вказаного правочину).

Цей договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками зазначених суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.2. договору поставка товару здійснюється в строк, що не перевищує 3 календарні дні, або у строки, передбачені специфікацією, у разі надання Товариством довіреності на отримання зазначеної кількості товару або іншого документа, що посвідчує повноваження довіреної особи, яка наділена повноваженнями від Товариства на отримання (перевезення, поставку) товару. Датою виникнення права власності на товар у Товариства є дата підписання специфікації та/або видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної. Строк поставки товару починає рахуватись з моменту підписання специфікації на конкретну поставку та/або видаткової накладної або з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства.

Ціна на товар формується Підприємством і обумовлюється сторонами на день підписання специфікації та/або видаткової накладної, та зазначається у самій специфікації та/або видатковій накладній. Ціна даного договору складається із загальної вартості товару, що поставляється за даним правочином протягом терміну його дії (пункт 3.1. вказаної угоди).

Згідно з пунктом 3.2. договору покупець оплачує товар 100% передоплатою відповідно до виставленого Підприємством рахунку протягом терміну його дії на підставі заявленої специфікацією та/або видатковою накладною кількості товару. Поставка товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати. У випадку оплати товару Товариством до отримання рахунку або не у строк його дії, або з порушенням інших умов даного договору, Підприємство має право повернути грошову суму, сплачену наперед, протягом 5 банківських днів на умовах даного правочину за письмовою вимогою Товариства або іншої особи, яка перерахувала кошти.

Відповідно до пункту 3.3. договору Підприємство має право відвантажити товар без попередньої оплати, а Товариство зобов`язане оплатити такий товар у термін, що не перевищує 3-х банківських днів та/або протягом строку, передбаченого у специфікації та/або видатковій накладній до цього договору від дня переходу права власності на товар до Товариства.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами до договору відповідної специфікації та/або видаткової накладної на дану партію товару та діє протягом одного року з дати підписання такої специфікації та/або видаткової накладної, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань (пункт 7.1. договору).

На виконання умов вищевказаного договору сторонами були підписані специфікації (додатки № 1 до договору): від 20 січня 2023 року на суму 256 523,94 грн на умовах 100% оплати товару та строком його поставки - протягом 3-х банківських днів, починаючи з 20 січня 2023 року, та від 5 лютого 2023 року на суму 1 306 470, 00 грн на умовах 100% оплати товару та строком його поставки - протягом 3-х банківських днів, починаючи з 5 лютого 2023 року. У вказаних специфікаціях Товариство також підтвердило факт отримання ним відповідних рахунків Підприємства на оплату узгодженого у вищевказаних специфікаціях товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з серпня 2022 року по лютий 2023 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 15 047 821,31 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 5 лютого 2023 року № Т00000383 на суму 1 306 470,00 грн; від 3 лютого 2023 року № Т00000378 на суму 1 327 213,45 грн; від 11 січня 2023 року № Т00000123 на суму 1 316 142,80 грн; від 6 січня 2023 року № Т00000090 на суму 1 081 117,30 грн; від 6 січня 2023 року № Т00000083 на суму 517 056,10 грн; від 29 грудня 2022 року № Т00005629 на суму 1 400 030,80 грн; від 20 жовтня 2022 року № Т00004421 на суму 1 424 919,00 грн; від 30 вересня 2022 року № Т00003978 на суму 1 304 865,00 грн; від 23 вересня 2022 року № Т00003823 на суму 1 297 482,00 грн; від 21 вересня 2023 року № Т00003751 на суму 1 309 214,55 грн; від 11 вересня 2022 року № Т00003575 на суму 1 312 666,37 грн та від 15 серпня 2022 року № Т00003002 на суму 1 194 120,00 грн, - які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а також товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на загальну суму 13 916 378,72 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за поставлений Підприємством товар у загальному розмірі 1 126 442,59 грн.

Враховуючи те, що у визначений договором строк відповідач не оплатив у повному обсязі вартість поставленого за договором товару, позивач звернувся до останнього з вимогою № 1 від 19 квітня 2023 року (вих. № 7), у якій вимагав повністю сплатити у 7-дений строк вартість поставленого товару. Однак вказана вимога залишена Товариством без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу за договором, яка складає 1 126 442,59 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Підприємства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо оплати поставленої продукції, позивач також просив суд стягнути з відповідача 35% річних у розмірі 89 652,48 грн, нарахованих на суму основного боргу за період з 8 лютого 2023 року по 1 травня 2023 року, та 24 900,01 грн інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму боргу за період лютий-березень 2023 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сторони у пункті 4.10. договору передбачили інший розмір процентів річних, ніж передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України, а тому до даних правовідносин сторін підлягають застосуванню 35% річних.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір 35% річних є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства, а заявлений розмір інфляційних втрат не перевищує розраховану судом суму вказаної компенсаційної виплати, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 128 074,97 грн пені, нарахованої на суму основної заборгованості за період з 8 лютого 2023 року по 1 травня 2023 року, а також 261 294,00 грн штрафу за специфікацією від 5 лютого 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що у випадку ненадходження від Товариства повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеного у пункті 3.3. даного договору, з урахуванням частини 2 статті 551 ЦК України Підприємство має право нарахувати, а Товариство - зобов`язується сплатити останньому, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, за умовами пункту 4.4.4. договору, у випадку порушення Товариством умов пунктів 3.2., 3.3., 3.8. даного правочину чи умов, визначених у специфікації в частині порядку оплати та проведення розрахунку, позивач має право нарахувати, а відповідач - зобов`язується сплатити останньому, додатковий штраф у розмірі 20% від вартості товару за відповідною специфікацією та/або видаткової накладної. Сторони погодили, що штраф у розумінні пункту 4.4.4. даного договору є окремим та самостійним видом юридичної відповідальності в порівняні з пенею і не вважається подвійним покаранням за одне порушення.

Оскільки заявлені Підприємством до стягнення розміри вищезазначених штрафних санкцій є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також враховуючи те, що відповідач не заперечував проти наданого позивачем розрахунку, не надав власного контррозрахунку, позов у частині стягнення з Товариства пені та штрафу також підлягає задоволенню.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерготрейдер" (01135, місто Київ, вулиця Глібова, будинок 7; ідентифікаційний код 42689223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (31340, Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці; ідентифікаційний код 40949912) 1 126 442 (один мільйон сто двадцять шість тисяч чотириста сорок дві) грн 59 коп. основної заборгованості, 24 900 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот) грн 01 коп. інфляційних втрат, 89 652 (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн 48 коп. тридцяти п`яти процентів річних, 128 074 (сто двадцять вісім тисяч сімдесят чотири) грн 97 коп. пені, 261 294 (двісті шістдесят одну тисячу двісті дев`яносто чотири) грн 00 коп. штрафу та 24 455 (двадцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) грн 46 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 9 жовтня 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко