Рішення

від 06.10.2023 по справі 910/12222/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2023Справа № 910/12222/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Пауер Євроелектрик Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго»

про стягнення 179.228,08 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

01.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Пауер Євроелектрик Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго» про стягнення 179.228,08 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонам договору поставки № 01/01-18/03 від 01.01.2018 позивачем в період з січня 2022 року по січень 2023 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 360.846,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними. За умовами договору, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату товару не пізніше 30 календарних днів з дати приймання товару відповідачем, що вказана в накладній. Відповідачем було сплачено заборгованість частково у розмірі 144.801,56 грн та повернуто товар на суму 36.816,36 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань за договором в повному обсязі, позивачем 09.02.2023 відправлено відповідачу претензію № 07/02/23 від 07.02.2023 про сплату заборгованості за договором. Враховуючи викладене та те, що відповідачем не виконано умови договору, останній звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 179.228,08 грн боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/12222/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.08.2023 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494977636 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, офіс 369, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 08.08.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 18.08.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105494977636, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 04.09.2023 включно.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Пауер Євроелектрик Україна» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 01/01-18/03 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в обумовлений даним договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити лампи та інші електротехнічні прилади (далі - товар) в асортименті відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною договору (додаток № 1), в кількості та за ціною, зазначеними у накладних, на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 179.228,08 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 11.1 договору він набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2020, а в частині зобов`язань, що залишились невиконаними на вказану дату - о повного виконання таких зобов`язань сторонами. У тому випадку, якщо сторони, у строк не менше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення стоку дії даного договору, не повідомлять одна одну про бажання розірвати договір, то договір вважається автоматично пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах. Кількість автоматичних пролонгацій не може перевищувати двох разів. В цьому випадку покупець зобов`язаний надати постачальнику нове повідомлення за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства про зразок підпису осіб, уповноваженим отримувати товар, та зразок печатки/штампу, якою вказані особи завіряють на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис (додаток № 2).

Доказів в підтвердження виявлення однією із сторін договору про небажання продовжувати договірні правовідносини не подано та за відсутності обумовленого вище нового повідомлення за підписом керівника та головного бухгалтера договір є пролонгованим до 31.12.2022.

Відповідно до п. 4.1 договору ціни на товар зазначаються в накладних. Підписання покупцем накладної свідчить про погодження ціни.

Загальна сума цього договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремим партіями (п. 4.2 договору).

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 353.094,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними

№ 1/108 від 10.01.2022 на суму 4.184,04 грн,

№ 1/1945 від 19.02.2022 на суму 3.360,72 грн,

№ 1/3141 від 27.01.2022 на суму 1.883,10 грн,

№ 1/3142 від 27.01.2022 на суму 38.035,20 грн,

№ 1/3367 від 28.01.2022 на суму 1.275,84 грн,

№ 1/3566 від 31.01.2022 на суму 12.114,00 грн,

№ 1/4564 від 08.02.2022 на суму 258.912,00 грн,

№ 1/6944 від 23.02.2022 на суму 4.614,00 грн,

№ 1/12734 від 08.07.2022 на суму 3.813,60 грн,

№ 1/16074 від 15.08.2022 на суму 10.344,30 грн,

№ 1/17807 від 31.08.2022 на суму 910,80 грн,

№ 1/17922 від 01.09.2022 на суму 8.097,60 грн,

№ 1/18941 від 13.09.2022 на суму 885,60 грн,

№ 1/22307 від 18.10.2022 на суму 1.458,00 грн,

№ 1/22229 від 18.10.2022 на суму 1.506,00 грн,

№ 1/22521 від 19.10.2022 на суму 1.699,20 грн,

У всіх наведених вище видаткових накладних є посилання на договір поставки № 01/01-18/03 від 18.01.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.4 договору покупець зобов`язаний здійснювати оплату товару не пізніше 30 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана у накладній.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, за товар поставлений за наведеними вище видатковими накладними відповідач мав здійснити оплату у 30-ти денний строк з дня його отримання.

Позивач зазначає, що частково товар було повернуто на загальну суму 36.816,36 грн згідно наступних накладних

№ 2 від 18.01.2023 на суму 1.107,00 грн;

№ 3 від 18.01.2023 на суму 2.480,40 грн;

№ 4 від 18.01.2023 на суму 4.356,00 грн;

№ 5 від 18.01.2023 на суму 23.346,96 грн;

№ 6 від 18.01.2023 на суму 5.526,00 грн.

Також позивач зазначив, що відповідачем здійснено часткову оплату товару на загальну суму 144.801,56 грн.

Дані твердження позивача відповідачем не заперечені та не спростовані.

Також в матеріалах справи наявна видаткова накладна № 1/947 від 13.01.2023 на суму 7.752,00 грн, в якій відсутнє посилання на договір поставки № 01/01-18/03 від 18.01.2018, а тому з огляду на пролонгацію строку дії договору лише до 31.12.2022, дана поставка відбулась не на виконання вказаного договору.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст. 205, 207 - 209 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Пункт 5 статті 265 Господарського кодексу України встановлює, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Здійснення позивачем передачі та отримання відповідачем товару свідчить про прийняття пропозиції щодо укладення договору поставки вказаного у видатковій накладній № 1/947 від 13.01.2023 товару на суму 7.752,00 грн.

Відповідачем заперечень щодо укладення між сторонами договору поставки товару на суму 7.752,00 грн у спрощений формі не подано.

Оскільки строк виконання грошового зобов`язання по сплаті товару у видатковій накладній № 1/947 від 13.01.2023 не встановлено, позивач вправі вимагати його виконання в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявна претензія позивача № 07/02/23 від 07.02.2023 з вимогою до відповідача здійснити оплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 179.228,08 грн протягом 7 (семи) днів з дня отримання претензії.

Дана претензія направлена відповідачу 09.02.2023 рекомендованою кореспонденцією за № 0210514211811, що підтверджується наявними у справі копіями опису вкладення у цінний лист, фіскальним чеком т а накладною АТ «Укрпошта» від 09.02.2023.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, строк пересилання рекомендованої кореспонденції в межах населеного пункту становить 3 дні + 1 день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відтак, зважаючи на нормативні строки пересилання поштових відправлень відповідач мав можливість отримати дану вимогу 12.02.2023.

Відповідачем заперечень щодо отримання вказаної претензії не надано.

Враховуючи викладене, положення ст. 253 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та встановлений претензією 7-ми денний строк для сплати вартості товару, відповідач був зобов`язаний сплатити позивачу вартість отриманого товару на суму 7.752,00 грн у строк до 20.02.2023 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договорами зобов`язань вартість товару у визначений строк не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не спростована відповідачем та згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 30.01.2023 становить 179.228,08 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договорами в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 179.228,08 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Пауер Євроелектрик Україна» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, офіс 369, код ЄДРПОУ 38893520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Пауер Євроелектрик Україна» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5, код ЄДРПОУ 34838178) 179.228 (сто сімдесят дев`ять тисяч двісті двадцять вісім) грн 08 коп. основного боргу, 2.688 (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова