Рішення

від 27.09.2023 по справі 910/6880/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2023Справа № 910/6880/23Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат громадського харчування АЕС"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 60 133 333,37 грн.

Представники:

від позивача: Святненко М.О.

від відповідача: Балацький Я.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат громадського харчування АЕС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 60 133 333,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 та Договору №75/72-22/37-121-01-22-11224 від 27.05.2022 у частині оплати наданих послуг з огляду на що позивач просить суд стягнути 60 133 333,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху.

12.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 20.06.2023.

01.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

09.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

19.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 20.06.2023 прибули представники сторін.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 20.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 25.07.2023.

У підготовче засідання 25.07.2023 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 08.08.2023.

У підготовче засідання 08.08.2023 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні 08.08.2023 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.09.2023.

У судове засідання 19.09.2023 прибули представники сторін.

У судовому засіданні 19.09.2023 оголошено перерву до 26.09.2023.

У судове засідання 26.09.2023 прибули представники сторін.

У судовому засіданні 26.09.2023 оголошено перерву до 27.09.2023.

У судове засідання 27.09.2023 прибули представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 27.09.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС» (Виконавець, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (Замовник, відповідач) укладено Договір № 64/37-121-01-20-09934 про надання послуг від 02.12.2020 (далі - Договір-1), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Замовнику послугу за темою: Код ДК 021:2015-55510000-8 Послуги їдалень (послуга: «Організація лікувально-профілактичного харчування персоналу та харчування працівників на виробництві»).

Пунктом 1.2 Договору-1 визначено, що послуги включають:

- організацію лікувально-профілактичного харчування (далі по тексту - ЛПХ), забезпечення молоком та соком (пектином) персоналу Замовника;

- організацію харчування працівників Замовника на виробництві;

- забезпечення продуктами харчування і продукцією власного виробництва працівників Замовника (далі по тексту - продукція).

Відповідно до п. 1.3 Договору-1 істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі крім випадків, передбачених діючим законодавством України, а саме:

- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника;

- продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження; у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат Замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

- узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни обсягу та якості послуг);

- зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок.

Згідно з п. 2.1 Договору-1 (в редакції Додаткової угоди № 1/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020) загальна вартість послуг по даному договору визначається Протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1 до даної додаткової угоди) і Кошторисом (додаток №2 до даної додаткової угоди) становить: 121 047 467,00 грн крім того ПДВ 24 209 493,40 грн, разом з ПДВ 145 256 960,40 грн (сто сорок п`ять мільйонів двісті п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 40 коп.):

2.1.1. Вартість послуг з організації лікувально-профілактичного харчування персоналу та харчування працівників на виробництві складає 101 936 144,40 грн, у т.ч. ПДВ 20% 16 989 357,40 грн.

2.1.2. Вартість продукції для організації ЛПХ, забезпечення молоком та соком (пектину) персоналу Замовника складає 43 320 816,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% 7 220 136,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору-1 оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами акту наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Оплата Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому ПК України випадках та порядку (п. 2.3 Договору-1).

Згідно з п. 3.1 Договору-1 в редакції Додаткової угоди № 1/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 Виконавець зобов`язується надати послуги в строк: березень 2021 р. - квітень 2022 р.

Пунктом 4.1 Договору-1 визначено, що послуги, надані Виконавцем, оформлюються Сторонами шляхом підписання двостороннього акту наданих послуг (далі по тексту - акт), який складається в 3-х (трьох) екземплярах (один - Виконавцю, два - Замовнику).

Відповідно до п. 4.5 Договору-1 Виконавець зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. В податковій накладній у рядку «Код філії отримувача (покупця)» зазначити числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК «Енергоатом» - 24584661.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 30.08.2022 (п. 12.1 Договору-1).

Розділом 13 Договору-1 визначено перелік наступних додатків до Договору-1: Додаток №1. Протокол узгодження договірної ціни; Додаток № 2. Технічна специфікація; Додаток № 3. Кошторис; Додаток № 4. Перелік торгово-технологічного обладнання і холодильного обладнання ТОВ «Комбінат громадського харчування АЕС», яке знаходиться на об`єктах громадського харчування ВП ЗАЕС.

Відповідно до Додатку №1 додаткової угоди № 1 до Договору № 64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 «Протокол узгодження договірної ціни» вартість послуг за цим договором встановлюється на підставі акцептованої Замовником цінової пропозиції Виконавця та складає 121 047 467,00 грн, крім того ПДВ 24 209 493,40 грн, разом з ПДВ 145 256 960,40 грн.

26.04.2022 Сторонами було укладено Додаткову угоду № 2/37-121-01-20-09934 до Договору № 64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020, якою, зокрема, змінено строк надання послуг, а саме замінено « 30.04.2022» на « 31.05.2022» та викладено п. 12.1 Договору-1 в наступній редакції «Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.08.2022».

Також, 27.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС» (Виконавець) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (Замовник) укладено Договір № 75/72-22/37-121-01-22-11224 про надання послуг (далі - Договір-2), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Замовнику послугу: Код ДК 021:2015-55510000-8 Послуги їдалень (послуга: «Організація лікувально-профілактичного харчування персоналу та харчування працівників на виробництві»).

Пунктом 1.2 Договору-2 визначено, що послуги включають:

- організацію лікувально-профілактичного харчування (далі по тексту - ЛПХ), забезпечення молоком та соком (пектином) персоналу Замовника;

- організацію харчування працівників Замовника на виробництві.

Відповідно до п. 1.3 Договору-2 істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі крім випадків, передбачених діючим законодавством України.

Згідно з п. 2.1 Договору-2 (в редакції Додаткової угоди № 1/37-121-01-22-11224 від 22.07.2022) вартість послуг за договором визначається Протоколом узгодження договірної ціни (невід`ємний додаток №1 до цієї додаткової угоди) та складає: 199 886 441,00 грн, крім того ПДВ 39 977 288,20 грн, разом з ПДВ 239 863 729,20 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору-2 оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати підписання обома Сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг (надалі за текстом - Акт), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Оплата наданих послуг за організацію харчування працівників Замовника на виробництві здійснюється за власні кошти працівників.

Оплата Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 2.3 Договору-2).

Згідно з п. 3.1 Договору-2 (в редакції Додаткової угоди № 1/37-121-01-22-11224 від 22.07.2022) Виконавець зобов`язується надати послуги в строк: червень 2022 р. - грудень 2023 р.

Пунктом 4.1 Договору-2 визначено, що надання послуг з організації лікувально-профілактичного харчування (далі по тексту - ЛПХ), забезпечення молоком та соком (пектином) персоналу Замовника, надані Виконавцем, оформлюються Сторонами шляхом підписання двостороннього Акту здачі-приймання наданих послуг (далі за текстом - Акт), який складається в 3-х (трьох) екземплярах (один - Виконавцю, два - Замовнику).

Відповідно до абз. 1-3 п. 4.5 Договору-2 Виконавець зобов`язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України. У разі, якщо Виконавець не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін або відбудеться зупинення реєстрації податкової накладної та це призведе до втрати у Замовника права на нарахування сум ПДВ, що відноситься до податкового кредиту, Замовник має право в односторонньому порядку зменшити загальну суму договору на відповідну суму ПДВ за такою податковою накладною. В податковій накладній у рядку «Код філії отримувача (покупця)» зазначити числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК «Енергоатом» - 24584661, назва отримувача - «Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін - і діє до 30.04.2024 (п. 12.1 Договору-2).

Розділом 13 Договору-2 визначено перелік наступних додатків до Договору-2: Додаток №1. Протокол узгодження договірної ціни; Додаток № 2. Технічна специфікація; Додаток № 3. Кошторис; Додаток № 4. Перелік торгово-технологічного обладнання і холодильного обладнання ТОВ «Комбінат громадського харчування АЕС», яке знаходиться на об`єктах громадського харчування ВП ЗАЕС.

Відповідно до Додатку №1 до договору в редакції додаткової угоди № 1/37-121-01-22-11224 від 22.07.2022 до Договору № 75/72-22/37-121-01-22-11224 від 22.07.2022 «Протокол узгодження договірної ціни» вартість послуг за цим договором встановлюється на підставі акцептованої Замовником цінової пропозиції Виконавця та складає 199 886 441,00 грн, крім того ПДВ 39 977 288,20 грн, разом з ПДВ 239 863 729,20 грн.

Судом встановлено, що 02.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС» (Виконавець) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (Замовник) укладено додаткову угоду №2 до Договору № 75/72-22/37-121-01-22-11224, якою сторони домовились призупинити виконання зобов`язань за договором на період тимчасової окупації ВП «Запорізька АЕС» та м. Енергодар у період воєнного стану в Україні. Сторони домовились визначити строки надання послуг шляхом укладання додаткової угоди в строк до 20 робочих днів після деокупації ВП «Запорізька АЕС» та м. Енергодар із дотриманням умов договору. Згідно зі ст. 631 ЦК України сторони встановили, що умови даної додаткової угоди застосовуються до її підписання сторонами, а саме з 01.01.2023 та є невід`ємною частиною договору № 75/72-22/37-121-01-22-11224.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами про надання послуг та договорами поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору-1 у період з лютого 2022 року по травень 2022 року він надав відповідачу послуги на загальну суму 33 015 386,88 грн., в тому числі ПДВ 5 502 564,52 грн за наступними Актами наданих послуг та Актами коригування сум наданих послуг:

- лютий 2022 року - 9 802 084,37 грн. (Акт № 2 наданих послуг згідно договору № 64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 року, код 56.29.2, згідно ДК 021:2015 від 28.02.2022 року та Акт № 2/1 від 31.08.2022 року коригування сум наданих послуг згідно договору № 64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 року, код 56.29.2, згідно ДК 021:2015 до акту № 2 від 28.02.2022 року);

- березень 2022 року - 6 818 064,97 грн. (Акт № 3 наданих послуг згідно договору № 64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 року, код 56.29.2, згідно ДК 021:2015 від 31.03.2022 року та Акт № 3/1 від 31.08.2022 року коригування сум наданих послуг згідно договору № 64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 року, код 56.29.2, згідно ДК 021:2015 до акту № 3 від 31.03.2022 року);

- квітень 2022 року - 8 594 598,90 грн. (Акт № 4 наданих послуг згідно договору № 64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 року, код 56.29.2, згідно ДК 021:2015 від 30.04.2022 року та Акт № 4/1 від 31.08.2022 року коригування сум наданих послуг згідно договору № 64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 року, код 56.29.2, згідно ДК 021:2015 до акту № 4 від 30.04.2022 року);

- травень 2022 року - 7 800 638,64 грн. (Акт № 5 наданих послуг згідно договору № 64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 року, код 56.29.2, згідно ДК 021:2015 від 31.05.2022 року та Акт № 5/1 від 31.08.2022 року коригування сум наданих послуг згідно договору № 64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 року, код 56.29.2, згідно ДК 021:2015 до акту № 5 від 31.05.2022 року).

Також, на виконання п. 4.5 Договору-1 Виконавець склав та зареєстрував податкові накладні № 127 від 28.02.2022, № 106 від 31.03.2022, № 103 від 30.04.2022, № 58 від 31.05.2022 (копії накладних містяться в матеріалах справи).

Зазначені накладні разом з супровідним листом № 36 від 27.03.2023 були направлені відповідачу засобами поштового зв`язку 28.03.2023.

Разом з тим, як вбачається з виписок з банківського рахунку позивача від 20.03.2023 та 29.03.2023 та підтверджується актом звірки за січень 2023 року зобов`язання з оплати вартості наданих послуг відповідачем були виконані частково, а саме сплачено позивачу 24 207 745,52 грн.

Також, позивач зазначає, що на виконання умов Договору-2 у період з червня 2022 року по грудень 2022 року він надав відповідачу послуги на загальну суму 48 567 693,03 грн., в тому числі ПДВ 8 094 615,51 грн. за наступними Актами наданих послуг та Актами коригування сум наданих послуг:

- червень 2022 року - 8 833 552,67 грн (Акт № 1 від 30.06.2022 року здачі-приймання наданих послуг згідно договору № 75/72-22/37-121-01-22-11224 від 27.05.2022 року код 56.29.2, згідно ДК 021:2015);

- липень 2022 року - 8 306 486,16 грн (Акт № 2 від 31.07.2022 року здачі-приймання наданих послуг згідно договору № 75/72-22/37-121-01-22-11224 від 27.05.2022 року код 56.29.2, згідно ДК 021:2015);

- серпень 2022 року - 5 598 614,06 грн (Акт № 3 від 31.08.2022 року здачі-приймання наданих послуг згідно договору № 75/72-22/37-121-01-22-11224 від 27.05.2022 року код 56.29.2, згідно ДК 021:2015);

- вересень 2022 року - 5 673 378,36 грн (Акт № 4 від 30.09.2022 року здачі-приймання наданих послуг згідно договору № 75/72-22/37-121-01-22-11224 від 27.05.2022 року код 56.29.2, згідно ДК 021:2015);

- жовтень 2022 року - 6 558 244,86 грн (Акт № 5 від 31.10.2022 року здачі-приймання наданих послуг згідно договору № 75/72-22/37-121-01-22-11224 від 27.05.2022 року код 56.29.2, згідно ДК 021:2015);

- листопад 2022 року - 6 956 569,66 грн (Акт № 6 від 30.11.2022 року здачі-приймання наданих послуг згідно договору № 75/72-22/37-121-01-22-11224 від 27.05.2022 року код 56.29.2);

- грудень 2022 року - 6 640 847,26 грн (Акт № 7 від 31.12.2022 року здачі-приймання наданих послуг згідно договору № 75/72-22/37-121-01-22-11224 від 27.05.2022 року код 56.29.2, згідно ДК 021:2015).

На виконання п. 4.5 Договору-2 Виконавець склав та зареєстрував податкові накладні № 13 від 30.06.2022, № 4 від 31.07.2022, № 3 від 31.08.2022, № 2 від 31.10.2022, № 6 від 31.10.2022, № 2 від 30.11.2022, № 1 від 31.01.2023 (копії накладних містяться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листами вих. № 198 від 17.10.2022, вих. № 211 від 14.11.2022, вих. № 1 від 03.01.2023, № 28 від 09.02.2023, у яких просив сплатити заборгованість за Договорами 1 та 2 загальною сумою 57 375 334,59 грн.

Однак, як зазначає позивач, вказані вище вимоги виконані відповідачем не були, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 60 133 333,37 грн, з яких за Договором-1 від 02.12.2020: 8 807 641,36 грн основного боргу, 497 530,61 грн інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання з оплати вартості наданих послуг без ПДВ за період з липня 2022 року по лютий 2023 року, 118 255,94 грн 3% річних за невиконання грошового зобов`язання з оплати вартості наданих послуг без ПДВ за період з 30.06.2022 по 28.03.2023 та за Договором-2 від 27.05.2022: 48 567 693,03 грн основного боргу, 1 284 109,21 грн інфляційних втрат за невиконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг без ПДВ за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року, 361 376,91 грн інфляційних втрат за невиконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг у розмірі ПДВ за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року, 400 849,82 грн 3% річних за невиконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг без ПДВ за період з 30.08.2022 по 28.03.2023, 95 876,49 грн 3% річних за невиконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг у розмірі ПДВ за період з 15.09.2022 по 28.03.2023.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, зокрема, наступне:

- позивачем при подачі позову порушено приписи ст. 173 ГПК України щодо правил об`єднання позовних вимог, а тому позовна заява у справі № 910/6880/23 підлягає поверненню на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України;

- позивач не довів виконання п. 2.3 договорів в частині належної реєстрації в ЄРПН податкових накладних та їх надання (доведення) відповідачу, як це передбачено умовами договорів, а відтак, відсутні підстави для визнання строку оплати ПДВ за договорами таким, що настав;

- 02.03.2023 сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до Договору №75/72-22/37-121-01-22-11224 від 27.05.2022, якою сторони домовились призупинити виконання зобов`язань за договором на період тимчасової окупації ВП «Запорізька АЕС» та м. Енергодар в період дії воєнного стану в Україні, тому вимоги позивача про стягнення коштів є безпідставними;

- зважаючи на приписи ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» укладені сторонами правочини є нікчемними з дати окупації м. Енергодар до дати зміни позивачем місцезнаходження;

- зважаючи на наявність форс-мажорних обставин відповідач просить суд звільнити його від відповідальності у вигляду стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем приписів ст. 173 ГПК України щодо правил об`єднання позовних вимог та наявності підстав для повернення позовної заяви у справі № 910/6880/23 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Процесуальною формою такого звернення є позовна заява, яка подається до суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 171 ГПК України.

Частиною першою статті 173 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

При цьому, під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

За змістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті.

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

При цьому, у випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19.

Більше того, встановивши після відкриття провадження за позовною заявою, що спільний розгляд заявлених у ній вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, суд не позбавлений можливості відповідно до частини шостої статті 173 ГПК України до початку розгляду справи по суті, роз`єднати позовні вимоги, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Так, зі змісту заявлених у цій справі позовних вимог вбачається, що вони виникли з аналогічних підстав (обставин укладення та виконання сторонами двох однорідних договорів про надання послуг та здійснення поставки), а предметом позову є матеріально-правові вимоги, які об`єднані між собою одним способом захисту порушеного права, - стягненням заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

З огляду на наведене, суд зазначає про безпідставність доводів відповідача про порушення позивачем приписів ст. 173 ГПК України щодо правил об`єднання позовних вимог, як і не вбачав підстав для роз`єднання цих вимог до початку розгляду справи по суті.

Стосовно доводів відповідача про те, що зважаючи на приписи ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» укладені сторонами правочини є нікчемними з дати окупації м. Енергодар до дати зміни позивачем місцезнаходження, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Як вказує відповідач та не заперечив позивач, місцезнаходженням останнього до 11 серпня 2022 було с. Благовіщенка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, а з серпня 2022 року позивач змінив адресу місцезнаходження, зареєструвавши її у м. Києві.

27 грудня 2022 року набув чинності наказ Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», що містить Перелік, яким визначено, що датою початку тимчасової окупації зокрема Благовіщенської сільської територіальної громади є 02.03.2022, дата завершення тимчасової окупації - не вказана.

Таким чином, вказана територія, на якій, за твердженням відповідача, було зареєстроване місцезнаходженням позивача до серпня 2022 року, є тимчасово окупованою територією відповідно до наказу Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309.

Разом з тим, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

Отже, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не передбачає автоматичного застосування норм ч. 2 ст. 13 щодо всіх тимчасово окупованих територій України, а лише щодо тих, які визначені в п. 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, відтак, необхідно встановити, чи входять території Благовіщенської сільської територіальної громади до тих тимчасово окупованих територій, які передбачені п. 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, та на які поширюється дія норм зазначеного закону щодо нікчемності правочинів.

Так, статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України.

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Стаття 1 зазначеного закону регулює правовий статус тимчасово окупованих територій та передбачає, що датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України. Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

25 грудня 2022 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 р. №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», яка передбачає, що Перелік затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (Мінреінтеграції) за формою згідно з додатком за погодженням із Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

27 грудня 2022 року набув чинності наказ Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», що містить Перелік.

Як встановлено судом, Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309, визначено, що датою початку тимчасової окупації Благовіщенської сільської територіальної громади є 02.03.2022, дата завершення тимчасової окупації - не вказана.

Сукупний аналіз норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 р. №1364, а також наказу Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309 дає підстави для висновку, що тимчасово окупована територія Благовіщенської сільської територіальної громади, яка в умовах воєнного стану, введеного указом Президента України №64/2022, у встановленому КМУ порядку визначена наказом Мінреінтеграції як тимчасово окупована територія, є в розумінні цього закону - «іншою сухопутною територією України, визнаною в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку», що визначена пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а отже щодо цієї території не поширюються норми ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» стосовно нікчемності правочинів.

Крім того, суд зазначає, що норми абз. 2 ч. 1 ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачають, що в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Разом з тим, наразі відсутнє відповідне рішення Кабінету Міністрів України щодо поширення положень статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зокрема в частині нікчемності правочинів стосовно тимчасово окупованих територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями, а отже доводи відповідача про нікчемність спірних правочинів відповідно до норм ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є необґрунтованими.

Разом з тим, суд звертає увагу на таке.

Як встановлено судом, предметом Договорів 1 та 2 відповідно до розділу 1 Договорів 1 та 2 було зокрема надання послуги їдалень (послуга: «Організація лікувально-профілактичного харчування персоналу та харчування працівників на виробництві»).

Додатками 2 до Договорів 1 та 2 (Технічної специфікації) передбачено, що метою надання послуги є своєчасне і якісне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників ВП ЗАЕС та харчуванням працівників на виробництві. Забезпечення харчування працівників ВП ЗАЕС та працівників підрядних організацій, які проводять роботи на ВП ЗАЕС на всіх об`єктах замовника (Додаток 1) у відповідності до вимог нормативно-технічної документації та чинного законодавства України.

Технічною специфікацією до Договорів 1 та 2 передбачено, що виконавець повинен забезпечити доставку обідів лікувально-профілактичного харчування оперативному персоналу в буфетах блоків 1, 2, 3 4, 5, 6 спецкорпусу 1, спецкорпусу 2 за попередніми заявками три рази на добу згідно з графіками роботи змін.

Додатком до Технічної специфікації по Договорів 1 та 2 погоджено Дислокацію (місце розташування) підприємств (приміщень) громадського харчування виконавця на об`єктах замовника, де зазначено будинок їдальні УБ, будинок їдальні ВП ЗАЕС, приміщення буфету УВТК, приміщення буфету НТЦ, приміщення буфету ТЦ, приміщення буфету машзалу блоків №1, №2, №4, №5, №6, приміщення буфету спецкорпусу №№1 та 2.

Виходячи з викладеного, враховуючи норми ст. 532 ЦК України щодо місця виконання зобов`язання, виходячи з суті зобов`язання, що складає предмет Договорів 1 та 2, суд доходить висновку, що місцем виконання зобов`язання за вказаними договорами фактично є територія Запорізької атомної електростанції із місцезнаходженням у м. Енергодар, вул. Промислова, 133.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309, Енергодарська міська територіальна громада перебуває в тимчасовій окупації: датою початку тимчасової є 04.03.2022, дата завершення тимчасової окупації - не вказана.

Як встановлено судом, норми ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не поширюють свою дію на відносини, що виникли між сторонами в даній справі.

Водночас, суд не може не враховувати ту обставину, що місцем виконання зобов`язання з поставки та надання послуг у період з 4 березня 2022 року була тимчасово окупована територія, що зумовлює необхідність позивачеві, який заявляє вимоги про стягнення заборгованості за договорами, місцем виконання яких є тимчасово окупована територія, довести можливість здійснення господарських операцій на цій території та, власне, реальність здійснення таких господарських операцій, заборгованість за якими заявлена у позові.

Так, у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам, окрім обставин оформлення первинних документів, необхідно дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця.

Відтак, з урахуванням специфіки відносин сторін в контексті твердження позивача про виконання ним зобов`язання за Договорами 1 та 2 на тимчасово окупованих територіях зокрема в період тимчасової окупації, позивач, для спростування усіх сумнівів щодо реальності здійснення господарської операції, повинен довести належними доказами наявність у нього відповідного товару (продуктів харчування) у цей період, його рух (переміщення), зберігання, приготування тощо.

Натомість жодних доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем надано не було, з огляду на що суд доходить висновку, що позивач у даній справі не довів самого факту реальності руху активів за господарськими операціями за Договорами 1 та 2 у період з березня 2022 року, тоді-як за відсутності вказаних доказів, враховуючи висновки Верховного Суду щодо необхідності дослідження не лише первинних документів, а й реального руху активів, твердження позивача про виконання зобов`язання за Договорами 1 та 2 у період з березня 2022 року по грудень 2022, яке ґрунтується виключно на первинних доказах - актах наданих послуг, не може вважатись доведеним, з огляду на наявність специфіки обставин щодо місця виконання зобов`язання на територіях, що стали тимчасово окупованими.

Зважаючи на викладені обставини, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за період з березня 2022 по грудень 2022 за Договорами 1 та 2 не підлягають задоволенню.

В той же час, стосовно вимог про стягнення основного боргу за Договором-1 за лютий 2022 року, тобто у період, що передував тимчасовій окупації територій ЗАЕС, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, відповідно до акту № 2 наданих послуг згідно договору № 64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 року, код 56.29.2, згідно ДК 021:2015 від 28.02.2022 року та акту № 2/1 від 31.08.2022 року коригування сум наданих послуг згідно договору № 64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 року, код 56.29.2, згідно ДК 021:2015 до акту № 2 від 28.02.2022 року, вартість наданих послуг складає 9 802 084,37 грн.

Як вбачається з виписки з банківського рахунку позивача від 20.03.2023 зобов`язання з оплати вартості наданих послуг у лютому 2022 відповідачем були виконані частково, а саме сплачено позивачу 8184424,56 грн.

Як встановлено судом, відповідно до п. 2.2 Договору-1 оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами акту наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Оплата Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому ПК України випадках та порядку (п. 2.3 Договору-1).

Як встановлено судом, на виконання п. 4.5 Договору-1 Виконавець склав та зареєстрував податкову накладну № 127 від 28.02.2022.

Як встановлено судом, зазначена накладна разом з супровідним листом № 36 від 27.03.2023 була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку 28.03.2023.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за Договором-1 за лютий 2022 року, строк сплати якої є таким, що настав, у розмірі 1617659,81 грн. в тому числі, ПДВ, разом з тим, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості у вказаному розмірі, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за Договором-1 за лютий 2022 року, а саме у розмірі 1617659,81 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, щодо тверджень відповідача про призупинення виконання всіх зобов`язань за договорами, у тому числі й щодо сплати заборгованості, на період тимчасової окупації ВП "Запорізька АЕС" та м. Енергодар в період дії воєнного стану в Україні на підставі укладеної між сторонами Додаткової угоди № 2 до Договору-2, то суд зазначає, що зазначена додаткова угода регулює виключно відносини сторін за Договором-2, тоді-як, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового стягнення заборгованості за Договором-1, а відтак, посилання відповідача на факт укладання Додаткової угоди № 2 до Договору-2, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, суд не бере до уваги.

Щодо доводів відповідача про неналежність поданих позивачем разом з позовною заявою доказів, про що представник відповідача зазначив під час судового засідання, а саме на стадії судових дебатів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Так, суд зазначає, що надані позивачем разом з позовною заявою копії документів засвідчені у встановленому законодавством порядку, зокрема, такі копії містять підпис в.о.директора ТОВ "КГХАЕС" Ю.Могильної та дату засвідчення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Однак, жодних заперечень щодо належності наданих позивачем доказів як у відзиві, так і під час підготовчого провадження, відповідачем висловлено не було, з огляду на що суд не бере до уваги зазначені доводи.

Інші доводи відповідача, також, не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення основного боргу за Договором-1 за лютий 2022 року.

Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, а саме: за Договором-1 497 530,61 грн інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання з оплати вартості наданих послуг без ПДВ за період з липня 2022 року по лютий 2023 року, 118 255,94 грн 3% річних за невиконання грошового зобов`язання з оплати вартості наданих послуг без ПДВ за період з 30.06.2022 по 28.03.2023 та за Договором-2: 1 284 109,21 грн інфляційних втрат за невиконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг без ПДВ за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року, 361 376,91 грн інфляційних втрат за невиконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг у розмірі ПДВ за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року, 400 849,82 грн 3% річних за невиконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг без ПДВ за період з 30.08.2022 по 28.03.2023, 95 876,49 грн 3% річних за невиконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг у розмірі ПДВ за період з 15.09.2022 по 28.03.2023.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Водночас з огляду на те, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені виключно стосовно заборгованості, що виникла за актами наданих послуг, починаючи з квітня 2022 року, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення основного боргу за період з березня 2022 року по грудень 2022 року, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат громадського харчування АЕС" (04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 4, офіс 25/1; ідентифікаційний код: 31441039) заборгованість у розмірі 1 617 659 (один мільйон шістсот сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн. 81 коп. та судовий збір у розмірі 24 264 (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 90 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.10.2023

Суддя Ю.В. Картавцева