Рішення

від 09.10.2023 по справі 910/7646/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2023 р. Справа № 910/7646/23

За позовом Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА АТЕНА"

про стягнення 133 851, 51 грн,

Суддя Антонова В.М.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі позивач) звернулося до Господарського міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА АТЕНА" (надалі відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 133 851, 51 грн, з яких: 62 414, 12 грн пеня та 71 437, 39 грн 7% штрафу.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 15, 16, 509, 530, 598, 599, 617, 906 Цивільного кодексу України, ст. 218, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором на проведення ремонтних робіт №119 від 01.09.2022, в частині своєчасного виконання робіт.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

У відзиві відповідач заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що умовами договору передбачено обов`язкове проходження відповідачем експертизи кошторисної документації, експертна установа передала звіт лише 02.12.2022, тобто після закінчення строків виконання робіт, а тому в нього була відсутня можливість надати акти виконаних робіт. Крім того вказує, що відключення світла, води, тепла та введення воєнного стану на території України, на його думку є форс-мажорними обставинами, які призвели до неможливості виконання взятих на себе зобов`язань в строки передбачені договором, на підтвердження чого надає лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, також зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено і інші договори на виконання ремонтних робіт, проте позивач не здійснював своєчасну оплату, в результаті чого останній не міг закупити необхідні матеріали для виконання робіт, що також унеможливлювало виконання робіт в строки передбачені договором.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 позовну заяву Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА АТЕНА" про стягнення суми грошових коштів у розмірі 133 851, 51 грн направлено за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/7646/23, її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

24.07.2023 від відповідача надійшов відзив.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.09.2022 між позивачем (надалі замовник) та відповідачем (надалі виконавець) укладено договір на проведення ремонтних робіт № 119 (надалі договір), відповідно до п.1.1. якого предмет договору: згідно Є3С ДК 021:2015 - 45420000-7 «Столярні та теслярні роботи» (Капітальний ремонт/заміну вікон у закладі загальної середньої освіти ІІІ ступенів «Загальноосвітній санаторній школі-інтернаті № 19» за адресою: вулиця Білицька, 55, Подільського району міста Києва).

Згідно із п.1.2. договру за цим договором виконавець зобов`язується на свій ризик та власними силами (відповідно до кошторисної документації) виконати капітальний ремонт/заміну вікон у закладі загальної середньої освіти ІІІ ступенів «Загальноосвітній санаторній школі-інтернаті № 19» за адресою: вулиця Білицька, 55, Подільського району міста Києва) (надалі роботи), а замовник зобов`язується прийняти роботу згідно актів виконаних робіт і оплатити на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.3. договору бюджетні зобов`язання за цим договором виникають після надходження коштів на реєстраційний рахунок.

У пункті 2.1. договору сторони погодили, що вартість «робіт», які підлягають виконанню складає 1 025 918, 80 грн, з урахуванням ПДВ - 854 932, 33 грн.

Загальна вартість робіт, яка вказана в п.2.1. визначається на підставі кошторисів (ДБН) та діючими нормативними документами. В залежності від реального фінансування видатків замовник залишає за собою право зменшення обсягів закупівлі. Загальна вартість робіт, яка вказана в п. 2.1. підлягає зменшенню за результатами проведеної експертизи кошторисної документації, про що складається додаткова угода в письмової формі підписана уповноваженими представниками сторін (п.п.2.2., 2.3., 2.4.).

Сторонами у пункті 3.1. договору сторонам погоджено, що оплата робіт проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок виконавця проміжними платежами на підставі актів виконаних робіт.

Згідно із п.4.1. договору, строки виконання робіт: початок з моменту підписання договору, закінчення 31 жовтня 2022 року.

Відповідно до п.4.2. договору строки виконання робіт можуть бути перенесені у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили, внесення змін до проектної документації, виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт.

Приймання-передача робіт здійснюється за актом виконаних робіт (типова форма К5-2в, КБ-3), який підписується замовником, виконавцем та керівником закладу. Зобов`язання виконавця щодо виконання ремонтних робіт вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання замовником акту виконаних робіт (п.4.2. договору).

У пункті 7.1. договору сторони погодили, що за порушення строків виконання робіт на об`єкті виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Ніяка відповідальність не може бути наслідком невиконання або неналежного виконання будь-якого із положень цього договору, якщо це невиконання або неналежне виконання є наслідком причин, що знаходяться поза контролем виконавчої сторони, таких як пожежі, стихійні лиха, воєнні дії, торгове ембарго (надалі мажорні обставини). При виникненні форс мажорних обставин, які роблять неможливим повне або часткове виконання кожною із сторін зобов`язань за цим договором, виконання умов цього договору відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини (п.8.1. договору).

Відповідно до п.8.3. договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором, повинна негайно сповістити іншу сторону про початок і припинення форс мажорних обставин.

Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (п.12.2. договору).

Згідно із п.12.7. договору будь-які зміни до договору оформлюються додатковою угодою за згодою сторін.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором, а в частині розрахунків у межах зареєстрованих в органах управління Держказначейської служби фінансових зобов`язань (п.11.1 договору).

Сторонами погоджено графік виконання робіт (додаток № 2 до договору), відповідно до якого термін виконання робіт за договором встановлено до 31.10.2022.

01.12.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою змінили п.2.1. договору, а саме зменшили вартість робіт, які підлягають виконанню до 1 020 534, 20 грн.

29.11.2022 наказом за № 298 позивач затвердив кошторисну документацію на «Капітальний ремонт/заміну вікон у закладі загальної середньої освіти ІІІ ступенів «Загальноосвітній санаторній школі-інтернаті № 19» за адресою: вулиця Білицька, 55, Подільського району міста Києва» у поточних цінах станом на 18.11.2022 згідно експертного звіту № 220301р від 22.11.2022.

10.04.2023 на адресу позивача надійшла відповідь на претензію за вих. №1 від 10.04.2023, в які відповідач повідомляє, що допущення порушення стоків виконання робіт за договором сталось внаслідок тривалого здійснення експертизи проектно-кошторисної документації за договором. Крім того вказує, що відключення світла, води, тепла та введення воєнного стану на території України, є форс-мажорними обставинами, які призвели до неможливості виконання взятих на себе зобов`язань в строки передбачені договором, на підтвердження чого надав лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, також зазначає, що позивач не здійснював своєчасну оплату, в результаті чого не міг закупити необхідні матеріали для виконання робіт, що також унеможливлювало виконання робіт в строки передбачені договором. Також звертає увагу, що відповідно до умов договору позивач вправі розірвати договір, проте цього не робить, а продовжує нараховувати відповідачу штрафні санкції за неналежне виконання договору, відповідач гарантує виконання робіт у поточному році за умови гарантії їх оплати, в іншому випадку пропонує розірвати договір.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, у частині своєчасного виконання робіт, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 62 414, 12 грн пені нарахованої за період з 01.11.2022 по 31.12.2022 та 71 437, 39 грн 7 % штрафу.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору та графіком виконання робіт (додаток № 2 до договору) сторони погодили термін виконання робіт за договором до 31.10.2022.

Доказів виконання робіт в погодженні строки матеріали справи не містять, невиконання робіт підтверджується відповідачем.

У пункті 7.1. договору сторони погодили, що за порушення строків виконання робіт на об`єкті виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно із п.8.1. договору ніяка відповідальність не може бути наслідком невиконання або неналежного виконання будь-якого із положень цього договору, якщо це невиконання або неналежне виконання є наслідком причин, що знаходяться поза контролем виконавчої сторони, таких як пожежі, стихійні лиха, воєнні дії, торгове ембарго (надалі мажорні обставини). При виникненні форс мажорних обставин, які роблять неможливим повне або часткове виконання кожною із сторін зобов`язань за цим договором, виконання умов цього договору відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

10.04.2023 на адресу позивача надійшла відповідь на претензію за вих. №1 від 10.04.2023, в які відповідач повідомляє, що допущення порушення стоків виконання робіт за договором сталось внаслідок тривалого здійснення експертизи проектно-кошторисної документації за договором. Крім того вказує, що відключення світла, води, тепла та введення воєнного стану на території України, є форс-мажорними обставинами, які призвели до неможливості виконання взятих на себе зобов`язань в строки передбачені договором, на підтвердження чого надав лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, також зазначає, позивач не здійснював своєчасну оплату, в результаті чого останній не міг закупити необхідні матеріали для виконання робіт, що також унеможливлювало виконання робіт в строки передбачені договором. Також зазначив, що відповідно до умов договору позивач вправі розірвати договір, проте останній цього не робить, а продовжує нараховувати штрафні санкції за неналежне виконання договору, гарантував виконання робіт у поточному році за умови гарантії їх оплати, в іншому випадку пропонує розірвати договір.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Положеннями п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принципи свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.

Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду у справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

Стосовно посилання відповідача на те, що порушення зобов`язання сталося не з його вини, а в зв`язку з відсутністю коштів для оплати за матеріали, які були необхідні для виконання робіт, не може бути прийнято судом, оскільки це не є підставою для звільнення відповідача в даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення своєчасного виконання робіт.

Крім того, відповідно до п.4.2. договору строки виконання робіт можуть бути перенесені у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили, внесення змін до проектної документації, виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт.

Згідно із п.12.7. договору будь-які зміни до договору оформлюються додатковою угодою за згодою сторін.

Суд звертає увагу, що відповідач не був позбавлений права звернутися до позивача, із пропозиціє щодо укладення додаткової угоди до договору для перенесення строків виконання робіт.

Матеріали справи не містять іншого строку виконання робіт аніж встановленого в п.4.1. договору і в графіку виконання робіт, а саме до 30.10.2022.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір на проведення ремонтних робіт №119 від 01.09.2022 є чинним, розірваний в установленому законом порядку не був, а тому є обов`язковим до виконання сторонами.

Підсумовуючи наведене вище, перевіривши розрахунок пені в розмірі 62 414, 12 грн за період з 01.11.2022 по 31.12.2022 наданий позивачем, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивач нараховує пеню на вартість робіт - 1 025 918, 80 грн, проте п.2.3. договору передбачено право позивача зменшити обсяг закупівлі, що і було зроблено додатковою угодою № 1 від 01.12.2022, якою зменшено вартість робіт які підлягають виконанню до 1 020 534, 20 грн, а тому нарахування пені має бути саме на цю суму.

Так, судом здійснено власний розрахунок пені, обмежуючись періодом заявленим позивачем, а саме за період з 01.12.20222 по 31.12.2022, за розрахунком суду розмір пені за вказаний період складає 62 252, 59 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають стягненню в розмірі визначеному судом.

Крім того перевіривши розрахунок 7 % штрафу наданий позивачем в розмірі 71 437, 39 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення 7 % штрафу в розмірі 71 437, 39 грн підлягають задоволенню.

Що стосується посилань відповідача на те, що він звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, через введення воєнного стану в Україні, що є форс-мажорною обставиною, на підтвердження чого надав лист Торгово-промислової палати України, суд зазначає таке.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Суд звертає увагу, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (поставку транспортного засобу), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Так, суд зазначає, що договір на проведення ремонтних робіт №119 від 01.09.2022 був укладений вже в період дії воєнного стану, тому сторони знали і розуміли, що виконання взятих на себе зобов`язань за договором буде відбуватись в умовах воєнного стану.

Відповідач не надав доказів на підтвердження наявності такого причинно-наслідкового зв`язку, зокрема, не підтверджено неможливості виконувати свої зобов`язання за договором в передбачені ним строки саме внаслідок дії воєнного стану, неможливості здійснювати господарську, підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку.

Суд зауважує, що обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише відповідача, а також позивача та ставлять їх в однакові умови здійснення діяльності.

Крім того відповідно до п.8.3. договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором, повинна негайно сповістити іншу сторону про початок і припинення форс мажорних обставин.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідач втратив своє право посилатись на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Суд наголошує, що відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини та, відповідно, необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання в розумінні ст. 614 Цивільного кодексу України.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Разом з тим, суд враховує, що відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 62 252, 59 грн пені та 71 437, 39 грн 7% штрафу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА АТЕНА" про стягнення 133 851, 51 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА АТЕНА" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Короленка, будинок 54 Б, квартира 74, ідентифікаційний код 33728853) на користь Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (04071, місто Київ, вулиця Введенська, будинок 35, ідентифікаційний код 37393777) 62 252 (шістдесят дві тисячі двісті п`ятдесят дві) грн 59 коп. пені, 71 437 (сімдесят одну тисячу чотириста тридцять сім) грн 39 коп. 7% штрафу та 2 680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн 76 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова