Рішення

від 09.10.2023 по справі 927/1106/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1106/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Князя Чорного"

вул. Князя Чорного, б.2Б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43989958

lawyeroffices@ukr.net

до відповідача: Приватного підприємства "ТРАСТ-ДОВІРА"

вул. Толстого, 94, м. Чернігів, 14014; код ЄДРПОУ 37418272

предмет спору: про стягнення 14 836,29 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Князя Чорного" подано позов до Приватного підприємства "ТРАСТ-ДОВІРА" про стягнення 12 423,45 грн заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2021 року по червень 2023 року, 2033,74грн інфляційних втрат та 379,10 грн 3% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, які є обов`язковими.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,167,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строки для надання відзиву на позовну заяв, відповіді на відзив, заперечень.

Копії ухвали суду від 11.08.2023 були направлені 11.08.2023 позивачу та відповідачу на адреси, які зазначені позивачем у позовній заяві.

Позивач отримав ухвалу 18.08.2023, відповідач - 19.08.2023, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У встановлений строк на адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

28.08.2023, у встановлений судом строк, через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.

04.09.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив суд, зокрема, повернути відзив без розгляду оскільки порушено приписи п.1 та 2 ч.3 ст.165 ГПК України та долучити до матеріалів справи відповідні докази.

Відповідно до ч.1,2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Статтею 165 ГПУ України встановлено вимоги щодо форми і змісту відзиву та додатків до нього.

Так, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. Відзив повинен містити: 1) найменування (ім`я) позивача і номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності; 3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; 4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; 5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; 7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; 8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Судом встановлено, що відзив на позов не відповідає вимогам, які зазначені у п.1 та 2 ч.3 ст.165 ГПК України. Також до відзиву не додано документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву позивачу.

Однак з відповіді на відзив вбачається, що відзив направлявся позивачу, отриманий ним 30.08.2023.

При цьому Верховний Суд зазначає, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Отже, суд дійшов висновку прийняти відзив до розгляду.

Щодо клопотання позивача у відповіді на відзив про залучення доказів суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання позивач посилається на те, що вказані документи не були подані разом з позовною заявою, оскільки, на думку позивача, не потрібно було встановлювати хід процедури входу будинку №2 в ОСББ "Князя Чорного", щоб підтвердити безспірність заборгованості відповідача по сплаті щомісячних внесків. Такі докази надано суду на спростування доводів відповідача.

Відповідно до ст. 113 Господарсько процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч.5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

За приписами ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 цієї статті).

Згідно з ч.5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 цієї статті).

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин по даній справі, дотримання принципу рівності та змагальності сторін, процесуального права позивача щодо надання доказів, суд визнає поважними причини неподання позивачем доказів у встановлений законом строк та встановлює додатковий строк для подання доказів у справі, встановивши його до 01.09.2023 включно (дата подання відповіді на відзив).

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Встановивши обставини справи, зміст спірних правовідносин, дослідивши та оцінивши подані докази, розглянувши подані документи, суд встановив.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Князя Чорного" зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 27.11.2020, запис №100641020000015456; вид економічної діяльності: комплексне обслуговування об`єктів (основний); керівник Тертілов А.М.

ОСББ "Князя Чорного" 27.11.2020 включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Відповідно до Протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: вул. Князя Чорного, буд. №2 від 07.07.2021 прийнято наступні рішення: обрано керівні органи зборів; визначено форму управління багатоповерховим будинком: вирішили приєднатись до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Князя Чорного"; рекомендували кандидатури до складу членів Правління ОСББ "Князя Чорного"; рекомендували одну кандидатуру до складу ревізійної комісії ОСББ "Князя Чорного"; затверджено розмір розрахунку на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 6,50грн строком на три місяці - липень, серпень, вересень.

В той же день, відповідно до Протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: вул. Князя Чорного, буд. №2б від 07.07.2021 прийнято наступні рішення: обрано керівні органи зборів; надано згоду на прийняття співвласників будинку 2 по вул. Князя Чорного до ОСББ "Князя Чорного"; надано згоду на дообрання членів Правління ОСББ "Князя Чорного" від будинку 2; надано згоду на дообрання члена ревізійної комісії ОСББ "Князя Чорного" від будинку 2; затверджено Статут ОСББ "Князя Чорного" в новій редакції; затверджено суму внеску на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 6,50грн строком на три місяці (липень, серпень, вересень 2021 року).

В той же день, відповідно до Протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: вул. Князя Чорного, буд. №2, 2б від 07.07.2021 прийнято наступні рішення: обрано керівні органи зборів; приєднали будинок №2 та співвласників будинку 2 по вул. Князя Чорного до ОСББ "Князя Чорного", внесли зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб про відомості щодо засновників юридичної особи. затверджено Статут ОСББ "Князя Чорного" в новій редакції; затверджено суми внеску на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 6,50грн за один квадратний метр площі квартир та офісного приміщення строком на три місяці.

Отже, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Князя Чорного" здійснює утримання багатоквартирних будинків та прибудинкової території за адресою: 14000, м. Чернігів, Новозаводський р-н. вул. Князя Чорного 2 та 2б.

Відповідно до Протоколу №1 зборів співвласників багатоквартирного будинку від 07.07.2021 (третє питання порядку денного) було прийнято рішення про затвердження розміру щомісячного внеску строком на 3 місяці (липень, серпень, вересень 2021 року) на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 6,50 грн за 1 кв.м загальної площі житлового/нежитлового приміщення.

Згідно з Протоколом №3 зборів співвласників багатоквартирного будинку від 02.01.2022 (третє питання порядку денного) було прийнято рішення про затвердження розміру щомісячного внеску строком на 10 місяців 2022 року по жовтень включно на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 6,50 грн за 1 кв.м загальної площі.

Відповідно до Протоколу №4 зборів співвласників багатоквартирного будинку від 05.09.2022 (третє питання порядку денного) було прийнято рішення про затвердження розміру щомісячного внеску строком на 2 місяці (листопад, грудень 2022 року) на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 6,50 грн за 1 кв.м загальної площі житлового/нежитлового приміщення.

Згідно з Протоколом №5 зборів співвласників багатоквартирного будинку від 20.12.2022 (третє питання порядку денного) було прийнято рішення про затвердження розрахунку внесків на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "Князя Чорного" на 2023 рік у сумі 6,50 грн за 1 кв.м загальної площі житлового/нежитлового приміщення та кошторис ОСББ на 2023 рік у сумі 31160грн на місяць та 373920 грн на рік за умови 100% оплати.

Приватне підприємство "ТРАСТ-ДОВІРА" до 23.06.2023 було власником нежитлового приміщення загальною площею 83,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного, будинок 2, приміщення 3, про що свідчить Акт про передання нерухомого майна, засвідчений приватним нотаріусом Чернігівскьго міського нотаріального округу Музика Л.І 23.06.2023, зареєстровано в реєстрі за № 277, 278. Даний факт відповідачем не заперечувався.

За твердженням позивача, ПП "Траст-Довіра", як власник відповідно до ст. 20 ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 № 2866-ІІІ зі змінами від 23.03.2017, статуту ОСББ "Князя Чорного", ч. 4, п.2 зобов`язалося пройти реєстрацію у відповідних житлово-експлуатаційних, комунальних службах та сплачувати комунальні послуги за вищезазначене приміщення.

ПП "Траст-Довіра" не подавало заяви на вступ до ОСББ "Князя Чорного", його представники на установчі збори не з`являлись. Ніколи не сплачували обов`язкові щомісячні внески.

Позивач неодноразово надсилав відповідачу повідомлення та квитанції з вимогою сплатити заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території офісного приміщення, про що свідчать відповідні рекомендовані листи, які містяться в матеріалах справи.

Докази надання відповіді на листи, як і докази сплати внесків у суду відсутні.

Як вказує позивач, заборгованість відповідача по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території (нежитлового приміщення загальною площею 83,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного, будинок 2, приміщення 3) за період з липня 2021 року по червень 2023 року становить 12 423,15грн.

Станом на подання позову вказана заборгованість не сплачена відповідачем, що стало підставою для нарахування 2033,74грн інфляційних втрат за період з 01.08.2021 по 07.07.2023 та 379,10 грн 3% річних за період з 01.08.2021 по 07.07.2023 та для звернення позивача з позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнає, зазначає про те, що йому у визначеному Законом порядку не направлялось жодних повідомлень про проведення установчих зборів будинку №2, із наданих позивачем до позовної заяви документів вбачається, що таких зборів не проводилось. На думку відповідача всі наступні дії по включенню чи приєднанню власників приміщень будинку №2 до сусіднього ОСББ в будинку №2б є виключно добровільним волевиявленням конкретних власників конкретних приміщень, що мають з діючим ОСББ спільні інтереси та територію та можуть отримувати/надавати спільні послуги. Відповідач вважає, що це не може поширюватись як обов`язок на всіх власників приміщень відповідно до Закону, так як процедура цього приєднання проведена не за правилами Закону про ОСББ. Також відповідач зазначає, що підприємство мало у власності власне окреме приміщення з окремим виходом, окремою прилеглою територію; всі комунальні послуги отримуються окремо і не пов`язані з іншими власниками приміщень. Повідомлення, направлені месенджером приватній особі, яка опосередковано може бути пов`язана з власником приміщення не є належними доказом повідомлення і законом не передбачені.

У відповіді на відзив позивач навів доводи на спростування заперечень, викладених у відзиві на позов, зокрема, зазначив, що процес вступу будинку №2 в ОСББ "Князя Чорного" відповідачем не оскаржував ся.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

За приписами статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», серед іншого, внесено зміни до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Змінами, про які йдеться, зокрема, є: скасовано поняття членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку (усі співвласники беруть участь в діяльності об`єднання); скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень (скільки би співвласників не прийшло - загальні збори є правомочними і голосування проводиться); змінено механізм підрахунку голосів (голоси рахуються не від кворуму, а від загальної кількості голосів співвласників); змінено порядок розподілу голосів (за загальним правилом розподіл голосів здійснюється пропорційно площі, що належить співвласникам); введено письмове опитування.

Так, за змістом ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно з ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника в загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв`язку суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

При цьому, системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (ст. 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (ст.15, 20 Закону).

Тобто, обов`язок утримання зазначеного майна виникає в співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна в багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Так, Протоколами №1, №3, №4, №5 зборів співвласників багатоквартирного будинку від 07.07.2021, від 02.01.2022, від 05.09.2022, від 20.12.2022 відповідно, затверджено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території.

Судом встановлено, що відповідно до змісту позовної заяви, позивачем нараховано до сплати відповідачу за період з липня 2021 року по червень 2023 року внески у розмірі 12 423,15 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, судом не встановлено оскарження та визнання недійсними Протоколів Об`єднання, проте, встановлено відсутність доказів оплати відповідачем суми основного боргу за спірний період.

Отже, за наведених вище обставин суд встановив, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2021 року по червень 2023 року у розмірі 12 423,15 грн.

Відповідач, в свою чергу, не довів належними засобами доказування та не надав доказів щодо наявності підстав для звільнення його від обов`язку оплати заявлених позивачем сум внесків на утримання будинку та прибудинкової території в багатоквартирному будинку.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 12 423,15 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем нараховано та пред`явлення до стягнення з відповідача 2033,74грн інфляційних втрат за період з 01.08.2021 по 07.07.2023 та 379,10 грн 3% річних за період з 01.08.2021 по 07.07.2023.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз доданих до матеріалів справи копій Протоколів зборів співвласників свідчать про щомісячний характер нараховувань сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

Моментом виникнення прострочки за кожним періодичним нарахуванням є перший календарний день місяця, наступного за звітним.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати внесків.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки здійснені позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2033,74грн інфляційних втрат за період з 01.08.2021 по 07.07.2023 та 379,10 грн 3% річних за період з 01.08.2021 по 07.07.2023 є правомірними і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також, судом зазначається, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Князя Чорного» у повному обсязі.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Позивачем відповідно до ст. 124 ГПК України разом з позовною заявою подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме: судовий збір у сумі 2684,00грн та витрати на правову допомогу у сумі 5000,00грн.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжної інструкції №425 від 27.07.2023 сплачено 2684,00грн судового збору.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2684,00грн.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Переверзєв О.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000288 від 16.03.2018, ордер на надання правової допомоги ОСББ "Князя Чорного" видано 11.07.2023.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Пунктом 1 частини 2 цієї ж статті визначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому, докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем разом з позовною заявою подано докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, а саме: договір від 06.07.2023 про надання правничої допомоги, акт прийняття-передачі наданих послуг від 06.07.2023. платіжна інструкція №424 від 31.07.2023 на 5 000,00грн з призначенням платежу: "за консультацію та складання позову. виготовлення доказів, згід. Договору про надання правової допомоги від 06.07.2023р.".

Судом встановлено, що позивачу в межах судового розгляду даного спору надано професійну правничу допомогу вартістю 5000,00грн.

Водночас слід зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Аналогічна позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019.

За частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (1); чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (2); поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (3); дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (4).

Системний аналіз наведених норм частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; їх обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату вирішення справи на репутацію сторін; публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Водночас, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не надіслав заперечень щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу у сумі 5000,00грн.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, враховуючи що позивачем подано до справи належні докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи, беручи до уваги, що за результатом розгляду спору позов задоволено повністю, суд, оцінивши витрати позивача, з урахуванням ступеня складності цієї справи, предмета спору, обсягу наданих адвокатом послуг та затраченого ним часу, дійшов висновку про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ТРАСТ-ДОВІРА" (вул. Толстого, 94, м. Чернігів, 14014; код ЄДРПОУ 37418272) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Князя Чорного" (вул. Князя Чорного, б.2Б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43989958) 12 423,45 грн заборгованості зі сплати внесків, 2033,74грн інфляційних втрат, 379,10 грн 3% річних, 2684,00грн витрат зі сплати судового збору та 5 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор