Ухвала

від 09.10.2023 по справі 458/572/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 458/572/22

провадження № 51-5992ск23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого

ОСОБА_5 на вирок Турківського районного суду Львівської області від 26 квітня

2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 липня 2023 року

у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3

ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Турківського районного суду Львівської області від 26 квітня 2023 року, залишеним без зміни ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн.

Вирішено питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 23 березня 2022 року близько 12:00, не маючи належних документів, перебуваючи в лісовому масиві кварталу № 17 Яблунського лісництва Національного природного парку «Бойківщина»,

що знаходиться на території Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області і належить до природно-заповідного фонду, незаконно з допомогою гужового транспорту (кінної підводи) перевозив незаконно зрубану невстановленими особами, матеріали щодо яких органом досудового розслідування виділені в окреме провадження, деревину породи «Ялиця», «Ялина» та «Верба», загальною кубомасою 0,638 м3 з лісового масиву Національного природного парку « Бойківщина », де був виявлений працівниками лісової охорони, до с. Верхня Яблунька Самбірського району Львівської області, де така деревина була виявлена працівниками поліції.

Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати оскаржені судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо його підзахисного. В обґрунтування вказаних вимог заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається на неповноту судового розгляду, а також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Також вказує на те,

що сторона обвинувачення не надала вірну правову оцінку усім обставинам кримінального провадження, а суд не прийшов до єдиного вірного висновку

про невинуватість його підзахисного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що залишилось поза увагою і суду апеляційної інстанції. Зазначає,

що стороною обвинувачення не надано суду жодного доказу, що ОСОБА_5

був виявлений із гужовим транспортом (кінною підводою) з деревиною саме на території Національного природного парку «Бойківщина». Більш того, стверджує, що відсутні межові знаки, інформаційні покажчики території національного природного парку «Бойківщивна», його межі не встановлені до сьогоднішнього дня, до відома місцевого населення ніким не доведені, а лісничого ОСОБА_6 , директора НПП «Бойківщина» ОСОБА_7 , жителя села Верхня Яблунька ОСОБА_8 із вказаного приводу взагалі

не допитано. Наголошує, що із обвинувального акту не вбачається, що вчиненим кримінальним правопорушенням було заподіяно істотну шкоду, що передбачено диспозицією ч. 3 ст. 246 КК. Зазначає, що предметом інкримінованого кримінального правопорушення є дерева і чагарники, що ростуть у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об`єктах природо-заповідного фонду; при цьому предметом вказаного злочину не визнаються трава, очерет, хмиз - мертві стовбури дерев або їх частини, які лежать на поверхні ґрунту. Вказує на те, що слідчий

не провів слідчий експеримент із свідком ОСОБА_9 в розумінні положень ст. 240 КПК, оскільки, як убачається із відеозапису та протоколу до вказаної слідчої дії, фактично було проведено допит свідка.

Мотиви Суду

Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,

що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо

з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

За змістом статей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати і визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначені обставини були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій і

не підлягають перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог зазначених статей, а отже під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Як убачається із копії вироку, суд першої інстанції, мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК, послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК.

Засуджений ОСОБА_5 , як видно з копій доданих судових рішень, на підставі

ст. 63 Конституції України відмовився давати показання в суді першої інстанції.

У подальшому після дослідження письмових доказів, допиту свідків, ОСОБА_5 змінив свою позицію та надав суду показання, згідно яких свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та надав детальні пояснення з приводу вчиненого кримінального правопорушення.

Крім того, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання свідків: провідного інженера з охорони тваринного світу НПП «Бойківщина» ОСОБА_10 , інженера з природокористування НПП «Бойківщина» ОСОБА_11 та провідного інженера з природокористування НПП «Бойківщина» ОСОБА_9 , які входили до складу рейдової групи, що виявила та зафіксувала у кварталі № 17 Яблунського лісництва Національного природного парку «Бойківщина» жителя с. Верхня Яблунька Самбірського району Львівської області ОСОБА_5 , який був у лісі з кінною підводою та конем трелював дерево до воза.

Також суд обґрунтовано у вироку послався на дані, що містяться у: протоколі

про адміністративне правопорушення від 23 березня 20212 № 4/1 з доданими польовою переліковою відомістю, розрахунком завданої шкоди, матеріально-грошовою оцінкою, картосхемою; довідці № 89 від 24 березня 2022 року, яка видана НПП «Бойківщина»; рапорті провідного інженера з природокористування НПП «Бойківщина» ОСОБА_9

від 23 березня 2022 року; акті секвестру від 23 березня 2022 року, який складено провідним інженером з охорони тваринного світу ОСОБА_10 , провідним

інженером з природокористування ОСОБА_9 , інженером з природокористування

ОСОБА_11 ; фотографії, виготовленої кольоровим принтером на папері формату «А4», внизу якої міститься дата та час: 3/23/2022 9:54 АМ та логотип торгової марки

з виробництва фотопасток «Сuddeback»;фотографії, виконаної кольоровим принтером

на папері формату «А4», внизу якої міститься дата та час: 3/23/2022 1:18 РМ та логотип торгової марки з виробництва фотопасток «Сuddeback»; акті секвестру від 21 червня

2022 року, який складено інженером з природокористування ОСОБА_11 ; протоколі огляду місця події від 23 березня 2022 року з доданою фототаблицею; протоколі огляду речового доказу від 24 березня 2022 року; протоколі огляду місця події

від 11 квітня 2022 року з доданою фототаблицею; протоколах проведення слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 23 травня 2023 року

з доданими відеозаписами на компакт-дисках; довідці від 29 червня 2022 року № 70, виданою Турківсьим ДЛГП «Галсільліс»; листі директора Національного природнього парку «Бойківщина»; копії наряду від 31 грудня 2021 року № 269, виданого ДП «Боринське лісове господарство»; викопіюванні з публічної кадастрової карти земельної ділянки Національний природний парк «Бойківщина»; Наказі Міністерства екології та природних ресурсів України від 12 липня 2019 року № 251; Положенні про Національний природний парк «Бойківщина»; також дані інших письмових доказів, яким надана належна правова оцінка в їх сукупності.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності,

а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, на підставі чого дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК.

При цьому суд обґрунтовано відхилив доводи сторони захисту з приводу того,

що територія, якою ОСОБА_5 перевозив деревину, не відноситься до Національного природного парку «Бойківщина», слушно вказавши на те, що вони спростовані належними та допустимими доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення

від 23 березня 2022 року № 4/1, в якому вказано, що правопорушення було вчинено

в кварталі 17 виділу 12 Яблунського лісництва НПП «Бойківщина»; довідкою НПП «Бойківщина» від 24 березня 2022 року № 89, в якій зазначено, що квартал 17 виділ

12 Яблунського лісництва належить до природно-заповідного фонду, а саме

до Національного природного парку «Бойківщина» та відноситься до адміністративних меж Боринської селищної ради; фотографіями від фотопасток у лісовому масиві

від 23 березня 2022 року; протоколом огляду місця події від 11 березня 2022 року, в якому зафіксовано хід та результати проведеного огляду в лісовому масиві в кварталі 17 виділу 12 НПП Яблунського лісництва «Бойківщина»; проведеними слідчими експериментами

від 23 травня 2023 року за участю свідків з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, під час проведення яких в кварталі 17 виділу 12 Яблунського лісництва НПП «Бойківщина» було відтворено дії обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема щодо способу перевезення ним незаконно зрубаних дерев з кварталу 17 виділу 12 Яблунського лісництва НПП «Бойківщина».

Також, суд послався на лист НПП «Бойківщина» від 11 серпня 2022 року № 220, з якого видно, що місце, де вчинена незаконна порубка, знаходиться за межами населеного пункту; квартал 17 виділ 12 Яблунського лісництва НПП «Бойківщина» знаходиться

на земельній ділянці з кадастровим номером 4625582200:06:000:0001; та викопіювання

з публічної кадастрової карти земельної ділянки, згідно якого позначено межі кварталу

17 виділу 12 Яблунського лісництва Національного природного парку «Бойківщина» (кадастровий номер земельної ділянки 4625582200:06:000:0001).

Таким чином, суд поза розумним сумнівом встановив, що земельна ділянка (кадастровий номер 4625582200:06:000:0001), де 23 березня 2022 року близько 12:00 був виявлений працівниками НПП «Бойківщина» ОСОБА_5 , належить до кварталу 17 виділу

12 Яблунського лісництва НПП «Бойківщина та до природно-заповідного фонду.

Крім того, суд слушно відхилив твердження захисника ОСОБА_4 з приводу того, що стороною обвинувачення не доведено спричинення істотної шкоди, яка передбачена диспозицією ч. 3 ст. 246 КК, зазначивши, що вказана частина зазначеної норми

не включає істотну шкоду як обов`язкову ознаку, а лише відсилає до дій, визначених

у ч. 1 ст. 246 КК, а не до наслідків. Окрім цього, суд вказав на те, що заподіяння істотної шкоди не має значення, а головною ознакою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК,

є місце вчинення відповідних дій, а саме територія природно-заповідного фонду.

При цьому суд обґрунтовано послався на правову позицію Верховного Суду, викладену

в постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 555/551/17.

Відповідно до ст. 374 КПКу мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК, є законним та вмотивованим, про що

також ствердив суд апеляційної інстанції, переглянувши вказане судове рішення

за апеляційною скаргою сторони захисту.

Погоджуючись із висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та досліджених у судовому засіданні доказів, які суд оцінив у сукупності

з іншими доказами і на підставі яких прийняв законне та обґрунтоване рішення.

При цьому суд перевірив та обґрунтовано спростував доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 , які аналогічні доводам у його касаційній скарзі, у тому числі стосовно того, що слідчим не в повному обсязі проведено слідчий експеримент, зокрема не відтворено всіх обставин справи і фактично було проведено такі слідчу дію, як допит свідка ОСОБА_9 , вказавши на зміст протоколу проведення слідчого експерименту

від 23 травня 2022 року та відеозапис до нього, згідно яких свідок ОСОБА_9 під час проведення вказаної слідчої дії у присутності понятих не тільки розказав, а й детально показав відомі йому обставини вчиненого кримінального правопорушення, що відповідно до вимог ст. 240 КПК є метою слідчого експерименту.

Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.

З урахуванням викладеного Суд не вбачає підстав для скасування оскаржених судових рішень внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень, Судом не встановлено.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити захиснику ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Турківського районного суду Львівської області

від 26 квітня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 липня 2023 року щодо засудженого ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3