Рішення

від 09.10.2023 по справі 200/3238/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2023 року Справа№200/3238/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно в сумі 218 391 гривня 73 копійки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.

Ухвалою від 10 липня 2023 року суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання (надіслання) суду документа про сплату судового збору на загальну суму 1073 грн. 60 коп.

На адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 07 серпня 2023 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/3238/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 20 вересня 2023 року у Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України були витребувані докази у справі (довідка про середній розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за останні два місяці, що передували звільненню; розрахунок середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), виходячи з приписів постанови КМУ № 100; розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно, нарахованого на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі 200/2007/21-а).

Відповідачем ухвалу суду про витребування доказів від 20 вересня 2023 року виконано не було.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

За правилами частини 5 та частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 16.09.2016 року по 20.09.2017 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України. 20 вересня 2017 року його було звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі № 200/8514/20-а та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року у справі № 200/8516/20-а військовою частиною НОМЕР_2 12 лютого 2021 року було нараховано та виплачено на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій та індексацію грошового забезпечення у сумі 45257,78 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 200/2007/21-а зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно. 20 січня 2022 року відповідачем виплачено на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11020,67 грн. Не погоджуючись із виплаченою сумою, позивачем було подано заяву в порядку ст. 382 КАС України. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.10 2022 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 200/2007/21-а, та ухвалою від 14 лютого 2023 року судом прийнято звіт відповідача про виконання вказаного рішення суду щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11020,67 грн. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі 200/2007/21-а ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року залишено без змін та зазначено, що у даній справі не розглядався розмір належного позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, дане питання має розглядатися у окремому провадженні. Крім того, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, та зазначено, що питання розміру середнього заробітку не досліджувалось у справі № 200/2007/21-а. Позивач вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні нарахований та виплачений відповідачем не у повному розмірі.

Ухвалою суду від 07 серпня 2023 року відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими статтею 162 КАС України, або заяви про визнання позову.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з 16.09.2016 року по 20.09.2017 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме послужним списком позивача.

Як встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 200/2007/21-а, яке набрало законної сили 25 жовтня 2021 року, Наказом командира військової частини від 20 вересня 2017 року № 203 о/с був виключений зі списків особового складу частини з 20 вересня 2017 року, що підтверджується копією послужного списку ОСОБА_1 .

Згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі № 200/8516/20-а та від 23.10.2020 у справі № 200/8514/20-а, позивачу були виплачені платіжним дорученням № 252 від 11.02.2021 в сумі 45257,78 грн. компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2017 років та індексація грошового забезпечення за період з 16.09.2016 по 20.09.2017, що підтверджується довідкою відповідача від 13 травня 2021 року № 177.

Тобто остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів не в день його звільнення 20 вересня 2017 року, а лише 11 лютого 2021 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 200/2007/21-а позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року залишено без змін.

Позивач зазначає, що 20 січня 2022 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 200/2007/21-а Військовою частиною НОМЕР_2 позивачу був виплачений середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 11020,67 грн.

Як вбачається з автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» 27 січня 2022 року позивач через свого представника звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст.383 КАС України, в якій заявник посилався на те, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року по справі №200/2007/21 відповідачем частково виплачено середній заробіток за час розрахунку при звільненні за період з 21.09.2017 року по 11.02.2021 року в сумі 11020,67 грн. та просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , щодо не виплати в повному розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 21.09.2017 року по 11.02.2021 року включно при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року по справі №200/2007/21; постановити окрему ухвалу про притягнення до відповідальності командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , який відповідальний за нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року по справі №200/2007/21; встановити військовій частині НОМЕР_2 місячний строк з дня отримання ухвали для надання відповіді про результати розгляду окремої ухвали на інформації про вжиті заходи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у задоволенні заяви представника позивача Дяченка О.В. в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправною бездіяльність вчинену суб`єктом владних повноважень у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

У зазначеній ухвалі вказано, що у рішенні суду в справі №200/2007/21 не вирішувалося питання щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та його розміру. Вказаним рішенням встановлено наявність у позивача права на нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно.

16 лютого 2022 року представник позивача звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням Військовою частиною НОМЕР_2 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року по справі №200/2007/21-а.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2022 року заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі 200/2007/21 задоволено. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 подати до 04 листопада 2022 року звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року по справі №200/2007/21-а.

Ухвалою суду від 14 лютого 2023 року прийнято звіт Військової частини НОМЕР_2 про виконання судового рішення в адміністративній справі від 29 червня 2021 року №200/2007/21.

У вказаній ухвалі зазначено, що у звіті про виконання рішення суду по справі № 200/2007/21-а повідомлено, що на виконання зазначеного вище рішення платіжним дорученням №51 від 19.01.2022 року позивачу перераховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 11020,67 грн. та платіжним дорученням №01 від 03.03.2022 року судовий збір у розмірі 908,00 грн. За наслідками дослідження матеріалів справи, суд встановив, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року №200/2007/21 виконано у повному обсязі, а саме нараховано та сплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та судовий збір на користь ОСОБА_1 .

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2023 року хвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року залишено без змін.

Підставою для звернення до суду з даним позовом стала незгода позивача із обрахованою відповідачем сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 200/2007/21-а, яка склала 11020,67 грн..

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ.

Водночас питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців із військової служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, Верховний Суд, зокрема у постановах від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 24.06.2021 у справі №480/2577/20, дійшов висновку про можливість застосування норм ст.ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Згідно з ст. 116 КЗпП України (в редакції, чинній в період виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній в період виникнення спірних правовідносин) визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року по справі № 810/451/17 дійшов висновку, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 200/2007/21-а зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно. При цьому, у рішенні не вирішувалося питання щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та його розміру. Вказаним рішенням встановлено наявність у позивача права на нарахування та виплату середнього заробітку а час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно.

Розмір суми відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України, має розраховуватись відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100) (в редакції станом на дату розрахунку із позивачем).

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом 2 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. При цьому в разі, якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Відповідно до змісту абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з положеннями пункту 5 Порядку № 100 установлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи саме з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у передбачених чинним законодавством випадках - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки № 257 від 12.07.2021 року, виданої військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України, розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення 29.09.2017 року складає 185,01 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 200/2007/21-а встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів 11 лютого 2021 року. Зазначеним рішенням зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно.

Отже, затримка розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно становить 1240 календарних днів.

Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно становить 229412,40 грн. (185,01 грн. (середньоденний заробіток) х 1240 календарних днів затримки розрахунку при звільненні).

Аналогічний розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні наведений позивачем у позовній заяві.

Однак, слід зазначити, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначено, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір відшкодування, визначеного статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, і те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника і роботодавця у спірних правовідносинах, а також співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У вказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця стосовно виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2. Період затримки (прострочення) виплати цієї заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

3. Ймовірний розмір майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні.

4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, а також співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки були наведені Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 року у справі № 816/1640/17.

Відтак, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, установлених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в незалежності від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково. При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки у порівнянні із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.

Дані висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а, від 18.07.2018 року у справі № 825/325/16, від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19, та висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2018 року у справі № 806/345/16.

Судом, під час вирішення цієї справи, враховані вказані вище критерії, а також правова позиція щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, сформована Верховним Судом під час вирішення справи № 806/2473/18.

Так, розрахована судом сума середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно становить 229412,40 грн. (185,01 грн. (середньоденний заробіток) х 1240 календарних днів затримки розрахунку при звільненні) та є неспівмірною і непропорційною у порівнянні з розміром заборгованості відповідача з виплати належних позивачеві при його звільненні сум (45257,78 грн. компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2017 років та індексація грошового забезпечення за період з 16.09.2016 по 20.09.2017).

Коефіцієнт істотності частки, порівняно із середнім заробітком (середнім грошовим забезпеченням) позивача за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи із загального розміру несвоєчасно виплаченої відповідачем компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2017 років та індексація грошового забезпечення за період з 16.09.2016 по 20.09.2017 складає 19,73% (45257,78 / 229412,40 х 100).

Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 19,73% розраховується наступним чином: 185,01грн. (середньоденний заробіток позивача) х 19,73% (коефіцієнт істотності частки) = 36,50 грн. (середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки) х 1240 (днів затримки розрахунку) = 45260,00 грн.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 200/2007/21-а Військовою частиною НОМЕР_2 позивачу був виплачений середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 11020,67 грн.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (з урахуванням виплаченої суми), що підлягає виплаті позивачу, складає 34239,33 грн. (45260,00 грн. 11020,67 грн.).

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Щодо способу захисту порушеного права позивача суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював концепцію «ефективного правосуддя» в контексті вибору ефективного способу захисту порушеного права, та зазначив, що «КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до частини другої статті 17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову […].

Ефективно працююча система суб`єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов`язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження.

При цьому адміністративний суд, зберігаючи самостійність і незалежність, діє не відособлено, а разом із законодавчою та виконавчою гілкою влади, які приймають власні рішення (обов`язкові до виконання), а також володіють гарантованою Конституцією України власною незалежністю та компетентністю[…].

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам».

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд доходить висновку про застосування більш ефективного способу захисту порушеного права позивача у вигляді стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 34239,33 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При зверненні до суду з даним позовом позивачем був сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2017 року по 11 лютого 2021 року включно в сумі 34239 (тридцять чотири тисячі двісті тридцять дев`ять) гривень 33 копійки.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 09 жовтня 2023 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вст. пну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар