Рішення

від 02.10.2023 по справі 320/6702/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2023 року № 320/6702/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,-

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2019 №Ф-0002243304;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.10.2019 №0002253304.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки базуються лише на припущенням контролюючого органу. Зауважив, що з акту неможливо встановити, з яких саме документів, з використанням якого алгоритму розрахунку та числових показників, відповідач здійснив обчислення кількості залишків пального у літрах за період, що перевірявся.

Ухвалою суду від 09 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що Головне управління ДПС у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а оскаржувана вимога та рішення про накладення штрафних санкцій є законними та скасуванню не підлягають.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, п.2 ч.1 ст.13 Закону України від 08 червня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями та відповідно до затвердженого Державною фіскальною службою України плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року,відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від06.09.2019 року №26/10-36-13-33- 04/2787010618 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства - ФОП ОСОБА_1 » та встановлено наступні порушення:

- п.44.1 ст.44, п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) а саме для перевірки не надано книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

-п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. на загальну суму 1798361,79 грн., в т.ч. за 2017р. в сумі 22680,00 грн. без ПДВ та за 2018р. в сумі 1775681,79 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 323705,12 грн., в т.ч. за 2017р. в сумі 4082,40 грн. та за 2018р. в сумі 319622,72 грн.;

-п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. на загальну суму 1798361,79 грн. призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 26975,43 гривень.

-п.2 ч.1 ст.7, ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. занижено ЄСВ на загальну суму 139169,88 грн., а саме за 2017 рік на 4989,60 грн. та за 2018 рік на 134180,28 грн.

-п. 187.1 ст. 187, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження податкових зобов`язань на загальну суму 353184,00 грн.;

-п.1 ст. З Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних картках без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. на загальну суму 1765921,79 грн.

На підставі акту від 06.09.2019 року №26/10-36-13-33-04/2787010618 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства - ФОП ОСОБА_1 », Головним управлінням ДПС у Київській області були винесені: вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-0002243304від 04.10.2019 на суму 139169,88 грн. та рішення №0002253304 від 04.10.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 14415,95 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем були подані заперечення № 23/09/01 від 23.09.2019 року.

Листом від 02.10.2019 року за № 3892/ФОП/10-36-33-04 «Про розгляд заперечення», висновки акту були залишені без змін, а заперечення без задоволення.

17.10.2019 року позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 19.11.2019 року вих № 9939/6/98-00-08-06-01 «Про результати розгляду скарги», вимогу та рішення від 04.10.2019 року було залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України установлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (тут та надалі норми ПК України наведені у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

В силу вимог підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено статтею 177 ПК України.

Так, згідно пунктів 177.2, 177.3 названої статті ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

01 січня 2015 року набули чинності зміни, внесені до ПК України Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII, якими пункт 177.4 статті 177 ПК України викладено у новій редакції.

За цією редакцією до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України установлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначає недоїмку, як суму єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, встановлені цим Законом, обчислену органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказ Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року № 393) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (надалі за текстом - Інструкція).

Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів.

За змістом наведених правових норм контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, обчислити суму єдиного внеску та направити вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків беззаперечно свідчать про заниження суми його податкових зобов`язань, донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно підпункту 1.6.1 пункту 1.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України № 22 від 31 липня 2014 р., за результатами документальної планової або позапланової та фактичної перевірки складається акт (довідка), який підписується, реєструється та вручається (надсилається) платнику податків (посадовим особам (уповноваженим представникам) платника податків) з дотриманням вимог щодо порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок, встановлених статтею 86 розділу II Кодексу, та відповідними нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що формує державну фінансову політику, та/або центрального органу державної фіскальної служби, виданими у межах компетенції.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм статей 77, 78, 86 ПК України, з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - фізичних осіб, наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (надалі - Порядок №395).

Суд зазначає, що розділом І Порядку №395 встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Позивач зазначає, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем валового доходу та про необхідність донарахування сум єдиного внеску ґрунтуються на припущеннях, оскільки з акту перевірки незрозуміло з яких саме документів, з використанням якого алгоритму розрахунку та яких числових показників, відповідач здійснив обчислення кількості залишків пального у літрах за період, що перевірявся.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується із такими висновками позивача з огляду на наступне.

Так, при перевірці достовірності відображених у деклараціях позивача про майновий стан і доходи за 2017 рік та 2018 рік сум загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, відповідачем були використані наступні документи:

- відомості, відображені в податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2017 рік та 2018 рік;

- відомості Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів;

- банківські виписки;

- єдиний реєстр податкових накладних, податкові накладі;

- видаткові накладні;

- акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг);

Відповідно до ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., валовим доходом фізичних осіб-підприємців є отриманий протягом календарного року від провадження господарської діяльності дохід (виручка у грошовій та не грошовій формі).

Перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р., відображеного ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018р., з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, виявлено заниження валового доходу в сумі 1765921,79 грн. без ПДВ, а саме:

- згідно наданих до перевірки позивачем та встановлених в ході проведення перевірки залишків товарно-матеріальних цінностей встановлено, що станом на 01.01.2017р. у ФОП ОСОБА_1 рахувалися залишки по товару Бензин А-92, А-92 Євро в кількості 11890,25 л. та згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ФОП ОСОБА_1 протягом 2017р. та 2018р. придбано Бензину А-92, А-92 Євро в кількості 895522 л. Згідно наданих для перевірки первинних фінансово-господарських документів та даних архіву ЄДРПН встановлено реалізацію Бензину А-92, А-92 Євро в кількості 871514,63 л. Залишок Бензину А-92, А-92 Євро згідно даних перевірки станом на 31.12.2018р. становить 35897,62 л., проте згідно письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 залишки товарно - матеріальних цінностей станом на 31.12.2018р. відсутні.

Середня ціна придбання Бензину А-92. А-92 Євро протягом перевіряючого періоду становила 19,66 грн. без ПДВ.

Таким чином, відповідачем встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем було реалізовано Бензину А-92, А-92 Євро без відображення в податковому обліку та в податкових декларація про майновий стан і доходи за перевіряємий період в кількості 35897,62 л. на загальну суму 705747,21грн. без ПДВ.

Крім того, згідно наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлених в ході проведення перевірки залишків товарно-матеріальних цінностей встановлено, що станом на 01.01.2017р. у позивача рахувалися залишки по товару Бензин А-95, Л-95 Євро в кількості 528,87 л. та згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ФОП ОСОБА_1 протягом 2017р. та 2018р. придбано Бензину А-95, А-95 Євро в кількості 578506 л. Згідно наданих для перевірки первинних фінансово-господарських документів та даних архіву ЄДРПІІ встановлено реалізацію Бензину А-95 в кількості 559871,44 л. Залишок Бензину А-95, А-95Євро згідно даних перевірки станом на 31.12.2018р. становить 19163,43 л., проте згідно письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2018р. відсутні.

Середня ціна придбання Бензину А-95, А-95 Євро протягом перевіряємого становила 20,44 грн. без ПДВ. Отже, позивачем протягом перевіряємого періоду було реалізовано Бензину А-95, А-95 Євро без відображення в податковому обліку та в податкових декларація про майновий стан і доходи за перевіряємий період в кількості 19163,43 л. на загальну суму 391700,51 грн. без ПДВ.

Згідно наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлених в ході проведення перевірки залишків товарно-матеріальних цінностей встановлено, що станом на 01.01.2017р. у ФОП ОСОБА_1 рахувалися залишки по товару дизельне паливо в кількості 25340,38 л. та згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних позивачем протягом 2017р. та 2018р. придбано дизельного палива в кількості 2840885л.

Відповідно до наданих для перевірки первинних фінансово-господарських документів та даних архіву ЄДРПН відповідачем встановлено реалізацію дизельного палива в кількості 2830013,35 л. Залишок дизельного палива, згідно даних перевірки станом на 31.12.2018р. становить 36212,03 л., проте як зазначив позивач у своїх письмових поясненнях, залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2018р. відсутні.

Середня ціна придбання дизельного палива протягом перевіряємого становила 18,46 грн. без ПДВ. Отже, ФОП ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду реалізовано дизельного палива без відображення в податковому обліку та в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за перевіряємий період в кількості 36212,03 л. на загальну суму 668474,007 грн. без ПДВ.

Отже, враховуючи вищезазначене, при перевірці правильності визначення валових доходів за період з 01.01.2017р. по 31.21.2018р., відображених у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018р., з даними про суми валових доходів, відповідачем було встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 валових доходів на загальну суму 1765921,79 грн. без ПДВ, чим порушено вимоги п.177.1, п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2012 року (із змінами та доповненнями).

Щодо неможливості позивачем встановити, виходячи з яких саме документів, з використання якого алгоритму розрахунку та яких числових показників ГУ ДПС у Київській області при проведенні перевірки здійснило обчислення кількості залишків пального у літрах, суд звертає увагу на зміст акту перевірки.

Для обчислення кількості залишків пального було використано:

- відомості, відображені в податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2017 рік та 2018 рік;

- відомості Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів;банківські виписки;єдиний реєстр податкових накладних, податкові накладі;видаткові накладні;акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг);

Крім зазначеного, вказані обставини придбання та реалізації позивачем палива підтверджуються витягами із бази даних Єдиного реєстру податкових накладних про придбання та продаж ФОП ОСОБА_1 Бензину А-92, А-92 Євро, Бензину А-95, А-95 Євро, дизельного палива за 2017-2018 рік, які долучені відповідачем до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що позивачем у позовній заяві жодним чином не наведено доказів, які б спростовували висновки акту про реалізацію Бензину А-92, А-92 Євро, Бензину А-95, А-95 Євро, дизельного палива без відображення в податковому обліку та в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за перевіряємий період. Натомість, позивач в своїх письмових поясненнях та позовній заяві зазначає, що не володіє інформацією про залишки пального, оскільки не зобов`язаний вести облік таких залишків.

Згідно п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення (далі - Порядок № 481).

Відповідно до п. 1 Порядку № 481 фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно п. 2 Порядку № 481 книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.

Відповідно до п. 6 Порядку № 481 самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:

у графі 1 зазначається дата запису;

у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;

графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);

у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг;

у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та І безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня;

у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці займаних осіб, понесені у звітному місяці;

у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо до в`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо;

у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6,7,8).

Підпунктом 2 п. 3 Порядку № 481 передбачено, що книга повинна бути прошнурована, пронумерована та зареєстрована в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач для перевірки не надав книгу обліку доходів і витрат, чим порушив п.44.1 ст.44, п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України.

Не було надано книги обліку доходів і витрат і до матеріалів адміністративного позову, що свідчить про її відсутність.

Крім того, факт відсутності книги обліку доходів і витрат було підтверджено позивачем у своїх письмових поясненнях під час перевірки, в яких останній зазначив про її втрату.

Таким чином, відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем п.п. 44.1 ст.44, п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у додатках Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи 2017 та 2018 роки , в ході перевірки встановлено, що за перевіряємий період позивачем було завищено витрати, пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 32440,00 грн., в т.ч. за 2017 рік - 22680,00 грн. без ПДВ та за 2018 рік - 9760,00 грн. без ПДВ, виходячи з наступного.

ФОП ОСОБА_1 в додатку 4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017р. до графи 7 розділу 1 «Інші витрати» віднесено суму сплачених коштів ТОВ «ЮФ «Ві Ай Пі Консалтинг» (ЄДПРОУ 33747038) в розмірі 22680,00 грн. за отримані юридичні послуги з «юридичного супроводження оскарження податкових повідомлень - рішень ГУ ДФС у Київській області (на підставі акту перевірки)», що відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) не відноситься до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено пунктом 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Отже, враховуючи вищезазначене, при перевірці правильності визначення витрат, і пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у додатку 4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, з даними про суми валових витрат, встановленими в ході перевірки встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на загальну суму 22680,00 грн., чим порушено вимоги п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2012 року (із змінами та доповненнями).

Крім того, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у додатку 4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, встановленими в ході перевірки, встановлено, що за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., ФОП ОСОБА_1 завищено витрати пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності за 2018р. на загальну суму 9760,00 грн., а саме:

Позивачем в додатку 4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018р. до графи 7 розділу 1 «Інші витрати» віднесено суму сплачених коштів ТОВ «ЮФ «Ві Ай Пі Консалтинг» (ЄДПРОУ 33747038) в розмірі 9760,00 грн. за отримані юридичні послуги, що відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) не відноситься до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

Позивач, заперечуючи проти встановлених під час перевірки обставин, зазначає, що вказані витрати безпосередньо стосувались здійснення його господарської діяльності.

Так, з долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за червень-грудень 2017 року та серпень-вересень 2018 року неможливо встановити дійсним об`єм та характер наданих послуг. Акти приймання-передачі виконаних робіт за 2017 рік свідчать про те, що ТОВ «ВІ АЙ ПІ Консалтинг» протягом 7 місяців 2017 року здійснювалось юридичне супроводження оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Київській області (на підставі акту перевірки від 12.05.2017), що з точки зору процесуальних строків є малоймовірним.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено пунктом 177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд погоджується із висновками відповідача про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на загальну суму 9760,00 грн., чим порушено вимоги п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу.

Відповідачем під час проведення перевірки достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, було встановлено заниження чистого оподаткованого доходу за 2017 рік на загальну суму 22680,00 грн. без ПДВ та за 2018 рік на загальну суму 1775681,79 грн.

Згідно з 4.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (зі змінами та доповненнями), єдиний внесок для платників, зазначених у п. 4 та п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (зі змінами та доповненнями), встановлюється у розмірі 34,7% визначеної п.2 та п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» бази нарахування єдиного внеску.

Законом України від 24.12.2015р. №909-VIII «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016р.» внесено зміни в частині того, що з 01.01.2016р. до ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (зі змінами та доповненнями) єдиний внесок для платників зазначених ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» бази нарахування єдиного внеску.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. було занижено ЄСВ на загальну суму 139169,88 грн., за рахунок заниження чистого доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 1798361,79 грн. без ПДВ (з урахуванням максимальної величина бази нарахування єдиного внеску в сумі 772820,00 грн.), у зв`язку з чим порушено вимоги п.2 ч.1 ст.7, ст.8, ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 139169,88 гривень.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідач правомірно виніс вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій від 04.10.2019 року, а викладені доводи позивача у позивній заяві не спростовують висновки перевірки, які викладені в акті від 06.09.2019 року №26/10-36-33-04/2787010618 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства - ФОП ОСОБА_1 ».

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, суд не вбачає порушення відповідачем порядку фіксування правопорушення та, відповідно, порядку прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2019 року № Ф-0002243304 та рішення від 04.10.2019 року № 0002253304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В зв`язку із чим, поданий адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем доведено правомірність оскаржуваної вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.