Ухвала

від 09.10.2023 по справі 320/34553/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 жовтня 2023 року м. Київ № 320/34553/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва»

до Північного офісу Держаудитслужби

про визнання протиправною та скасування вимоги та визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» з позовом до фізичної Північного офісу Держаудитслужби, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Північного офісу Держаудитслужби від 31.08.2023 № 262627-14/6380-2023;

- визнати лист Північного офісу Держаудитслужби від 31.08.2023 № 262627-14/6380-2023 недійсним;

- визнати протиправними дії Північного офісу Держаудитслужби щодо винесення вимоги від 31.08.2023 № 262627-14/6380-2023 недійсними.

Спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Відповідно до положень частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника (ч. 3. ст. 59 КАС України).

Таким чином, керівник юридичної особи має право на звернення до суду від її імені лише на підставі документів, що безпосередньо підтверджують його повноваження.

Отже, сторона у справі має право на звернення до суду із позовною заявою через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

Судом встановлено, що позовна заява від імені Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» підписана представником виконуючим обов`язки директора Побочний Олександр Миколайович, який на підтвердження свої повноважень діяти від імені Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» не надав до суду жодного доказу.

При цьому, суд зазначає, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України допускається самопредставництво суб`єкта владних повноважень, тобто звернення керівника суб`єкта владних повноважень який визначений в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань.

Так, держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч.2 ст.167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, і т і.

Частиною першою статті 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації ( ч.4 ст.87 ЦК України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім ЦК України, спеціальним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі Закон № 755-IV).

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону № 755-IV) .

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (п. 13 ч.2 ст.9 Закону).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на викладене суд зауважує, що позивачу слід надати до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань актуальний станом на час подання Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» позову до суду та інші документи на підтвердження Побочного О. М. діяти від імені позивача.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Суд звертає увагу позивача, що правову категорію зміст позовних вимог слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Як вбачається з позовної заяви, у прохальній частині позову позивач просить, в тому числі визнати лист Північного офісу Держаудитслужби від 31.08.2023 № 262627-14/6380-2023 недійсним.

Водночас, суд зауважує, що заявлені таким чином позивачем позовні вимоги є некоректно сформульованими, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання листа недійсним, відтак позивачу слід уточнити позовну вимогу, зокрема шляхом формулювання вимог у відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу позивача, що правову категорію зміст позовних вимог слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.

Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказаний недолік може бути усунений позивачем шляхом подання до суду:

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань актуальний станом на час подання Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» позову до суду та інші документи на підтвердження ОСОБА_1 діяти від імені позивача;

- позовну заяву що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із уточненням позовної вимоги щодо визнання листа Північного офісу Держаудитслужби від 31.08.2023 № 262627-14/6380-2023 недійсним.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправними дій, - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панова Г. В.